Сергій Польовик
У той час, коли більшість європейських аналітиків обговорюють можливі наслідки для Європи після відновлення санкцій США стосовно Ірану, умови збереження єдності Євросоюзу, протидію ЄС і НАТО агресії Росії та протистояння її намаганням зруйнувати ЄС з середини, якось поза увагою залишився глобальний геополітичний гравець — Китай. Його наміри широко не розголошуються ні в контексті європейських подій, ні в геополітичних змаганнях на інших континентах чи світових регіонах. Проте, вони існують і реалізуються, зокрема в Латинській Америці, де Китай, відповідно до власної стратегії, створює вигідні для себе умови співіснування, використовуючи сировинні ресурси країн регіону. Зокрема, КНР надає фінансові кредити тамтешнім урядам, за які їм доводиться розраховуватися природними ресурсами. Такою стратегією «м’якої сили», що реалізується Китаєм у країнах Латинської Америки, створюється образ доброго, ввічливого, дбайливого господаря, який, на відміну від США, чемно ставиться до проблем кожної з країн, пропонуючи їм стратегічний план розвитку партнерських стосунків.
|
|
…У 2015 році Китай пообіцяв протягом десяти років інвестувати у Латиноамериканський регіон 250 млрд доларів США…
Не зважаючи на географічну віддаленість регіону від України, активність Китаю та наполегливість у досягненні власних політичних і економічних цілей, що протиставлені інтересам сусідніх з Латинською Америкою США, доцільні вивчення та врахування при формулюванні зовнішніх пріоритетів, визначенні стратегій і цілей міжнародної політики нашої країни.
Про це розповідає, зокрема, швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung (NZZ), що 31 травня ц. р. розмістило аналітичний матеріал свого власного кореспондента у Ріо-де-Жанейро Ніколь Анлікер. Вона підмітила, що політика Китаю на Латиноамериканському континенті, на відміну від політики президента США Д. Трампа, конкурентоспроможна, проявляється досить чітко і недвозначно та переслідує свої, достатньо конкретні і прагматичні цілі. І багатьом країнам цього регіону така конкуренція КНР з недружніми американцями навіть до вподоби. Однак експерт при цьому зазначає, що в Латиноамериканському регіоні щодо Китаю панує майже наївна байдужість, і що про китайців широкому загалу та пересічним мешканцям тут мало що відомо.
Бразилія
 |
| Пекін надає великого значення Бразилії в своїх планах з розвитку економічних стосунків з Латинською Америкою |
Прикладом економічної далекоглядної політики є наміри КНР брати участь у розвитку морської портової інфраструктури на Латиноамериканському континенті, щоб згодом взяти її під свій контроль. Зокрема, нещодавно у північно-бразильському портовому місті Сан-Луїс урочисто провели церемонію закладання першого каменю у будівництві приватного морського порту. Обсяги перевалки вантажів будуть складати щонайменше 10 млн тонн щорічно. При цьому 51 % власності порту належатиме китайським бізнесменам. Щодо вартості будівництва порту, то вона становить 520 млн доларів США. Фінансування здійснюють державні Китайський банк розвитку (CDB) та Промисловий і комерційний банк Китаю (ICBC). Згодом також будуть збудовані автомобільні дороги та залізниця, що з’єднають цей північно-східний порт з сусідніми регіонами країни.
Пекін надає великого значення Бразилії в своїх планах з розвитку економічних стосунків з Латинською Америкою. Для Бразилії ж Китай, разом з Чилі та Перу, є найважливішим торговельним партнером. До речі, як і для Аргентини, яка стратегічне партнерство з Китаєм ставить вище за взаємини зі США. В інших країнах регіону Китай також помітно активний у двосторонніх стосунках. Зокрема, він продає військові гелікоптери до Болівії, бере участь у будівництві гідроелектростанції в Еквадорі, будує дамбу в Аргентині.
На початковому етапі своєї економічної експансії Китай вкладав чималі інвестиції у гірничу галузь, у видобування природного газу та нафти в регіоні. Останнім часом зростають темпи інвестування коштів в інфраструктуру, що сприяє спрощенню транспортування сировини з Латинської Америки. Нещодавно до цього списку додалися продукти харчування.
