Частина 11 «А в основі всіх об’єднувальних ідей — «дерибан»

Частина 10 «Як запроваджувався контроль непідконтрольної ситуації»

Частина 9 «У серпні дев'яносто четвертого»

Частина 8 «Розкол»

Частина 7 «Сепаратисти розпочинають і... програють»

Частина 6 «На піку загальнофлотського психозу»

Частина 5 «За крок до війни...»

Частина 4. «Севастополь – Крим – Росія»

Частина 3. «Як ділився Чорноморський флот «по-братерськи»

Частина 2. «Чорноморський флот на терезах політичного торгу

Частина 1. «Чорноморський флот Російської Федерації і національна безпека України

«...При цьому, як і раніше, «першу скрипку» тут грав Ю. Мєшков, який категорично відмовлявся виконувати рішення ВР України про ліквідацію «інституту президентства» в Криму, посилаючись на те, що його «обрала більшість населення півострова». Більше того, колишній «президент» Криму дозволяв собі висловлювати прямі погрози Україні, стверджуючи про «непередбачуваність розвитку» як кримсько-, так і російсько-українських відносин. У цьому контексті особливо негативну реакцію Ю. Мєшкова викликало рішення Генеральної прокуратури України порушити проти нього кримінальну справу.»

Так закінчилася попередня 11 частина матеріалу «Крим 94»

Частина 11. «А в основі всіх об’єднувальних ідей — «дерибан»

Своя позиція з кримського питання була у командування Чорноморського флоту. Так, віце-спікер парламенту Криму — заступник командуючого ЧФ О. Фролов заявив, що Чорноморський флот не має наміру брати участь в протистоянні між Кримом і Україною. В той же час, 20 березня 1995 року, у зв'язку з подіями в АРК, Військова рада ЧФ ухвалила рішення привести боєготовність флоту в підвищену, а також посилити охорону його кримських об'єктів. Активізувалося також перекидання в Севастополь бойової техніки 98-го полку берегової оборони і 1096-го зенітно-ракетного полку зі складу 126-ї дивізії берегової оборони Чорноморського флоту.

* * *

За ситуацією в Криму уважно спостерігала міжнародна громадськість і, в основному, підтримувала Україну

За ситуацією в Криму уважно спостерігала міжнародна громадськість і, в основному, підтримувала Україну. Зокрема, торкаючись теми її територіальної цілісності, британська радіостанція ВВС звертала увагу на єдину, однозначну з першого дня проголошення незалежності позицію усіх гілок української влади з одного найбільш важливого питанння.

А американська газета «Вашингтон пост» відзначала ретельно спланований і добре організований характер удару, завданого Україною по кримському сепаратизму. При цьому висловлювалася упевненість, що Росія не спроможна безпосередньо втрутитися в кримсько-українські стосунки через свої проблеми в Чечні.

Паралелі між Кримом і Чечнею проводила і радіостанція «Німецька хвиля», відзначивши ефективність політики України, яка вирішувала проблему кримського сепаратизму без використання озброєної сили, на відміну від Росії, яка воювала на Північному Кавказі. У зв'язку з цим зверталася увага на відсутність масштабної підтримки сепаратистів населенням півострова.

А ось засоби масової інформації Росії постійно ускладнювали обстановку. Так, російська інформаційна агенція ІТАР-ТАРС, а також низка інших ЗМІ інформували про «блокування будівлі Верховної ради Криму військами спеціального призначення України». Повідомлялося також, що Ю. Мєшков попросив допомоги у козачих військ Росії.

* * *

У рамках реалізації своїх попередніх постанов, 21 березня Верховна Рада України запропонувала парламенту Криму до 15 травня 1995 року розробити і надати на затвердження найвищого законодавчого органу України проект нової конституції Автономної Республіки Крим. При цьому, відповідно до українського законодавства, прокуророві АРК надавалося право опротестовувати правові акти уряду і інших органів законодавчої влади Криму, що суперечили Конституції і законам України.

