2 лютого 2015

Іран ядерний: рік 2015-й

Для Ірану 2014 рік видався важким. Немає жодного питання в економіці, соціальній сфері, зовнішній політиці, про яке можна було б з гордістю сказати, що «проблема розв'язана». 26 листопада 2014 року завершився черговий раунд переговорів щодо іранської ядерної програми. За його підсумками було оголошено про досягнення «істотного прогресу» в переговорах і про можливість узгодження вже до весни 2015 року основних положень Всеосяжної угоди з врегулювання цієї кризи.

Виступаючи по національному телебаченню, президент ІРІ Хасан Роухані оголосив про «тріумф великого іранського народу» на переговорах у Відні. Якщо відкинути популістську риторику, то насправді цей тріумф виглядає дещо інакше. Він призвів лише до чергового, до 30 червня поточного року, продовження першого етапу «Спільного плану дій» від 24 листопада 2013 року в обмін на щомісячне «розморожування» 700 млн дол. іранських фінансових коштів за відмови Заходу від посилення односторонніх економічних санкцій щодо Тегерана.

Об'єкти ядерної програми ІрануПрезидент США Барак Обама, своєю чергою стримано-оптимістично визнав, що статус Ірану на Близькому Сході підвищиться, якщо буде підписано довгострокову ядерну угоду. Він також підкреслив, що ядерна угода з Іраном можливо і стане першим кроком для встановлення двосторонніх дипломатичних стосунків. І що США, зі свого боку, сподіваються на поліпшення стосунків з Іраном, як з країною, яка має «перевірену мирну ядерну програму, і економіка якої, після відміни санкцій, повторно інтегрується в міжнародне співтовариство».

Що ж до Ірану, то все складається наступним чином. Незважаючи на певні внутрішньополітичні протиріччя в ІРІ, всередині правлячої іранської еліти досягнуто консенсусу з ядерного питання. Він ґрунтується на беззастережному визнанні права країни на продовження ядерної програми. Такий консенсус є серйозним чинником внутрішньополітичної консолідації Ірану.

Об'єкти ядерної програми ІрануНезважаючи на жорсткі міжнародні політичні і економічні санкції, що вживаються протягом довготривалого періоду щодо ІРІ, офіційний Тегеран не має наміру відмовлятися від виконання своєї ядерної програми, успішна реалізація якої є запорукою збереження престижу держави, забезпечення його регіонального лідерства і важелів впливу в протистоянні зі США, Ізраїлем і монархіями Перської затоки.

За наявності політичної волі вищого керівництва ІРІ і після прийняття ним рішення щодо збагачення до 90 %-го рівня наявного низькозбагаченого гексафторида урану, Тегеран теоретично може протягом 1-1,5 років отримати ізотоп урану U-235 в кількості, достатній для виробництва 3-4 бойових ядерних пристроїв на основі збройового урану.

В той же час, незважаючи на декларування Тегераном досягнутих успіхів в реалізації ядерної програми, аналіз отриманих даних свідчить про те, що найближчим часом виготовлення Іраном бойового ядерного пристрою малоймовірно у зв'язку з відсутністю або недостатнім рівнем розвитку і впровадження в ІРІ новітніх технологій за такими напрямками, як:

  • розробка уранових родовищ: відмова іноземних компаній від співпраці з Іраном у відповідному секторі значно обмежує можливості зі збільшення видобутку урану; отримані Іраном від ПАР в 1970-1980-х роках запаси уранового концентрату сьогодні практично вичерпані, а шанси легального отримання вказаної сировини імпортного походження практично дорівнюють нулю;
  • Центрифуги IR-2m на ядерному об'єкті Натанзвиготовлення спеціальних сплавів і комплектуючих, необхідних для виробництва сучасних центрифуг: іранським фахівцям так і не вдалося забезпечити надійність і стабільність роботи вдосконалених центрифуг «IR-2m» і «IR-4» і, як наслідок, налагодити їх серійне виробництво і використання на збагачувальних підприємствах з метою прискорення збагачення урану; передбачається, що тестування центрифуг вказаних моделей потребуватиме багато часу;
  • контроль якості збагаченого урану: отримана в ІРІ продукція характеризується високим вмістом шкідливих домішок, що негативно позначиться на надійності і ефективності бойових ядерних пристроїв;
  • конверсія високозбагаченого урану з газоподібної в металеву форму;
  • виділення плутонію з опроміненого ядерного палива;
  • розробка і створення спеціальних детонаторів, а також нейтронних ініціаторів для реалізації імплозивної схеми створення бойового ядерного пристрою;
  • розробка програмних засобів для комп'ютерного імітаційного моделювання ядерного вибуху (при цьому, за наявними даними, на території Ірану не ведуться роботи з перебудови або облаштування полігонів для натурних ядерних випробувань).

