Сильно гримнувши за собою дверима, пішов рік Дракона. Він залишив нам у спадок «арабську весну», світову економічну кризу і багато ще чого, що змушує зіщулитися від поганих передчуттів. У наші хати вповзає рік Змії. Що він нам принесе?
У рік Дракона США і їх союзники на Близькому і Середньому Сході так і не зважилися на відкриту агресію проти Ірану, хоча з Лівією і Іраком все пройшло досить гладко. Західні нафтові і газові корпорації прийшли в розорені «новою демократією» країни і викачують енергоносії, попутно керуючи місцевими ляльковими урядами.
Більш-менш успішно вирішується питання з Сирією. Хто на черзі у «арабської весни», яка подорожує по землях Сходу?
Щорічний саміт РСАДПЗ, Манама, Бахрейн, 24 грудня 2012 року.
Напередодні нового року в столиці Бахрейну Манамі відбувся щорічний, вже 33-й за рахунком саміт країн-членів Ради співпраці арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ). Щоправда, зустріч цю самітом можна назвати з невеликою натяжкою: з шести глав аравійських монархій в роботі форуму брали участь лише король Бахрейну і емір Кувейту. Члени Ради, куди входять Бахрейн, Саудівська Аравія, Катар, Кувейт, Оман і ОАЕ, зажадали від Тегерана «негайного і повного припинення втручання у їх внутрішні справи», принагідно звинувативши його в порушенні регіональної стабільності і створенні загроз для безпеки регіону. У комюніке також вказувалося на неприпустимість окупації Іраном трьох островів — Абу Муса, Великий і Малий Томб, розташованих в Ормузькій протоці при вході в Перську затоку, які взяв Тегеран під свій контроль ще у 1971 році.
Традиційно Рада співпраці закликала Іран повною мірою співпрацювати з МАГАТЕ і гарантувати безпеку на АЕС в Бушехрі, щоб «не допустити катастрофи».
Учасники форуму також обговорили ситуацію, що склалася, в Сирії, Ємені, Іраку і на палестинських територіях.
Але головним досягненням наради стало створення єдиного військового командування країн-членів РСАДПЗ, який матиме всі контролюючі функції над об'єднаними збройними силами арабських країн Перської затоки «Щит півострова» з включеними до складу цього військового угрупування повітряного і морського компонентів.
Масові демонстрації протесту в Манамі, Бахрейн
Рішення цієї наради і, зокрема, звинувачення на адресу Ірану викликали антиурядову хвилю протестів в Бахрейні.
Протестуючі звинувачували Саудівську Аравію і США в підтримці режиму Аль-Халіфа з метою досягнення своїх інтересів, «не зважаючи на права і життя» народу Бахрейну. «Наш дім вони перетворили на штаб 5 флоту США, що патрулює морські комунікації, підтримує війну США в Іраку і Афганістані і стежить за Іраном», — заявив у своєму відкритому листі один з лідерів опозиції.
Авіаносець ВМС США USS «John Stennis»
А тим часом 27 грудня минулого року до району Перської затоки увійшла авіаносна група США у складі авіаносця USS «John Stennis», крейсера УРО USS «Mobile Bay» і десантного корабля USS «Peleliu». Авіаносець у супроводі крейсера пройшов зону Ормузької протоки і увійшов до порту Джебел Алі, що розташований на віддалі 35 км від м. Дубай, а десантний корабель розмістився в порту Омана Салалах.
Іран, назвавши «безпідставними і неприйнятними» звинувачення на свою адресу, наступного дня після завершення наради розпочав щорічні широкомасштабні військові навчання в акваторії Ормузької протоки, затоки Омана і північної частини Індійського океану під кодовою назвою «Velayat-91».
Навчання іранського флоту "Велаят-91" в Ормузській протоці і Оманській затоці
Ормузька протока, через яку проходить стратегічний морський маршрут експорту нафти і газу з Перської затоки на світовий ринок, є найбільш вузьким, завширшки всього в шість кілометрів місцем. У разі її перекриття світові ринки спіткає неминучий дефіцит нафти і, як наслідок, швидко зростатимуть ціни на нафтопродукти.
