Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» випустив друком другий номер збірника своїх аналітичних матеріалів — «БІНТЕЛ. Журнал геополітичної аналітики».
Друкується українською і англійською мовами.
Зміст другого номеру журналу:
«Чорний список» Росії як «аргументація» нової агресії
29 травня ц. р. Москва направила до посольств європейських країн названий з легкої руки ЗМІ так званий «чорний список», що включає 89 європейських політиків 17 із 28 країн-членів Європейського союзу, яким заборонено в’їзд до Росії. Найбільша кількість представників країн ЄС у цьому списку від Польщі — 18 чоловік. Далі в списку йдуть: від Великої Британії — 9 осіб; Естонії та Швеції — по 8; ФРН і Литви — по 7; Латвії та Румунії — по 5; Франції, Данії і Чехії — по 4; Нідерландів — 3; Бельгії та Іспанії — по 2; Болгарії, Греції та Фінляндії — по 1 особі.
Самі по собі наведені цифри мало що «говорять» в контексті змістовності та інтенсивності прихованого конфлікту між Росією і тією чи іншою європейською країною або Європейським союзом взагалі. На перший погляд здається, що вони начебто тільки опосередковано свідчать про, м’яко кажучи, невдоволення Москви позицією ЄС та деякими з його країн-членів. Але що дійсно стоїть за цим демаршем Кремля?
Спробуємо розібратися з цим на основі попередньої оцінки «чорного списку» та подій, які після цього сталися.
Афганістан: повторення «іракського сценарію»?
Якими процесами і ключовими подіями характеризується внутрішньополітичне становище, а також безпекова обстановка в Афганістані сьогодні? Аналіз подій в країні в травні-початку червня (див. додаток) демонструє — обстановку в Афганістані можна характеризувати як вкрай напружену, нестабільну, і перспектив щодо її кардинального поліпшення найближчим часом особливо не передбачається. Те, що подається офіційним Кабулом і його західними союзниками як розмаїта картина, зовсім не відповідає дійсності.
Інакше кажучи, у Афганістані зараз різко змінюється ситуація. Загони бойовиків «Талібан» поки що таємно, але послідовно продовжують зосереджуватися на значних просторах країни. Не виключено, що може йтися про сценарій, за яким свого часу обвалилася ситуація в Іраку — захоплення великого міста, після чого чинна влада просто почне «розсипатися». При цьому не повинно бути ніяких ілюзій щодо боєздатності афганської армії і поліції. Навіть перевершуючи талібів за чисельністю в 10 разів — 300 тисяч проти 30, — урядові сили абсолютно не спроможні їм протистояти в прямих (відкритих) бойових діях.
Санкції ЄС та США проти Росії: продовжити не можна скасувати
Наприкінці червня ц. р. на саміті Європейського Союзу планується розгляд питання щодо продовження (чи часткового або повного скасування) санкцій проти Росії, які були запроваджені керівництвом ЄС у зв’язку з російською військовою агресією проти України. Результати вирішення даного питання впливатимуть на подальший розвиток ситуації довкола України. Саме західні санкції стали, є та й надалі залишаються одним із основних стримуючих чинників Росії від подальшого її військового вторгнення в Україну.
Так, минулорічний масштабний політико-економічний тиск Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу на Росію, в т. ч. виключення її з «Великої вісімки», припинення з нею співпраці по лінії ЄС і НАТО, а особливо відлучення російських економіки і фінансової системи від західних кредитів, інвестицій та технологій в значній мірі сприяли зриву московських планів з дезінтеграції України за рахунок створення т. зв. «Новоросії», до якої мали увійти східні і південні українські області...
«Крим наш»: сумні підсумки першого року російської анексії Криму
В квітні ц. р. минув перший рік з часу анексії Росією Криму, що надає привід для підведення деяких підсумків цієї події. Чим став цей рік для кримчан і які наслідки він мав для жителів півострова? Відповідь на це запитання можуть дати реалії сьогоднішньої ситуації в Криму.
Глибоким розчаруванням завершились сподівання більшої частини населення АРК на покращення їх життя після «приєднання» Криму до Росії.В дійсності ситуація набула зовсім іншого характеру, а саме — призвела до критичного погіршення загального стану економіки півострова, а також суттєвого загострення соціально-економічних та міжнаціональних проблем на його території.
Свідченням зазначеного є падіння валового регіонального продукту Криму на більш ніж 11 % протягом першого року російської окупації півострова. При цьому: промислове виробництво в автономній республіці скоротилося на 9,9 %; обсяги виконання будівельних робіт — на 55,5 % (до російської окупації кримська будівельна галузь займала одне із перших місць в Україні по динаміці розвитку); обсяги вантажоперевезень — на 32,1 %; обсяги пасажирських перевезень — на 14,2 %.
