Роман Кот

Динаміка політичних процесів у країнах ЄС у період після міграційної кризи супроводжується тектонічними змінами, які поступово, але невідворотно наближають прихід до влади право-популістських сил. Це проявляється, зокрема, у падінні рейтингів традиційних право-центристських та, особливо, ліво-центристських партій. Разом з тим, сили які перетягнули на себе цей електорат, поки-що не набули достатньої популярності (за винятком італійських) аби сформувати більшість та уряд. Все це часто призводить до патової ситуації та затягування коаліційних переговорів, а отже — і до падіння інституційної спроможності низки держав ЄС. На цьому фоні різко виділяється Іспанія, де 28 квітня відбулися дострокові парламентські вибори. Зважаючи на близькість ще одних виборів — до Європарламенту наприкінці травня ц. р., які є критично важливими для України, парламентське голосування в Іспанії, серед іншого, є заміром громадської думки, яке дає змогу судити про те, кого Мадрид делегує до представницького органу ЄС.

 

Відродження лівих

Результати парламентських виборів до нижньої палати (Конгресу депутатів) парламенту Іспанії

За підсумками виборів найбільше голосів отримала Іспанська соціалістична робітнича партія (Partido Socialista Obrero Español), збільшивши таким чином свою присутність в нижній палаті парламенту (а там 350 місць) з 85 до 123 депутатів. Окрім того, у верхній палаті соціалісти отримали абсолютну більшість, що вперше з 1992 року, — 121 з 208 мандатів. Що важливо, соціалісти перебували при владі протягом майже року. Після політичної кризи, спричиненої неспроможністю попереднього уряду право-центристської Народної партії (Partido Popular) на чолі з Маріано Рахоєм владнати конфлікт у Каталонії, кабінет міністрів було відправлено у відставку, після чого сформовано новий, який очолив лідер Соцпартії Педро Санчес. З огляду на це, такий результат соціалістів не можна вважати виявом протестного голосування.

Союзник соціалістів лівий блок Unidas Podemos (Об'єднані, ми можемо) отримав 42 мандати. Для порівняння, на попередніх виборах у 2016 році згаданий блок провів в парламент 71 депутата.

Результати парламентських виборів до верхньої палати (Сенату) парламенту Іспанії

Вибори також продемонстрували подальше падіння популярності право-центристської Народної партії, яка спромоглася отримати лише 66 мандатів, що практично вдвічі менше, ніж на попередніх виборах — 137 депутатів у 2016 році. Частину електорату, який голосував за Народну партію, перетягнула на себе інша право-центристська сила Ciudadanos (Громадяни), присутність якої в парламенті збільшилась — з 32 до 57 місць.

Разом з тим, загальноєвропейські тенденції в Іспанії все ж проявилися. З фракцією у 24 мандати до нижньої палати парламенту пройшла крайньоправа партія Vox (Голос). Таким чином, вперше з 1982 року праворадикальні сили набули представництва в іспанському парламенті. Тим не менш, зростання популярності Vox зумовлене швидше внутрішньо-іспанськими факторами, а не загальноєвропейським порядком денним. Зокрема, до її антиемігрантської риторики додається жорстка позиція щодо Каталонії та декларування наміру скасувати всі регіональні автономії.

 

Варіанти коаліції

Лідер Соцпартії та чинний прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес

Процедура формування уряду в Іспанії дещо відрізняється від притаманної більшості інших держав Європейського Союзу. Вона вимагає абсолютної більшості голосів депутатів нижньої палати парламенту — 176 з 350. Якщо ж зазначеної більшості не буде досягнуто, то відбудеться другий тур голосування, коли для визначення переможця достатньо звичайної більшості. Тому в будь-якому випадку, соціалістам потрібно заручитися підтримкою інших партій.

Коаліційні переговори відбудуться вже наступного тижня. Як заявив лідер Соцпартії та чинний прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес, його політична сила буде вести діалог з усіма іншими, однак Народна партія та Громадяни вже заявили, що не формуватимуть коаліцію з соціалістами. Відтак, єдиною значною силою, яка готова до співпраці з переможцями виборів, залишається Unidas Podemos.

Так, лідер Unidas Podemos Пабло Іглесіас в колонці для El Pais від 1 травня ц. р. закликав Соціалістичну партію об’єднатися із його політсилою, стверджуючи, що «присутність Unidas Podemos є необхідною умовою для того, щоб уряд був стабільним». За його словами, в іншому випадку Соцпартія зіткнеться принаймні зі 149 депутатами від правих партій. Це не тільки може призвести до нестабільності, але й підштовхнути до того, що уряд Санчеса буде змушений враховувати позицію правих в таких болючих для Іспанії питаннях, як трудове законодавство або оновлення пенсій, не кажучи вже про усунення проблем, що виникають внаслідок регіональних конфліктів, зокрема в Каталонії.

Лідер лівого блоку Unidas Podemos Пабло Іглесіас

Однак, у випадку об’єднання голосів для винесення вотуму довіри прем’єр-міністру, їх все одно не вистачить. Разом вони можуть розраховувати лише на 165 мандатів, тобто їм бракує ще 11 голосів. Для їх залучення планується домовитися з регіональними партіями, найбільші з яких — Ліві республіканці Каталонії (Esquerra Republicana de Catalunya) з 15 мандатами і Junts per Catalunya (Разом за Каталонію) — 7 депутатів. Разом з тим, в разі провалу перемовин у Соцпартії не виключають і формування уряду меншості з подальшим залученням інших партій ad hoc.

 

Прогнози

26 травня ц. р. відбудуться вибори до Європарламенту, у т. ч. представників від Іспанії

У нового іспанського уряду, аби який він сформувався, у пріоритеті будуть внутрішні проблеми, зокрема подолання економічних негараздів та реформування соціальної сфери, а також усунення каталонської проблеми. В цілому, минула каденція П. Санчеса засвідчила, що соціалісти готові до певних компромісів з сепаратистами чи, принаймні, не ускладнювати ситуацію. Це, а також те, що для отримання вотуму довіри Соцпартії буде потрібна підтримка регіональних партій, збільшує імовірність того, що каталонську проблему не загострюватимуть.

У зовнішній політиці, зокрема на східно-європейському напрямі, не слід сподіватися на значні зміни. Щодо санкцій за незаконну анексію Криму, агресію на Донбасі та гібридні дії Росії на території держав-членів ЄС, то в іспанському істеблішменті є чіткий антиросійський консенсус.

Принаймні, в короткостроковій перспективі від виборів у Іспанії буде один позитивний наслідок. Наприкінці травня ц. р. відбудуться вибори 751 депутата до Європейського парламенту, а Іспанія делегує до нього 54 своїх представників. Іспанська соціалістична робітнича партія є членом однієї з двох провідних системних загально-європейських політсил — Прогресивного альянсу соціалістів і демократів (Progressive Alliance of Socialists and Democrats), які у чинному скликанні формують коаліцію. На тлі невдач лівоцентристів в інших провідних державах ЄС їх успіх на іспанських виборах, принаймні, значно не скоротить їх присутність в Європарламенті.