Українці, які пам’ятають кінець 80-х – початок 90-х років, можуть розповісти і про таку характерну ознаку того часу, як масове засилля польських дрібних підприємців, що змітали з прилавків наших магазинів абсолютно все, від лопат — до бляшанок з кількою в томаті. У нас це викликало посмішку. Ясна річ, у них не було ж найкращих в Європі чорноземів. І чи до снаги їм побудувати такі ракети, літаки та танки, якими ми озброювали своє військо? Відповідь однозначна. Та що там зброя та військова техніка! Навіть від наших прасок сусіди по соцтабору були у захваті! Та й країна у нас значно більша, більше і населення. І ось минає якихось два десятиліття, і пересічний українець не йме віри: як так сталося, що ми, так би мовити, з поляками помінялися ролями? І тепер ми відчуваємо на собі їхні здивовані погляди, коли цікавимося їхнім товаром. І при нагоді наші громадяни їдуть до Польщі на заробітки…
Та факт залишається фактом — Республіка Польща сьогодні є прикладом країни, де ефективні економічні і суспільно-політичні реформи призвели до потужного економічного зростання та політичної стабільності. Країна впоралася з наступом світової фінансово-економічної кризи, а її авторитет і політична вага у світі невпинно зростає. За останні 20 років вона зуміла здійснити багато перетворень і характеризується як одна з найбільш стабільних та передбачуваних в Європі. Більшість польських експертів таку успішність пояснюють членством країни в Європейському Союзі та НАТО, що за своєю масштабністю прирівнюється до отримання Польщею незалежності в момент розвалу Російської імперії в 1917 році.
Так, вступ Польщі до ЄС у 2004 році фактично став вирішальним у загальному розвитку країни. За показниками соціологічних досліджень, всупереч економічним проблемам, які відчув ЄС під час світової фінансово-економічної кризи, переважна частина польського населення продовжує вважати цей крок найбільш вагомим чинником у процесі повернення Польщі до Європи. Зокрема, під час референдуму щодо членства РП в ЄС до 77,4 % поляків висловились за інтеграцію до Європейського Союзу, 22,5 % — проти. А вже через 4 роки після вступу до ЄС, під час опитування центром TNS OBOP в лютому 2008 року, лише 5 % поляків не схвалювали перебування країни в Євросоюзі. Водночас, позитивні наслідки від членства в ЄС задекларували понад 80 % опитаних. Їм імпонував стрімкий розвиток польської економіки внаслідок суттєвої фінансової допомоги від ЄС (як кредити, так і інвестиції) та інтеграції країни в єдиний європейський ринок. Схвально сприймалося населенням приєднання Польщі до Шенгенської зони, що надає можливість вільно пересуватися, навчатися та працевлаштуватися польським громадянам в країнах ЄС. А це, зрозуміло, значно покращило ситуацію на польському ринку праці, та й загалом позначилося на зростанні ролі польської держави на міжнародній арені.
Свідченням позитивної динаміки розвитку польської економіки стало зростання рівня ВВП на одного жителя країни: у порівнянні з середньоєвропейським показником країн ЄС, з 43 % в 2003 році — до 51 % в 2011 році. В цей же період показник продуктивності праці зріс з 31 до 42 злотих за годину. Вступ Польщі в ЄС значно підвищив і прибутковість продукції сільського господарства та фінансовий стан аграріїв: в 2011 році середній прибуток працівників сільськогосподарської галузі країни зріс на 90 % у порівнянні з 2000 роком. За кошти з бюджету ЄС у Польщі було реалізовано та реалізується сьогодні чимала кількість інвестиційних проектів у будівництві і ремонті автострад, місцевих шляхів та залізниць. При цьому, згідно з інформацією Міністерства фінансів РП, з моменту вступу Польщі до ЄС вона отримала з бюджету Євросоюзу на 20 млрд. євро більше, ніж сплатила членських внесків.
