Багаторічна війна на теренах Афганістану породила феномен «талібів». Деякі афганські політологи та аналітики на Заході вважають їх суто афганським явищем. Може це і так, але події весни 2019 року свідчать, що з таненням снігів та відкриттям гірських перевалів зростає і небезпека для сусідніх з Афганістаном країн — Таджикистану, Узбекистану, Киргизстану та Туркменістану.

 

Загострення ситуації на кордоні Афганістану з Туркменістаном

Так, 18–19 березня ц. р. відчутно загострилась ситуація на кордоні Афганістану з Туркменістаном в провінції Бадгіс. За даними The New York Times, в уїзді Бала-Мургаб загони талібів загальною чисельністю біля 1 тис. бойовиків пішли у наступ на прикордонні контрольно-перепускні пункти. Афганські прикордонники стримували цей наступ, але під тиском талібів були змушені залишити свої позиції та намагалися втекти на туркменську територію. Туркменські прикордонники відмовились їх пропустити, внаслідок чого біля 100 афганських військовослужбовців потрапили у полон до талібів. Їхні фотографії таліби розмістити в соцмережах. На сьогодні таліби повністю контролюють ситуацію та заблокували адміністративний центр провінції Калай-Нау.

Північний кордон Афганістану

До останнього часу ситуація на афгансько-туркменському кордоні, довжиною всього в 100 кілометрів, зберігалась відносно стабільною. Буквально напередодні вищезгаданих подій західні засоби масової інформації оприлюднили заяву заступника лідера руху «Талібан» мулли Гані Барадара, який висловив задоволення прогресом на переговорах зі спеціальним представником США по Афганістану Залмаєм Халільзадом, що мали місце в Досі (Катар). За даними західної преси, «стриманий оптимізм» висловив і голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Джозеф Данфорд.

Чому так сталося? Відповідь, як кажуть, лежить на поверхні. Протягом останніх років влада Туркменістану намагалась забезпечити свою безпеку шляхом купівлі лояльності місцевих влад прикордонних афганських провінцій, як офіційних, так і реальних: польових командирів талібів. Політика Туркменістану «платити всім, аби не чіпали» давала свої позитивні результати. Відомо, що у 90-ті роки Ашхабад надавав талібам коридор на своїй території для виходу з оточення. Останніми роками Ашхабад доправляв до північних провінцій Афганістану медикаменти, продукти харчування, медичне обладнання, будівельні матеріали, скраплений газ та постачав електроенергію. Крім всього іншого, в цих районах мешкають туркменські племена, які змушені співпрацювати з талібами в обмін на свою безпеку.

Проект газопроводу ТАРІ (Туркменістан — Афганістан — Пакистан — Індія)

Є ще один фактор, за яким можна вважати, що ситуація безпосередньо залежить від проекту прокладання газопроводу ТАРІ (Туркменістан — Афганістан — Пакистан — Індія). В другій половині березня міністр закордонних справ Туркменістану Рашид Мередов перебував з офіційним візитом в Ісламабаді і підписав з президентом Пакистану Аріфом Алві пакет документів щодо будівництва газопроводу, частина якого проходить в районі провінції Бадгіс. Це знову свідчить про те, що влада Туркменістану зробила свій вибір на користь талібів, бо розраховує на силу, яка зможе реально гарантувати безпечне будівництво трубопроводу, на який Ашхабад покладає досить великі надії.

Таким чином, влада Туркменістану показала, що не дотримується норм міжнародного права і поставила під загрозу свої стосунки з Кабулом. Хоча офіційний Ашхабад ситуацію не коментує.

 

Таджикистан: слабка ланка Середньої Азії

Через 10 днів після подій на афгансько-туркменському кордоні, за даними інформаційної агенції Ariana News, загони талібів захопили прикордонний з Таджикистаном округ Аргандж-Хва, що в північно-східній частині Афганістану (провінція Бадахшан). Фактично таліби зараз мають «коридор» виходу на таджицьку територію.

Командувач прикордонними військами Таджикистану генерал-полковник Раджабалі Рахмоналі з січня поточного року принаймні двічі виступав з офіційними заявами щодо зростання небезпеки на афгансько-таджицькому кордоні, що напряму пов’язано із зосередженням біля 16 тис. бойовиків, 6 тис. з яких є бойовиками зі складу т. зв. «Ісламської держави» (ІД) та передислоковані до Афганістану з Іраку. (Дивись наш матеріал «Нові загрози Середньої Азії» від 29 січня 2019 року.)