За заявою Командувача ВМС ІРІ контр-адмірала Хабібулли Сайері, в ході навчань опрацьовувалися питання морського патрулювання, розвідки і супроводу транспортних і нафтоналивних суден, проводилися масштабні випробування нових ракетних систем і бойових можливостей знову введених до складу флоту бойових кораблів, випробувана нова тактика з'єднань бойових кораблів, опрацьовані заходи щодо радіоелектронної боротьби (РЕБ) і перевірки систем зв'язку. В ході навчань 23 ескадра бойових кораблів ВМС ІРІ у складі вертольотоносця «Bushehr» і есмінця «Jamaran» реально забезпечувала прохід іранських транспортних суден і танкерів через Ормузьку протоку.
В рамках «Velayat-91» військово-морські сили Ірану успішно випробували нову ракетну систему ППО середнього радіусу дії «Raad» («Thunder»). Вперше ця система була показана на військовому параді в Тегерані у вересні 2012 року. За заявою іранських ракетників, вона здатна уражати повітряні цілі всіх типів на відстані до 45 км і по висоті від 30 м до 24 км.
Зенітно-ракетний комплекс середнього радіусу дії «Raad»
Судячи фотографій, пускова установка ЗРК оснащена трьома ракетами російського комплексу «Бук» (на ракеті видно індекс 33К-9106-012М) і розміщена на шасі з трьома осями тягача сімейства МЗКТ-6922, який призначений для комплексів «Бук-М2Е», «Тор-М2Е» (Росія) і Т38 «Стилет» (Україна-Білорусія, ЗРК «Оса-1Т»).
На відміну від «Бук-М2Е», іранська ПУ має три, а не чотири ракети, відсутня РЛС наведення (можливо, на фото видно транспортно-заряджаючу машину). А би що там, а Іран намагається підвищити бойові можливості своєї системи ППО, акцентуючи увагу на нарощуванні кількості мобільних ЗРК.
За заявами вищих офіцерів КСІР, в ході навчань також випробовувався зенітно-ракетний комплекс далекого радіусу дії «Bavar 373», прототипом якого є російський комплекс С-300. Чому «Bavar 373»? У перекладі з перської Bavar означає «Віра», а цифра 373 означає 373 імені пророка Мохаммада.
Пуск ракети «Noor» з борту есмінця «Sabalan»
В рамках навчань випробовувалися ще декілька ракет — протикорабельна малої дальності «Nasr», ракета «Noor» класу «земля-земля» і середнього радіусу дії протирадарна ракета «Mehrab» (Altar).
Заступник командувача ВМС ІРІ з питань координації контр-адмірал КСІР Амір Растегарі повідомив також, що після тривалого ремонту у навчаннях братиме участь підводний човен «Tareq». «У ході навчань ми плануємо широко використовувати також БПЛА, можливості яких значно зросли, у порівнянні з минулими роками», — повідомив кореспондентові IRNA адмірал Растегарі.
Контр-адмірал КСІР Амір Растегарі і підводний човен «Tareq»
ТТаким чином навчання «Velayat-91» стали не просто демонстрацією сили Тегерана і його останніх розробок в області ракетної техніки, але і фактичним продовженням військово-політичного протистояння Заходу, а в світлі наради РСАДПЗ і звинувачень, що пролунали на адресу Ірану, — і демонстрацією його можливостей реально грати провідну роль в зоні Перської затоки.
В рамках загальних навчань «Velayat 91» ВМС КСІР провели свої навчання з прикриття від нападу противника найкрупніших родовищ природного газу в Перській затоці в районах Асалуйє і Південний Парс під кодовою назвою «Fajr 91». До навчань залучалися частини і підрозділи зі складу 4 морських зони КСІР.
По закінченні навчань ВМС ІРІ міністр оборони Ірану бригадний генерал Ахмад Вахіді повідомив про початок серійного виробництва ударного вертольота Toofan-2 («Storm»). Ще в травні 2012 року агенція Jane's повідомляла про наміри Ірану продемонструвати вертольоти власного виробництва, скопійованих з американських Bell AH-1J Sea Cobra.