А 22 березня на позачерговому засіданні парламенту АРК було затверджено склад повноважної делегації Верховної ради Криму на переговорах з Україною. У обов'язок делегації входили вивчення і аналіз політико-правової ситуації, що склалася в кримсько-українських стосунках, а також пошук компромісу в цьому питанні.

Дроботов А. І. Прем'єр-міністр Криму з 22 по 31 березня 1995 р. (призначений Верховною Радою Криму, але не вступив на посаду; 31 березня 1995 року Уряд Криму було перепідпорядковано Кабінету Міністрів України і на пост Прем'єр-міністра Криму  повернувся Анатолій Франчук) http://genshtab.info/; http://ru.wikipedia.org

Крім того, кримський парламент відправив у відставку прем'єр-міністра Криму А. Франчука, а також віце-прем'єра А. Сенченка, що займали лояльну позицію щодо України. Новим главою кримського уряду був призначений міністр сільського господарства і продовольства Криму А. Дроботов.

Використовуючи пряму трансляцію засідання кримського парламенту, депутат Верховної ради Криму О. Круглов призвав жителів півострова зібрати підписи під петицією про недовіру Президентові України Л. Кучмі, а також вийти 24 березня на мітинг «патріотичних сил Севастополя» і офіцерів Чорноморського флоту.

22 березня публікуються і чергові звернення Ю. Мєшкова до населення Криму, керівництва Росії, міжнародного співтовариства, включно Генерального секретаря ООН і Генерального секретаря ОБСЄ. В усіх цих зверненнях звучать звинувачення Верховної Ради України в «порушеннях принципів міжнародного права», «ухваленні односторонніх рішень щодо Криму», а також у «спробах перетворити Автономну Республіку Крим на пересічну область України». При цьому висувалися вимоги «зробити всебічний тиск на Україну». Зокрема, Ю. Мєшков закликав керівництво РФ укласти базовий політичний Договір з Україною тільки у тому випадку, якщо Київ погодиться з чинністю конституції АРК.

22 березня публікуються чергові звернення Ю. Мєшкова до населення Криму, керівництва Росії, а також міжнародного співтовариства

22 березня ситуація в Криму розглядалася і на засіданні Державної думи Росії. З доповіддю виступив глава Комітету з питань СНД і справ співвітчизників К. Затулін. Він звинуватив Україну в «насадженні українських структур в Криму», а також у «зневажанні волі народу Криму». У зв'язку з цим К. Затулін рекомендував Державній думі РФ не ратифікувати базовий політичний Договір між Росією і Україною і зробити саме рішення кримської проблеми основною умовою в питанні підтвердження територіальної цілісності Української держави.

Виходячи з підсумків обговорення вказаного вище питання, Державна дума Росії затвердила склад «Комісії по Чорноморському флоту», ухвалила заяву «Про ставлення до рішень Верховної Ради України по Криму» і постанову «Про заяву Державної думи «Про ставлення до рішень Верховної Ради України по Криму».

У наведених документах, з урахуванням «звернення президента і Верховної ради АРК до керівництва Російської Федерації», висловлювалася «серйозна стурбованість перспективою російсько-українських відносин у зв'язку з тими рішеннями Верховної Ради України, які не враховують волевиявлення населення Республіки Крим, переривають договірно-правовий процес між Кримом і Україною, а також спроможні дестабілізувати обстановку в регіоні».

При цьому на тлі політико-дипломатичних «реверансів» російська сторона відверто тиснула на Україну, використовуючи для цього найбільш чутливі питання в двосторонніх стосунках. Так, в заяві Держдуми РФ відзначалася «передчасність рішення Верховної Ради України», яке, на думку російських парламентарів, «було ухвалене без урахування усього комплексу можливих політико-правових наслідків і впливу на загальний фон російсько-українських відносин», що «не могло не позначитися на обговоренні в Державній думі усієї проблематики російсько-українських переговорів, включно питання реструктуризації боргів України, розподілу Чорноморського флоту і статусу його головної бази — міста Севастополя».

Формально підтримуючи територіальну цілісність України, Держдума РФ рекомендувала уряду Російської Федерації в ході переговорів з українською стороною взяти до уваги позицію «законних представників самого Криму».

