Роман Кот

Поки США на фоні ескалації відносин з Іраном розмірковують як позбутися з мінімально негативними для себе наслідками іншого затяжного конфлікту в Афганістані у спосіб виведення звідти своїх військ, Китай все відвертіше демонструє, що готовий заповнити цей утворюваний «вакуум».

І ось уже 20 червня ц. р. МЗС КНР оприлюднило інформацію про візит делегації руху «Талібан» до Пекіну. Представник китайського зовнішньополітичного відомства Лу Кан повідомив, що очолювана Абдулом Гані Барадаром делегація, яка представляє згаданий рух на переговорах зі США у Катарі, нещодавно побувала у Китаї, де зустрілася з одним із заступників міністра закордонних справ КНР і з іншими офіційними особами, які відповідають за зв’язки із Афганістаном. На цій зустрічі, заявив Лу Кан, китайські фахівці обговорювали тему налагодження мирного процесу в Афганістані і проблему щодо боротьби з тероризмом. «Китай останнім часом приділяв велику увагу розвиткові ситуації в Афганістані. Ми завжди намагалися відгравати позитивну роль у мирних процесах і примиренні в Афганістані», — зазначив речник. За його словами, КНР підтримує афганців у їх намаганнях усунути внутрішні конфлікти шляхом переговорів, і демонструє як Китай сприяє таким мирним переговорам.

Представницька делегація руху «Талібан» на чолі із Абдулом Гані Барадаром

«Обидві сторони вважають, — констатував Лу Кан, — що такий обмін думок вигідний, тому погодилися і надалі підтримувати зв'язок і співпрацювати у справі пошуку політичного усунення проблем Афганістану та боротьби з тероризмом».

Здавалося б, рівень такої зустрічі не можна вважати найвищим, оскільки вона була робочою за характером. Давні зв’язки Китаю з Талібаном, переважно за посередництва пакистанських спецслужб, ледь не з самого моменту створення цього угрупування є «секретом Полішинеля» і не повинні будь-кого дивувати. У 2015 році на території КНР, в Урумчі, навіть відбулися консультації між представниками Кабула та Талібаном. Тим не менш, до останнього часу керівництво КНР публічно підтримувало стосунки лише з міжнародно визнаним урядом Афганістану і не афішувало свою підтримку Талібана. З огляду на це, прилюдна демонстрація підтримки талібів може свідчити, що КНР намагається пожвавити свою діяльність стосовно Афганістану.

 

Не менш цікаві і самі обставини, за яких відбувався цей візит: напередодні нового раунду переговорів в Досі (Катар) між Талібаном та США. І навіть більше, візит до Китаю співпав у часі із запланованою раніше зустріччю з представниками міжнародно визнаного уряду Афганістану в Осло (Норвегія). Адже відомо, що таліби практично одночасно отримали два запрошення, проте визнали за краще направити своїх делегатів лише до Пекіну.

Делегація руху «Талібан» під час візиту до Москви 28 травня ц. р.

Окрім того, незадовго до цього візиту, 28 травня ц. р., Талібан намагався заручитися додатковою підтримкою Москви, направивши до неї свою делегацію з 14 осіб на чолі з муллою Барадаром Ахундом. І хоча формальним приводом для такого візиту була участь в урочистому засіданні, присвяченому 100-річчю встановлення російсько-афганських дипломатичних відносин, в його ході відбулась зустріч із міністром закордонних справ Росії С. Лавровим. По закінченні заходів офіційний представник російського МЗС М. Захарова повідомила, що зустріч у Москві «підтверджує активність російської ролі в процесі афганського врегулювання». Тим не менш, зважаючи на обмежені можливості Москви у згаданому регіоні, перебільшувати її значення у міжафганському діалозі не варто.

Спеціальний представник США по Афганістану Залмай Халілзад

В Досі на 29 червня запланований черговий, вже сьомий раунд переговорів між представниками офіційного афганського уряду та Талібаном, які особливо активізувалися восени минулого року після призначення на посаду спецпредставника США по Афганістану Залмая Халілзада — етнічного пуштуна, який має зв’язки як з елітами у Кабулі, так і з талібами. Судячи з риторики обох сторін, США та Талібан дещо по-різному трактують способи досягнення можливого компромісу.