Ударний вертоліт Toofan-2 (“Storm”)
Як заявив міністр оборони Вахіді, вертоліт національної розробки відноситься до нового покоління таких літальних апаратів. У ньому використані передові технології, у тому числі високоточні системи наведення. «Постачання таких вертольотів у війська значно підвищать бойову потужність наших збройних сил», — підкреслив Вахіді. Виробництво Toofan-2 налагоджено в Ісфагані в цехах Іранської організації авіаційної промисловості…
На даний час залишається відкритим питання про реальність і терміни збройного протистояння, але, принаймні, ясно, що якщо до цього дійде, то, швидше за все, воно розпочнеться з відкриття саме морського театру військових дій.
А поки що у розпалі війна економічна. США активно використовують різні економічні санкції проти тих країн, що співпрацюють з ІРІ. Через запроваджені санкції доходи країни скоротилися майже удвічі. І навіть збільшення збору податків до 85 % і впровадження «економіки опору» не можуть вирівняти ситуацію. Недоотриманий Тегераном дохід у 2012 році склав майже 40 % від всіх передбачуваних надходжень до державного бюджету.
За даними митного комітету Ірану, у 2012 році імпорт скоротився на 10,54 % і склав близько 40 млрд. доларів США. Основними імпортерами стали ОАЕ (20 %), Китай (15 %), Туреччина (9 %), Республіка Корея (8,9 %), Швейцарія (6 %).
Не-нафтовий експорт Ірану у 2012 році виріс на 4 % і склав 24,14 млрд. доларів. Так, за даними видання «Galf News» від 26 грудня 2012 року, реекспорт з Об'єднаних Арабських Еміратів у першій половині минулого року знизився майже на 32 % і склав 3,6 млрд. доларів США, але при цьому ОАЕ залишаються головним торгівельним партнером Ірану на Близькому сході. У 2012 році на 38,7 % знизився експорт іранської сирої нафти до Японії, що також негативно позначилося на іранському бюджеті. А ось експорт природного газу до Туреччини досяг рекордної позначки — понад 31 млн. кубометрів за добу. Таким чином, вона споживає 90 % експортованого Іраном газу.
Нафтовий же експорт Ірану наприкінці 2012 року складав 1,1 млн. барелів на день. Експерти прогнозують, що найближчими місяцями ситуація з цим іранським експортом погіршуватиметься. Більше того, США планують запровадити нові санкції, заборонивши країнам-імпортерам іранської нафти платити за неї безпосередньо Ірану або здійснювати платежі через треті країни. Вашингтон наполягає, аби кошти за імпорт нафти розміщувалися на депозитах в банках країн-імпортерів, звідки Тегеран міг би ними розраховуватися за отримані товари або послуги. Тоді відчутно скоротяться надходження до іранського бюджету такої необхідної йому валюти, що значною мірою позначиться на економіці Ірану. Поки ж курс національної валюти ІРІ, по відношенню до іноземних валют, знизився, а імпортні товари в іранських магазинах різко подорожчали.
Буквально в останні дні минулого року іранська «Pars Oil and Gas Company», ввівши в експлуатацію першу чергу газового родовища «Південний Парс», збільшила видобуток природного газу на 5,75 млн. кубометрів, довівши її до 28,75 млн. кубометрів. Особливість в тому, що газове родовище «Південний Парс» розділене між Іраном і Катаром. Іранська ділянка містить приблизно 14 трлн. кубометрів газу (що складає близько 8 % від загальносвітових запасів) і понад 18 млрд. барелів газового конденсату. Але для найбільшу вигоду від продажу газу країна матиме при наявності газосховищ. Найближчими роками Іран планує побудувати 40 газосховищ об'ємом в 60–70 мільйонів кубічних метрів газу кожне. Весною 2012 року в іранській провінції Кум було введено в експлуатацію перше в країні і на всьому Ближньому і Середньому Сході газосховище «Saraje».
За даними іранської інформаційної агенції IRNA, ймовірно в січні-лютому поточного року буде підписаний контракт між Іраном і Пакистаном щодо будівництва газопроводу. Вартість проекту оцінюється в 1.5 млрд. доларів США. Новий 1100-кілометровий газопровід візьме свій початок у родовищі природного газу в Ассалуйє і пройде по території Ірану (провінція Сістан і Белуджистан), провінції Сінд (територія Пакистану). Передбачається, що в реалізації проекту братиме участь і Китай.
