Частина 4. Нафта, газ і кров Курдистану
Наприкінці 2012 року по Іраку прокотилася хвиля великих антиурядових виступів, що серйозно загострили військово-політичну обстановку в країні і знову порушили питання про Курдську національну автономію. Цього разу йшлося про спірні райони на півночі країни – Кіркук, Ніневія, Діала.
Багдад принципово виступає проти розширення кордонів Курдської автономії, а курди, своєю чергою, наполягають на включенні спірного Кіркука до складу своєї автономії і повному його підпорядкуванні владі Ербіля. Разом з цим в центрі суперечки стоїть і питання про перерозподіл прибутків від продажу нафти, що видобувається в Курдистані, оскільки родовища Кіркука, відкриті ще в 1907 році, вважаються одними з найбільших в Іраку і, за попередніми даними, становлять близько 45 млрд барелів нафти. Не випадково саме тут останнім часом все частіше відбуваються терористичні акти на міжнаціональному підґрунті. Навіть не випадково і загони бойовиків радикальної терористичної організації «Ісламська держава» так намагалися захопити нафтоносні райони. Федеральний уряд Іраку неодноразово робив спроби розмістити в цих районах свої війська, але щоразу вони натикалися на відчайдушний опір курдської гвардії – озброєних загонів пешмерга, що контролюють спірні території.
|
Нафтопровід Кіркук-Баньяс http://nnm.me/ |
Доречно буде нагадати, що у Іракського Курдистану своя Конституція, органи державної влади, збройні сили, в регіоні акредитовано понад 30 іноземних дипломатичних представництв. За існуючими правилами, курдський уряд має право отримувати свою долю від експорту нафти, яка видобувається на підконтрольній йому території. Але усі угоди з набуття прав на розробку родовищ повинні проводитися тільки через центральний уряд в Багдаді, і значна частина прибутків, відповідно, залишатися у нього в бюджеті.
Відразу після усунення режиму Саддама Хусейна уряд Курдистану почав укладати контракти самостійно, оминаючи центральний уряд, заявивши про себе як про незалежну політичну силу, що спроможна проводити самостійну як внутрішню, так і зовнішню політику.
У 2011 році видатний гравець на світовому нафтовому ринку – Exxon Mobil – вирішив домовитися з Курдистаном, придбавши право на розробку нафтових родовищ. Услід за ним потягнувся Chevron, що отримав право на участь в двох проектах поблизу міста Ербіля. Багдад відреагував негайно, позбавивши ці компанії контрактів на розробку родовищ на іншій частині Іраку. Але такі дії центрального уряду не зупинили процесу освоєння нафтових полів Курдистану іноземними компаніями. У 2012 році про купівлю частки в курдських проектах заявила французька Total S.A.
Іноземні нафтові компанії готові були втратити контракти в південних і центральних областях Іраку заради збереження своїх позицій в Курдистані. Річ у тім, що в курдській автономії створений сприятливий інвестиційний і податковий режим, ухвалене законодавство про природні ресурси і існують відносно безпечні умови для проживання іноземців. На сьогодні понад 50 іноземних компаній фактично працюють на забезпечення все більшої незалежності Іракського Курдистану, що серйозно ускладнює стосунки з Багдадом.
|
Примітка
Як повідомляє інформаційна агенція Reuters, суд американського штату Техас в понеділок, 25 серпня 2014 року, відмінив ухвалену раніше постанову про арешт великої партії нафти, що надійшла до берегів штату на танкері з Іракського Курдистану. Місяць тому танкер United Kalavryta, відправлений урядом іракської автономії, прибув в Мексиканську затоку з великою партією нафти загальною вартістю близько 100 млн доларів. Заборонити імпорт нафти тоді вимагала влада Іраку, вважаючи, що Курдистан не має права продавати сировину до інших країн. Як наслідок, суд виписав ордер, що дозволяє маршалам США перехоплювати вантаж і пришвартовувати його до берега. Проте вже через кілька днів суд вирішив, що не має повноважень для накладення арешту на танкер, оскільки той стоїть на якорі на відстані майже сто кілометрів від берега, де юрисдикція суду не дієва. У зв'язку з цим уряд Іракського Курдистану подав позов про відміну судового рішення. «Запит Курдистану про відміну рішення задоволений», — повідомляється в постанові судді Грея Міллера. Таким чином, було затверджено право іракської автономії на експорт нафти до США. Американська нафтопереробна компанія LyondellBasell вже висловила готовність придбавати курдську нафту. Це тільки один з прикладів щодо готовності країн закуповувати курдську нафту навіть всупереч усіляким заборонам і обмеженням. |
Навесні 2012 року вибухнув скандал — влада автономії заявила, що центральний уряд винен їй понад 500 млн доларів за експортовану нафту. Керівництво Іраку заборгованість визнало, але пояснило її технічними моментами.