Крім того, запровадження проти Ірану жорстких міжнародних (відповідно до Резолюцій РБ ООН №№ 1737, 1747, 1803, 1887 і 1929) і особливо односторонніх санкцій з боку США і Євросоюзу негативно позначається на темпах наукового, технічного і технологічного розвитку країни, істотно уповільнюючи реалізацію іранської ядерної програми.

Іран ще не скоро зможе створити повноцінну ядерну зброюВ цілому створення Іраном ядерної зброї і його носіїв міжконтинентального класу потребуватиме (за умови політичної волі і ухвалення відповідного рішення вищим керівництвом країни) тотальної мобілізації науково-технічного, виробничого, фінансового, інтелектуального і духовного потенціалу держави. Це, своєю чергою, обов'язково відчутно понизить рівень добробуту населення і, як наслідок, призведе до зростання внутрішньої нестабільності в ІРІ.

В той же час зараз ІРІ наполягає на неприйнятності додаткових вимог, що виходять за межі «ядерної тематики» і стосуються ракетної (балістичної) програми Ірану, а тому вважає недоцільним їх обговорення у рамках діалогу у форматі 5+1.

На сьогодні, внаслідок зміни світової геополітичної і геоекономічної (енергетичної) кон'юнктури, виникли передумови для запуску процесу «перезавантаження» стосунків між Заходом і Тегераном.

Так, за підсумками зустрічей «на полях» Генеральної Асамблеї ООН 26-30 вересня 2014 року, іранська сторона і представники 5+1 (США, Китай, Франція, Росія, Великобританія і Німеччина) запланували їх врахувати при укладенні (до 24 листопада минулого року) Всеосяжного договору за іранською ядерною програмою. (Чітким сигналом про готовність Заходу змінити свої підходи на іранському напрямі стало рішення Великобританії від 6 жовтня 2014 року про виключення зі списку санкцій «Національної іранської танкерної компанії», СК «Моеллем», комерційного трастового банку «Сорінет» і наукового центру тегеранського Технологічного університету «Шаріфа»).

Примітка

На сьогодні в контексті Всеосяжної угоди за іранською ядерною програмою відсутній консенсус по 25 % проблемних, але найбільш принципових для сторін питань, а саме: майбутня конфігурація іранської ядерної програми, відміна санкцій щодо Ірану, подальша міжнародна і регіональна співпраця з ІРІ.

Іранський підземний завод зі збагачення урану ФордоПри цьому іранська сторона висуває принципові умови для успішного завершення переговорів:

  • відміна Резолюцій Ради Безпеки ООН по ІРІ. При цьому, Іран має намір наполягати, щоб держави 5+1 відразу ж, а не поетапно вжили на своєму рівні усіх необхідних заходів для зняття міжнародних обмежень, що стосуються співпраці з Іраном;
  • передача «ядерного досьє» від РБ ООН до компетенції МАГАТЕ;
  • збереження своїх потужностей для збагачення урану.

Тегеран не має наміру відмовлятися від свого права на мирний атом, у тому числі від можливості його збагачення в обмін на відміну санкцій. Іран вважає абсолютно неприйнятною вимогу щодо майже повного припинення роботи зі збагачення урану (варіанти — до 3,5 % на семирічний період/т. зв. прецедент МАГАТЕ/ПАР або до 4,99 % на заводі у Фордо), оскільки це не відповідає нормам міжнародних документів, в першу чергу Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Європа наполягає на використанні Іраном 4 тисяч центрифуг. Зараз він вже володіє 19 тисячами центрифуг, при цьому заявляючи про необхідність володіти 190 тисячами (нещодавня заява лідера ІРІ А. Хаменеї), що необхідні для виготовлення ядерного палива для Бушерської АЕС.

В той же час, ситуація навколо переговорів ускладнюється черговим загостренням внутрішньополітичного протистояння між президентом Ірану Хассаном Роухані і членами його уряду з одного боку, і радикально налаштованими представниками консервативних кіл — з іншого.

Примітка

Одним з проявів загострення внутрішньополітичного протистояння є відставка 20 серпня 2014 року міністра науки, досліджень і технологій Ірану Р. Ф. Дана за ініціативою Меджлісу ІРІ внаслідок його бездіяльності, що призвела до політизації наукової галузі. При цьому, Х. Роухані, не зволікаючи, призначив відстороненого екс-міністра своїм радником з питань науки і освіти, що свідчить про підтримку останнім політики чинного президента з ядерного питання.

