Богдан Соколовський
19 грудня 2015 року у ЗМІ з’явилося повідомлення про аварію на другому блоці Ленінградської АЕС з викидом пари.
Зауважимо, що ЛАЕС — це одна з трьох російських АЕС, на яких встановлені і експлуатуються реактори типу РБМК (реактор большой мощности канальный — російською). Характерною особливістю реактора РБМК є наявність одного контуру. Тобто вони аналогічні тим, що були змонтовані на Чорнобильській АЕС. Ще дві АЕС з такими ж реакторами РБМК працювали тепер вже на закордонних станціях: у Литві (Ігналінська АЕС) і в Україні (Чорнобильська АЕС). Литовську закрили на вимогу Європейської Комісії. А ЧАЕС фактично сама «закрилася» з трагічними наслідками.
Необхідно також зауважити, що на Ленінградській АЕС вже траплялися аварії з викиданням пари, як правило, радіоактивної. З’ясувалося це, щоправда, дещо згодом…
Ці три обставини, а також пам’ять про кремлівську брехню у 1986 році щодо «відсутності радіоактивного викиду на ЧАЕС» не можуть не викликати занепокоєння у зв’язку з нинішньою аварією. Для того, щоб зробити більш конкретні висновки, треба володіти достатньою інформацією. А такої інформації — обмаль. Правду кажучи, її немає зовсім. Отож, залишається хіба що стежити за інформацією, що подають станції аналізу радіоактивного забруднення середовища з інших держав, насамперед, від сусідів Російської Федерації, наближених до зони аварії.
Щиро кажучи, та пара, що виділилася через аварію трубопроводу на реакторі РБМК, може бути і радіоактивною, і нерадіоактивною. На жаль, частіше — радіоактивною. Але, повторюю, щоб зробити об’єктивний висновок про нинішню аварію на другому блоці ЛАЕС, необхідно мати або об’єктивну інформацію від РФ (тут сподіватися практично не можна, принаймні, протягом перших днів після аварії), або ж правдиву інформацію про радіоактивне забруднення навколишнього середовища від держав, яким можна вірити.
