Дискусійний майданчик «Борисфен Інтел»
У рамках дискусійного майданчика «Борисфен Інтел» науковий співробітник Американо-іранської ради (AІР) Арасту Таслі представляє програмний документ про реальний стан справ в Ємені, де запропоновано рекомендацій для досягнення стабільності в цій понівеченій війною країні.
Довідка: Історія питання
Під час «арабської весни» 2011 року по всьому Ємену пройшли акції протесту з вимогою відставки президента країни Алі Абдулли Салеха1. Після 33 років перебування при владі, Салех пішов з посади президента в лютому 2012 року. Його місце зайняв віце-президент Абд-Раббу Мансур Хаді2, здобувши перемогу на безальтернативних виборах. Одними з тих, хто одночасно і підтримував повалення Салеха, і виступав проти його відставки — були хусити.
Хто такі хусити?
Хусити — це угруповання зейдитів-шиїтів, що складає приблизно одну третину населення Ємену. Хоча секта визначається як шиїтська, релігійна доктрина зейдитів наближена до сунітського Ісламу, ніж до іранського шиїзму двунадесятників. Наприклад, шиїти вірять у «прихованого» імама Махді3, а зейдити, як і суніти, в нього не вірять. Це фундаментальна відмінність розвіює уявлення про глибоко укорінені релігійні зв'язки між іранцями і хуситами.
Засновник і релігійний лідер хуситів Хусейн Бадреддін аль-Хуті4 був важливою фігурою під час повстань проти єменського уряду в 2004 році. Після смерті Хусейна аль-Хуті в 2004 році рух хуситів був названий на його честь.
Зейдити-шиїти правили на півночі Ємену близько 1000 років, до восьмирічної громадянської війни 1962 року. З тих пір (особливо в 1994 році, 2004 році і зараз) хусити борються «...за те, чого так жадає весь єменський народ: підзвітність уряду, знищення корупції, належне надання житлово-комунальних послуг, справедливі ціни на нафту, можливість працевлаштування для звичайних єменців і припинення західного впливу». Основна мета опозиційного руху хуситів — створити справедливий уряд, до якого входило б їх керівництво. Уряд Ємену звинуватив хуситів у спробі повалити правлячу владу і республіканську систему на користь іранського теократичного уряду.
Як починався нинішній конфлікт?
Після відставки Салеха в 2012 році, в країні запанувало безвладдя, яке погіршилося зростанням цін на нафту і скороченням субсидій урядом Хаді. Цією ситуацією скористалися хусити, мобілізувавши свої сили, що, в кінцевому рахунку, стало «казус беллі» — приводом для оголошення ними війни уряду Хаді.
У 2014 році розгорівся конфлікт між повстанцями-хуситами, з одного боку, і урядовими військами Ємену, з іншого; місто Сана було узяте під контроль хуситів. Їм вдалося досягти впливу і домовиться з урядом Хаді про відставку уряду, зниження цін на паливо і проведення нових виборів. Повстанці також намагалися ввести нову конституцію, яка включала б Угоду про встановлення миру і національної злагоди.
Новий кабінет міністрів, на чолі з колишнім прем'єр-міністром, Халедом Бахахой5, складався в основному з технократів. Хусити підтримували його і сприяли тому, щоб новий уряд був технократичним, а не військовим.
У січня 2015 року хусити з низкою вимог вийшли до місцевої тимчасової адміністрації. Несподівано адміністрація Хаді йде у відставку і хусити публікують свою «конституційну декларацію» про перехід влади до їх рук.
У лютому 2015 року Хаді, перебуваючи під домашнім арештом у м. Аден, оголошує його новою столицею Ємену і наполягає на своїй легітимності. До Адену переносять свої диппредставництва деякі країни. Хусити, тим часом, об'єднуються з прихильниками екс-президента Абдулли Салеха.
Військова коаліція на чолі з Саудівською Аравією виступила проти приходу хуситів до влади, почавши наносити авіаудари по позиціях повстанців з метою повернення Хаді до влади.