Зокрема, консерватори вважають, що відсутність прогресу в переговорах протягом тривалого часу і постійне перенесення термінів укладання остаточної угоди є наслідком умисного затягування Заходом діалогу. Частина іранського політикуму все енергійніше критикує Х. Роухані за «надмірну гнучкість» в переговорах, що може призвести до втрати ініціативи в питаннях, що стосуються життєво важливих національних інтересів Ірану.

Не зважаючи на те, що Духовний лідер ІРІ А. Хаменеї розпорядився не втручатися в переговори і не перешкоджати Х. Роухані, керівництво Корпусу стражів ісламської революції (КСІР) демонструє свою незгоду з підсумками переговорів з ядерної проблематики. Причиною небажання КСІР йти на поступки, передусім, понизити рівень міжнародних санкцій і відкрити західним компаніям доступ до іранського ринку є те, що Корпус не бажає позбутися своїх засобів і втратити свій вплив усередині країни. За часів президентства М. Ахмадінеджада КСІР контролював Центральний банк ІРІ, нафтогазову промисловість, провідні транспортні компанії Ірану. Ситуація може змінитися у разі входження на іранський ринок західних компаній. Вони можуть витіснити структури, підконтрольні КСІР, оскільки є досвідченішими, більш професійними і кваліфікованими в питаннях ведення бізнесу за міжнародними стандартами.

Крім того, спостерігається зміна риторики керівництва МЗС Ірану, що вже зробив низку офіційних заяв про малу вірогідність підписання остаточної угоди до 24 листопада минулого року.

Своєю чергою, президент ІРІ намагається аргументувати свої дії відповідною директивою лідера країни А. Хаменеї, що ще у вересні 2013 року закликала уряд до «гнучкої» дипломатії.

В той же час сам Духовний лідер в одному з останніх виступів задекларував 11 «червоних ліній», у тому числі створити 190 тисяч центрифуг, посилити захист заводу у Фордо від усіляких ракетно-бомбових ударів, завершити, а не припиняти ядерну програму Ірану, а також відстояти його право на продовження досліджень в ядерній галузі.

Позиція А. Хаменеї трансформувалася, зокрема, через внутрішньополітичні обставини в країні і критичний стан економіки ІРІ. Це і змушує його вдаватися до пропагандистських рішень і не поступатися в переговорах, щоб уникнути звинувачень з боку іранської опозиції в здачі національних інтересів на користь Заходу і не допустити виникнення передумов до відсторонення чинного режиму.

В цілому, офіційний Тегеран прагне позиціонувати себе як вагому стабілізуючу силу в Близькосхідному регіоні, що готова до пошуку компромісів задля послаблення/нівеляції дипломатичної ізоляції Ірану. При цьому, у разі успішного врегулювання іранського ядерного питання, політична еліта Ірану розраховує посилити вплив Тегерана в Сирії, Іраку і Афганістані, що дасть можливість ефективно боротися за регіональне лідерство.

Є підстави вважати, що уряд США для того, щоб досягти Всеосяжної угоди за іранською ядерною програмою, дотримуватиметься принципових позицій з таких ключових питань переговорів, як:

кінцева конфігурація іранської ядерної програми:

  • зобов'язання Ірану не створювати нові потужності з переробки ядерного палива;
  • реконструкція іранського дослідницького реактора на важкій воді в м. Арак в легководний або його модифікація з метою істотного зменшення об'ємів виготовлення плутонію;
  • обмеження рівня збагачення урану в Ірані до 3,5 % на семирічний період (прецедент МАГАТЕ/ПАР) з метою унеможливити створення Тегераном ядерної зброї урановим способом;
  • за технічної підтримки з боку МАГАТЕ, РФ і США заміна зношеної активної зони Тегеранського дослідного реактора, проведення стресових тестів на Бушерській АЕС;
  • внесення до угоди низки положень, що безпосередньо не стосуються іранської ядерної програми, але зобов'язують Єгипет і Ізраїль одночасно з Іраном ратифікувати Договір про повну заборону ядерних випробувань;
  • відновлення роботи моніторингових місій на території Ірану;

відвідування експертами МАГАТЕ іранських ядерних об'єктів:

зокрема, це стосується військового заводу в Парчині, а також заборони на в'їзд до Ірану деяким експертам МАГАТЕ у зв'язку з їх причетністю до розвідувальних органів;

зняття економічних санкцій з Ірану:

