Юрій Радковець
Історія нічому не навчила, або Навіщо Росія створює нове ударне угруповання — 2
Замість того, щоб шукати розумні компроміси та підтримувати баланс сил, Росія сьогодні почала створювати нове ударне угруповання військ (сил) на Західному стратегічному напрямку.
Частина 2. Бліцкриг Росії проти Європи чи повторення невдалих задумів і планів Й. Сталіна
У першій частині нашого дослідження «Історія нічому не навчила, або Навіщо Росія створює нове ударне угруповання» (Частина 1. Навіщо Росії три нові дивізії на Західному стратегічному напрямку?) ми дійшли до обґрунтованого висновку, а саме: якщо готуватися Росії до масштабної війни із Заходом (НАТО), то новостворювані нею повноцінні три дивізії Сухопутних військ (у вигляді нових «ударних оперативних сил») на Західному стратегічному напрямку (із відповідними засобами посилення) — це, фактично, достатньо зручний інструмент для їх застосування у великій (звичайній) війні.
Останнім часом у сценаріях гіпотетичного конфлікту між Росією і країнами НАТО провідними західними експертами та військовими спеціалістами ключова роль відводиться так званому Сувалкському коридору («Suwalki Gap»), де, за їх оцінками, можливе розв’язання Росією війни з НАТО.
Сувалкський коридор або Сувалкський пролом (за назвою польського міста Сува́лки/польск. Suwałki/) — це умовна назва смуги території землі (завдовжки до 100 км і завширшки приблизно 60 км) між Калінінградом і Білоруссю, що проходить вздовж кордону Польщі та Литви.
Фактично, у НАТО побоюються — і ці небезпідставні побоювання нещодавно відверто висловив командувач Сухопутними військами США в Європі генерал-лейтенант Бен Ходжес (Frederick Benjamin Hodges), – що російські війська, за підтримки Білорусі, можуть зайняти територію Сувалкського коридору, відрізавши країни Балтії від їх союзників по НАТО. Історія беззаперечно свідчить: у наступальних операціях російської армії територія сучасної Білорусі завжди відігравала центральну роль. Росіяни завжди використовували білоруські землі, коли наступали на Захід, завдаючи удару по Польщі. Так було у 1920 році проти Польщі або у 1944 році під час операції «Багратіон». Ну а для союзників НАТО, відповідно, Сувалкський коридор — це основний напрямок для перекидання військ та озброєння до країн Балтії, а також можливої контратаки з центру Європи у їх напрямку. Саме тому військові спеціалісти НАТО приділяють цьому району велику увагу.
Однак, за оцінками експертів Stratfor (Strategic Forecasting Inc.), роль Сувалкського коридору не слід перебільшувати. Росія, як вважають аналітики цього авторитетного американського агентства, і далі нарощуватиме військову міць в Калінінградському анклаві та намагатиметься підсилити свою присутність у Білорусі (хоча білоруські власті нещодавно демонстративно й відмовилися розміщувати у себе російську військово-повітряну базу). За таких обставин спроба зайняти територію між Калінінградом і Білоруссю, тобто вступити у пряме силове протистояння з НАТО, коштуватиме їм (Росії і Білорусі) дуже дорого, а отже такий сценарій є малоймовірний, оскільки глобальна війна, яка через це, як вважають деякі західні експерти, може розпочатися, перекреслить усю стратегічну цінність цієї смуги землі.
Деякі західні експерти у своїх оцінках порівнюють район Сувалкського коридору з Фульдським коридором («Fulda Gap») — область у Німеччині, що за часів «холодної війни» розташовувалася на кордоні між ФРН і ГДР, тобто фактично між країнами НАТО і радянського блоку. Її вважали одним із найбільш вірогідних напрямків, по яких радянські війська можуть вдертися до Західної Європи (під час Другої Світової війни її досить ефективно використовували американські війська для того, щоб проникнути у внутрішні райони Німеччини). З обох боків до неї були підтягнені значні військові сили, а саме: коридор знаходився у зоні відповідальності з боку НАТО — 5-го армійського корпусу Сухопутних військ (армії) США та з боку країн Варшавського договору — 8-ої гвардійської армії СРСР. Тобто, у роки «холодної війни» контроль над Фульдським коридором розглядався як вагомий чинник, від якого могло залежати саме існування НАТО у разі силового конфлікту з радянським блоком.