Роль Ірану
Уявлення про роль Ірану в єменському конфлікті сильно перебільшено. Це сталося почасти через помилкове розуміння впливу міжконфесійної ворожнечі на конфлікт. Хоча хусити — це представники зейдитсько-шиїтської гілки ісламу, конфлікт безпосередньо пов'язаний з різницею в політичному представництві. Незважаючи на те, що Алі Абдулла Салех є нащадком родини, що сповідувала зейдитску гілку шиїтського ісламу, проте під час протестів у 2011 році хусити виступали за його відставку. Вони були союзниками Салеха і його прихильників з метою отримати політичну підтримку. Всі ці маневри мали суто політичний, а не релігійний підтекст. Крім того, амбітність хуситів у питанні підвищення рівня їх представництва в керівних органах країни безпосередньо залежала від регіональних проблем. А ні раніше, а ні зараз вони не збігалися і не збігаються з іранським порядком денним.
Науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин Адам Барон про роль Ісламської Республіки Іран (ІРІ) пише наступне: «Хусити з радістю користуються політичною підтримкою Ірану. Вони тішаться, що отримують його фінансову та військову підтримку. Але коли справа доходить до суті питання, виявляється, що хусити не створені Іраном і він їх не контролює. Це місцеве угруповання, яке займається місцевими проблемами Ємену, і його дії принципово прив'язані з рішеннями їх місцевих єменських лідерів».
Навіть Алі Абдулла Салех, перебуваючи на посту президента, засуджував втручання Ірану у внутрішні справи Ємену, проте не зміг обґрунтувати свої претензії фактами. Згідно з інформацією Wikileaks, в 2009 році посол США в Ємені Стівен Січ повідомив Державному департаменту, що «... на сьогоднішній день доступ Тегерана [до Ємену] обмежено». У квітня 2015 року заступник міністра закордонних справ ІРІ з арабським і африканських справах Хоссейн Амір Абдоллахін у своїй заяві висловив офіційну позицію Ісламської Республіки Іран: «Іран абсолютно не втручається у справи Ємену, не має військових сил і навіть військових радників для підготовки військовослужбовців в Ємені. І яку оборонну тактику застосовувати єменцям проти Саудівської агресії — це повністю внутрішнє питання Ємену».
При цьому Іран, ймовірно, обізнаний у своїй перебільшеній ролі в єменському конфлікті і використовує це для розширення свого впливу. Як пояснює політолог Шахіра Шахід Салес: «Іран перебільшує свою регіональну владу та військові досягнення, щоб створити містичний престиж, спрямований на зміцнення довіри з боку широких мас як всередині, так і за межами своїх кордонів — в Іраку, Сирії, Лівані, і одночасно страшить і демонструє силу, змушуючи своїх внутрішніх і міжнародних супротивників переходити до оборони».
У той час поки Іран може отримати вигоду з цього помилкового сприйняття своєї ролі і впливу в Ємені, глава МЗС Ірану Мохаммад Джавад Заріф в квітні 2015 року, в надії покласти край конфлікту, виклав свій план мирного врегулювання, що складається з чотирьох пунктів:
- Негайне припинення вогню, в тому числі з боку іноземних військовослужбовців;
- Надання гуманітарної допомоги;
- Відновлення національного діалогу;
- Формування інклюзивного уряду національної єдності.
Уряд Ємену категорично відкинув цю пропозицію, назвавши її «політичним маневром». Західні і арабські дипломати також відхилили іранський план, пославшись на необхідність незалежного посередництва.
Не дивлячись на те, що роль Ірану в Ємені значно перебільшена, тим не менш, він може мати необхідні важелі впливу на хуситів, а саме: скоротивши фінансування і обмеживши поставки озброєнь — схилити їх до угоди. У той час, як пряма участь ІРІ в Ємені обмежена, іранцям добре відомо про вплив «Хезболли» на політичні устремління хуситів. Іранці визнають це. У січні представник Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) Ходжат аль-Іслам Алі Ширазі заявив: «Багато років тому в Лівані була створена «Хезболла», потім — в Іраку і Сирії. Сьогодні в Ємені ми також спостерігаємо за формуванням Ансар Аллах [хусити] і в майбутньому всі ці угруповання зійдуться на полі битви проти ворогів ісламу і мусульман».
