13 травня 2017

12.04.2017 Арктико, чия ти будеш?

 

Свій черговий захід — «Російська активність в Арктиці: цілі, напрямки та виклики безпеці» — керівництво Центру дослідження Росії (CRS) традиційно присвятило теперішній російській політиці, зокрема, її планам з «освоєння Арктики». Чому написав словосполучення в лапках? Через пересторогу. Бо сама тема, безперечно, заслуговує на увагу. Адже за що б не брався сьогодні (зрештою, як і у минулому) наш східний сусід — все зачіпатиме інтереси не лише наближеного до нього регіону, але й за великим рахунком усього світу. А тут таке делікатне питання — освоєння Арктики, точніше — її надр (нафта, газ, дорогоцінні метали), які завбачлива господиня-природа колись законсервувала, і які нині спокушають чималими доходами від вдалої реалізації! Така собі колись оспівана письменниками-фантастами «земля Саннікова»…

Так хто і як буде «розкорковувати» ці поклади, кому і для чого вони будуть реалізовуватися, як позначиться ця діяльність на довкіллі і кому, зрештою, доведеться відповідати за наслідки чергового масштабного кроку людської цивілізації?

За традицією керівництво Центру запропонувало дати відповіді на ці та інші запитання знаним політикам, дипломатам, науковцям, журналістам та аналітикам, запросивши їх 12 травня до зали Дипломатичної академії України. Забігаючи наперед, зазначимо, що такі відповіді там пролунали, і досить гучно.

Запрошених до участі у роботі конференції привітав керівник Центру дослідження Росії посол Володимир Огризко, його підтримав та доповнив Перший заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко.

 

Основну ж роботу поділили на дві так звані панелі. Першу — «Російська стратегія в Арктиці» — очолив колишній депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов, а другу — «Арктика: регіон миру чи суперництва?» — керівник Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» Віктор Гвоздь.

Модератори надавали слово доповідачам, в разі потреби коментували чи уточнювали окремі факти, скеровували напрям обговорення почутого учасниками заходу. Організатори згодом надрукують окремою збіркою доповіді, так що зараз немає потреби детально викладати їх зміст. Але варто назвати доповідачів і теми їхніх доповідей.

 

Так, доктор юридичних наук, професор Леонід Тимченко у своєму виступі «Міжнародно-правові інструменти, що регулюють міждержавні відносини в Арктичному регіоні» повідомив присутніх про те, хто і чому цікавиться подальшим освоєнням Арктики, що вже зроблено у правовому полі для визначення прав на її освоєння і що ще передбачається зробити, як деякі країни, що межують з Північчю, намагаються довести своє право на територію Північного льодовитого і його підводні шельфи.

 

«Політика Росії в Арктиці: цілі, напрямки, практика» — таку назву дав своєму виступу Андрій Чураков, що прибув з Росії на запрошення керівництва Центру. І зазначу, що треба йому подякувати за участь у роботі конференції, так як він буквально захлиснув аудиторію цікавою і корисною фактурою щодо майбутніх планів РФ з освоєння неосяжних просторів Півночі. В тому числі він розповів про військові приготування росіян. Адже вони методично намагаються розгорнути підрозділи своїх ЗС, оснастити їх системами ПРО, облаштувати про всяк випадок порти, бази, продовольчі і технічні склади. Стратегія національної безпеки Росії передбачає ґрунтовне освоєння Арктики, розповідав А. Чураков, повідомляючи про заходи російського керівництва як на політичній арені, так і на воєнній. Та наскільки професійні підходи до реалізації стратегічних завдань — тут тема окремої розмови, оскільки, схоже, що з цим у росіян великі проблеми. Зі 145 проектів освоєння арктичної зони, зауважив доповідач, так би мовити, працює лише 17, і то не на повну потужність: бракує коштів, не в останню чергу через дуже неефективне використання (чит. через вже знайому нам корупцію).

 

Зрозуміло, присутні на конференції порушили тему можливості використання північного морського шляху, до якого давно придивляються країни далекосхідного регіону, і в першу чергу — Китай. На погляд аналітика Михайла Гончара, КНР цілком природно проявляє інтерес до цього маршруту, так як зацікавлена у налагодженні торгівельних зв’язків з Європою не лише по новому так званому Шовковому шляху. А що вже казати про інтереси КНР у Сибіру, в разі зміни клімату котрий також привертає до себе увагу як потенційно корисна територія для майбутніх ефективних економічних проектів…

Не забуваймо, що освоєння північних територій потребує передових технологій, яких у тієї ж Росії бракує.

 

— А що з цього приводу думають її західні сусіди, вони також не стоятимуть осторонь цієї великої північної «освоювальної» справи? — поцікавився модератор панелі № 2 В. Гвоздь у доктора Велі-Пекка Тюнккюнена, який прибув до Києва з Фінляндії з підготовленою доповіддю «Екологічні ризики, пов’язані з діяльністю Росії в Арктиці, та можливі механізми їх мінімізації».

Судячи з виступу фінського гостя, міжнародна спільнота не на жарт переймається цією проблемою, адже видобувні роботи у північних широтах не на один порядок складніші за вже відомі й звичні. І в разі якихось аварій усунути їх негативні наслідки практично не буде можливо. Отож на першому плані мають бути абсолютно надійні технології з видобувних робіт.

 

Фінського фахівця доповнив гість з Норвегії д-р Крістіан Атланд, розповівши про намагання Росії нарощувати в Арктичному регіоні воєнний потенціал, про можливі наслідки цього нарощування і, зрозуміло, про способи стримування росіян, необачність яких вже не раз завдавала людству великих клопотів, не кажучи вже про непоправні втрати.

 

 

Погоджуючись з гостем і доповнюючи його виступ, Президент НАЦГД «Борисфен Інтел» В. Гвоздь запропонував присутнім ознайомитися з дослідженнями про сили спеціального призначення і засоби, які Росія планує розгортати чи вже розгорнула на своїх північних територіях. Центр «Борисфен Інтел» з цього приводу підготував і видрукував такі дані у журнальному варіанті.

— Показовий факт, — зауважив ведучий панелі, — для пропаганди і нав’язування своїх ідей, в тому числі і стосовно Арктики, Росія не шкодує ресурсів: лише для пресловутої Russia Today виділено коштів на порядок більше, ніж їх отримали з українського бюджету всі разом узяті українські силові структури, що відповідають за держбезпеку.

У своїх виступах учасники конференції ставили питання про інтерес України в Арктиці, про її можливості у освоєнні північних просторів, навели приклад технічної співпраці з деякими державами, наприклад, у виконанні нашими авіаторами замовлень на перевезення вантажів. Згадали і про збудований на українському заводі для КНР криголам, що готовий прокладати шлях для торгового китайського флоту у Європу.

— Ми сподівалися, що нинішнім обміном думок зможемо задовольнити нашу цікавість, пов’язану з темою освоєння Арктики, але лише розширили коло питань, — сказав, підбиваючи підсумки Володимир Огризко. — Ми дійшли висновку, що світ не має стратегії стримування Росії, яка відверто йде у наступ. Світ ніби завмер в якомусь очікуванні. Отож, нам необхідно наполегливо «копати» по цій темі й подавати пропозиції для відстоювання своїх, українських інтересів.

Олег Махно

Фоторепортаж Володимира Раєвського