13 квітня 2018

Протистояння між США та Росією довкола Сирії як можливий пролог Третьої світової війни

Причини та наслідки

Перехід Москви до відкритої конфронтації із Заходом, що було оголошено В. Путіним у його посланні Федеральним зборам РФ 1 березня ц. р. напередодні президентських виборів в країні, обумовлює якісно нові зміни у характері протистояння між Росією та США, НАТО і ЄС. Насамперед це стосується появи реальної загрози збройного конфлікту сторін регіонального та світового рівнів.

Приводом для виникнення такої ситуації стала демонстрація Кремлем рішучості його намірів щодо проведення жорсткого конфронтаційного курсу у відношенні західних противників. Зокрема, свідченням цього є отруєння російськими спецслужбами колишнього офіцера ГРУ ГШ ЗС РФ С. Скрипаля 4 березня ц. р. у британському місті Солсбері, а також підтримка Росією дій режиму Б. Асада в Сирії із застосування хімічної зброї проти мирного населення Східної Гути 6 квітня ц. р.

У відповідь США та повідні країни НАТО і ЄС також перейшли до проведення більш жорсткої політики стосовно Російської Федерації та посилили тиск на неї у політичній та економічній сферах. У цьому плані найбільш резонансний характер мали масові вислання російських дипломатів-шпигунів із західних країн у березні ц. р., а також введення США персональних санкцій проти низки російських олігархів з оточення В. Путіна, що призвело до обвалу російського фондового ринку 9 квітня ц. р. та втрати ними близько 17 млрд дол. США.

Водночас США посилили тиск на Росію також і у військовій сфері. Так, у зв’язку з відхиленням Москвою американського проекту резолюції РБ ООН щодо створення нового механізму розслідування хімічних атак в Сирії, США розпочали підготовку до можливості нанесення ударів по військам Б. Асада, незважаючи на його підтримку Росією. При цьому були демонстративно проігноровані погрози російської сторони не тільки збивати американські ракети над Сирією, але й знищити засоби їх пуску (тобто нанести удари по американським кораблям та базам у Середземноморському регіоні). Тим самим США показали Росії рішучість своїх намірів щодо стримування її неоімперської політики всіма можливими засобами, в т. ч. із застосуванням військової сили. Спроможність США до цього була продемонстрована ще в лютому ц. р. у рамках тотального розгрому батальйонної тактичної групи російських найманців у Сирії, що до речі показало абсолютну перевагу американських військових технологій.

Військова операція Odyssey Dawn проти влади М. Каддафі в Лівії у 2011 році
Військова операція Odyssey Dawn проти влади М. Каддафі в Лівії у 2011 році

Підготовка США до можливих військових дій проти режиму Б. Асада здійснюється за схемою, подібною до військової операції Odyssey Dawn проти влади М. Каддафі в Лівії у 2011 році з урахуванням особливостей сучасної ситуації, а саме — прямої участі Росії у сирійському конфліктів на стороні уряду країни. Виходячи з цього, підготовчі заходи включають зосередження угруповання американських військ у регіоні, приведення у готовність до бойового застосування всіх компонентів Збройних сил США, включаючи ракетно-ядерні сили, а також залучення на свою сторону союзників по НАТО та інших партнерів.

Основу угруповання ЗС США безпосередньо в районі Сирії має скласти авіаносна ударна група американських ВМС на чолі з авіаносцем Harry S. Truman, яка включає крейсер з керованою ракетною зброєю (КРЗ, оснащений системою Aegis), чотири есмінця КРЗ та як мінімум два підводних човна з крилатими ракетами на борту. Крім того, в районі Сирії вже знаходиться американський есмінець КРЗ Donald Cook. За рахунок цього США матимуть у своєму розпорядженні близько 60 ударних літаків палубного базування та до 450 крилатих ракет типу Tomahawk. До нанесення повітряних ударів по Сирії може бути залучена також стратегічна авіація з авіабаз на континентальній території США, авіабази Андерсен на острові Гуам у західній частині Тихого океану та авіабаз Ферфорд і Мілденхолл у Великобританії.