Сьогодні Іракський Курдистан експортує лише нафту, проте зараз там триває і масштабна підготовка до видобування і експорту газу. Поклади природного газу Курдистану оцінюються приблизно в 2,83 трлн. кубометрів, що становить близько 90 % усіх іракських запасів. За рахунок зростання видобування і експорту газу з регіону Іракського Курдистану, як вважають економісти, слід сподіватися, що світовий ринок природного газу значно розшириться.
По-перше, завдяки чималим запасам палива.
По-друге, внаслідок близького розташування біля основних ринків збуту.
По-третє, внаслідок украй невисокої собівартості.
Багдад, намагаючись певним чином зменшити залежність від курдського напряму вивезення нафти, шукає напрями інші, одним з яких є Йорданія. Роботи з проектування нафтопроводу вартістю в 18 млрд дол. розпочалися в Іраку майже рік тому. На першому етапі по 1680-кілометровому нафтопроводу з Басри до йорданського порту Акаба планується експортувати 1 млн барелів нафти за добу. Доречно нагадати, що усього в районі Басри видобувається до 2,3 млн барелів нафти за добу, що складає 70 % від усього об'єму видобутку нафти в країні.
|
По 1680-кілометровому нафтопроводу з Басри до йорданського порту Акаба планується експортувати 1 млн барелів нафти на добу http://neftegaz.ru/ |
На тлі боротьби за прибутки від нафти розпочалася і боротьба за включення Кіркука з його родовищами енергоносіїв до складу автономії, що і було закріплено в новій регіональній конституції в червні 2009 року. Президент Іракського Курдистану Масуд Барзані піддав різкій критиці діяльність центрального уряду і заявив, що «радість проголошення незалежності Курдистану не за горами, але це буде зроблено за певного для курдів часу». Активність іракських курдів, що спрямована на консолідацію усього етносу в регіоні, передусім в Туреччині і Сирії, істотно зросла після того, як американці відмовилися підтримати зусилля автономії, які спрямовані на створення самостійної держави.
|
Курдистан http://pioss.net/ |
Проти включення Кіркука до складу Іракського Курдистану активно виступають араби, туркмени, а також Туреччина, що позиціонує себе регіональною державою і веде боротьбу з будь-якими проявами курдського націоналізму. Абсолютно очевидно, що приєднання Кіркука до автономії означатиме посилення економічної незалежності і територіальної самодостатності Курдистану.
В той же час Туреччина і надалі розвиває стосунки, як з центральним урядом Іраку, так і з автономним Курдським регіоном, а турецькі компанії і інвестори почали досить активно освоювати цей район. Одночасно Анкара заручилася підтримкою іракських курдів і домоглася визнання того, що їхні права повинні забезпечуватися винятково в рамках єдиної Туреччини.
Незважаючи на усі розмови про курдський націоналізм, Іракський Курдистан це, передусім, джерело дешевої нафти, що так необхідна турецькій економіці. Більше того, Туреччина є практично єдиним каналом транспортування курдської нафти і газу, і також завдяки цій обставині забезпечує інтенсивну роботу своїх портів, нафтопроводів і газопроводів. Завдяки Курдистану вона не лише заробляє мільярди доларів і забезпечує дешеві енергоресурси для своєї зростаючої промисловості, але і частково вирішує проблеми безробіття в Турецькому Курдистані. Не є таємницею, що багато в чому саме безробіття і відсутність належної інфраструктури, разом з іншими гострішими проблемами, були джерелами напруженості і дестабілізації обстановки в Турецькому Курдистані.
Сьогодні доводиться констатувати і той факт, що турецькі курди, які репрезентуються їхніми легальними політичними партіями, фактично відійшли від ідеї незалежності і виходу зі складу Туреччини, а офіційна влада, своєю чергою, – від тотального урізання фундаментальних прав курдів. Це деякий компроміс, який сьогодні влаштовує усіх.
|
Курди можуть вплинути на близькосхідну політичну ситуацію http://pukmedia.com/ |
Дуже важлива роль Іракського Курдистану і особисто президента Масуда Барзані в мирному процесі Туреччини. Адже саме за посередництва Барзані Туреччині, нарешті, вдалося припинити військові дії в турецькому Курдистані. Військова еліта Турецької Республіки багато років лякала турецьку громадськість загрозою з боку «Робочої партії Курдистану» (РПК), і припинення бойових дій між РПК і військами, певним чином не лише ослабило їх позиції, позбавивши колишнього впливу, але і дозволило заощадити величезні кошти, і в цілому поліпшити економічний і інвестиційний клімат в регіоні.
Також слід пам'ятати, що курдська економіка фактично повністю інтегрована в турецьку економіку, і це має свої плюси і мінуси. Наприклад, у разі, якщо влада Курдистану не вживатиме відповідних превентивних заходів, то її поглинання Туреччиною стає цілком реальним. Хоча на цьому етапі такої небезпеки немає, і політичні з економічними стосунки взаємовигідні, як для турецької, так і курдської сторонам.
Захоплення Кіркука дозволило Анкарі і Ербілю значно розширити співпрацю в нафтовій галузі. Незабаром, після того, як курдські формування встановили свій контроль над містом, турецька влада підписала угоду з владою автономії про експорт курдської нафти з півночі Іраку через порт Джейхана. Так історичний супротивник в особі Туреччини несподівано перетворився на союзника.
Активно розвиваючи стосунки з Іракським Курдистаном, Ердоган переслідує одну зі своїх головних зовнішньополітичних цілей – перетворити Туреччину на надійний міст між Європою і Близьким Сходом. Що більше маршрутів транспортування вуглеводнів проходитиме турецькою територією, то сильнішими будуть позиції Анкари в переговорах з ЄС і її сусідами. У цю стратегію прекрасно вписуються численні газові проекти, наприклад, газпромовські Blue Stream і South Stream, пущена у 2006 році в дію труба Баку-Ерзурум, прокладені з Каспію до Європи TAP і TANAP, а також можлива іранська гілка Nabucco. Не залишаються без роботи і нафтові трубопроводи Баку-Джейхан і Кіркук-Джейхан, які, щоправда, завантажені лише частково. Другий трубопровід призначатиметься в основному для постачання важкої нафти, що надходить з північних родовищ.
Туреччина жваво цікавиться і багатими запасами газу в Іраку. Будівництво газопроводу може розпочатися вже наступного року, при цьому перші поставки заплановані на 2017 рік. Можливий варіант доставки природного газу на європейські ринки шляхом приєднання трубопроводу до Трансанатолійського газопроводу (TANAP).
У зв'язку з цим головна опозиційна сила Туреччини – Народно-республіканська партія — рішуче вимагає парламентського розслідування, оскільки, на її думку, зв’язок Туреччини з курдською нафтою може значно дестабілізувати регіон, а також зашкодити стосункам Анкари з Багдадом і іншими членами міжнародного співтовариства.
Ірак невдоволений спробами автономії існувати незалежно. Компромісом в нафтовій угоді стала домовленість між Анкарою, Багдадом і Ербілем про створення тристороннього комітету з експорту іракської нафти. У рамках запропонованої Анкарою кілька місяців тому програми примирення з курдами є домовленість про виведення загонів КРП з Туреччини до Північного Іраку. Вигода – отримання колишнім прем'єром, а тепер вже нинішнім президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом підтримки від курдів.
І останній дуже важливий аргумент. Що може Туреччина протиставити незалежності Курдистану?
Ввести війська, перекрити кордон і знову розпалити у власній країні або ж біля своїх кордонів воєнну пожежу, яку вдалося пригасити ціною неймовірних зусиль? Чи не краще буде для неї, коли замість нестабільного Іраку, що потопає у війні, сусідом Туреччини буде стабільний Курдистан з його нафтою і газом?