Інший представник КВІР, генерал Хоссейн Салямі, заявив, що «Ансар Аллах є точною копією [ліванської]«Хезболли» на стратегічному рівні».
Роль Саудівської Аравії
Саудівська Аравія вкрай стурбована втручанням Ірану в регіональні справи на Близькому Сході, особливо враховуючи ядерну угоду, укладену нещодавно. Раніше, цього року, з матеріалів WikiLeaks стало відомо, що саудівці готові на будь-що заради поширення своєї сунітської ідеології.
Тривалі авіаудари по Ємену, які почалися в 2015 році (на прохання президента Хаді і під керівництвом Саудівської Аравії за підтримки практично всіх країн-учасниць Ради співробітництва арабських держав Перської затоки — РСАДПЗ), підтверджують це твердження. Головна мета цієї кампанії на чолі з Саудівською Аравією — підірвати іранський вплив. На жаль, застосовуючи силу проти повстанців, яких підтримує Іран, саудівці посилюють гуманітарну кризу в Ємені.
Ємен — найбідніша країна в арабському світі; 61 % єменського населення (приблизно 16 мільйонів чоловік) потребувало гуманітарної допомоги ще до початку нинішнього конфлікту. Крім того, майже половина населення страждає від браку продовольства і недоїдання. У дефіциті чиста питна вода та об'єкти санітарії, 8,4 млн людей не мають доступу до базових медичних послуг. Про загострення гуманітарної кризи в квітня 2015 року директор з питань Ємену Міжнародного комітету порятунку Мохамед Хуссейн Ельмонстассір заявив: «У країні, яка імпортує 90 % всієї своєї продукції, закриття та атаки воюючими сторонами аеропортів, обмеження доступу до морських портів і поширення бандитизму призвели до зростання цін на продовольство в чотири рази, а більш ніж 12 мільйонів людей на деяких територіях країни залишилися без їжі».
Як уже раніше говорилося, в період свого президентства Алі Абдулла Салех засуджував втручання Ірану. Він також шукав підтримки у Саудівській Аравії в протистоянні хуситам. Згідно з наявною в WikiLeaks інформацією, боротьбу Салеха з хуситами США називали «небезпечною і примарною». У 2009 році США висловили стурбованість підтримкою Салеха Саудівською Аравією та ОАЕ, що, на їхню думку, могло б погіршити міжетнічну та регіональну напруженості. Скоріш за все, США вирішили публічно підтримати коаліцію країн Перської затоки проти хуситів для того, щоб не відштовхнути своїх арабських союзників ще більше, ніж їх відштовхнула ядерна угода США з Іраном.
Тим не менш, на основі вищезазначених побоювань щодо агресії проти хуситів, Сполучені Штати Америки, найімовірніше, найбільше стурбовані діями коаліції та її цілями, хоча намагаються не демонструвати це публічно.
Рекомендації:
• Негайне припинення вогню.
З надією, що прийшов час для відновлення переговорів у зв'язку зі складною ситуацією в Ємені, необхідно досягти негайного припинення бойових дій усіма сторонами. Це допоможе встановити довіру на початковому етапі переговорів після припиненням вогню.
• Угода з розподілу влади.
Ємену потрібна ця угода. За результатами конференції «Національний діалог» в січні 2014 року було підписано підсумкову угоду про розподіл влади, яку бойкотували лідери хуситів через положення про поділ Ємену на федеральні округи, а також через вбивство одного з делегатів від хуситів. За словами Джамала Беномара, колишнього представника ООН, який виступав посередником на переговорах між основними політичними силами Ємену, до березня 2015 року, коли саудівська коаліція розпочала свою повітряну кампанію, був досягнутий істотний прогрес з ще однієї важливої угоди про розподіл влади. У квітні ц. р. Беномар пішов у відставку. Те, що, здавалося б, плідні переговори зайшли в глухий кут на фінальній стадії, стало великим розчаруванням для всіх сторін.