Водночас здійснюється розгортання системи управління Збройними силами США військового часу. Так, з 10 квітня ц. р. проводяться регулярні вильоти літака Е-4В (т. зв. літака «Судного дня») — повітряного командного пункту президента, міністра оборони та інших членів вищого воєнно-політичного керівництва США на випадок виникнення ядерної війни. У повітрі над континентальною частиною США постійно знаходяться також чотири літаки управління та зв’язку Е-6В, призначені для забезпечення стійких комунікацій вищих органів управління ЗС США зі стратегічними та звичайними силами. Літаки можуть виконувати функції повітряного командного пункту Стратегічного командування ЗС США з управління ядерними силами у випадку знищення центру управління Командування глобальних ударів на авіабазі Оффут.

Вихід з бази Норфолк авіаносної ударної групи ВМС США на чолі з авіаносцем Harry S. Truman

Крім того, США суттєво активізували повітряну розвідку у Середземноморському (насамперед навколо Сирії), Балтійському та Чорноморському регіонах, а також у західній частині Тихого океану. Так, у повітряному просторі над східною частиною Середземного моря поблизу узбережжя Сирії на регулярному патрулюванні знаходяться літаки-розвідники ВМС США Р-8А Poseidon з авіабази Сігонелла на острові Сицилія. З цієї ж авіабази здійснюються і польоти літаків ВПС США Р-8А Poseidon та розвідувальних БПЛА RQ-4 Global Hawk над Чорним морем. Водночас у повітряному просторі Туреччини постійно знаходиться однин із літаків дальнього радіолокаційного виявлення та управління НАТО Е-3 Sentry. В свою чергу розвідка Балтійського регіону, в т. ч. Калінінградської області РФ, здійснюється літаками радіо- та радіотехнічної розвідки RC-135V Rivet Joint з авіабази Мілденхолл у Великобританії. Поряд з цим на Далекому Сході працюють висотні літаки-розвідники RC-135V Rivet Joint з авіабаз на західному узбережжі США.

Посилена увага США приділяється створенню міжнародної коаліції проти режиму Б. Асада в Сирії, насамперед у складі союзників по НАТО. Переговори з даного питання проводяться з Великобританією, ФРН, Францією, Італією, Туреччиною та іншими країнами-членами Альянсу. На підтримку США вже виступила Великобританія, яка направила до району Сирії два підводних човни з крилатими ракетами на борту та есмінець Королівського флоту типу 45 HMS Duncan. До проведення операції можуть бути залучені також британські літаки з авіабази Акротірі на Кіпрі. 12 квітня ц. р. на авіабазу був направлений літак повітряної розвідки та управління нанесенням ударів Королівських ВПС Raytheon Sentinel R1. Під час візиту до Туреччини Генерального секретаря НАТО Є. Столтенберга 16 квітня ц. р. планується обговорення питання щодо можливості використання в інтересах операції проти Сирії турецької авіабази Інджирлік.

Виходячи з наявних сил та засобів, а також можливостей їх нарощування за рахунок військових ресурсів союзників, США можуть здійснити як обмежений ракетний удар по військах та інших об’єктах режиму Б. Асада в Сирії, так і провести більш масштабну повітряну наступальну операцію середньої або високої інтенсивності. При цьому нанесення обмеженого удару може бути здійснено у будь-який момент часу (у т. ч. протягом найближчих 24 годин) за політичним рішенням президента США. У свою чергу підготовка більш масштабної операції потребуватиме від одного–двох тижнів до місяця.

З огляду на можливість початку США військових дій проти Сирії, керівництво Російської Федерації здійснює власні підготовчі заходи з адекватного реагування. Так, з 10 квітня ц. р. підвищена бойова готовність російських військ в Сирії, а також системи ППО та ударних компонентів збройних сил Росії, в т. ч. їх ракетно-ядерної складової.

Крім того, 11 квітня ц. р. були виведені з ВМБ Тартус в Сирії та зайняли бойові позиції у Середземному морі кораблі ВМФ РФ. Того ж дня були розпочаті військово-морські навчання з пусками ракет в районі Нікосії у Східному Середземномор’ї.

За окремими даними, планується розгортання літаків дальньої (бомбардувальної) авіації ПКС РФ Ту-22М3 та Ту-95 на передових авіабазах Моздок у Північній Осетії (використовувалась для забезпечення повітряних ударів по території Сирії) та Хамадан в Ірані.

Фактично взяті під захист ВПС Сирії, які передислокувалися на російську авіабазу Хмеймім. До районів російських військових баз та інших об’єктів в Сирії стягуються також і підрозділи сухопутних сил Б. Асада.

Все це супроводжується посиленням агресивної риторики російських політиків та ЗМІ з погрозами застосування військової сили проти США у випадку їх «нападу на Сирію».

Розгортання авіаносної ударної групи ВМС США на чолі з авіаносцем Harry S. Truman для дій в Сирії

Наведена ситуація фактично ставить США та Росію у «патове» положення. Так, з однієї сторони практична реалізація сторонами взаємних погроз неминуче призведе до збройного конфлікту між ними, а з іншої — відмова від них без вагомих причин завдасть суттєвих репутаційних збитків керівництву обох країн. Виходячи з цього найбільш ймовірними варіантами подальших дій Вашингтону і Москви можуть бути:

  • перший — досягнення взаємовигідного компромісу з сирійського питання, який може стати вагомим обґрунтуванням рішення сторін щодо відмови від силових дій. Предмет такого компромісу був визначений Д. Трампом у його заяві в мережі Twitter 11 квітня ц. р., а саме — відновлення конструктивного діалогу між двома країнами у випадку згоди Москви на повернення сторін до процесу роззброєння. З огляду на політичні заяви президента США, він може піти також і на пом’якшення санкцій у відношенні Росії. Разом з тим, повністю виключається можливість «обміну» Сирії на Україну, бо це є принципово неприйнятним для США;
  • другий — повторення ситуації березня 2017 року, коли Росія обмежилися лише засудженням США за нанесення ракетного удару по військовій базі ЗС Сирії у відповідь на застосування режимом Б. Асада хімічної зброї проти опозиції. Разом з тим, на відміну від минулого року, російська сторона може застосувати свої засоби ППО для перехоплення американських ракет без нанесення ударів по військовим базам, кораблям та літакам США. При цьому такі дії будуть подаватися Росією як «повномасштабна протидія агресії США»;
  • третій — виникнення локального збройного конфлікту між Росією і США, в рамках якого обидві сторони обмежаться військовими діями середньої інтенсивності в Сирії та довкола неї, включаючи повітряні та морські бої, зіткнення підрозділів найманців та регулярних військ, а також нанесення взаємних ударів по військових базах. По суті це буде аналогом військових дій між СРСР та США під час Корейської війни 1950–1953 років та В’єтнамської війни 1965–1975 років;
  • четвертий — переростання російсько-американського конфлікту довкола Сирії у повномасштабну війну між Росією та США і НАТО. Механізм подібного розвитку подій включатиме виникнення військового протистояння сторін у Чорноморському та Балтійському регіонах, а також на Далекому Сході, що завершиться взаємним застосуванням ракетно-ядерної зброї. Саме такі сценарії відпрацьовуються під час військових навчань Росії та США і НАТО, які набули особливої інтенсивності з 2018 року.

Сценарії розвитку конфлікту в Сирії: війна між Росією і США. Російський переклад. Публікація 2016 року

Безумовно, кожний із цих варіантів так чи інакше зачіпатиме Україну, починаючи від спроб Росії дійсно «обміняти» її на Сирію, і закінчуючи неминучістю втягнення нашої держави до військового конфлікту між Росією та США і НАТО. Зокрема, свідченням цього є активізація збройних провокацій російсько-терористичних військ на Донбасі з початку квітня ц. р., незважаючи на т. зв. «пасхальне перемир’я».

Важко сказати чим дійсно закінчиться протистояння між Росією та США і їх союзниками довкола Сирії. Однак необхідно бути готовим до будь-якого варіанту розвитку подій.