Так, 30 травня ц. р. прес-секретар талібів Мохаммад Сохейл Шахін заявив: «Ми сподіваємося, що на наступному раунді переговорів з американцями почуємо, що їх країна виводить війська з Афганістану». І додав, що це дасть можливість врегулювати внутрішньоафганську кризу. Разом з тим, З. Халілзад минулого тижня підкреслив, що Сполучені Штати ведуть з талібами перемовини з більш ширшого кола питань, а не лише про виведення військ. «Зараз, коли ми готуємося до наступного раунду переговорів з талібами, важливо пам'ятати, що ми прагнемо всеосяжної мирної угоди, а не угоди про виведення військ», — написав З. Халілзад у Twitter.

Водночас, дії як США, так (під американським тиском) і Кабулу свідчать про їх готовність до компромісу. Зокрема, 20 червня президент США Дональд Трамп заявив, що незабаром американський контингент в Афганістані скоротиться ще на 1 тис. осіб. «Як вам відомо, в Афганістані, коли я прийшов до влади, було 16 тисяч осіб. Тепер їх залишилося 9 тисяч. І, відверто кажучи, зараз там спостерігається поліпшення», — заявив Д. Трамп в інтерв’ю виданню Time.

Уряд Афганістану в якості жесту доброї волі 10 червня звільнив 170 ув'язнених, заарештованих раніше за звинуваченнями у співпраці талібами, ще 130 ув’язнених — 11 червня. Такий крок був зроблений «у зв'язку зі святкуванням свята Ід аль-Фітр», щоб запросити талібів до участі у внутрішньому афганському діалозі. Свого часу звільнених засудили до тривалих тюремних термінів.

 

У січні ц. р. афганському телеканалу TOLOnews було «злито» проект мирної угоди між талібами і США

Щодо можливих параметрів угоди між США і Талібаном, то у січні ц. р., очевидно для зондажу громадської думки, афганському телеканалу TOLOnews було «злито» проект мирної угоди між талібами і США, розроблений американським дослідницьким центром RAND Corporation.

Проект включає припинення вогню, повну відмову талібів від зв'язків з терористичними організаціями і поетапне припинення нинішньої військової місії США і НАТО «Рішуча підтримка» протягом 18-місячного перехідного періоду, тобто виведення іноземних військ з Афганістану. Припинення діяльності військової місії відбуватиметься в три етапи, але при цьому додається, що американські цивільні проекти в Афганістані триватимуть.

У документі зазначається, що афганська сторона може запропонувати міжнародній спільноті сформувати обмежений іноземний військовий контингент під умовною назвою «Група підтримки Афганістану», який займатиметься винятково боротьбою з тероризмом на території країни.

Також передбачається, що протягом 18 місяців в Афганістані розроблятиметься і ухвалюватиметься нова конституція. В угоді пропонується, щоб уряд перехідного періоду очолювали змінювані голова і кілька його заступників. В якості моделі майбутнього уряду пропонується президентська система правління із дещо зменшеними повноваженнями для президента.

Інститути безпеки Афганістану, такі як армія, прикордонна поліція і розвідувальні служби, згідно з документом, повинні підпорядковуватися центральному уряду, але поліція перебуватиме під управлінням місцевих органів влади, щоб «створити простір для рішень місцевого масштабу».

 

Що саме з переліченого стало предметом перемовин, а що відкинуте, наразі невідомо. Однак 12 березня ц. р. повідомлялося, що під час чергового раунду перемовин в Катарі США і Талібан виробили на основі згаданого свій попередній проект мирної угоди.

Черговий раунд перемовин в Катарі між США і рухом «Талібан»

За словами спецпредставника США по Афганістану З. Халілзада, мирна угода базуватиметься на чотирьох принципових умовах: гарантії щодо боротьби з тероризмом, виведення іноземних військ, початок міжафганських переговорів і повне припинення вогню. Тим не менш, остаточно розробленої угоди досі немає. У цьому контексті саме підтримка Китаєм Талібану може покращити переговорні позиції останнього.

У випадку досягнення прориву у міжафганських перемовинах 29 червня, чи дещо пізніше, та поступової інкорпорації Талібану в політичну систему Афганістану Китай матиме у цій країні додаткового агента впливу, що, зважаючи на важливу геополітичну роль Афганістану, стане ще одним кроком у справі зміцнення домінування КНР у всьому центрально-азійському регіоні.