Нагадаємо, що у 2015 році Китай пообіцяв протягом десяти років інвестувати у Латиноамериканський регіон 250 млрд доларів США. Уряди країн регіону, де інфраструктура вже давно застаріла і суттєво зношена, цю звістку сприйняли з задоволенням. Китай же такими жестами дістає змогу безпосередньо впливати на економічний розвиток регіону, де місцевим урядам необхідно якось забезпечувати добробут свого населення, кількість якого сумарно становить 1,3 млрд жителів. Власних ресурсів для цього вже давно не вистачає.
|
Довідково: На противагу позиції США в Латинській Америці, Китай нарощує імпорт з країн регіону. Минулого року з Бразилії до Китаю було вивезено 79 % сої, призначеної для годівлі китайської худоби. Китай імпортує також мідь та залізо для своєї промисловості, нафту — для покриття своїх енергетичних потреб. Ресурси регіону дозволяють суттєво покривати інші потреби Китаю. Зокрема, з продуктів харчової промисловості: свинина, яловичина з Бразилії, авокадо — з Мексики та морепродукти — з Еквадору. Також Китай імпортує з Чилі вино та каву — з Колумбії. |
Своєю чергою, Китай піклується про свій позитивний імідж серед місцевого населення. Так, Бразилія одягає свою національну футбольну збірну у жовто-зелені футболки з написом «Зроблено в Китаї», чимала кількість сувенірів на ринках у столиці Колумбії Боготі китайського виробництва.
Щоправда, зазначає експерт NZZ, імпорт дешевих товарів з Китаю останнім часом зменшується. Їх замінює імпорт більш вартісний та значущий: Китай вже забезпечує Латинську Америку мобільними телефонами, комп’ютерами, приладами домашнього вжитку і автомобільною технікою. Обсяги такої торгівлі зросли у 2017 році майже до 260 млрд доларів США, що більше ніж у 20 разів перевищує такі обсяги початку 2000-х років. До 2025 року Пекін має наміри подвоїти ці обсяги торгівлі.
|
| Зростання китайських інвестицій у країни Латиноамериканського регіону |
Фахівці також зазначають, що у структурі торговельних стосунків Китаю з країнами Латинської Америки спостерігається певний технологічний розрив. При цьому важливим є не лише те, що внаслідок падіння цін на сировину у регіоні Китай отрмує надприбутки від її імпорту. Уряд Китаю постійно наголошує, що його партнерські стосунки з Латинською Америкою підтримуються на паритетному рівні. Однак, правду кажучи, це вже давно не так.
Наприклад, професор Енріке Дюссель Пітерс з «Академічної мережі Латинської Америки, Карибського басейну та Китаю» (Red ALC-China) вбачає велику проблему саме в асиметричному розвитку таких стосунків. Адже у той час, коли Латинська Америка експортує товари основного вжитку до Китаю без доданої вартості, товари імпорту з Китаю належать до середньої та вищої технологічної ємності. Їх обсяги становлять 70 %.
Виняток становить Мексика. Понад 60 % мексиканського експорту складають середньо- та високотехнологічні товари, на зразок запчастин для автомобілів та телефони. Наприклад, у Бразилії цей показник — менше 3 %. Щоправда, дефіцит торговельного балансу з Китаєм у Мексики такий же високий, як і в її сусідів по регіону.
 |
| Китай має чітку стратегію, щоб протягом наступних 50-ти років досягти бажаного в Латинській Америці |
Щодо реалізації основних китайських проектів, то вони також вважаються викликами для регіону. Як приклад — проект будівництво приватного порту у бразильському Сан-Луїсі, що спричинив виступи протесту народних мас. Місцеві жителі побоюються свого відселення з місць постійного мешкання та негативного екологічного впливу будівництва порту на навколишнє середовище регіону. До протестів долучилися також організації з охорони навколишнього середовища та правозахисні організації. У середині квітня ц. р. федеральна прокуратура подала цивільний позов проти уряду штату Маранья щодо отримання дозволу на роботи однією з будівельних компаній. В позові зазначено, що ліцензія на будівництво не відповідає екологічним стандартам і була видана за непрозорих умов.
Професор Е. Д. Пітерс зазначає, зокрема, що ще близько 200 китайських інфраструктурних проектів у регіоні зазнали фіаско внаслідок непрозорості видання дозволів на проведення робіт. Типовими випадками та причинами невдач у реалізації китайських проектів в регіоні стали непорозуміння між сторонами через двосторонню некомпетентність.