Саме для розвитку таких крупних проектів Іран і потребує зараз значних коштів, але санкції західних країн не дають їх заробити. В зв'язку з цим Президент Ірану Махмуд Ахмадінежад звернувся до Корпусу стражів ісламської революції з проханням продати частину своїх активів і допомогти економіці країни. Відомо, що КСІР є однією з найбагатших організацій Ірану. Вона має у своєму розпорядженні значні земельні угіддя, робить найбільші інвестиції в морські перевезення, засоби зв'язку і нафтогазову галузь. Все вищенаведене говорить про те, що економічні методи ведення війни, апробовані західними країнами, хоча і частково, але мети своєї досягають.
В енергетичній галузі ситуація виглядає краще, а з пуском Бушехрської АЕС, експлуатація якої повинна розпочатися в лютому 2013 року, Іран зможе створити найпотужнішу в ісламському світі електроенергетичну мережу. Щодо загальної потужності виробництва електроенергії в Ірані, то сьогодні вона складає близько 67 Гігават. Іранська електроенергія (2200–2500 Мвт/г) на суму понад 1 млрд. доларів, постачається до Іраку, Сирії і Лівану.
За повідомленнями іранської інформаційної агенції «Fars News», рівень безробіття в Ірані влітку 2012 роки складав 12,4 %, що нижче за показник попереднього року на 1,3 %. Міністр соціального забезпечення Ірану якось заявляв про плани уряду знизити рівень безробіття до 7 %. За статистичними даними, у серпні минулого, 2012 року в Ірані мали роботу 68,3 % чоловіків і 15,4 % жінок віком 15 років і більше.
Іранська сунітська ісламістська група «Jaish ul-Adl» (Army of Justice)
Не все гладко і у внутрішньополітичному житті Ірану. 28 грудня 2012 року терористичним актом проти військовослужбовців КСІР в південно-східній провінції Сістан і Белуджістан заявила про себе нова Іранська сунітська ісламістська група «Jaish ul-Adl» (Army of Justice).
Після вдалої акції лідер групи Салахуддін Фарукі на своєму сайті оголосив «про набір добровольців» до «Sheikh Zaiei martyr brigade» (бригада смертників «Шейх Зейі») для боротьби за права белуджів, що складають сунітську більшість населення провінції, і вивід з її території всіх формувань КСІР.
Прес-секретар МЗС ІРІ Рамін Мехманпараст, що перебував у складі делегації ІРІ в Туреччині, 29 грудня у своєму інтерв'ю кореспонденту IRNA повідомив, що спецслужби Ірану і Туреччини тісно співпрацюють в питаннях боротьби з тероризмом. Не виключаються і операції проти Курдської робітничої партії (КPП).
Доктор Марзіє Вахід Дастджерді, перша жінка-міністр в уряді Ірану з 1979 року
Як повідомило іранська інформаційна агенція IRNA, 29 грудня минулого року президент Ірану зняв з посади єдину жінку Кабінету міністрів ІРІ міністра охорони здоров'я доктора Марзіє Вахід Дастджерді за її критику на адресу уряду. Доктор Марзіє «дуже активно» вимагала збільшення бюджету міністерства для закупівель імпортних медичних препаратів, що йшло в розріз із загальною політикою уряду.
26 грудня 2012 року президент Єгипту М. Мурси підписав нову конституцію країни, схвалену в ході грудневого референдуму. За офіційними даними, проект нової конституції Єгипту підтримали 63,8 % виборців (10,694 млн. чоловік), проголосували проти - 36,2 % (6,61 млн. чоловік). Явка на референдумі склала всього 32,9 %.
За результатами розгляду скарг про порушення, що мали місце, були скасовані результати голосування у низці округів, але на підсумки референдуму це вже не вплинуло.
Того ж дня, виступаючи із зверненням до нації, М. Мурси заявив, що прийняття конституції «поклало край трансформації влади» в країні і проголосив у Єгипті «нову республіку», що означало остаточний розрив з системою правління, яка існувала в країні після повалення монархії в 1952 році. Президент закликав всі політичні сили Єгипту до діалогу у вирішенні нагальних проблем і пообіцяв вжити заходи для виведення економіки з кризи.
Головна опозиційна сила — Фронт національного порятунку (ФНП) навідріз відмовився брати участь в діалозі, назвавши його «театром фарсу», а нову конституцію вважав такою, що «не відповідає інтересам єгипетського народу» і «недійсною», оскільки явка на референдумі була значно нижчою за 50 %.