Крах «великої енергетичної держави» чи «Розгром на стратегічному фронті»?
Здається розпочалось. На тлі гучних заяв (в т. ч. під час «прямої лінії» В. Путіна 16 квітня ц. р.) про «стабілізацію» та «відновлення» економіки Росії, аналіз реальної фінансово-економічної ситуації в країні демонструє очевидне виснаження економіки Російської Федерації, яка все більше втрачає свої наступальні (перш за все, ресурсні) можливості під дією міжнародних санкцій. Про ознаки зазначеного процесу вже неодноразово зауважувалось у західних та українських ЗМІ, в т. ч. у публікаціях «Борисфен Інтел».
Разом з тим, до нинішнього часу кризові явища у російській економіці мали дещо локальний характер і не виливались для держави у системні наслідки. Але з початку 2015 року такі тенденції набули якісних змін, що продемонстрував фактичний провал основних стратегічних напрямів політики режиму В. Путіна. Насамперед, це стосується енергетичної галузі, як основи російської економіки, а також глобальних (засадничих) планів Кремля щодо перетворення Росії на «велику енергетичну державу — світового лідера у виробництві та постачанні енергоносіїв».
«Гібридний мир» для України: варіанти прихованої агресії Росії
Останнім часом переважна більшість як західних, так і українських політиків та експертів у контексті російсько-українського конфлікту намагаються знайти відповідь на одне питання: чого слід очікувати від В. Путіна щодо України надалі та як на це відреагує Захід?
Сьогодні можна беззаперечно стверджувати, що вимоги Мінських домовленостей (в рамках «Мінськ-2», 12 лютого 2015 року) ігноруються російською стороною. Кремль всіляко зволікає з процесом їх реалізації — змінює учасників переговорів, зриває зустрічі контактної і робочих груп, раптово заявляє про нові «наступи» тощо.
Чітка і послідовна позиція України щодо неухильного дотримання сторонами Мінських домовленостей дратує В. Путіна і змушує його блефувати — перш за все, постійними «страшилками» щодо можливих нових наступів своїх маріонеток на Донбасі і, тим самим, відволікати увагу від невиконання Росією Мінських домовленостей.
Інформаційна безпека держави: за законом воєнного часу
У новому тисячолітті до збройного протистояння долучилося інформаційне протиборство і стало чи не однією з основних форм усунення протиріч між державами. До речі, за допомогою інформаційних операцій ворогуючі країни можуть досягти і своїх стратегічних цілей. Головною складовою «гібридної війни» Російської Федерації проти України стала саме надпотужна антиукраїнська інформаційна кампанія, покликана забезпечити встановлення повного російського контролю над зовнішньою і внутрішньою політикою нашої держави.
В матеріалі експертів центру «БОРИСФЕН ІНТЕЛ» аналізується російський інформаційний вплив та пропонуються підходи щодо створення загальнонаціональної системи інформаційної безпеки, яка б не тільки виявляла, аналізувала та оцінювала інформаційні загрози національній безпеці, але й, що надзвичайно важливо, превентивно системно протидіяла цим загрозам та вела інформаційні дії наступального характеру, адекватні сучасним обставинам.
В гостях у БІНТЕЛ — Майкл Блейзер
«Це не протистояння «Росія-Україна», це протистояння різних цивілізаційних підходів до життя, протистояння форм суспільства»
Співзасновник і партнер, президент і генеральний директор компанії SigmaBleyzer, Investment Group LLC, Houston, Private Equity Firm (Техас), які протягом останніх 20 років інвестували близько $ 1 млрд, більшу частину — в Україну. Голова Ради AgroGeneration — французької публічної компанії, акції якої розміщені на біржі, і одного з найбільш успішних сільськогосподарських підприємств в Україні.
Уродженець Харкова. Закінчив Харківський інститут радіоелектроніки, магістр технічних наук в області цифрової електроніки та квантової фізики. У 1978 році емігрував до Сполучених Штатів, а в 1981 році отримав американське громадянство.
Свою кар'єру в США Майкл Блейзер почав з фінансів та управління. Більше 15 років пропрацював в компаніях Exxon і Ernst & Young на виконавчих, адміністративних та керівних посадах в Техасі, Луїзіані і в Європі.
В гостях у БІНТЕЛ — Корнеліу Піваріу
«Румунія і Україна вирішили свої двосторонні спори мирним і цивілізованим шляхом. Ми можемо бути прикладом вирішення міждержавних розбіжностей в 21-му столітті»
Президент, генеральний директор компанії «INGEPO Консалтинг».
Генерал-майор у відставці.
Член Міжнародного інституту стратегічних досліджень (МІСД) (Лондон, 2006), організації «Друзі Європи» (Брюссель), випускник Школи державного управління ім. Кеннеді, член Академії політичних наук (Нью-Йорк).