Виходячи з вищевикладеного, Державна дума Росії, зокрема, ухвалила:

• запропонувати уряду Російської Федерації надати в Держдуму увесь пакет підписаних протягом лютого-березня угод з Україною;
• запросити на засідання Державної думи 24 березня 1995 року керівника Державної делегації Російської Федерації на переговорах з Україною О. Сосковця для ознайомлення з інформацією про хід переговорів і надання відповіді на запитання депутатів;
• доручити Комітету у справах СНД і зв'язках зі співвітчизниками, Комітету із законодавства і судово-правової реформи спільно з Комітетом з бюджету, податках, банках і фінансах підготувати і внести в Державну думу проект Закону «Про процедуру реструктуризації боргів іноземних держав Російській Федерації»;
• наказати думській частині Міжпарламентської Комісії з російсько-української співпраці, а також Комісії Державної Думи по Чорноморському флоту під час переговорів і консультацій виходити з факту визнання Севастополя в адміністративно-територіальних межах міського округу станом на грудень 1991 року головною базою Чорноморського флоту;
• запропонувати Президентові Російської Федерації провести консультації з урядом і Федеральними зборами РФ з питань стосунків з Україною.

* * *

Політичний демарш Росії, як завжди, супроводжувався демонстрацією військової сили http://bibo.kz/

Політичний демарш Росії як завжди супроводжувався демонстрацією військової сили. Наприклад, в наведеній вище заяві Держдуми РФ від 22 березня 1995 року окремим пунктом висловлювалося «переконання в тому, що особовий склад Чорноморського флоту зробить усе можливе для недопущення дестабілізації, провокацій, загрози життю і безпеці російським і іншим громадянам в Криму».

Цього ж дня, всупереч попереднім заявам військової ради Чорноморського флоту про невтручання в політичні проблеми Криму, координаційна рада офіцерських зборів ЧФ виступила з публічною заявою, що засуджує дії України в Криму. При цьому були підтримані позиції Ю. Мєшкова, Верховної ради АРК, а також міської ради Севастополя з цього питання.

* * *

Сосковець О. Н. Народний депутат СРСР в 1989-1991 рр., з грудня 1993 року - перший заступник голови уряду Російської Федерації. 20 червня 1996 указом президента РФ Бориса Єльцина відсторонений від посади першого віце-прем'єра у зв'язку зі скандалом, пов'язаним з виносом з Будинку уряду коробки з-під паперу для ксерокса з півмільйоном доларів готівкою. З 2011 року - президент Російської спілки товаровиробників http://ru.wikipedia.org/

Однак ситуація в Криму розвивалася зовсім не за російським сценарієм. Незважаючи на спроби демонстрації жорсткої позиції щодо Києва, Верховна рада АРК пішла на поступки Україні. Зокрема, 23 березня 1995 року парламент Криму погодився перенести вибори до місцевих рад з 29 квітня на 14 травня, як це було визначено відповідними положеннями законодавства України. Було також поставлено питання про виключення зі складу ВР АРК дев'яти депутатів від Севастополя, оскільки рішенням Верховної Ради України місто було виведене з адміністративного підпорядкування Автономної Республіки.

Крім того, не була сформована і делегація парламенту Криму до Державної думи РФ. Привід — «відсутність відповідного звернення російської сторони».

Загострювалися проблеми і щодо уряду Криму. Так, Міністерство юстиції України опротестувало рішення Верховної ради АРК від 22 березня 1995 року про звільнення прем'єр-міністра уряду Криму А. Франчука, визнавши цю дію грубим порушенням прийнятих Верховною Радою України законодавчих актів щодо АРК. На цьому тлі поглиблювався розкол і в керівництві Російської Федерації, де не було однозначної позиції з кримського питання. Зокрема, глава російської Державної делегації на переговорах з Україною О. Сосковець відмовився від виступу в Державній думі Росії з питання російсько-українських відносин. За його словами, події в Криму були внутрішньою справою України, що зобов'язало російський уряд дотримуватися зваженої позиції з цього питання. За оцінкою О. Сосковця, така позиція дозволила б Україні вирішити свої проблеми без жодного тиску з боку Російської Федерації.