Буквально наступного дня після звернення президента до нації представник єгипетської прокуратури заявив про початок слідства у справі про «державну зраду», головними обвинувачуваними по якому проходять лідери опозиційних партій, що у складі ФНП.
Уряд Єгипту заборонив ввозити і вивозити іноземну валюту на суму понад 10 тис. доларів. Цей захід мав стабілізувати національну валюту, єгипетський фунт, і зупинити масовий відтік капіталів за кордон. Глава уряду Х. Канділь 30 грудня заявив, що єгипетська економіка у важкому стані, проте не «можна говорити, що вона розвалюється».
Багато аналітиків на Заході задаються питанням, що ж насправді сталося в Єгипті і хто від цього виграв?
Експерти вважають, що референдум і прийняття нової конституції були ініційовані «братами-мусульманами» з метою розгромити опозицію і встановити владу режиму ісламізму.
З іншого боку, нав'язування референдуму з метою прийняття нової конституції згуртувало опозицію, що дозволило створити більш-менш стійке політичне об'єднання — «Фронт національного порятунку» на чолі з колишнім генеральним секретарем ЛАГ Амром Мусою, экс-главою МАГАТЕ Мухаммедом аль-Барадеї і лідером Народного руху Єгипту Хамдіном Сабахом. У світської опозиції з'явилася єдина платформа. Вона завоювала деяку популярність у народі, діставши можливість планомірно критикувати нинішню владу, вважаючи себе чи не єдиною серйозною силою на Близькому Сході, що протистоїть ісламізму і, найголовніше, не несе відповідальності за важкий соціально-економічний стан в країні.
В особливій ситуації сьогодні перебувають збройні сили країни. Діставши відставку, вища ланка військового керівництва не пішла на відкриту конфронтацію з «братами-мусульманами», з президентом країни і, за великим рахунком, зі своїм народом. Військове керівництво вичікувало, танкові частини, що охороняють президентський палац, дотримувалися повного нейтралітету. І коли протиріччя між владою і світською опозицією досягли критичної маси, міністр оборони і військової промисловості Абдель Фаттах ас-СіСі звернувся до всіх політичних сил в країні із заявою про недопущення сповзання країни до насильства. Для цього воно фактично змусило М. Мурсу дати військовим дозвіл на забезпечення цивільного порядку під час проведення референдуму по конституції. Тобто, на контроль ситуації в країні.
Політологи вважають, що, судячи по тому, як поступово вичерпується «спонсорський запал» підтримки «братів-мусульман» і салафітів (фундаменталістів) з боку Катару і Саудівської Аравії, єгипетська армія знову може стати тією силою, яка загасить конфлікт.
Напружена обстановка зберігається в Сирії, де не припиняються бойові дії між урядовими військами і формуваннями озброєної опозиції. Останнім часом найбільш запеклі бої велися в околицях Дамаска, в містах і провінціях Алеппо і Хомс. Бої тривали також в провінціях Ідліб, Хама, Дер'а, Ракка і Дейр-ез-Зор.
На тлі безперервного збройного насильства в Сирії, як відзначають аналітики, вимальовується бажана тенденція: Вашингтон у кращому випадку ніяк не реагує на терористичні атаки, в гіршому — звинувачує в цьому уряд Сирії. Що стосується бійні в Акрабі, то Вашингтон, як і слід було сподіватися, її взагалі не помітив. А не будь це селище алавітським, то, можливо, США і зовсім поклали б відповідальність на Дамаск.
Довкола сирійської кризи посилюється і міжнародна активність. На саміті в Бахрейні керівники аравійських монархій в черговий раз назвали Національну коаліцію опозиційних і революційних сил (НКОРС) «законним представником сирійського народу» і закликали світову спільноту негайно вжити заходів для припинення в Сирії кровопролиття і прискорення політичних перетворень.
Спеціальний представник ООН і ЛАД з сирійського врегулювання Л. Брахимі 24 грудня обговорив в Дамаску з президентом САР Б. Асадом і представниками внутрішньої легальної опозиції шляхи подолання кризи. В той же час непримиренна сирійська опозиція вже вкотре не погодилася на діалог з нинішнім режимом і будь-якими проектами врегулювання, що передбачають збереження Б. Асада при владі до президентських виборів 2014 р. Л. Брахимі ж упевнений, що ситуація в Сирії погіршується, і лише діалог між конфліктуючими сторонами відверне кризу. Інакше, як передбачється, на Сирію чекає доля Сомалі.
Глава МЗС Єгипту М. Амр також упевнений, що «нинішньому керівництву САР буде складно знайти себе в майбутньому устрої цієї держави». Амр підкреслив, що Каїр виступає проти будь-якого зовнішнього втручання у внутрішні справи Сирії і закликає всі ворогуючі сторони негайно припинити вогонь.
Росія розкритикувала НКОРС, коли та відмовилася від діалогу з Асадом, назвавши таку позицію «безвихіддю», яка веде до подальшого загострення. Міністр закордонних справ РФ С. Лавров підтвердив, що Росія не підтримає резолюцію Ради безпеки ООН з дозволом зовнішнього військового втручання в Сирію. Лідер НКОРС А. М. аль-Хатиб відмовився приїхати до Москви для переговорів по сирійському врегулюванню, заявивши, що готовий провести переговори з представниками Росії в одній з арабських країн, за умови наявності «чіткого порядку денного» для діалогу. За словами Хатиба, Росія повинна також засудити «жорстокість режиму» Асада і заявити про розрив з ним зв'язків.
Деякі західні і російські аналітики вважають, що питання використання Дамаском хімічної зброї є не більш, ніж привід для іноземного втручання у внутрішній конфлікт Сирії. Такої ж точки зору дотримується і Тегеран. «Американці підштовхують сирійську збройну опозицію до дій з застосуванням хімічної зброї, відповідати за які згодом доведеться законній владі в особі Башара Асада», пише в своєму блозі посол Ірану в Росії Махмуд Реза Саджаді.
Сирійський президент Башар Асад у зверненні до нації 6 січня 2013 року звинуватив «змовників і терористів» в збройному конфлікті і закликав сирійський народ мобілізуватися. Він також запропонував новий план мирного врегулювання конфлікту в країні. Цей план включає проведення національної конференції з метою примирення конфліктуючих сторін, референдуму про проект нової конституції Сирії, парламентських виборів, а також формування нового уряду.
У своїй промові сирійський президент також поскаржився на відсутність партнерів, з якими можна було б вести переговори, і відмовився від зустрічі з представниками нинішньої сирійської опозиції, звинувативши їх в тероризмі. «Сирія говоритиме з господарем, а не слугами», — заявив Б.Асад, маючи на увазі сирійську опозицію.
У відповідь на пропозиції Асада Національна коаліція заявила, що не визнає запропонованого президентом Сирії плану мирного врегулювання.
Звернення сирійського президента з готовністю прокоментували західні політики. Міністр закордонних справ Великобританії Уїльям Хейг назвав «порожніми обіцянками» викладений в зверненні до народу план президента Асада. Глава зовнішньополітичної служби Євросоюзу Кетрін Ештон, як і раніше вважає, що мир можливий лише після відставки Асада.
Пакистанські таліби в Сирії
За даними Організації Об'єднаних Націй, за 21 місяць конфлікту в Сирії загинуло понад 60 тис. чоловік, а Червоний Хрест назвав ситуацію в Сирії громадянською війною. Але це не зовсім так. Підтвердження цьому можна знайти в повідомленнях Press TV і ООН, в яких йдеться про сотні найманців-салафітів з 29 країн світу, які прибули до Сирії воювати проти режиму Б.Асада. Зокрема, пакистанські салафіти приїжджали до Сирії нелегально за сприяння спеціальних служб Катару і Саудівської Аравії. За даними ООН, лише в боях під Дамаском і в районі міжнародного аеропорту було вбито близько 1000 пакистанських талібів.
Складна обстановка зберігається в Іраку. У районах з переважним арабським сунітським населенням не припиняються масові антиурядові виступи, учасники яких звинувачують главу Іракського уряду Н. Аль-Маліки в дискримінації сунітів і тісній співпраці з Іраном. Н. аль–Маліки у свою чергу, закликав сунітських політиків «не нагнітати обстановку і не сприяти змові з розпалювання розбрату». Тим часом повідомляється, що військові керівники Іраку і Регіону Курдистан змогли досягти компромісу в питаннях зниження напруженості і гарантуванні безпеки в спірних районах на півночі Іраку. