Головною проблемою сучасного європейського простору, що безпосередньо впливає на ситуацію довкола України, є загострення фінансово-економічних питань в країнах ЄС. За оцінками Європейської комісії, загальний валовий внутрішній продукт країн єврозони у 2012 році скоротиться на 0,4 %, а всього ЄС — на 0,3 % від ВВП. При цьому найгірший стан справ зафіксований у Греції, Італії, Іспанії, Португалії, Ісландії, Румунії, Угорщині та Словенії, які фактично і внесли основний негатив в економіку ЄС. Зокрема, у 2012 році передбачається скорочення ВВП Греції на рівні 3 %; Італії — 2,3 %, Іспанії — 1,4 %, Угорщини — 1,2 %, Словенії — 2,2 %.
Лідери Європейського Союзу — ФРН, Великобританія та Франція, а також деякі інші країни, зокрема, Норвегія, Швеція, Фінляндія і Польща у порівняно кращому стані, хоча і їм несолодко. Так, зниження споживчих індексів основних європейських партнерів ФРН призвело до скорочення обсягів німецької зовнішньої торгівлі та, відповідно, до падіння бюджетних доходів країни. Зокрема, лише у вересні 2012 року цей показник скоротився на 3,4 %, тобто до 91,7 млрд. євро (найбільше скорочення з листопада 2009 року). Падіння ВВП Франції, починаючи з 2008 року, становило близько 4 %, а частка країни у світовому експорті скоротилася з 5 % до 3 %. Загалом це призвело до суттєвих негативних наслідків як для окремих країн ЄС, так і в цілому для Європейського Союзу. Це насамперед стосується критичного зростання державних боргів низки країн ЄС (в першу чергу — Греції), що реально загрожує їм дефолтом та, відповідно, порушенням всієї фінансової системи Європейського Союзу.
В свою чергу, зазначене загрожує розпадом всієї єврозони. Достатньо лише провідним членам ЄС відмовитися від спільної європейської валюти, дбаючи про власну фінансову стабільність, або примусово виключити країни з найбільш проблемними економіками з єдиного європейського валютного поля. Розрив чинних фінансових зв’язків між країнами ЄС неминуче спровокує подальшу стагнацію європейської економіки та призведе до глибокої кризи Європейського Союзу. Виникне реальна загроза політичного розколу ЄС на підґрунті зазначених проблем.
Фактично елементи такого сценарію вже мають місце і викликають справжнє занепокоєння керівництва Європейського Союзу, яке намагається вжити термінових заходів для подолання кризових процесів. До антикризових заходів вдаються також і окремі країни ЄС.
Що передбачається в такому випадку? Запроваджується широкий запобіжний комплекс організаційного, економічного, фінансового та політичного характеру, який включає кілька основних напрямів, що визначаються їх практичним змістом та формами реалізації.
Так, на рівні Європейського Союзу є домовленість про скорочення бюджетних видатків в країнах-членах ЄС, що знизить їх державний борг, а також про створення фінансових фондів (резервів) для надання допомоги країнам з найбільш важким фінансово-економічним станом. Цей процес контролюватиме Європейська комісія з правом застосовувати санкції проти порушників фінансової дисципліни в рамках ЄС. При цьому одним із основних донорів резервних фондів ЄС є ФРН, у якої досить міцні фінансово-економічні позиції.
Щодо власних антикризових заходів країн-членів ЄС, то вони включають: економію коштів (насамперед, за рахунок зниження рівнів фінансування оборонних та соціальних програм); підвищення податків; залучення іноземних кредитів та інвестицій з країн, які у відносно стабільнішому економічному положенні, зокрема КНР; розширення торгівельно-економічного співробітництва за межами Європейського Союзу, в т. ч. з КНР, Індією, країнами Південної Америки та Росією.
За оцінкою європейських експертів, такі заходи вже дали змогу створити передумови для виходу Європейського Союзу з фінансово-економічної кризи. Щоправда, виникає низка інших проблем як ситуативного, так і довготривалого характеру.
Наприклад, примусове скорочення соціальних видатків в країнах ЄС (в т. ч. скорочення зарплат, пенсій і пільг) та підвищення податків викликало спротив у населення, поширило антивладні настрої та масові акції протесту. Соціально-політична обстановки в ряді європейських країн загострилась, висуваються вимоги про відставку урядів.
Водночас поглиблення соціальних проблем в країнах ЄС поширює серед населення радикальні, націоналістичні та сепаратистські настрої, а також зростає недовіра громадян до Європейського Союзу.
Наприклад, серед політикуму Румунії поширюються ідеї відродження «Великої Румунської держави»; до складу парламенту Угорщини входить націоналістична партія «Рух за кращу Угорщину»; зміцнюються позиції у парламенті Греції партії націоналістичного спрямування «Золотий світанок». Такі дії вже ускладнили ситуацію довкола Молдови, загострилися угорсько-румунські та угорсько-словацькі відносини через підтримку Угорщиною сепаратистських рухів серед угорських меншин в Румунії та Словаччині.
Зростають сепаратистські настрої також і серед населення «старих» членів Європейського Союзу. Так, прояви сепаратизму демонструють Каталонія в Іспанії, Шотландія у Великобританії та Фландрія у Бельгії. Рушійними силами даних процесів виступають націоналістичні партії, що, зокрема, входять до складу місцевих парламентів Каталонії (партія «Конвергенція і союз») та Фландрії (партія «Новий фламандський альянс»).
Ускладнюються стосунки між відносно стабільними країнами-членами ЄС та їх партнерами по організації, у яких більш складний фінансово-економічний стан. У політичних колах ФРН, Франції та Великобританії, наприклад, вже навіть посилюється невдоволення необхідністю виділяти кошти для «порятунку» деяких кризових європейських економік. Так, під час ухвалення нового фінансового плану ЄС на 2014-2020 роки в ході саміту Європейського Союзу 22-23 листопада 2012 року нові члени організації отримали значно менше коштів на програми «вирівнювання ЄС», ніж у попередні роки.
Ускладнюються відносини і між провідними країнами-членами ЄС. В основному через розбіжності у підходах щодо вирішення фінансово-економічних проблем Європейського Союзу (зокрема, випуск євробондів). Крім того, Франція і Великобританія занепокоєні посиленням позицій ФРН, як основного донора європейських стабілізаційних фондів. Адже таким чином Берлін дістає значно більші можливості для свого впливу на загальну політику ЄС.
Такі дії так чи інакше призводять до зростання відцентрових процесів в Європейському Союзі. І ось вже певні політико-економічні сили Великобританії порушують питання щодо виходу країни з ЄС. Водночас, через внутрішньополітичні причини уряди деяких країн ЄС намагаються спочатку вирішити питання соціального забезпечення власного населення, а вже потім виконувати вимоги Європейської комісії скорочувати свої бюджетні видатки, що, зрозуміло, не може не поглиблювати внутрішньо-організаційні суперечності. Тут варто згадати відмову Польщі та Румунії приєднуватися до єврозони до того часу, поки фінансово-економічна ситуація в Європейському Союзі не стабілізується.
Загострення фінансово-економічних проблем ЄС знижує і оборонний потенціал Європейського Союзу, а також можливості реалізації спільної європейської безпекової політики. Так, скорочення оборонних видатків країнами ЄС вже ускладнило роботу Європейського оборонного агентства та проведення миротворчих і антипіратських операцій Європейського Союзу, а також пригальмовує заходи зі створення та набуття оперативної готовності європейськими батальйонними тактичними групами.
Такі проблеми ЄС активно використовуються іншими країнами у своїх власних цілях. Насамперед це стосується Китаю та Росії, що мають свої принципово важливі інтереси в Європі. КНР, до речі, сьогодні є основним інвестором країн ЄС і вже вклав у їх економіку понад 120 млрд. дол. США, отримуючи стійкий доступ до європейських ринків та технологій, в тому числі у військовій сфері. Цікавлячись китайськими кредитами та інвестиціями, низка європейських країн вже порушила питання перед Європейською комісією щодо відміни санкцій ЄК на постачання зброї до КНР, які були запроваджені після розстрілу китайськими військами студентських демонстрацій у 1989 році.
