Головним пріоритетом Угорщини на сучасному етапі є її повномасштабне інтегрування до Євросоюзу та НАТО. Цього курсу вона дотримується твердо, не зважаючи навіть на економічні проблеми ЄС, що пояснюються світовою фінансово-економічною кризою.
Щодо членства Угорщини в ЄС, то керівництво країни вважає його головним так би мовити інструментом стабільного розвитку держави, коли використовуються всі можливості для її повернення в єдиний європейський простір. Угорщина послідовно підтримує всі ініціативи та програми Європейського Союзу. Беручи посильну участь у поглибленні європейських інтеграційних процесів, угорці долучаються до розширення і реформування організації, зміцнення європейської колективної безпеки, а також налагоджують активну співпрацю зі східними партнерами ЄС.
Треба зазначити, що діяльність Угорщини є однією з найбільш активних у порівнянні з діяльністю нових членів Європейського Союзу. Зокрема, угорський парламент був у числі перших серед парламентів інших країн-членів організації, хто ратифікував Лісабонський договір, яким фактично закріплювалися перспективи розвитку Європейського Союзу як європейської наддержави.
Виходячи з досвіду свого історичного минулого, коли вона була у складі Австро-Угорської імперії, Угорщина сприяє європейській інтеграції країн Західних Балкан в рамках так званої «Сегедської» ініціативи. Так, Будапешт був і залишається послідовним прихильником вступу до ЄС Албанії, Македонії, Хорватії, Боснії і Герцеговини, Чорногорії та Сербії, надаючи цим країнам реальну допомогу в такому непростому і важливому процесі. Одночасно Угорщина активно підтримує процеси європейської інтеграції України.
Практичним внеском Угорщини до розбудови оборонних можливостей Європейського Союзу стала її участь у формуванні італійсько-словенсько-угорської та «Вишеградської» батальйонних тактичних груп. Збройні сили Угорщини — активний учасник міжнародних операцій ЄС в Боснії і Герцеговині та Косові. Крім того, Угорщина долучається до роботи Європейської оборонної агенції.
Важливим для Угорщини було її приєднання до Шенгенської зони в березні 2008 року. Як і іншим «новим» членам ЄС, це надало можливість угорським громадянам вільно пересуватися, навчатися та працювати у межах всієї території Європейського Союзу. В цьому питанні Угорщина підтримує приєднання до Шенгенської зони також і Румунії та Болгарії.
Якщо аналізувати нинішні фінансово-економічні угорські проблеми та, зокрема, суперечності Угорщини у відносинах з ЄС, які останнім часом мають місце, то можна дійти висновку, що вони ситуативні. Про це свідчить і доповідь Європейської комісії (ЄК) щодо основних макроекономічних показників розвитку Угорщини на період 2013–2014 рр. (оприлюднена в листопаді 2012 р.).
Так, згідно з цим документом, вже найближчим часом настане перелом в негативній тенденції угорської економіки (у 2012 р. ВВП країни скоротився на 1,2 %), а саме: валовий внутрішній продукт зросте на 0,3 % у 2013 р. та на 1,3 % — у 2014 р. При цьому протягом зазначеного періоду державний борг країни поступово зменшуватиметься від нинішніх близько 90 % від ВВП — до 77 %.
Фактично Європейська комісія цим визнає успіхи угорського уряду у вирішенні фінансово-економічних проблем країни.
До речі, це також знімає і проблеми у відносинах між ЄК та урядом Угорщини, які спричинилися вимогами Європейської комісії щодо скорочення бюджетних видатків Угорщини (насамперед, в соціальній сфері). Це викликало негативну реакцію та спротив угорського уряду.
Не менш важливе значення мав для Угорщини вступ до Північноатлантичного союзу в 1999 р., що угорське суспільство сприймає, зокрема, як гарантію від зазіхань Москви, таких, яким було вторгнення Радянської армії у 1956 р.
Про наміри приєднатися до НАТО керівництво країни заявило ще у 1990 р., а незабаром, у 1994 р., було ухвалене рішення про асоційоване членство Угорської Республіки в Альянсі. Угорщина стала однією з тих країн, які підкріпили своє бажання стати членом Північноатлантичного союзу проведенням загальнонародного референдуму. В 1997 р., за підсумками голосування, 85 % угорців висловилися за євроатлантичну інтеграцію країни.
З часу набуття Угорщиною повноправного членства в Альянсі головні зусилля угорського керівництва спрямовувалися на забезпечення військових можливостей НАТО у Центрально-Східній Європі. Так, одним із важливих кроків в плані поглиблення взаємодії Угорщини з Альянсом стало розгортання на території країни радіолокаційних станцій великого радіусу дії AN/FPS-117, що на практиці інтегрувало систему контролю повітряного простору Угорщини до Об’єднаної системи ППО НАТО в Європі.
Не менш значним кроком в інтеграції Угорщини до НАТО стало розташування на угорському військовому аеродромі у місті Папа головної бази військово-транспортної авіації Північноатлантичного союзу в Центрально-Східній Європі в рамках реалізації проекту стратегічних авіаційних перевезень — NSAC (NATO Strategic Airlift Capability).
Крім того, аеродром Будапешту став місцем передового базування літаків дальнього радіолокаційного виявлення (ДРЛВ) AWACS NАТО. З часу вступу Угорщини до Північноатлантичного союзу літаки Е-3А системи AWACS NАТО систематично патрулюють повітряний простір як над територією Угорщини, так і над іншими районами Центрально-Східної Європи, Чорного моря та Туреччини.
Характерно, що членство Угорщини в НАТО сприяло і зростанню обсягів іноземних інвестицій в економіку країни. Так, вже через рік після проведення в Угорщині референдуму про членство в НАТО, прямі іноземні інвестиції в угорську економіку зросли з 6,2 до 10,2 млрд. дол. США, а відразу ж після вступу до Північноатлантичного союзу в 1999 р. — до 10,2 млрд. дол. США. Тим самим вступ Угорщини до НАТО сприяв не тільки зміцненню безпеки та європейській інтеграції країни, але і пожвавленню розвитку її економіки.