Сьогодні більшість західних експертів вважають, що гіпотетичне захоплення Росією Сувалкського коридору могло б означати початок великої (звичайної) війни, але не безпосередню загрозу для всього Альянсу. За їхніми оцінками, у випадку із Сувалкським коридором (на відміну від Фульдського) йдеться не про напрям гіпотетичного удару російських військ проти усього альянсу (НАТО), а тільки про загрозу блокади окремих країн НАТО — країн Балтії (Литви, Латвії та Естонії), які у разі можливого військового конфлікту не зможуть захистити себе як поодинці, так навіть і разом, при тому, що Росія, виходячи з її військової присутності на Балтиці, має достатньо можливостей, щоб перешкодити підтримці балтійських республік з боку їх союзників по НАТО як по суші, так і з моря.
Для країн Балтії, що повністю залежать від військової підтримки альянсу, у будь-якому випадку Сувалкський коридор залишається головним напрямком для сухопутного зв’язку із союзниками. Ну, а для деяких («нових») країн-членів НАТО існування такого коридору та ймовірні загрози його захоплення — це серйозний привід для того, щоб посилити військову присутність НАТО/США у Східній Європі.
Разом з тим, ряд експертів НАТО і надалі наполягають на тому, що найближчим часом та у короткостроковій перспективі зберігатиметься загроза проведення Росією суто військової наступальної операції з території Білорусі визначеними силами Західного військового округу ЗС РФ та ЗС Білорусі — у стик між Литвою та Польщею у напрямку Калінінградського анклаву, за підтримки авіації 1 Командування ВПС та ППО (6 армії ВПС та ППО), сил Балтійського і Північного флотів, а також повітрянодесантних військ, сил спеціального призначення та дальньої (стратегічної) авіації. При цьому нарощування наступальних зусиль цього угруповання Росії на Сувалкському напрямку та можливе розширення масштабів наступу будуть здійснюватися за рахунок його посилення військами (силами) Центрального та Східного військових округів ЗС РФ — за досвідом опрацювання завдань щодо перекидання військ /сил/, озброєння та військової техніки на великі відстані авіаційним, залізничним та автомобільним видами транспорту в ході стратегічних командно-штабних навчань (СКШН) ЗС РФ типу «Захід», «Кавказ», «Центр» та «Схід» останніх п’яти років.
Одночасно, серед іншого, одним з головних завдань сил Балтійського і Північного флотів, а також дальньої (стратегічної) авіації ВПС ЗС РФ, за оцінками експертів НАТО, буде блокування Балтійських проток для сил ОВМС НАТО в Європі та на Атлантиці.
У той же час, якщо тільки уявити, що Росія дійсно спробувала б узяти під контроль Сувалкський коридор, то це спровокувало б військовий конфлікт між Росією і НАТО/США такого масштабу, що зайнята територія досить швидко втратила б своє значення. І на перший план уже вийшов би Калінінград — російський форпост, який, окрім іншого, забезпечує можливість проведення морських операцій проти сил НАТО (в Калінінграді знаходиться штаб Балтійського флоту Росії).
У разі гіпотетичного конфлікту Росія могла б вигідно скористатися обмеженими можливостями НАТО щодо сухопутного зв’язку між країнами Балтії та іншими членами альянсу. Однак участь Росії у такому конфлікті, сама по собі, була б страшенною авантюрою. Країні, яка зараз переживає найбільш глибоку економічну кризу у новітній історії та вже веде війну на два фронти, було б занадто складно фінансувати участь у ще одному конфлікті, найбільш ймовірно — глобальному, враховуючи, що інші конфлікти — довкола України і в Сирії — досі тривають. Не кажучи вже про перемогу в ньому.
