КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ
(26.12-31.12.2016 р.)
I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України
Головною тенденцією у розвитку ситуації в світі та довкола України в 2016 році стало подальше загострення протистояння між Росією та США, НАТО і ЄС з українського питання, що супроводжувалося заходами взаємного тиску сторін, а також нарощуванням ними своїх військових потенціалів.
Підсумком такого протистояння у минулому році стало ухвалення Конгресом та затвердження Президентом США оборонного бюджету країни на 2017 рік, який передбачає виділення 4,2 млрд дол. США на стримування Росії, в т. ч. — 350 млн дол. США на підтримку України у військовій сфері.
Зазначені рішення викликали вкрай негативну реакцію Москви, яка звинуватила діючу адміністрацію США у «свідомому загостренні відносин з Росією», а також «намірах зірвати плани Д. Трампа щодо налагодження американо-російських стосунків». У наведеному контексті МЗС РФ зробило особливий наголос на зміні завдань американської системи ПРО США (у відповідному розділі бюджетних витрат) із «відбиття обмежених ударів по США» на «забезпечення ефективного, надійного та ешелонованого захисту від ракетного нападу». Виходячи з цього був зроблений висновок про «спрямованість системи ПРО США саме проти Росії, а не Ірану та Північної Кореї», що «підриває ядерний паритет між Сполученими Штатами Америки і Російською Федерацією».
Крім того, МЗС РФ висловлює «подив» щодо «послідовного пов’язування США питань двосторонніх контактів з Росією у військовій сфері з українською кризою». При цьому, причинами «рішення населення Криму про повернення до складу Росії» та виникнення конфлікту на Сході України називаються «насильницькі дії з повалення законної влади в Україні у 2014 році, а не міфічна збройна агресія з боку Москви».
З метою підкріплення таких стверджень Кремля, дискредитації діючого керівництва України, а також виправдання дій Росії проти нашої Держави, 27 грудня 2016 року Дорогоміловський суд м. Москви визнав «Революцію Гідності» в Україні на початку 2014 року — «антиконституційним державним переворотом».
У наведеному контексті суттєвим негативним чинником для України є безвідповідальні та провокаційні рекомендації окремих американських політиків щодо шляхів відновлення стосунків між США та Росією за рахунок українських інтересів. Зокрема, з такими пропозиціями виступив колишній державний секретар США Г. Кіссінджер, який порекомендував новому керівництву Сполучених Штатів Америки визнати «російську належність Криму» в обмін на згоду Москви залишити Донбас, а також залишити пострадянський простір у сфері впливу Кремля.
Зазначена пропозиція відразу ж була використана політичними колами Росії, як «керівництво до дій проти України». Так, у ході засідання клубу «Русский кругозор» 28 грудня ц. р. російський «економіст», «аналітик» та колишній чиновник адміністрації В. Путіна М. Хазін виніс на розгляд «громадськості» план повернення України під контроль Росії, який передбачає повне знищення Української держави. За поглядами російського «експерта», до складу «Новоросії» мають бути включені українські території від Харківської до Одеської областей разом із тотальною «деукраїнізацію» (включаючи заборону української мови і засобів масової інформації та репресування всіх невдоволених російським режимом). Водночас, на його думку, Чернігівська, Київська та Сумська області повинні бути перетворені на «аграрну країну по типу Угорщини без армії та промисловості». В свою чергу, західні українські землі пропонується передати Польщі. При цьому робиться посилання на позицію нового керівництва США, яка нібито передбачає «відновлення сфер впливу у світі».
Оприлюднення подібних планів є продовженням політики тиску Росії на Україну, яка набула активізації та більш відкритого і жорсткого характеру після обрання Д. Трампа президентом США — в очікуванні російської сторони на зміну політики Вашингтону. Зокрема, в цьому ж контексті полягала нещодавня заява «провідного експерта» Центру воєнно-політичних досліджень Московського державного інституту міжнародних відносин (університет МЗС Росії) М. Олександрова щодо «необхідності нанесення Росією ударів по Збройним Силам України у випадку порушення ними перемир’я на Донбасі та переходу у наступ».
ІІ. Збройна агресія Росії проти України
В рамках загальної політики Росії стосовно України, у 2016 році основними напрямами дій Москви залишались примушення нашої Держави до виконання російських умов «врегулювання» конфлікту на Донбасі (на основі т. зв. формули Штайнмайєра), а також поглиблення інтеграції Криму до складу РФ та перетворення його на потужну військову базу.
2.1. Схід України (зона АТО)
Наведені наміри Москви стосовно конфлікту на Донбасі були підтверджені у заяві МЗС РФ від 27 грудня 2016 року із закликом США «примусити Україну до виконання Мінських домовленостей». Водночас ще раз була відмічена «непричетність Росії до подій на Сході України», а також «відсутність підстав для звинувачень Москви у порушеннях згаданих домовленостей, оскільки вона не має до них жодного відношення». Крім того, всупереч очевидним фактам, МЗС РФ переклало на Україну відповідальність за загострення ситуації на Донбасі після нападу російсько-терористичних військ на позиції сил АТО в районі Світлодарської дуги 18 грудня 2016 року.
На цьому фоні, всупереч заяві Мінської групи ОБСЄ щодо оголошення перемир’я з 24 грудня 2016 року, російсько-терористичні війська підвищили активність обстріли сил АТО з піковою інтенсивністю понад 60 за добу. Крім того, 29 грудня 2016 року був здійснений черговий напад на позиції ЗС України тепер уже в районі Крутої балки у Донецькій області. Зазначене ще раз підтверджує зухвалість Росії, яка демонстративно не виконує свої зобов’язання.
2.2. Кримський півострів
Посилена увага керівництва РФ на кримському напрямі приділялась прискорення процесу інтеграції Криму у законодавче поле Росії в рамках практичної реалізації указу В. Путіна від 28 липня 2016 року щодо ліквідації т. зв. Кримського федерального округу, як окремої адміністративної одиниці, та приєднання його до Південного федерального округу Російської Федерації. Вирішення зазначеного питання визначено головним завданням нового «прокурора» Криму О. Камишлова (переведений з посади заступника прокурора м. Москви). Крім того, «прокуратура» Криму планує зосередити зусилля на «протидії екстремізму на півострові та підривній діяльності з боку України».
Водночас тривали заходи Москви із забезпечення енергетичної незалежності Криму від України. Так, наприкінці грудня 2016 року був введений в дію газопровід з Краснодарського краю РФ до Кримського півострова. Разом з тим, визнається існування суттєвих складнощів у реалізації проекту спорудження мостового переходу через Керченську протоку. Насамперед, це стосується відмови переважної більшості російських та іноземних компаній від участі у проекті через західні санкції.
Крім того, продовжувались кроки Москви з масштабної мілітаризації Криму. Зокрема, протягом 2016 року був завершений процес інтеграції Криму до системи ППО Південного військового округу ЗС РФ. При цьому частини окупаційних військ Росії на Кримському півострові були переоснащені на нові зразки військової техніки, зокрема ЗРК С-400.
2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу
В плані протистояння між Росією та Заходом у військовій сфері найбільш гостру реакцію Москви викликали дії США та НАТО з нарощування угруповань їх збройних сил в країнах Центрально-Східної Європи та Балтії.
Зокрема, дане питання порушувалось міністром оборони Росії С. Шойгу в ході селекторної наради з керівним складом ЗС РФ 27 грудня 2016 року. Так, зазначені дії США та НАТО були розцінені С. Шойгу, як «основна загроза національній безпеці Російської Федерації». З огляду на це, він поставив завдання щодо неухильного виконання Плану роботи Міністерства оборони РФ до 2020 року, який був прийнятий на розширеній нараді колегії МО Росії за участю В. Путіна 22 грудня 2016 року. Згідно з планом, передбачається продовження заходів з посилення ЗС РФ на європейському та українському напрямках.
Крім того, окремо були відмічені наміри Москви надати адекватну відповідь на плани США поставити Польщі крилаті ракети класу «повітря-поверхня» JASSM-ER для оснащення польських літаків F-16. Зокрема, одним із елементів такої відповіді стало проведення комплексного навчання системи ППО Москви та Московської області наприкінці грудня 2016 року.
ІІІ. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни
3.1. Міжнародні організації
Європейський Союз. Головним підсумком у розвитку відносин між Європейським Союзом та Україною в 2016 році стало офіційне визнання керівництвом ЄС успіхів нашої Держави у проведенні реформ в політичній, економічній, юридичній та інших сферах, а також у боротьбі з корупцією в країні. Зазначене відкрило можливості для вирішення питань продовження та збільшення обсягів фінансової допомоги Україні з боку ЄС, а також спрощення візового режиму між нашою Державою та Європейським Союзом.
27 грудня ц. р. наведені успіхи України були підтверджені послом ЄС в нашій Державі Х. Мінгареллі. З урахуванням цього Європейський Союз виділив Україні другий транш фінансової допомоги в розмірі 55 млн євро, згідно з угодою «Контракт з будівництва держави», яка була підписана у 2014 році. Кошти надаються Україні на безоплатній та безповоротній основі.
Водночас посилена увага керівництва ЄС приділялась протидії експансії з боку Росії. В цьому плані європейські експерти відмічають негативні наслідки заходів Москви зі здійснення впливу на політику Європейського Союзу шляхом підтримки євроскептичних, проросійських та націоналістичних сил в країнах ЄС, використання російського лобі в Європі, підкупу окремих політиків та розповсюдження підривної інформації.
З огляду на зазначене, відмічається необхідність продовження санкційної політики у відношенні Росії (насамперед виконання рішень саміту ЄС 15 грудня 2016 року), а також імплементації нової Стратегії зовнішньої і безпекової політики Європейського Союзу (прийнята на саміті ЄС в червні 2016 року) та реалізації резолюції Європейського парламенту «Стратегічні комунікації ЄС, як протидія пропаганді третіх сторін» (прийнята 23 листопада 2016 року).
НАТО. Ключовим політичним кроком Північноатлантичного союзу в 2016 році стало рішення Варшавського саміту НАТО щодо посилення військової присутності Альянсу на Східному напрямку. 27 грудня 2016 року згадані плани були підтверджені Міністерством оборони Німеччини. Так, вже в січні 2017 року до Литви будуть направлені 300 німецьких військовослужбовців зі складу 122-го піхотного батальйону ЗС ФРН. Німецький підрозділ у складі батальйонної тактичної групи (БТГР) ОЗС НАТО в Литві матиме на озброєнні 6 танків та 20 БТР, артилерію та засоби ППО середньої дальності. Водночас, у січні 2017 року до складу БТГР ОЗС НАТО в Латвії буде направлена танкова рота ЗС Польщі.
В свою чергу, в інтерв’ю засобам масової інформації Генеральний секретар НАТО Є. Столтенберг висловив тверді наміри Альянсу продовжити реалізацію Комплексного плану допомоги Україні. Водночас він надав важливого значення практичній реалізації планів приєднання України до програми «Партнерства з НАТО з розширеними можливостями» (по суті є аналогом «Плану дій щодо членства в НАТО»).
3.2. Провідні західні країни
США. З початку 2016 року керівництво США докладало послідовних зусиль з нарощування тиску на режим В. Путіна в рамках розширення санкцій проти Російської Федерації. Зокрема, 27 грудня 2016 року США ввели в дію додатковий пакет обмежень проти фізичних осіб і компаній, причетних до анексії Росією Криму та провокування конфлікту на Донбасі. Крім того, 29 грудня був введений ще один (окремий) пакет санкцій, пов’язаних із втручанням Росії в хід президентських виборів у США, в т. ч. проти ГРУ ГШ та ФСБ РФ. Водночас із США були вислані 35 російських дипломатів.
Зі своєї сторони, ще новообраний Президент США Д. Трамп зовсім недавно поставив під сумнів здійснення Росією хакерських атак проти комп’ютерних мереж американських державних та партійних органів і структур, а також порекомендував «забути цю справу». Разом з тим, з огляду на поширення резонансного характеру даного питання, Д. Трамп погодився обговорити його на наступному тижні з керівництвом американської розвідки для отримання додаткової інформації. Він прекрасно розуміє, що у випадку підтвердження інформації щодо втручання Кремля в хід президентських виборів у США, їх результати можуть бути визнані недійсними, а значить Конгрес США отримує додатковий важіль впливу на Д. Трампа, аж до можливості об’явлення йому імпічменту.
ФРН. Протягом 2016 року ФРН залишалась ключовим партнером України в ЄС в плані підтримки нашої Держави та проведення європейської політики санкцій проти Росії. В цьому зв’язку позитивне значення для України має підвищення рейтингу Федерального канцлеру Німеччини А. Меркель, яка балотується на посаду глави німецького уряду в рамках підготовки парламентських виборів в країні. За даними соціологічних досліджень, за А. Меркель виступає більше половини громадян ФРН.
На цьому фоні керівництво ФРН вживає додаткових заходів з недопущення втручання Росії у передвиборчі процеси в Німеччині. Зокрема, з цією метою при Міністерстві внутрішніх справ ФРН планується створення спеціального Центру по боротьбі з дезінформацією в мережі Інтернет.
ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України
Росія. У минулому році головною внутрішньою проблемою Росії залишалось подальше ускладнення економічної ситуації в країні під дією західних санкцій. Так, офіційні повідомлення урядових структур РФ повністю спростовують пропагандистські заяви представників російської влади щодо покращання стану економіки країни.
Зокрема, за даними Міністерства економічного розвитку та Центрального банку Росії, у 2016 році падіння темпів ВВП Росії становило 0,6-0,7 %, а не «зростання на 0,7 %», як стверджувалось президентом РФ В. Путіним у посланні до Ради Федерації 1 грудня 2016 року та підсумковому інтерв’ю для ЗМІ 23 грудня. Водночас, фактично нівелюються і ствердження глави російської держави щодо «збереження» та, навіть «зростання» золотовалютних резервів країни. При цьому, серед основних причин негативних тенденцій у російській економіці називаються скорочення споживчого попиту та інвестицій.
Крім того, російські експерти спростовують і ствердження керівництва РФ щодо зміцнення позицій кампанії «Газпром» на європейському ринку. Так, збільшення частки російського газу в енергетичному балансі ЄС з 31 % до 33 % пояснюється виключно зростанням реекспорту газу з Європи до України. Більш того, внаслідок падіння цін на газ, прибутки «Газпрому» в 2016 році скоротилися на 10 % — фактично до межі рентабельності його роботи.
Євразійський економічний союз. Незважаючи на пріоритетне значення ЄврАзЕС для Росії, протягом 2016 року ситуація в організації залишалась складною та характеризувалась посиленням суперечностей між її членами та подальшим скороченням обсягів взаємної торгівлі. Свідченням загострення зазначених проблем стала відмова Президента Білорусі О. Лукашенка від участі у засіданні вищої економічної ради ЄврАзЕС на рівні глав держав-членів організації 27 грудня ц. р. у Санкт-Петербурзі. Рішення О. Лукашенка з даного питання було прокоментовано головою палати представників Національних зборів (парламенту) Білорусі В. Андрійченко. За його словами, ЄврАзЕС не приймає важливих рішень та фактично перетворився у виключно політичний проект Москви.
V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу
5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України
У найближчій перспективі ситуація довкола нашої держави буде визначатись позицією та діями США у відношенні України та Росії після офіційного вступу на посаду нового Президента Сполучених Штатів Америки Д. Трампа. В цьому зв’язку основними індикаторами подальшої політики Вашингтону на українському та російському напрямах стануть: перші заяви Д. Трампа після його інавгурації 20 січня 2017 року, а також можливі рішення щодо внесення змін до оборонного бюджету США та продовження або скасування санкцій проти Росії у лютому-березні наступного року.
Разом з тим, можливі дії Д. Трампа зі зміни зовнішньої політики США в плані налагодження відносин з Росією за рахунок інтересів України та американських партнерів по НАТО неминуче викличуть консолідований опір з боку Конгресу Сполучених Штатів Америки. Зазначене фактично було підтверджено главою комітету сенату США з питань збройних сил Дж. Маккейном під час його візиту до країн Балтії та України наприкінці грудня 2016 року. В свою чергу, це може призвести до виникнення гострих суперечностей між президентом та Конгресом США та, не виключено, глибокої політичної кризи в країні.
З огляду на зазначене, не виключається перехід Д. Трампа до політики балансування між власними інтересами, інтересами російського лобі у політико-економічних колах США та вимогами американського Конгресу. Зокрема, з однієї сторони, Д. Трамп демонструватиме готовність до покращення відносин з Росією та здійснюватиме певні показові кроки в цьому напрямі, а з іншої — обмежуватиме реальні дії у цій сфері тільки допустимими для американського парламенту рамками. Окремі незалежні експерти не виключають, що Д. Трамп не добуде своєї повної каденції на посаді президента США.
У свою чергу, в наведеній ситуації Росія нарощуватиме зусилля зі спроб здійснення впливу як на політику США, так і на позиції провідних європейських країн. Зокрема, в цьому зв’язку зусилля МЗС РФ будуть спрямовані на організацію зустрічі президента Росії В. Путіна з Д. Трампом ще до інавгурації останнього. У випадку досягнення згоди американської сторони, зустріч буде використана В. Путіним для переконання Д. Трампа у «необхідності припинення тиску на Росію в інтересах обох країн» та «доцільності підтримки Вашингтоном політики Москви стосовно України». Саме на це і спрямовані нинішні дії Росії з дискредитації України, а також спроби довести «нелегітимність» діючої української влади.
5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України
До визначення новим керівництвом США своїх позицій стосовно Росії та України режим В. Путіна продовжуватиме політику блокування будь-яких важливих рішень щодо врегулювання ситуації на Донбасі. Насамперед, це буде стосуватись недопущення ухвалення «дорожньої карти» імплементації Мінських домовленостей на українських умовах. Водночас триватиме тиск Росії на Україну з метою примушення нашої Держави до прийняття російських умов вирішення конфлікту на Донбасі (в т. ч. із застосуванням нових підходів у плані демонстрації намірів Росії прийняти до свого складу «ДНР» і «ЛНР»).
В цьому зв’язку підтвердження Д. Трампом незмінності політики США у відношенні Росії і України залишатиметься основним стримуючим чинником дій Москви проти нашої Держави. У такій ситуації основні зусилля Кремля, як і раніше будуть спрямовуватись на виснаження України шляхом підтримання перманентної напруженості на Донбасі, а також на створення умов для реставрації проросійської влади в Україні. В свою чергу, зміна політики США може залишити Україну один на один з Росією.
За таких обставин сприятливі можливості для України щодо відстоювання її позицій на міжнародній арені надасть головування нашої Держави (як непостійного члена) у Раді безпеки ООН. Зокрема, після визнання Генеральною асамблеєю ООН факту окупації Росією Криму, Україна може порушити питання щодо визнання на рівні ООН також і прямого військового втручання режиму В. Путіна у конфлікт на Донбасі. Важливе значення для України з точки зору реалізації її національних інтересів створить також зустріч Президента України П. Порошенка з Президентом США Д. Трампом, яка попередньо планується в лютому 2017 року.