Ще один приятель курдів – Ізраїль. Тель-Авів надавав допомогу курдській автономії протягом останніх років, прагнучи зміцнити курдський рух для створення в регіоні ще одного центру сили і для протидії консолідації арабів. Крім того, в умовах, коли арабські країни не постачають нафту Ізраїлю через палестинське питання, дешева курдська нафта може бути хорошим способом зміцнити свою енергобезпеку.
|
Ізраїль допомагав курдській автономії всі останні роки http://novostink.ru/ |
За деякими повідомленнями, ізраїльські інструктори тренували курдських бойовиків в Іраку. Натомість курди допомагали Тель-Авіву інформацією про Хусейна, про те, що відбувається в Іраку при Саддамі, а також про внутрішні справи Ірану.
Цікавим буде і те, що прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху підтримав Барзані, закликаючи до створення незалежної курдської держави для протидії сунітським бойовикам ІД. Можна припустити, що Ізраїль планує зробити цю послугу Курдистану в обмін на постачання нафти. За даними низки джерел, Курдистан вже продає нафту Ізраїлю, але робить це без зайвого галасу. Так, в середині червня поточного року в ізраїльському порту Ашкелон пришвартувався танкер «Altai», що перевозив 1 млн барелів курдської нафти з турецького порту Джейхан. За даними агенції Bloomberg, сировина продавалася Ізраїлю за півціни.
Створення ісламського халіфату і жорсткі дії радикальної терористичної організації «Ісламська держава» сприятимуть формуванню необхідної атмосфери на міжнародній арені. Західні аналітики вважають, що позиціонуючи курдів, як жертв ісламістів ІД, можна звинуватити Багдад в нездатності захистити курдів. Тому від дій ІД Курдистан, контролюючи Кіркук і значно збільшивши як території, так і запаси природних ресурсів, від цього тільки виграє.
|
Президент Іракського Курдистану виступив за незалежність http://lenta.ru/ |
За заявами ЗМІ, президент поки що Іракського Курдистану Масуд Барзані заявив про готовність до проведення референдуму про незалежність регіону. Власне, Барзані вказує на нездатність Багдада гарантувати мир, незважаючи на бажання курдів, за його словами, брати участь в мирному розв'язанні іракської кризи. «А право на незалежність народу є природним і невід'ємним», – стверджує М. Барзані.
Преса також повідомляє, що в парламентах країн-членів Євросоюзу і в самому Європарламенті лунають гучні голоси за негайну військово-технічну підтримку армії Курдського автономного регіону. На думку парламентарів, зараз уряд і легітимну вищу владу на чолі з президентом Барзані можна вважати єдиними дієздатними структурами на усій території Іраку.
Росія також намагається не залишатися обабіч, і має намір відтяти свій шматок нафтового курдського пирога. Вона відповіла на північноамериканські і європейські санкції введенням обмежувальних заходів на імпорт сільськогосподарської продукції, сировини, товарів і продовольства з країн Євросоюзу, Норвегії, Австралії, Канади і США. Таким чином, конфронтація з Заходом перейшла на новий рівень, де включений взаємний інструментарій економічних санкцій. Досить нагадати недавню заяву єврокомісара з торгівлі Карела де Гюхта, в якій закликають Вашингтон розпочати експорт нафти і газу «у зв'язку з геополітичною ситуацією» в Європі. Експорт буде здійснюватися у рамках створення трансатлантичної зони вільної торгівлі. Західні експерти вважають, що відміна 40-річної заборони на експорт нафти і газу зі США може спричинити серйозний тиск на Росію. Повномасштабна торговельна війна поки що не значиться в планах опонентів, але тенденція на загострення ситуації явно присутня.
|
Росія почала постачання озброєння до Іраку, в тому числі — ЗРПК «Панцирь-С1» http://ria.ru/ |
Офіційний візит іракського прем'єра до Москви восени 2012 року свідчить про поступове зміцнення двосторонніх економічних стосунків. Серйозним проривом став укладений контракт на постачання до Іраку російських озброєнь і технологій на суму, що перевищує чотири мільярди доларів (30 ударних вертольотів Ми-28Н, 42 зенітних ракетно-гарматних комплекси «Панцир-С1»). Крім того, розпочалися переговори про придбання винищувачів МиГ-29М, важких броньованих машин, радіолокаційного і іншого устаткування. Це перший офіційний контракт в цій області після усунення режиму Саддама Хусейна, для якого Радянський Союз вважався головним постачальником зброї. Контракт ознаменував собою серйозний поворот в зовнішній політиці Іраку, оскільки позначив іракські пріоритети в цій найважливішій стратегічній галузі, де Росія традиційно складає конкуренцію США.