І все ж таки дехто з західних військових спеціалістів та експертів дуже наполягають на тому, що після безпрецедентних по суті, змісту та цинізму і жорсткості окупації Росією українського Криму і захоплення окремих районів Донецької та Луганської областей — в жодному разі не слід виключати варіанту щодо можливого застосування ударного угруповання російських військ уздовж кордону між Польщею і Литвою. Тобто, за результатами більшості їх аналітичних оцінок і прогнозів, у жодному випадку не можна недооцінювати можливостей Російської Федерації щодо розв’язання повномасштабної війни з НАТО саме на Сувалкському напрямку.
У якості ознак на підтвердження такої версії ними називаються:
- активізація авіаційних розвідувальних заходів ЗС РФ у повітряному просторі Білорусі (на західному та північно-західному операційних напрямках), комплексних повітряно-морських розвідувальних та провокаційних заходів у акваторіях та у повітряному просторі Балтійського і Північного морів, а також на Атлантиці;
- систематичні та цілеспрямовані заходи з рекогносцировки (особливо в останні два роки) на території західних районів Білорусі керівним офіцерським складом Західного військового округу ЗС РФ (від командирів батальйонів до командирів дивізій);
- особливості змісту і спрямованості задумів та сценаріїв проведення СКШН типу «Захід» та раптових перевірок військ Західного, Центрального і Південного військових округів ЗС РФ останніх років;
- активізація спільних заходів оперативної та бойової підготовки наступальної спрямованості формувань ЗС РФ та ЗС РБ на західному та північно-західному операційних напрямках;
- плани та підготовчі заходи Російської Федерації з розгортання нових авіаційних баз та органів управління силами ППО ЗС РФ на території Білорусі;
- відпрацювання на військових навчаннях та тренуваннях ЗС РФ (у всіх військових округах) завдань щодо перекидання військ (сил), озброєння та військової техніки на великі відстані авіаційним, залізничним та автомобільним транспортом;
- організація і проведення стрільби крилатими ракетами (КР) типу Х-101 з літаків стратегічної авіації Ту-22М3 та типу «Калібр» з надводних і підводних човнів Росії з акваторії Каспійського та Середземного морів з демонстраційно-провокаційною метою (перш за все, перед США та іншими країнами НАТО);
- повномасштабне розгортання інформаційної війни проти країн-членів НАТО та ЄС, перш за все проти США, ФРН, Франції, Великої Британії, Нідерландів, Польщі, Румунії та країн Балтії з метою дестабілізації внутрішньополітичної та соціально-економічної ситуації в цих країнах, а також відволікання уваги від подій довкола України.
За таких обставин постає питання: якими ж силами Російська Федерація могла б провести подібну наступальну операцію на Сувалкському напрямі та з якою метою (якими задачами)?
Відповідь фактично лежить на поверхні — визначеними силами 1-ї гвардійської танкової, 6-ї загальновійськової та новосформованої 20-ї гвардійської загальновійськової армій Західного військового округу ЗС РФ і частин ЗС Білорусі, за підтримки авіації 1 Командування ВПС та ППО, сил Балтійського і Північного флотів, а також повітрянодесантних військ, сил спеціального призначення та дальньої (стратегічної) авіації.
Найближчою задачею такої операції може бути — захоплення території місцевості та взяття під контроль Сувалкського пролому з метою створити сухопутний коридор з Калінінградським анклавом та блокувати країни Балтії від їх союзників по НАТО.
Нарощування наступальних зусиль на Сувалкському напрямку та можливе розширення масштабів наступу можуть бути здійснені за рахунок його посилення військами (силами), що переміщатимуться з Центрального та Східного військових округів ЗС РФ і вводитимуться в прорив на цьому напрямку.
Частина сил 6-ї загальновійськової та новосформованої 20-ї гвардійської загальновійськової армій Західного військового округу ЗС РФ залишатимуться на кордонах з країнами Балтії та України для стримування можливих їх наступальних дій проти Росії.