Переговори повинні проходити на території нейтральної регіональної країни, наприклад в Омані. За столом переговорів повинні бути присутніми як Хаді, так і хусити. Також в переговорах мають брати участь великі регіональні гравці — Саудівська Аравія та Іран. Їм варто співпрацювати зі Сполученими Штатами Америки (в якості посередника), щоб не допустити ескалації бойових дій поки триватимуть переговори.
• Співпраця між США та Іраном.
Враховуючи те, що Сполученим Штатам Америки та Ірану вдалося успішно провести ядерні переговори, саме час сприяти подібній співпраці і з інших питань безпеки на Близькому Сході. Сполученим Штатам слід переконати своїх арабських союзників, що США, як і раніше, цінують свої відносини з ними. Крім того, США також повинні розуміти, що іранці могли б посадити хуситів за стіл переговорів: іранці можуть і повинні скористатися цією можливістю.
• Роль Сполучених Штатів Америки.
США потрібно вивести свій наземний контингент і авіацію. США повинні сприяти дипломатичному мирному процесу шляхом встановлення зв'язків між Саудівською Аравією та Іраном (та іншими сторонами); при цьому великим регіональним гравцям час узяти на себе відповідальність за регіональну безпеку.
Діяльність ІДІЛ і «Аль-Каїди» становить загрозу для Ємену і спрямована на подальшу дестабілізацію ситуації в регіоні. Перш ніж ці угруповання почнуть наживатися на роздробленому, збіднілому народові і неефективному політичному устрої держави, Саудівська Аравія та Іран повинні сприяти створенню справедливого правового поля, де будуть представлені всі основні партії, буде відновлена стабільність, а політика національної безпеки буде спрямована на захист від екстремістських сил.
І Іран, і Саудівська Аравія мають поквапитися з централізацією єменського уряду і політичної структури. Іран і Саудівська Аравія повинні і можуть співпрацювати в боротьбі проти екстремістських елементів, які неминуче спробують підірвати будь-яку майбутню угоду. Сполучені Штати Америки повинні виступати в якості каталізатора цього процесу.
• Європейська підтримка
Європейці також повинні спонукати до укладення угоди з розподілу влади, беручи до уваги нинішній рівень недовіри Саудівської Аравії до Сполучених Штатів Америки. Враховуючи значний приплив біженців до Європи за останній час, європейці повинні скористатися такою можливістю для запобігання ризиків чергової міграційної кризи.
|
Довідково: Американо-іранська рада — безпартійна, аполітична, освітня організація, створена в 1990 році з представництвом у Прінстоні (Нью-Джерсі, США). Діяльність Ради зосереджена на сприянні поглиблення діалогу, взаєморозуміння і партнерських відносин між Сполученими Штатами Америки та Іраном. АІР займається дослідницькою роботою, аналізом державної політики, громадською освітою і мобілізацією спільноти. Місія Ради — зближення Сполучених Штатів Америки і Ісламської Республіки Іран шляхом глибокого порозуміння та діалогу. |
1. Алі Абдулла Салех (1942 року народження) — Президент Північного Ємену (1978-1990), президент Ємену (1990-2012)
2. Абд-Раббу Мансур Хаді (1945 року народження) — віце-президент (1994-2012), президент Ємену (з 2012 року)
3. Магді (Махді) — останній нащадок пророка Мухаммеда
4. Хусейн Бадреддін аль-Хуті (1956 року народження) — засновник та релігійний лідер єменських хуситів. У 1994 році створив угруповання «Ансар Аллах». У цьому ж році був вбитий
5. Халед Бахах — прем'єр-міністр (з 2014 року), а також віце-президент Ємену (з квітня 2015 року)