Експерти також зазначають, що китайські представники вміло використовують непоінформованість переважної кількості місцевих урядів, бізнес-еліт та широкого загалу населення стосовно Китаю та його справжніх намірів у регіоні. В необхідних для себе випадках Китай проводить масовані пропагандистські кампанії локального рівня з метою вплинути на громадську думку та сприяти ухваленню відповідних вигідних для себе рішень. Невеликі приватні та громадські організації та академічні установи, що мають стосунки у регіоні з Китаєм, певним чином компенсують брак інтересу, наприклад, у Бразилії. При цьому, у бразильських ЗМІ китайський вплив на країну згадується лише побіжно. Китайцям же це тільки на користь: вони можуть поширювати свій вплив, ігноруючи громадську думку і досягаючи власних інтересів у регіоні.
 |
| Недостатній інтерес США до Латинської Америки є однією з причин розширення там впливу КНР |
Незабаром буде відзначатися п’ята річниця ідеї стратегічного партнерства «Пояс і шлях», проголошеної партійним та державним керівником Китаю Сі Цзіньпіном. Вперше він оприлюднив ідею нового «Шовкового шляху» під час державного візиту у вересні 2013 року до Казахстану. Згодом у своїй промові перед парламентом Індонезії він включив до цієї ідеї морську складову та подав ініціативу створити Азійський банк інфраструктурних інвестицій (AIIB). Поняття «Belt» («Пояс») мало тісніше пов’язати за допомогою наземних комунікацій Китай, Центральну Азію, Росію та Європу. Під розширеним поняттям «Road» («Шлях») розумілися морські комунікації між Китаєм, азійськими сусідніми державами, Індією та Африкою. Держави регіону загалом вітають китайські ініціативи, долучаючись до вирішення завдань перших етапів. Якщо і трапляються локальні спротиви та відстоювання окремих національних інтересів, то вони незначні.
Водночас, зазначає швейцарське видання NZZ, якби аналогічна ініціатива співпраці надійшла б від США, то колективний спротив, напевно, був би набагато потужнішим. З історичних причин населення Латинської Америки з пересторогою ставиться до США. Президент Д. Трамп дає достатньо приводів для цього й зараз. Зокрема, будівництво муру на кордоні з Мексикою символізує його ставлення до південної частини американського континенту. Він зневажливо обзиває латиносів «поганими гомосексуалами», звинувачує їх у непрозорій торгівлі та погрожує вжити відповідних заходів. Критику активних дій Китаю в Латинській Америці з боку США в цьому контексті, з огляду на «Доктрину Монро», експерт NZZ вважає необґрунтованою та парадоксальною. Адже недостатній інтерес США до Латинської Америки є однією з причин розширення там впливу КНР.
|
Довідково:
У ній було визначено довготривалі цілі зовнішньої політики США. Була закріплена незалежність США від європейських урядів (від «Старого світу»), сформульовано існування двох сфер впливу, визначено принцип невтручання США в європейські конфлікти, запропоновано припинити всі колоніальні кампанії в західній півкулі. Визначною рисою доктрини було проголошення того, що спроби подальшої колонізації або втручання у внутрішні справи держав, розташованих на обох Американських континентах, розглядатимуться як акт агресії безпосередньо проти США та призведуть до військового втручання з їхнього боку. В той же час, доктрина містила положення про те, що США не втручатимуться у внутрішні справи існуючих колоній або європейських країн. |
Професор Е. Д. Пітерс вважає, що за правління адміністрації Д. Трампа проблеми Латинської Америки Китай вирішити не зможе. Експерт переконаний, що Китай також не зможе замінити вагу США у регіоні.
Венесуела
 |
| Каракас завжди мав змогу покластися на Пекін, особливо щодо фінансової підтримки |
У той час, коли на початку 2010-х років багато країн відвернулися від Венесуели внаслідок масштабної кризи, Китай подвоїв для неї свою фінансову підтримку. Венесуела визнала вигідність від дружби з Китаєм багато років тому. Соціалістичний президент країни Уго Чавес після свого вступу на посаду в 1998 році шукав зближення з Китаєм. Це не тільки зробило його менш залежним від США. Китайський капітал також дозволив йому здійснити свою «Боліварську революцію», уникнувши необхідності йти на політичні компроміси.
Пекіну сподобалися такі перші спроби зближення. Він якраз шукав для своїх потреб природних ресурсів, намагався таким чином досягти більшого рівня власної глобальної присутності. З того часу Каракас завжди мав змогу покластися на Пекін, особливо щодо фінансової підтримки.