Подальшою задачею може бути — проведення рейдових операцій (дій) силами танкових та механізованих формувань в тилу Польщі, а також на територіях ряду північноєвропейських та центральноєвропейських країн НАТО з метою демонстративного знищення (або захоплення) важливих військових об’єктів (або об’єктів критичної інфраструктури) та порушення функціонування роботи об’єктів тилу і комунікацій.
Ці рейдові операції будуть супроводжуватись і підтримуватись диверсійно-підривними акціями частин повітрянодесантних військ, розвідувальних частин та сил спеціального призначення.
Організація і проведення рейдових операцій (дій) в тилу країн-членів НАТО відбуватимуться відповідно до положень та вимог концепції «глибинних операцій», а точніше — концепції застосування «оперативних маневрених груп» («ОМГ») фронтів (армій), розробленої у Збройних силах СРСР ще у 80-х роках минулого століття в основному на досвіді операцій Другої світової війни та нових можливостей бронетанкових військ.
Але найбільше занепокоєння у Європи та НАТО викликатиме те, що все це відбуватиметься під загрозою можливого застосування Росією ядерної зброї.
Чи спроможна Росія до проведення такого роду військової операції проти НАТО і Європи на Сувалкському напрямку?
Чи готові Європа і НАТО/США адекватно відповісти Росії на таку її військову операцію?
У які терміни можливе проведення такої військової операції на Сувалкському напрямку?
На перше запитання більшість західних військових спеціалістів, а також експерти Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» відповідають, що сьогодні Росія ще не спроможна провести таку операцію. Саме сьогодні триває активна і цілеспрямована робота з підготовки такого роду операції, в т. ч. підготовка ударних оперативних сил для прориву оборони та проведення рейдових дій в тилу НАТО. Саме в рамках підготовки до забезпечення та проведення військової операції проти НАТО і проходить інтенсивне формування трьох російських дивізій для дій на західному напрямку.
Разом з тим, «ленінградський щур», загнаний у глухий кут, може від безвиході у будь-який момент кинутись на свого приборкувача.
Відповідь на друге запитання викликає певні сумніви як у більшості західних військових спеціалістів, так і експертів Незалежного аналітичного центру «Борисфен Інтел».
Зважте: чисельність американських військ в Європі за 25 останніх років зменшилась майже у 8 разів (з 231 до 29 тисяч осіб); кількість танків у ФРН (320) менша аніж у Польщі (890), а у країн Балтії їх всього 3 одиниці (тільки у Естонії); останній танк американської армії покинув ФРН у 2013 році — за рік до анексії Криму; до 40 % складованої бронетехніки Бундесверу ФРН на навчаннях восени 2015 року виявились технічно несправною — навіть не завелись; майже 20 останніх років збройні сили країн-членів НАТО на військових навчаннях опрацьовували задачі суто для миротворчих контингентів та сил, що використовуються у локальних конфліктах низької і середньої інтенсивності, в той час як Росія вже майже 8 років поспіль (по завершенні російсько-грузинської війни 2008 року) займається модернізацією власних збройних сил, в рамках якої вона створює «ударні оперативні сили».
То чи готові Європа і НАТО/США адекватно відповісти Росії на захоплення Сувалкського коридору та рейдову вакханалію російських танкових і мобільних спецдиверсійних формувань у центрі Європи? Відповідь, мабуть, буде риторична.
Щодо третього запитання, то за оцінками авторитетних західних військових спеціалістів та експертів Незалежного аналітичного центру «Борисфен Інтел», беручи до уваги нинішні тенденції у розвитку та спрямованості протистояння Росії з НАТО/США та Європейським Союзом, проведення такої військової операції росіянами на Сувалкському напрямку не виключається вже розпочинаючи з другої половини 2016 року, в залежності від вирішення/невирішення санкційних питань.
До речі, у певному сенсі тут напрошується аналогія із задумом і планами кумира В. Путіна — Й. Сталіна (до 22 червня 1941 року союзника Гітлера), який готувався до війни, а саме — широкомасштабної наступальної операції (не оборонної і навіть не контрнаступальної) і підступного вторгнення до Європи, чим і спровокував Гітлера на превентивний напад.