Черномирдін В.С. (1938-2010), Голова Уряду Російської Федерації в 1993-1998 рр., Надзвичайний і Повноважний Посол Російської Федерації в Україні з 2001 по 2009 рр., з 2009 р. -  радник Президента РФ. http://photo.peoples.ru/; http://ru.wikipedia.org/

Відхилив пропозицію виступити в Держдумі РФ і прем'єр-міністр уряду Росії В. Чорномирдін. За його словами, для нього набагато важливіша участь в розширеному засіданні уряду на чолі з Президентом Російської Федерації Б. Єльциним.

Іншу позицію займав спікер Держдуми РФ І. Рибкін, який називав Крим «сферою стратегічних інтересів і виняткового впливу Росії». У інтерв'ю газеті «Російські вісті» він висловився за проведення референдуму про статус Криму як «єдину можливість розв'язати кримську проблему». На думку І. Рибкіна, «тим самим кримчани могли б самі визначити: жити їм в автономній області, республіці або ж в статусі держави, яка одночасно входитиме до складу Росії і України».

* * *

Рибкін І. П., голова Державної думи РФ в 1994-1996 рр. У 2004 році висував свою кандидатуру на пост Президента Російської Федерації, користувався підтримкою Б. А. Березовського. 5 лютого 2004 Іван Рибкін пропав, 10 лютого ввечері Рибкін  знайшовся в Україні. Згодом Рибкін заявляв, що поїхав до Києва з власної ініціативи «для того, щоб конфіденційно зустрітися з тим, з ким хотів зустрітися»; «Я просто вів там таємні переговори, що стосуються безпеки Росії» http://www.mk.ru/politics/; http://ru.wikipedia.org

24 березня 1995 року Ю. Мєшков звернувся з ще одним закликом до Росії «використати увесь свій авторитет для нормалізації стосунків Криму з Україною». Одночасно він закликав президента і міністра оборони РФ залишити підрозділи Чорноморського флоту на території АРК.

Як і слід було сподіватися, Москва схвалила подібні заклики «президента» Криму. Так, у відповідь на звернення Ю. Мєшкова головнокомандувач ВМФ РФ адмірал Ф. Громов підтвердив позицію російської сторони про необхідність збереження Севастополя як головної бази Чорноморського флоту. При цьому, за його словами, Чорноморський флот залишатиметься у підвищеній бойовій готовності до остаточного вирішення вказаного питання.

Запобігаючи спробам дестабілізувати обстановку в Криму, керівництво України намагалося зміцнити на півострові силу закону. 24 березня 1995 року Кабінет міністрів України перестав фінансувати органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим. У Сімферополь прибуло ще близько 200 співробітників підрозділів спеціального призначення МВС України. Незважаючи на спроби проросійських сил Криму звинуватити Україну в «силовій ліквідації державності АРК», український спецназ і інші підрозділи міліції не викликали у кримського населення негативної реакції.

Окрім цього було усунено незаконну спробу парламенту Криму змінити керівництво уряду Кримської Автономії. Так, співробітники МВС України не пропустили до кабінету прем'єр-міністра Криму нового «главу кримського уряду» А. Дроботова і спікера парламенту Криму С. Цекова, що супроводжував його. У відсутність законного глави уряду АРК А. Франчука приміщення охоронялося українською міліцією.

* * *

Послідовні зусилля України із врегулювання ситуації в Криму підтримувалися провідними державами світу і міжнародними організаціями. Так, посол Франції в Україні Д. Шассар вважав внутрішньою справою України рішення її Верховної Ради про відміну конституції Криму і ліквідації інституту президентства в АРК. Позиція Києва з кримського питання знайшла розуміння також і у керівництва Греції і Болгарії.

* * *

Абсолютно протилежної позиції дотримувалася Державна дума Росії. 26 березня 1995 року до Сімферополя прибула делегація комісії Держдуми РФ з питань Чорноморського флоту на чолі з К. Затуліним. У аеропорту, окрім командування ЧФ, комісію зустрічали прокурор Криму В. Купцов і начальник Головного управління МВС України в АРК В. Кириченко. Представники українських правоохоронних органів застерегли К. Затуліна щодо неприпустимості публічних висловлювань і дій, спрямованих на підривання національного суверенітету і територіальної цілісності України.