Довідково: Республіка Таджикистан — держава в Центральній Азії, межує на півночі з Киргизстаном, на сході — з Китаєм, на півдні — з Афганістаном, на заході — з Узбекистаном. Таджикистан розташований в передгір'ї Паміру і не має виходу до моря. Це найменша за площею центрально-азійська держава. Столиця — Душанбе. З 1929 по 1991 роки Таджикистан входив до складу СРСР як одна з союзних республік (Таджицька РСР). Незалежність країни було проголошено 9 вересня 1991 року, однак фактичне відокремлення сталося тільки після розпаду СРСР в грудні 1991 року. Таджикистан багатий на природні ресурси, але оскільки 93 % його території займають гори, їхній видобуток ускладнений слабо розвинутою інфраструктурою. Таджикистан розташований далеко від основних євразійських транспортних потоків. Важке економічне становище є наслідком багатьох чинників: невигідного економічного та географічного положення, (віддаленість від світової інфраструктури, високогірне положення), важкої соціальної обстановки. В країні після розпаду СРСР розпочалася громадянська війна.

Відомо, що у 2017–2018 роках до Афганістану було передислоковано кілька загонів бойовиків ІД загальною чисельністю, щонайменше, 6 тис. під командуванням «міністра війни» ІД Гулмурода Халімова. Мали місце і переговори Г. Халімова з талібами щодо пропуску загонів ІД через афганський кордон на перевали Паміру до Гірського Бадахшану і на територію південного сходу Узбекистану.

За даними таджицьких прикордонників, в прикордонних районах створено 36 таборів, де проходять підготовку таліби, бойовики «Джамоаті Ансоруллох», «Ісламського Руху Туркестану» та «Ісламської держави». Практично всі вони мають досвід ведення бойових дій в гірський місцевості і великих містах та сучасне озброєння.

За іншими даними, функціонери ІД, що знаходяться в країнах Середньої Азії, інтегруються з кримінальними структурами та намагаються всю їх діяльність взяти під свій контроль.

Аналіз поточної ситуації в Таджикистані дає підстави стверджувати, що на сьогодні влада Таджикистану зіткнулася з трьома основними проблемами, які роблять з нього найслабкішу ланку Середньої Азії. За важливістю ці проблеми шикуються в такому порядку:

 

1-2. Ісламізація суспільства і зростання загрози тероризму

Активний процес ісламізації безпосередньо пов’язаний з важким економічним становищем та соціальним середовищем, під впливом яких значна частина молоді Таджикистану відійшла в іслам. Нині на тисячу чоловік в країні припадає 8 мечетей.

Сьогодні багато країн світу зіткнулись з проблемою старіння нації, а в Таджикистані ситуація зворотна: 70 % населення країни становлять громадяни віком до 30 років. Середній вік громадян становить 25 років, біля 35 % населення (2,7 млн чол.) у віці від 14 до 30 років. За даними західних аналітиків, біля 55 % молоді безробітні і змушені шукати роботу за межами країни.

На сьогодні в Таджикистані створена розгалужена система релігійної пропаганди, ключові позиції в якій займають проповідники з Афганістану. Радикально налаштовані ісламісти орієнтуються на такі терористичні організації, як «Хізбат-тахрір аль-ісламі», «Ісламський рух Узбекистану», ІД та деякі інші.

Щоб правильно зрозуміти сьогоднішній стан ісламізму, треба поглянути на кілька років назад. Ісламізм (прошу не плутати з ісламом) до Таджикистану прийшов раніше, ніж до інших країн Середньої Азії. Це пов’язане з тим, що на відміну від великих міст (Душанбе, Худжант, Бохтар /колишній Курган-Тюбе/, Куляб), в гірських аулах та невеликих містах, куди через відсутність доріг та закриті снігом перевали (з жовтня до середини квітня) не можна потрапити, іслам був важливим духовним елементом життя населення. Високий ступінь релігійності, на фоні постійних утисків релігійних свобод та активно діючої атеїстичної державної політики за часів радянського соціалізму, перетворили молодь з найбільш бідних прошарків населення з сільської та гірської частин країни на невичерпну базу найманців, що поповнює загони радикальних ісламістських організацій.

 

3. Ситуація в Горно-Бадахшанській автономній області Таджикистану

Аналіз розвитку ситуації в Горно-Бадахшанській автономній області (ГБАО) Таджикистану, яка має спільні кордони з Киргизією та Афганістаном, свідчить, що останніми роками там мала місце радикалізація місцевої опозиції, яка на сьогодні практично готова до відкритого збройного протистояння з центральною владою. Ця високогірна область Таджикистану є важливим пунктом на шляхах наркотрафіку з Афганістану до Росії та країн Європи.

Довідково: Горно-Бадахшанська автономна область (ГБАО, тадж. Вилояті Мухторі Куҳистоні Бадахшон) — адміністративна одиниця Таджикистану, яка займає 44,9 % площі території країни. Автономна область утворена 2 січня 1925 року. Після створення у 1929 році Таджицької РСР до неї приєднано і ГБАО. Протягом 1950-х багатьох памірців, мешканців області, примусово переселили до південно-західного Таджикистану. Коли 1992 року у Таджикистані вибухнула громадянська війна, місцева влада в односторонньому порядку оголосила незалежність від Республіки Таджикистан. Під час громадянської війни багато памірців ставали об'єктами нападів ворогуючих груп, а ГБАО стала бастіоном для опозиції. Пізніше місцева влада відмовилася від своїх сепаратистських закликів. На території автономної області знаходяться найвищі гори світу — гори Паміру. Тільки автодороги сполучають автономну область із зовнішнім світом. Хорог — Ош та Хорог — Душанбе є частинами Памірського шосе. Третя дорога з Хорогу в Китай через перевал Кульма вельми важка. Від Пакистану автономну область відокремлює вузька, але майже непрохідна частина Афганістану — Ваханський коридор.

Історично памірці завжди були автономні від центральної влади. Вони розмовляють не таджицькою, а ваханською та шугнанською мовами. Далі, на відміну від таджиків, що сповідують іслам сунітського напрямку, памірці сповідують шиїзм ісмаїлітського спрямування. При всьому цьому ГБАО є важливим регіоном Таджикистану.

Президент Республіки Таджикистан Емомалі Рахмон

У вересні минулого року президент Республіки Таджикистан Емомалі Рахмон звинуватив владу ГБАО у бездіяльності і співробітництві з кримінальними авторитетами та командирами терористичних груп та вимагав «відновити законність і порядок в регіоні». До центру області міста Хорог передислокували додаткові військові сили. Президент Таджикистану зобов’язав керівника ГБАО Ш. Джамшеда, голову Державного комітету національної безпеки С. Ятімова та міністра внутрішніх справ Р. Рахімзоде протягом одного місяця «покінчити із злочинністю в автономній області».

За свідченнями голови виконавчого комітету Форуму свободомислячих Таджикистану і заступника голови Національного альянсу Таджикистану Аліма Шерзамонова (ці організації знаходяться в еміграції), «центральна влада та таджицькі силовики мають наміри взяти під свій контроль грошові потоки від контрабанди та наркотрафік, а заявлена боротьба зі злочинністю в автономній області є формальним привидом для цього».

 

Довідково: Форум свободомислячих Таджикистану (ФСТ) є об’єднанням таджицьких активістів громадянського суспільства. Створений в листопаді 2015 року. Форум є незалежною юридичною особою і відкритий для всіх таджиків і таджикистанців, незалежно від національності, статі, соціального положення, політичної та конфесійної належності. Головним критерієм членства є визнання та прийняття цілей Форуму.

За даними російських засобів масової інформації, зокрема газети «Известия» від 26 березня, розпочалося виведення частин російської військової 201-ї бази з міст Куляб та Бохтар (колишній Курган-Тюбе). 201-у військову базу сформовано в 2004 році за рахунок скорочення 201-ї мотострілецької Гатчинської двічі Червонопрапорної ордена Жукова дивізії. Військові містечка та озброєння безкоштовно передаються збройним силам Таджикистану.

 

Таким чином, загострення ситуації на кордонах Афганістану свідчить, що феномен «талібів» вже перестає бути суто афганським, і крім Таджикистану вони шукають нові шляхи проникнення в регіон Середньої Азії. Вони явно демонструють свою силу, що зростає, в зоні стратегічних інтересів Росії, попри інформаційні повідомлення «щодо успішних переговорів російської влади з талібами». До речі, Москва ще досі вважає талібів організацією, діяльність якої заборонена в Росії. Що це? Подвійні стандарти, чи нова фаза гри на підвищення? Час покаже, чекати довго не доведеться.