28 лютого 2013

Тегеран і Вашингтон — від погроз до переговорів?

Як і очікувалося, 13 лютого в Тегерані безрезультатно завершився черговий, восьмий раунд переговорів між ІРІ і МАГАТЕ щодо іранської ядерної програми. Заступник генерального директора МАГАТЕ Герман Накерцт зазначив, що через розбіжності учасникам діалогу не вдалося досягти єдності у поглядах на «структурний план»  інспекції ядерних об'єктів, а по суті, делегація міжнародного агентства знову не була допущена на іранський військовий об'єкт в Парчині, який, як припускають експерти МАГАТЕ, може використовуватися для створення атомної зброї, хоча самі іранці це категорично заперечують.

Постійний представник ІРІ при МАГАТЕ Алі Асгар Солтаніє заявив, що сторони усунули деякі розбіжності і досягли домовленостей по низці основних положень «структурного плану . Проте він не уточнив, про які саме положення йдеться.

Що ж перешкодило МАГАТЕ і Ірану досягти домовленостей? А причина проста — брак довіри. Тегеран не вірить в надійність і об'єктивність інспекторів МАГАТЕ. Іранська газета «Tehran Times»  12 лютого процитувала слова голови Організації по атомній енергетиці Ірану Ферейдуна Аббаси Давані про те, що після інспекції ядерних об'єктів, як це вже траплялося, надбанням громадськості стає таємна інформація.

Як заявили в МАГАТЕ, агентство готове до продовження переговорів, але йому потрібно час для координації своїх дій і вироблення лінії поведінки у вирішенні проблеми.

Схоже, що з відходом з поста Державного секретаря Х. Клінтон, США готові поміняти свою риторику. Так, президент Б. Обама 12 лютого заявив, що «іранські лідери повинні зрозуміти, що настав час дипломатичних рішень ядерних проблем, проте він зробить усе, щоб не допустити отримання Тегераном ядерної зброї». Дж. Керрі у своєму першому виступі на посту Держсекретаря США висловив сподівання, що Іран під час майбутніх переговорів у форматі 5+1 в Казахстані, запланованих на 25–26 лютого, все-таки надасть чітку звітність про свою ядерну програму. І ось лише тоді, і ні на день раніше, Вашингтон «виразить свою готовність до дипломатичного рішення проблеми»!

А ось президент Пакистану А. А. Зардарі пішов ще далі, заявивши 11 лютого, що його країна повністю підтримає Іран у разі можливої агресії з боку інших держав, і готова надати військову допомогу. Ось так і не менше! За словами Зардарі, Ісламабад не дозволить, щоб тиск з боку західних країн позначився на стосунках між Іраном і Пакистаном. Він підкреслив, що ніхто не змусить його країну відмовитися від імпорту іранського газу і нафти. Зардарі окремо зупинився на важливості реалізації спільного з Іраном проекту будівництва газопроводу.

Нагадаємо, що будівництво газопроводу обійдеться в 1,5 млрд. доларів і вже в 2015 році Іран поставить  Пакистану 7,8 млрд. кубометрів газу. Іран, у свою чергу, готовий надати Пакистану кредит у розмірі 250 млн. доларів, а також устаткування для будівництва газопроводу.

До речі, цю заяву можна розцінити як пряма відповідь на запроваджені у лютому поточного року нових санкцій проти Ірану. Так, Міністерство фінансів США заявило про скорочення списку країн, які можуть купувати нафту у ІРІ. Крім того, стверджується, що вжиті заходи ускладнили Тегерану доступ до коштів, отриманих від продажу нафти.

Одночасно Америка запровадила санкції до іранської державної телекомпанії IRIB. Ця компанія, за даними американського мінфіну, звинувачується в цензуруванні передач, а також в трансляції  отриманих «під тиском»  показань політичних ув‘язнених.

Словом, Америці це можна робити, а ось іншим — зась, тому що вони — не Америка! Запроваджувати подібні санкції такому ідеальному світовому демократизатору, як Вашингтон, ніскільки не заважає існування в'язниці на базі в Гуантанамо і численні розслідування тортур і знущань в ЦРУ. Але США усе це роблять «виключно демократично»!

А що ж Іран? А Іран готовий продовжувати свою політику, незважаючи на тиск ззовні і, схоже, виграє. Він активно шукає шляхи виходу з ситуації, зміцнює зв'язки з союзниками.

І так, усе за порядком.

Ядерний цикл Ірану
 http://www.nationalsecurity.ru/

Іран оголосив про початок власного виробництва палива для дослідницького реактора в Тегерані з частини збагаченого до 20 % урану, а також підтвердив початок монтажу центрифуг нового покоління в Центрі ядерних досліджень в Натанзі. Верховний лідер ІРІ аятолла А. Хаменеї 16 лютого виступив із заявою, в якій підкреслив, що Іран не має наміру створювати атомну бомбу, проте якби він захотів її зробити, жодна сила не змогла б перешкодити йому у цьому.

Але це ще не все! Схоже, що день 12 лютого був з самого початку багатий на сюрпризи. 12 лютого 2013 року Пхеньян провів випробування надмалого ядерного заряду великої потужності. Як було заявлено Центральним телеграфним агентством КНДР, випробування були проведені у рамках «практичних заходів по захисту безпеки і суверенітету країни». Підкреслюється, що підірваний заряд був істотно меншого розміру, ніж  на попередніх випробуваннях, проте мав більшу потужність. Також представники КНДР без тіні сумніву зазначили, що «вибух жодним чином не позначився на екологічній обстановці в регіоні».