Що стосується співпраці в нафтовій галузі, то російські компанії поступово виходять на іракський ринок вуглеводнів, хоча стикаються тут з серйозною конкуренцією найбільших європейських і американських компаній, які змагаються за право розробляти нові родовища. Не зважаючи на те, що в 2008 році Росія списала Іраку понад 90 відсотків державного боргу, компанія Лукойл так і не отримала обіцяних їй преференцій на розробку проекту «Західна Курна-2».
|
Міністр закордонних справ РФ С. Лавров зустрічає Масуда Барзані в Москві http://reconsideringrussia.org/ |
Відразу після візиту прем'єра Іраку до Москви офіційне запрошення відвідати російську столицю отримав і президент Курдистану Масуд Барзані. Його офіційний візит – перший в історії стосунків з Курдистаном – відбувся 19-23 лютого 2013 року. На зустрічі двох сторін розглядався потенціал взаємодії між «Газпромом» і нафтогазовими компаніями Курдистану в області розробки і експлуатації вуглеводневих родовищ. Відомо, що ВАТ «Газпром нафта» вже уклало контракти з Ербілем. А незабаром після візиту перший заступник гендиректора «Газпром нафти» Вадим Яковлєв повідомив, що компанія увійшла до нового проекту на умовах угоди про розподіл продукції в Курдській автономії з долею 80 %. Це, напевно, означає, що дали «зелене світло» й іншим російським нафтовим видобувальникам зробити вибір на користь Курдистану. Питання складне: отримуючи певні дивіденди на півночі Іраку, вони ризикують втратити не лише вже підписані 15 контрактів на розробку вуглеводнів в інших районах Іраку, але і насилу відновлену довіру центральної влади до Москви. Для РФ зараз дуже важливі позитивна динаміка стосунків з Багдадом у галузі військово-технічної співпраці і аналогічні підходи в сирійському конфлікті. Більше того, повна децентралізація Іраку зовсім не вигідна Росії, оскільки її наслідки можуть несподівано позначитися на ситуації в Закавказзі.
Проте, перший візит президента Іракського Курдистану до Москви свідчить, що російське керівництво має намір істотно розширювати поле для свого політичного і економічного маневру і вплутується в складну гру, де просування зовнішньополітичних інтересів часто не співпадає з законами бізнесу, а національна політика значною мірою суперечить напрямам розвитку регіональних стосунків, і цілком може їх загострити або зруйнувати. Тому візит цей можна трактувати і як спробу потіснити Туреччину з курдського «нафтового поля» і, частково, вивести північ Іраку з-під турецького впливу, що співпадає з інтересами федерального уряду.
|
Компанія «Газпром нафта» розпочала буріння першої пошукової свердловини на блоці «Shakal» в Іракському Курдистані http://investcafe.ru/ |
Але повернемося до питання про нафту. У поточному році компанія «Газпром нафта» розпочала буріння першої пошукової свердловини на блоці «Shakal» в Іракському Курдистані, пообіцявши найближчим часом приступити до аналогічних робіт і на другій ділянці буріння.
Безумовно, геополітичні ризики для представлених в регіоні іноземних корпорацій досить високі. Але велика і дешева нафта Курдистану, запропоновані урядом в Ербілі вигідні умови розробки родовищ притягують сюди великий бізнес, примушуючи вишукувати шляхи до продовження співпраці в умовах західних санкцій проти Росії.
Річ у тому, що підрядником для буріння першої свердловини на блоці «Shakal» російська компанія вибрала канадську «Grey Wolf», яка має, як сказано в прес-релізі «Газпром нафти», великий досвід роботи в регіоні. За угодою про розподіл продукції, «Газпром нафта» бере на себе 100 % видатків в освоєнні блоку, натомість отримуючи 80 % видобутої сировини. Експерти прогнозують, що комерційна експлуатація блоку розпочнеться в 2015 році з виходом на рівень щорічного видобування 2 млн тонн нафти до 2020 року.