Південноамериканська країна сьогодні переживає економічну та гуманітарну катастрофу, в якій, до слова, сама й винна. Не зважаючи на те, що з огляду на фінансову катастрофу, багато країн відвернулися від Венесуели, Китай подвоїв свою фінансову підтримку і підтвердив кредити на суму понад 62 млрд доларів США протягом останнього десятиліття. Відсотки можуть погашатися у формі поставок нафти.
|
| Фінансові ін'єкції Пекіна забезпечили політичне виживання нового президента Ніколаса Мадуро |
Сьогодні Китай — найбільший кредитор для Венесуели: наразі непокритими залишаються 23 млрд доларів США. Коли Каракас оголосив в листопаді минулого року, що може сплатити лише частину відсотків за зовнішнім боргом, Пекін відреагував спокійно. Водночас, очевидно, що у подальшому Китай більше не хоче виділяти кредити Венесуелі. Економічне втручання та прив’язаність до Китаю має також відчутні політичні наслідки. Не тільки фінансові ін'єкції Пекіна забезпечили політичне виживання нового президента Ніколаса Мадуро. Разом з Москвою Китай фінансує, готує і оснащує збройні сили Венесуели. Коли минулого року влада жорстоко придушила опозиційні протести, глава Національної гвардії країни заявив, що це було зроблено за допомогою китайського оснащення. Тісні стосунки між китайським та венесуельським військовими серйозно турбують США.
Той факт, що Домініканська Республіка слідом за Панамою нещодавно встановила дипломатичні стосунки з Китаєм, розірвавши їх натомість з Тайванем, також є доказом зростаючого впливу Китаю на політику країн регіону.
Китай має чітку стратегію, завдяки якій протягом наступних п'ятдесяти років він прагне досягти бажаного в Латинській Америці. А що ж Латинська Америка хоче від Китаю? «Більшість урядів у регіоні навіть не знають, що вони будуть робити в найближчі п'ятдесят днів», — говорить Е. Д. Пітерс. Безпорадність у ставленні до агресивної політики Китаю — це не що інше, як принциповий брак стратегії багатьох урядів у регіоні. Китайська «м’яка сила» якраз їм імпонує, оскільки вони, відкинуті та принижені Сполученими Штатами Америки, сприймають Китай як надійного партнера, який вірить у регіон і має план розвитку на майбутнє.
Інтереси України
Війна з Росією призвела до суттєвої втрати зовнішніх ринків збуту української продукції. Як висновок, було б логічним приділяти увагу розвитку стосунків України з країнами американського континенту. Причому, як на двосторонньому рівні, зокрема, із згаданими країнами Латинської Америки, так і в рамках окремих економічних союзів та об’єднань держав, зокрема з МЕРКОСУР.
|
Довідково:
Об'єднання МЕРКОСУР охоплює територію в 12 млн кв. км з населенням 270 млн осіб і загальним валовим внутрішнім продуктом понад 3 трлн доларів США. Це майже 60 % території Латинської Америки, 46 % її мешканців та близько 50 % ВВП. Наразі це п'ята за потужністю економіка у світі. Проте економічну стабільність об'єднання було послаблено у 2001 році падінням економіки Аргентини. За розмірами та економічним потенціалом МЕРКОСУР є другим митним союзом після Євросоюзу і третьою зоною вільної торгівлі після ЄС і НАФТА (Північноамериканської зони вільної торгівлі). Найважливішою метою МЕРКОСУР висуває тріаду: забезпечення автономного розвитку, збереження національного суверенітету і національної культурної ідентичності латиноамериканських країн. |
Поки що рівень співробітництва та інтеграції економічних, наукових, політичних та культурних інтересів України з країнами Латинської Америки невисокий. Це підтверджується як статистичними даними щодо рівнів торговельних операцій, так і наявними проектами та планами подальшого співробітництва. Водночас, більш активні контакти з країнами Латинської Америки дали б можливість диверсифікувати структури українського експорту та імпорту, створити нові та посилити напрацьовані напрями економічного та політичного співробітництва. Це важливо, зокрема, з огляду на підтримку позиції України країнами МЕРКОСУР і НАФТА при голосування у міжнародних організаціях, зокрема, ООН.
|
|
Слід також брати до уваги, що Росія вдається до традиційно агресивної експансіоністської політики у країнах Латинської Америки та намагається максимально вивести їх з числа партнерів ЄС та США, стимулюючи проросійські настрої традиційними методами шантажу та підкупу, створенням агентури у вищих ешелонах влади місцевих країн. Наслідками такої російської політики можуть стати як економічні збитки України, так і її політичні втрати через нерезультативні голосування.
Український геополітичний інтерес або вимальовується слабо, або його взагалі немає. Зусилля України у контексті розширення власних геополітичних інтересів, виходу на рівень суб’єктності у європейській та світовій сім’ї рівноправних народів потрібно обов’язково активізувати.