Незважаючи на загострення власних фінансово-економічних проблем (збільшення дефіциту державного бюджету внаслідок зниження доходів від експорту нафти та газу), активну інвестиційну політику в Європі проводить також і Росія. Вона прагне розширити свою присутність в основних галузях європейської економіки, насамперед в енергетиці, транспорті та зв’язку, сподіваючись посилити свій вплив на політику Європейського Союзу та НАТО, в тому числі на пострадянський простір. В контексті останнього питання Росія використовує тези «послаблення» та «можливого розпаду ЄС» для дискредитації процесів європейської інтеграції країн колишнього СРСР. А на противагу подаються пропозиції приєднатися до Євразійського союзу під егідою Російської Федерації. При цьому застерігається, що це — «безальтернативна перспектива» подальшого державного розвитку колишніх радянських республік, і доводиться про «марність вступу до ЄС» країн колишнього соціалістичного блоку, бо вони «лише втратять від цього».
Одночасно робляться спроби повернути під свій російський вплив країни Балтії, Центрально-Східної та Південно-Східної Європи (як максимум), внести вірус розколу між «новими» та «старими» членами Європейського Союзу (як мінімум).
Реально ж ситуація в Європейському Союзі зовсім не фатально катастрофічна. Як вже зазначалося, всупереч всім негараздам заходи керівництва ЄС з подолання фінансово-економічної кризи дають свої результати. Так, згідно з прогнозами Європейської комісії, після нинішнього падіння, у 2013 році очікується відновлення позитивних темпів розвитку єврозони на 0,2 % та в цілому ЄС — на 0,4 % (в т. ч. ФРН — на 0,8 % та Франції — на 0,4 %). Ознаки наведених тенденцій вже спостерігаються. Зокрема, у 2012 році дефіцит зовнішньої торгівлі ЄС скоротився до 7 млрд. євро (з близько 40 млрд. євро у 2011 році). Це стало наслідком зростання експорту послуг, який має значний профіцит на рівні близько 38 млрд. дол. США (у 2011 році цей показник становив близько 30 млрд. дол. США). Крім того, спостерігається збільшення обсягів прямих інвестицій в економіки країн Європейського Союзу.
Певна позитивна динаміка відновилася також в деяких економічних галузях ЄС, в тому числі капітальному та житловому будівництві Іспанії, Португалії та Італії, які до цього часу вважалися найбільш проблемними європейськими країнами. Це сприяє зростанню внутрішнього споживчого попиту, який, за прогнозами Європейської комісії, може збільшитись на 1,4 % у 2013 році.
Позитивні тенденції спостерігаються і у банківській сфері Європейського Союзу. Так, провідні європейські банки оголосили про свою готовність розпочати повернення запозичень, які були отримані ними у Європейського центрального банку для відновлення свого фінансового стану на загальну суму 1 трлн. євро. Зокрема, до 200 млрд. євро (20 % від загальної боргової суми) можуть бути виплачені вже на початку 2013 року. Крім того, більшості країн ЄС (в т. ч. найбільш проблемній Греції) вдалося скоротити свої бюджетні видатки, що, зокрема, дозволило Італії та Іспанії взагалі відмовитись від додаткових кредитів європейських фінансових інституцій.
Виходячи з зазначеного, Європейська комісія прогнозує зниження середнього бюджетного дефіциту країн-членів ЄС з 3,6 % від ВВП у 2012 році, до 3,2 % від ВВП у 2013 році, а для країн-членів єврозони — з 3,3 % до близько 2,9 %. Зрозуміло, що це зменшить і державні борги європейських країн.
Наведені позитивні тенденції демонструють, що є реальні передумови для подолання кризових процесів в ЄС та відновлення динамічного розвитку Європейського Союзу, як однієї з найбільш потужних та найбільш ефективних політико-економічних організацій у світі. Отож обраний курс європейської інтеграції України має всі підстави вважатися вірним.