Між російським і канадським бізнесом в Іракському Курдистані передбачається ще одна точка перспективної кооперації. Окрім блоку «Shakal», «Газпром нафта» має свою частку і в блоці «Garmian», компанією-оператором якого є теж канадська «WesternZagros». На блоці «Garmian» запаси нафти на порядок вищі за фізичні показники блоку «Shakal», де провідним оператором значиться «Газпром нафта». За даними на серпень поточного року, співвідношення геологічних і видобутих запасів на блоці «Shakal» складає, відповідно, 257 і 51 млн тонн, тоді як на «Garmian» – 453 і 122 млн тонн.
| Співвідношення геологічних і видобутих запасів нафти на родовищах Іракського Курдистану «Shakal» і «Garmian» |
За контрактом «Газпром нафта» бере на себе 50 % матеріальних видатків і змінить компанію «WesternZagros» як оператора після того, як розпочнеться експлуатація свердловин, що повинно статися в 2015 році. Потенційний рівень видобутку нафти на блоці «Garmian» складає від 30 до 50 тис. барелів за добу. Частка російської компанії у видобуванні складе 40 %.
Для порівняння, не так давно з району бойових дій ісламських бойовиків ІД з іракськими військами і курдами повідомлялося про захоплення бойовиками двох свердловин з щоденним видобутком нафти 30 тис. барелів. Це досить значний об'єм, що дозволяє вийти на високий рівень рентабельності видобутку рідкого вуглеводню.
Аналітики вважають, що умови угоди про розподіл продукції канадської «WesternZagros» в Курдистані є відносно вигіднішими, ніж у інших операторів, які мають відношення до проектів в регіоні, і придбання «Газпром нафтою» частки компанії в блоці «Garmian» було б логічним кроком.
Російська компанія оцінює власні інвестиції в проекти з видобутку нафти в Курдистані щонайменше в 1 млрд доларів до 2015 року. Це великі кошти, що порушують питання про захищеність інвестицій від геополітичних ризиків, а також від можливих змін в кон'юнктурі західних санкцій проти Росії. У самій співпраці з канадськими фірмами в Іракському Курдистані також закладений певний ризик.
Але курдська нафта і вигоди від її експорту згладжують усі гострі кути в російсько-канадських стосунках.
Іншим союзником курдської держави може бути шиїтський Іран. У нинішній ситуації дружба Тегерана з курдами може обмежити поширення сунітів з радикальної терористичної організації «Ісламська держава». Крім того, Тегерану належить і певний сегмент економіки Курдистану, хоча, його заміна на турецький і азербайджанський (зокрема, бензин і дизельне пальне вже постачаються з Азербайджану в Курдистан) цілком можлива з огляду на економіку, але небажана з огляду на геополітику.
Не зважаючи на те, що деякі іранські аналітики пророкуватимуть Курдистану серйозні фінансові втрати у разі розриву стосунків з Іраном, це не відповідає дійсності. І навіть більше, немає сумніву в тому, що після проголошення курдами своєї незалежності Тегеран всіляко намагатиметься нарощувати як економічну, так і політичну співпрацю з Курдистаном. А допоки ІРІ обіймає провідні позиції, спираючись при цьому на альянс зі США, формуючи стратегічну вісь між Вашингтоном і Тегераном, обговорюючи питання заборони наступу ІД і недопущення захоплення сунітськими фанатиками Багдада. Тегеран, розігруючи курдську карту, сьогодні на тлі силових дій США і його союзників виглядає ефективнішим.
Таким чином, велика нафта Курдистану сама по собі стала важливим регіональним чинником в загальному переліку подій на Близькому Сході і поза його межами. З метою привернення на свій ринок іноземних компаній і створення сприятливого фону для власного просування на шляху до державної незалежності, Ербіль готовий надавати зацікавленим компаніям режим найбільшого сприяння. Курди навіть не проти йти на значні цінові втрати підчас продажу своєї нафти в обхід центрального уряду в Багдаді, аби привернути симпатії впливових світових держав.
Успіхи іракського Курдистану дали підставу курдам з інших країн вести мову як про необхідність власної автономії, так і про створення в подальшій перспективі єдиної курдської держави, для чого їм потрібно відторгнути частину території Сирії, Туреччини і Ірану.
У геополітичному плані поки що іракський Курдистан буде в самому центрі регіону, звідки зручно контролювати усі напрями – від Кавказу на півночі до Перської затоки на півдні, створюючи при цьому коридор для виходу до моря. Окрім військово-стратегічної складової очевидний і зв'язок з природними ресурсами – нафтою і газом.
Для Іракського Курдистану створення такого коридору є життєво важливою подією – без виходу до моря нинішня автономія почуватиметься затиснутою між шиїтським Іраном і арабським Іраком.