27 березня К. Затулін виступив на мітингу проросійських сил біля штабу ЧФ в Севастополі і підтримав ідею референдуму про статус Криму http://new-sebastopol.com/

Не зважаючи на це, 27 березня К. Затулін виступив на мітингу проросійських сил біля штабу ЧФ у Севастополі і підтримав ідею референдуму про статус Криму. Він ще й оголосив про намір керівництва Російської Федерації чинити тиск на Україну з кримського питання, у тому числі шляхом актуалізації проблеми «українських боргів Росії». За його словами, Державна дума Росії не ратифікує жодного договору з Україною, якщо вона не відмінить свого рішення щодо Криму.

Подібні ж ідеї висловлювалися К. Затуліним і на зустрічі з командувачем ЧФ Е. Балтіним, «президентом» Криму Ю. Мєшковим, спікером парламенту АРК С. Цековим, представниками проросійських сил півострова.

* * *

Вакханалія на півострові дратувала помірковане населення АРК. Так, Громадська рада Криму (опозиційний парламент, створений навесні 1993 року з метою протидії антиукраїнській позиції Верховної ради АРК), організація «Просвіта», Спілка офіцерів України, кримські відділення Організації українських націоналістів (ОУН), Української республіканської партії, Громадянський конгрес Севастополя і інші організації виступили з рішучим протестом проти спроб керівництва Криму створити на півострові обстановку хаосу і відокремити його від України.

А ось проукраїнські організації Криму зажадали відмінити конституцію АРК, а разом з нею і низку законів автономії, що суперечать законодавству України. Крім того, Верховну раду Криму звинувачували у фактичному розвалі кримської економіки, зриві посівної і програм водозабезпечення півострова.

Одночасно висловлювалася заклопотаність деструктивною позицією Російської Федерації, що відверто втручається в кримське життя і відкрито провокує конфлікти. Зокрема, зверталася увага на провокаційні візити до Криму представників державного керівництва РФ, протиправні дії в Криму консульської групи Посольства Росії в Україні, яка надавала російське громадянство жителям АРК в обхід законодавства України.

* * *

Не зважаючи на всі спроби Росії спровокувати в Криму конфлікт, тверда, зважена і послідовна позиція України допомогла уникнути перетворення Кримського півострова на чергову зону конфлікту на території колишнього СРСР. Крапку в процесі сповзання Криму і вир збройного протистояння поставила зустріч 30 березня 1995 року Президента України Л. Кучми з парламентською делегацією, членами уряду, керівництвом міських і місцевих рад АРК.

Під час зустрічі представники кримської влади підтримали керівництво України. Було вирішено виділити з бюджету України близько 500 млн. дол. на забезпечення Криму водою, проведення весняних польових робіт, відкриття курортного сезону, повернення депортованих народів.

 

Епілог

31 березня 1995 року виїзна консульська група Посольства Росії в Україні, що займалася оформленням російського громадянства для жителів Криму і Севастополя, розпочала підготовку до від'їзду. Як пояснював керівник групи А. Молочков, Росія була змушена виконати вимогу України, хоча це нібито і суперечило Віденській конвенції про консульські стосунки, а також Закону України про громадянство.

Соціологічне опитування продемонструвало, що більша частина жителів кримського півострова схвалила рішення України ліквідувати інститут президентства в Криму.

Штандарт Командувача ВМС України

 

1 квітня в Ізмаїлі закінчила свою роботу комісія ВМС України з прийому річкових кораблів, катерів, озброєння і берегової інфраструктури колишньої бригади річкових кораблів і катерів Чорноморського флоту. Акт прийому-передачі підписали командир Північно-Західного морського району капітан 1-го рангу Д. Українець (від України), і перший заступник начальника штабу ЧФ контр-адмірал А. Манченко. З отриманих Україною засобів розпочалося в Ізмаїлі формування частин тепер уже українських Військово-Морських Сил.