Членство в Європейському Союзі гарантує енергетичну безпеку Польщі. Насамперед, це пов’язано з накопиченням Польщею необхідних запасів енергоносіїв (згідно з вимогами ЄС), отриманням можливості доступу до європейської допомоги у забезпеченні польських енергетичних потреб, а також з інтеграцією газотранспортних та електроенергетичних мереж країни у відповідні енергетичні системи ЄС. Вагома роль в енергетичній політиці Польщі відводиться також реалізації нових технологій видобутку сланцевого газу, що має знизити її залежність від газового імпорту, насамперед, із Росії. Все це дає можливість Варшаві ефективно уникати зривів у постачанні енергетичних ресурсів на польський ринок.
Ставши членом Євросоюзу, Польща дістала можливість впливати на політичні, економічні та безпекові процеси, які відбуваються в Європі та ЄС. Це не могло не покращити імідж Польщі як серед європейських, так і неєвропейських країн, а також міжнародних організацій. Зокрема, цим можна пояснити обрання в 2009 році головою Європарламенту представника Польщі Єжі Бузека, а також отримання Варшавою у складі Єврокомісії важливої посади єврокомісара з питань бюджету (Януш Левандовський).
Крім того, поважне польське представництво в Європарламенті (на сьогодні — 51 депутат) надає можливість Варшаві лобіювати свої позиції на парламентському рівні ЄС. В даному контексті досить показовою стала польсько-шведська ініціатива «Східне партнерство», яка дозволяє Польщі як сприяти процесам європейської інтеграції країн колишнього СРСР (в т.ч. України), так і просувати свої інтереси у східному напрямку.
Важливим для Польщі та загалом для Європейського союзу стало її головування в ЄС у другій половині 2011 року. Зокрема, в рамках загальної 18-місячної програми, ухваленої урядами Польщі, Данії та Республіки Кіпр, головні зусилля польська сторона зосереджувала на сприянні економічному розвитку ЄС (в т. ч. на малому та середньому бізнесі), зміцненні Спільної зовнішньої та безпекової політики Європейського Союзу (включаючи активізацію політики розширення ЄС), підвищенні оборонного потенціалу ЄС (насамперед, посиленні можливостей бойових тактичних груп), а також гарантуванні європейської енергетичної безпеки.
На загальному тлі наведених польських досягнень більшість передбачень тих, хто був проти членства Польщі в ЄС (можливість масового банкрутства національних підприємств через наплив більш конкурентних іноземних товарів, зокрема, в аграрному секторі; відтік польських громадян на заробітки за кордон; масштабне придбання іноземцями земельних угідь), або не справдилося, або якщо справдилося, то не суттєво.
До негативних наслідків для Польщі від її членства в ЄС можна віднести хіба що квотування допуску на європейський ринок певних видів польських товарів, що спричинило непорозуміння між Варшавою та Брюсселем. Разом з цим, Єврокомісія змусила уряд Польщі визнати банкрутство (через неконкурентність) і продати дві польські судноверфі у Гдині та Щеціні.
Звичайно, негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи не оминули і Польщу, у якої виникли економічні проблеми. Однак Польщі вдалося зберегти позитивну динаміку економічного розвитку (на рівні 1,5 % у 2011 році), що перевищує відповідні показники в більшості країн Європейського Союзу. Причиною цього стали виважена економічна та фінансова політика керівництва Польщі у попередні роки, значна державна підтримка малого і середнього бізнесу в економіці країни, стабільність фінансової системи, а також тісні економічні зв’язки з ФРН — однією з найбільш розвинених та стабільних країн ЄС.
Є у Польщі і політичні проблеми, спричинені суперечностями між різними політичними силами за владу в країні, що іноді призводять до гучних політичних скандалів. Зокрема, останній з таких скандалів в жовтні-листопаді 2012 року був пов’язаний з активізацією діяльності опозиційних сил Польщі, які намагалися підірвати авторитет та послабити позиції чинного уряду країни на чолі з Д. Туском та правлячої партії «Громадська платформа» шляхом чергового загострення питання довкола обставин катастрофи польського літака Ту-154 у квітні 2010 року, коли загинули колишній президент Польщі Л. Качинський та багато високопоставлених представників державного і військового керівництва країни.
Однак зазначені проблеми не виходять за рамки звичайних політичних процесів, які спостерігаються в інших європейських країнах, і які радикально не впливають на розвиток польської держави.