В останній рік перед війною Радянський Союз і його Червона Армія наполегливо готувалися до війни, і на початку 1941 року на західному кордоні було зосереджено багатомільйонні маси військ та колосальні запаси військової техніки, боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів, запасних частин для бойової техніки тощо. Тут же, в районах оперативного призначення розгортались новосформовані танкові, механізовані, гірсько-піхотні та повітрянодесантні з’єднання і частини Червоної Армії, спеціально підготовлені та апробовані на останніх військових навчаннях для наступальних дій. І навіть день «М» вже було визначено — 6 липня 1941 року. Але 22 червня 1941 року Гітлер напав на Радянський Союз, фактично, спрацювавши на випередження.
Детальна інформація та доказова база з цього приводу надана у книзі В. Суворова «Криголам», роботу над якою він завершив у 2013 році.
Чи не нагадує це у чомусь ситуацію з військами новосформованих 1-ї гвардійської танкової та 20-ї гвардійської загальновійськової армій Західного військового округу ЗС РФ?
Між іншим, з початком війни Західний фронт дістав від вищого командування наказ завдати потужного удару у напрямку польського міста Сувалки і в його районі оточити німецьке угруповання. Наступ планувалося провести силами 27-ї стрілецької дивізії 3-ї загальновійськової армії Західного фронту. Розвідувальний батальйон 27-ї стрілецької дивізії мав забезпечувати наступ цієї дивізії з району польського міста Августув у напрямку міста Сувалки. Однак, наступ було зірвано німецькими військами, які 22 червня 1941 року завдали упереджувального удару по силам цієї дивізії (В. Суворов «Криголам» — Архів МО СРСР. Фонд 181. Опис 1631. Справа № 1. Аркуш 128).
Таким чином, сьогодні можна з великим ступенем вірогідності стверджувати, що створення Росією нових «ударних оперативних сил» на Західному стратегічному напрямку наочно та досить переконливо свідчить, перш за все, про підготовку до проведення наступальної військової операції Росії проти НАТО на Сувалкському напрямку.
Захід (ЄС, НАТО/США) небезпідставно занепокоєний можливістю підготовки і проведення Росією військової операції проти європейських країн НАТО та ЄС і, в першу чергу, проти країн Балтії та Польщі. Найбільш небезпечним ними розглядається варіант проведення Росією військової операції визначеними силами Західного військового округу ЗС РФ з території Білорусі на Сувалкському напрямку — у стик між Литвою та Польщею у напрямку Калінінградського анклаву.
За таких обставин вважається за доцільне та необхідне активізувати діяльність НАТО за всіма напрямами з метою як перевірки можливості реалізації найгіршого для себе варіанту дій Росії — проведення нею військової операції проти НАТО на Сувалкському напрямку, – так і уточнення даних та своєчасного виявлення нових ознак щодо її підготовки до проведення на західному напрямку.
Серед іншого, у цьому контексті Захід мав би консолідувати аналітичні ресурси і потенціал як країн ЄС та США/НАТО, так і країн-партнерів, що вже мають досвід бойових дій з російською стороною в умовах реалізації нею стратегії і тактики «війн нового покоління» («війн нової генерації», «гібридних війн» тощо).
Тепер також можна стверджувати, що створення/відтворення та посилення двох армій (в т. ч. за рахунок трьох нових дивізій) Збройних сил РФ на Західному стратегічному напрямку — це не для «запобігання небезпеки, що загрожує Росії з боку НАТО/США» та не для «завчасної підготовки Росії до вступу України в НАТО», а суто для підготовки та проведення можливої наступальної військової операції Росії проти НАТО на Сувалкському напрямку.
Дійсно, що Історія нічому не навчила Росію.
Шкода...
Стаття надрукована у виданні румунського центру «INGEPO Consulting Company» —
журналі “Geostrategic Pulse” № 212 від 20 квітня 2016 року