Як і після випробувань першої балістичної ракети 12 грудня 2012 року, що настрашили практично увесь політичний бомонд, так і зараз доречно згадати про можливу причетність іранських ракетників і ядерників до цих подій, що, втім, неодноразово підтверджувалося. Чи це не спосіб тестувати свої розробки на чужому полігоні в умовах тиску ззовні?

Північна Корея провела ядерні випробування

 

Тільки вдумаємося, що сталося? Це що, просто збіг, чи добре спланована акція демонстрації можливостей? Схоже, джихад готовий вийти на якісніший рівень боротьби!

19 лютого іранське інформаційне агентство «IRNA»  подало інтерв'ю прес-секретаря МЗС ІРІ Раміна Мехманпараста, в якому він виразив сподівання, що майбутні переговори у форматі 5+1 в Казахстані «будуть хорошим шансом для Вашингтона продемонструвати свою добру волю і налагодити заходи довіри для врегулювання ядерних питань».

Коментуючи слова Верховного лідера ІРІ аятолли Хаменеї, що прямі переговори з США для Ірану зараз невигідні з причини «відсутності у частини американських офіційних осіб політичного раціоналізму і доброї волі», Мехманпараст підкреслив, що позиція Тегерану гранично ясна, а ось позиції США і деяких західних країн залишаються незмінними. «Тривале втручання США у внутрішні справи Ірану є ні чим іншим, як проявом ворожості по відношенню до іранського народу, політикою нагнітання обстановки і напруженості в регіоні», заявив він.

А заступник командувача КСІР бригадний генерал Хоссейн Саламі 13 лютого у своєму інтерв'ю іранському «Sepah News»  прямо заявив, що у відповідь на удари по іранських ядерних об'єктах Іран готовий відповісти тим же. Як би на підтвердження його слів агентство IRNA повідомило про плани Ірану побудувати нову військово-морську базу в Пасабандарі, що в затоці Омана, безпосередньо при вході в Перську затоку, за 30 кілометрів від пакистанського порту Гвадар.

Більше того, перебуваючи з візитом в Каїрі, президент ІРІ М. Ахмадинежад у своєму інтерв'ю газеті «Al-Ahram»  заявив, що ядерна програма Ірану має виключно мирний характер, але при цьому у Тегерана  в розпорядженні — оборонний ядерний потенціал. Він навіть порадив міжнародному співтовариству ставитися до Ірану як до ядерної держави, оскільки Ісламська Республіка такою і являється! Що це? Черговий блеф чи офіційне визнання? Швидше за все, — друге.

А наступного дня, 7 лютого, Верховний лідер ІРІ аятолла А. Хаменеї заявив про відмову Ірану вести прямі переговори з США, допоки Вашингтон не відмінить усі санкції проти Тегерану.

Після безрезультатних переговорів з МАГАТЕ щотижнева іранська газета Корпусу вартових ісламської революції «Sobhe Sadegh»  17 лютого розмістила на своїх сторінках матеріал, в якому політичний аналітик Касем Гафурі відповів на запитання: «Чому Вашингтон заговорив про дипломатичні кроки, а не став знову погрожувати військовими акціями?». (джерело: iranmilitarynews) Зокрема, як аргументи відмови Вашингтона від стратегії залякування він привів наступне:

  1. Зростання політичного і військового впливу Ірану в регіоні змусило Вашингтон усвідомити, що вирішити питання з Іраном військовими методами неможливо. Більше того, вирішити регіональні проблеми також не є можливим без участі і допомоги Тегерану.
  2. Внутрішня ситуація в США, коли до 70 % американців проти силових методів щодо Ірану, також не сприяє Вашингтонові в його прагненні покінчити з Тегераном.
  3. Деякі аналітики і економісти вірять, що санкції, запроваджені проти Ірану, зроблять свою справу і потреба у військовій акції відпаде.
  4. «Арабське пробудження»  або більш зрозуміла європейцям «арабська весна», яку Іран розцінює не інакше, як «експорт ісламської революції», зміцнила антиізраїльську коаліцію і створило низку серйозних проблем союзникам США в регіоні.
  5. Стратегічна доктрина США продовжує зазнавати серйозних змін, Вашингтону зараз необхідно терміново вживати заходи для збереження свого впливу у світі і чергова війна тільки поламає ці плани. Вашингтону слід відійти від політики залякування і сфокусуватися на дипломатії.
  6. Президентові Б. Обамі для зміцнення свого політичного статусу просто необхідне дипломатичне рішення ядерної проблеми Ірану. Цим пояснюється призначення Джона Керрі главою Держдепартаменту, оскільки «він може поводитися дипломатично».

 

Скористалися можливістю спрогнозувати подальший розвиток ситуації і ізраїльтяни. Колишній начальник військової розвідки Ізраїлю, а нині директор Інституту досліджень національної безпеки (INSS) Амос Ядлін заявив, що Ірану потрібно від 4 до 6 місяців, щоб отримати атомну бомбу. За його словами, Тегеран вже має усі необхідні компоненти для створення бомби. А тепер, якщо згадати про тісну співпрацю іранських і корейських ракетників і ядерників, то виходить, що випробування вже проведені в КНДР і справа за малим.

Час покаже, хто був правий і усе розставить по своїх місцях, а допоки, в умовах посилення санкцій, Тегеран робить спроби їх оминути  і зблизитися з Росією. 12 лютого національна іранська нафтова компанія (NIOC) звернулася до російських компаній з пропозицією взяти участь в освоєнні нових нафтогазових родовищ в Ірані. З цією метою Тегеран навіть готовий внести у своє законодавство зміни, що дозволяють іноземним компаніям розробку родовищ. Раніше на це була накладена заборона.