Всі ці наведені обставини цілком слушно подаються керівництвом Польщі як «візитна картка» стабільної, процвітаючої та економічно потужної країни з метою залучення іноземних інвестицій, а також подальшого зміцнення іміджу Польщі в Європі і світі.
Сприятливі умови для гарантування безпеки Польщі, а також для її приєднання до ЄС створив вступ країни до НАТО у 1999 році. Географічне сусідство з Росією, що вдається до своєї неоімперської політики, однозначно визначило рух Польщі до Північноатлантичного союзу, який гарантує їй національну безпеку.
Польський контингент
в операції «Свобода Іраку»
Ставши членом НАТО, як найбільш дієвої воєнно-політичної організації, Польща фактично звела нанівець всі намагання Росії повернути її до свого геополітичного простору. Фактично, з моменту вступу до НАТО польська армія набула принципово нових можливостей, а саме: перейшла на західні стандарти та отримала нове озброєння, що значно підвищило можливості її дій у широкому спектрі бойових завдань. Наприклад, польський військовий контингент успішно діяв в операції «Свобода Іраку» на рівні з іншими членами НАТО. Польські військові беруть також участь в операції Альянсу в Афганістані.
ЗРК MIM-104 «Петріот»
Членство Польщі в НАТО активізувало польський оборонно-промисловий комплекс, який дістав доступ до сучасних західних технологій. Посиленню оборонних можливостей Польщі сприяє розміщення на її території (поки що на ротаційній основі), американського ЗРК «Патріот», а також підрозділу ВПС США у складі шістнадцяти винищувачів F-16 та чотирьох військово-транспортних літаків С-130 з відповідним особовим складом. До 2018 року на польській території планується розгорнути також і американські протиракетні комплекси SM-3 Block 2A в рамках створення системи ПРО США/НАТО в Європі.
Членство Польщі в НАТО вже понад десять років підтримується переважною більшістю населення країни. Зокрема, згідно з опитуванням Центру досліджень громадської думки (CBOS), проведеного на початку 2012 року, перебування країни в НАТО підтримує 90 % поляків. Для порівняння: у 2007 році членство у Північноатлантичному союзі підтримували 78 % польських громадян, а в 1996 році — не більше 50–60 %.
Плани розгортання ПРО США в Європі
Спираючись на досягнуті успіхи, Польща послідовно зміцненює свою позицію та авторитет в НАТО. Наприклад, розмістивши на своїй території військові підрозділи США та проводячи навчання військ НАТО, Польща бере участь у перспективному плануванні діяльності Альянсу. Крім того, важливе значення має участь ВПС Польщі у патрулюванні повітряного простору країн Балтії. В рамках нової концепції Північноатлантичного союзу «Розумна оборона», окрім участі у військових операціях та роботі багатонаціональних штабів, Польща відіграє певну роль у реалізації проектів логістичного забезпечення військ НАТО та підготовки спеціалістів зв’язку і автоматизованих систем управління.
Одночасно, маючи членство в ЄС та НАТО, офіційна Варшава намагається зміцнити свою роль активного регіонального гравця. Інструментами для цього, окрім проекту «Східного партнерства», є «Вишеградська група» (Польща, Словаччина, Чехія та Угорщина), в рамках якої країни регіону опрацьовують спільні позиції з політичних та економічних питань, а також питань енергетичної безпеки і військово-технічної співпраці.
Досить активно, послідовно та цілеспрямовано Варшава співпрацює з Парижем та Берліном в рамках «Веймарського трикутника», відстоюючи власні амбіції на провідні ролі в ЄС та регіоні Східної Європи.
Таким чином, безперечно, що найбільш рушійними чинниками, які надали поштовх до внутрішньополітичної та економічної трансформації Польщі за останні два десятиріччя, можна вважати вступ країни до ЄС та НАТО і бажання зміцнити свою роль як в цих організаціях, так і в Центрально-Східній Європі. Подальшими амбіційними планами Варшави є отримання права на вступ до «великої двадцятки» найбільш розвинених країн світу (G-20) і утвердження країни в ролі впливового регіонального лідера. При цьому задекларовані плани Польщі зовсім не перешкоджають прагматичному розвитку її відносин з Російською Федерацією, які поглиблюються, незважаючи на історичні, а також низку сучасних проблем у стосунках між двома країнами.
