Іван Січень, військовий та політичний експерт
Наприкінці липня ц. р. президент РФ В. Путін провів чергові кадрові зміни на всіх рівнях російської влади від федерального центра до регіонів, а також в окупованому Криму.
Так, були звільнені, переміщені, а у ряді випадків і заарештовані наступні посадові особи:
глава Федеральної митної служби А. Бельянінов (за звинуваченням у причетності до корупційного скандалу). Замість нього призначений постійний представник президента Росії у Північно-Західному федеральному окрузі (ПЗФО) В. Булавін. У свою чергу його посаду зайняв губернатор Калінінградської області М. Цуканов. Новим керівником самого західного краю Росії став начальник крайового управління Федеральної служби безпеки РФ Є. Зінічев;
губернатор Кіровської області Н. Белих (внаслідок втрати довіри з боку В. Путіна; заарештований). Тимчасово виконуючим обов’язки глави регіону призначений колишній керівник «Росрєєстру» І. Васильєв;
глава Ярославської області С. Ястребов. Його замінив колишній заступник глави Міністерства внутрішніх справ Д. Міронов (перейшов на цивільну службу);
представник президента РФ у т. зв. Кримському федеральному окрузі О. Белавенцев, який став куратором Північно-Кавказького федерального округу Росії. Колишній представник В. Путіна на Північному Кавказі С. Меліков призначений першим заступником командувача «Роснацгвардії»;
т. зв. губернатор Севастополя С. Меняйло, якого відправили повноважним представником президента РФ у Сибірський федеральний округ. Його місце зайняв Д. Овсянніков — до цього заступник міністра промисловості та торгівлі РФ;
посол Росії в Україні М. Зурабов, замість якого Москвою був запропонований ще один виходець із ФСБ — М. Бабіч.
Згідно з офіційним роз’ясненням керівництва РФ, зазначені зміни носять плановий характер і мають на меті зміцнення та підвищення ефективності системи управління країною, зняття регіональної напруженості, а також покращення взаємодії федерального центру та суб’єктів федерації. При цьому застосовується принцип ротації та спадкоємності влади шляхом просування кадрів з місцевого на регіональний і далі — федеральний рівні.
Разом з тим, аналіз ситуації в Росії та політичного курсу Кремля дозволяє зробити висновок про більш глибокі цілі кадрових перестановок у структурі російської влади. Зазначене здійснюється В. Путіним в інтересах забезпечення можливостей вирішення нових життєво важливих проблем, які постають або можуть постати перед його владою.
Такі проблеми, насамперед, включають:
по-перше, загострення соціально-економічної ситуації в Росії під дією західних санкцій, що призводить до посилення протестних настроїв у російському суспільстві. Зазначене може викликати виникнення та поширення масових соціальних заворушень в Російській Федерації, в особливості у випадку спроб російської влади сфальсифікувати результати виборів до Деждуми в країні восени цього року. За оцінками західних експертів, такі акції можуть мати значно більш масштабний характер, ніж у 2012 році, що вимагає від Кремля вжиття превентивних заходів з утримання своїх владних позицій. Крім того, це робиться також і з «прицілом» на чергові президентські вибори в країні, які заплановані на осінь 2018 року;
по-друге, виникнення внутрішньої опозиції до режиму В. Путіна з боку окремих олігархічних кіл, невдоволених збитками їх бізнесу в результаті антизахідної політики Росії. Дана тенденція поки що має прихований характер, однак може набути актуалізації по мірі подальшого ускладнення економічної ситуації в країні. У цьому зв’язку ротація кадрів має на меті недопущення створення стійких антипутінських груп у регіональних органах влади Росії;
по-третє, вихід із-під контролю Москви значної частини фінансових потоків як в центрі, так і в регіонах країни внаслідок масового поширення корупції в органах російської влади. За даними слідчих органів РФ, корупційні схеми охоплюють близько 20 % ВВП країни. Дана проблема набуває особливої важливості для Кремля в умовах скорочення фінансових надходжень від підконтрольного йому бізнесу, який в основному стосується експорту нафти і газу. Зокрема, на думку ряду політологів, саме з цим були пов’язані зміни керівників Криму, які виявилися причетними до розкрадання бюджетних коштів, що виділялися на вирішення соціально-економічних проблем півострова;
по-четверте, затягування у часі збройного конфлікту на Сході України, що створює все більші проблеми для самої Росії. За таких умов режим В. Путіна може піти на радикальні заходи з вирішення «українського питання», в т. ч. шляхом організації державного перевороту в Україні або проведення повномасштабної наступальної операції на Донбасі.
Свідченням актуальності наведених питань для керівництва РФ є «чекістське» минуле більшості з осіб, які були призначені на звільнені вакансії, незважаючи на відсутність у них необхідного управлінського досвіду. По суті, такими кадрами «закриваються» найбільш відповідальні напрями, що створюють основні складнощі для Кремля. На думку російських експертів, дана тенденція набуватиме подальшого поширення та призведе до повного переформатування системи управління країною.
У наведеному контексті найбільш показовий характер має особа М. Бабіча, який був запропонований Росією на посаду нового посла в Україні. Так, представники опозиційних сил Росії відверто називають його «смотрящим» від ФСБ, який мав би стати головним координатором дій російських спецслужб в Україні. При цьому основною метою таких дій вважається організація дострокових парламентських виборів у нашій Державі вже восени поточного року. Саме зазначене і мало стати головним завданням М. Бабіча, який вже має широкий досвід фальсифікації місцевих виборів в Росії, а також кланової боротьби, залякувань та «перерозподілу» бізнесу і фінансових потоків.
Подібний досвід був отриманий М. Бабічем на посадах представника президента РФ у Приволзькому федеральному окрузі, керівників урядів Московської та Іванівської областей і, в особливості, в Чечні, де він був «приставлений для догляду за Кадировим». Завдяки М. Бабічу в цих регіонах була повністю придушена діяльність будь-якої опозиції до В. Путіна, а також забезпечена перемога на виборах партії «Единая Россия».
Перебуваючи на командних посадах у частинах спеціального призначення КДБ СРСР та ФСБ Росії М. Бабіч отримав і досвід проведення спеціальних операцій, який особливо потрібен В. Путіну в плані реалізації намірів Кремля щодо масштабної дестабілізації обстановки в Україні.
Все це пояснює відверто істеричну реакцію Москви на відмову України прийняти М. Бабіча в якості посла Росії в нашій Державі. Найбільш відверто думка Кремля з даного приводу була продемонстрована російським виданням «Комсомольская правда» від 3 серпня ц. р. За словами російських апологетів режиму В. Путіна, «...таке рішення П. Порошенко розриває останні зв’язки між Україною та Росією та фактично підтверджує стан війни між двома країнами». При цьому висловлюються відверті погрози на адресу Президента України, який нібито «...підписав собі вирок» та «...втратив будь-які можливості відновити стосунки між Україною та Росією, які будуть встановлювати його наступники на посаді глави держави».
Таким чином, наведені кадрові дії режиму В. Путіна дозволяють йому тимчасово вирішувати свої проблеми або, принаймні, відтермінувати їх вирішення на подальшу перспективу.
Разом з тим, очевидна недовіра президента РФ до його владних представників на всіх рівнях засвідчує наявність глибокої системної кризи у керівництві Російської Федерації, яка стала наслідком глобальних проблем у всій державній системі Росії, що створена В. Путіним.