  • ухвалення, до моменту підписання Всеосяжної угоди, Резолюції Ради Безпеки ООН про відміну міжнародних санкцій проти Тегерана, де будуть чітко прописані умови і хронологічні рамки ліквідації обмежень щодо Ірану;
  • відміна Вашингтоном односторонніх санкцій проти ІРІ, які не передбачають участі в цьому процесі Конгресу і, у разі потреби, можуть бути зняті розпорядженнями президента США (низка запроваджених проти Ірану американських санкцій не обмежуються ядерною програмою. Їх прийняття було пов'язане із звинуваченнями в недотриманні прав людини, фінансуванні тероризму тощо, а процедура відміни складніша, ніж у випадку з обмеженнями РБ ООН або ЄС);
  • розгляд варіанту призупинення дії як односторонніх, так і міжнародних санкцій на один рік з можливістю продовження цього терміну у разі виконання Тегераном ключових вимог за власною ядерною програмою;

міжнародна і регіональна співпраця з ІРІ:

  • запрошення Ірану на наступний саміт з ядерної безпеки у Вашингтоні в 2016 році, надання допомоги Ірану в питанні його виключення з «чорного списку» FAFT, підтримка Тегерана на шляху вступу в СОТ, поступова реінтеграція ІРІ в міжнародну фінансову систему;
  • реалізація провідними міжнародними і регіональними гравцями загальної енергетичної ядерної програми на Близькому Сході за участю Ірану, яка економічно вигідна і демонструє перехід від періоду конфронтації до ери співпраці в регіоні;
  • створення на Близькому Сході на основі іранського ядерного паливного циклу за участю регіональних держав акціонерного товариства зі збагачення урану (за аналогією з URENCO, Eurodif або Міжнародним центром зі збагачення урану);
  • підписання, як жест доброї волі, контрактів на постачання до ІРІ під суворим міжнародним контролем природного урану для реалізації мирної ядерної програми, а також розгляд можливості в перспективі придбання у Ірану Сполученими Штатами збагаченого урану для своєї атомної промисловості;
  • у рамках Всеосяжної угоди за іранською ядерною програмою залучення третіх держав регіону до процесу подальшої нормалізації стосунків з ІРІ (низка країн, зокрема, Вірменія, Казахстан, Оман, можуть відіграти важливу роль посередників, інші держави можуть надати технічну підтримку в справі реалізації і верифікації Угоди);
  • укладання під егідою ООН регіональної угоди про заборону застосування сили (включно кібератаки) проти об'єктів ядерної інфраструктури, безпека яких гарантована МАГАТЕ;
  • започаткування процесу створення на Близькому Сході зони, вільної від зброї масового ураження, включно з наданням ядерними державами гарантій безпеки країнам регіону, в т. ч. Ірану.

Іран розглядається як один із стратегічно важливих партнерів РосіїВ умовах поглиблення конфронтації між Росією і Заходом внаслідок подій в Україні, Москва вбачає в Ірані ситуативного стратегічного союзника на півдні Євразії. Хоча РФ і декларує, що вважає гіпотетичні ядерні розробки ІРІ загрозою своїм національним інтересам, проте розглядає іранську проблему з точки зору можливої зміни в геополітичній розстановці сил на Закавказзі, Близькому Сході і Центральній Азії, а також в контексті коливань цін на енергоносії.

Таким чином, фактичною метою зовнішньої політики Кремля на іранському напрямі залишається збереження проблеми іранської ядерної програми як важеля впливу в протистоянні зі США і окремими країнами ЄС. Крім того, офіційна позиція Москви з приводу іранського питання може також стати елементом своєрідного «геополітичного торгу» зі згаданими гравцями.

На цьому тлі нещодавні рішення США і Великобританії, що стосуються розморожування рахунків Ірану у поєднанні з іншими сигналами Заходу про фактичний перегляд своєї позиції щодо іранської ядерної програми у бік готовності піти назустріч окремим вимогам Тегерана, можуть в середньостроковій перспективі сприяти вирішенню іранського питання, що в геополітичному і геоекономічному вимірах не вигідне Росії.

Це може створити передумови для маніпулювання Москвою наявними системними протиріччями між Заходом і ІРІ з метою недопущення реального «перезавантаження» стосунків Ірану з Західним світом.

Таким чином, допоки переговорний процес триватиме, Тегеран, розуміючи, що на нього чинитимуть тиск з приводу зниження рівня збагачення урану з 20 % до 4,99 % або 3,5 %, що не дасть можливості створити ядерну зброю на основі урану, прискорить роботу з переробки важкої води у військовий плутоній на заводі в Аракі, тобто, вдасться до «плутонієвого способу» створення ядерної зброї. Крім того, всім відома унікальна здатність Ісламської республіки мобілізувати свої сили і ресурси у важкий для країни час. І зараз також, вже вкотре, Тегеран спростує прогнози скептиків і віднайде спосіб для вирішення найскладніших проблем.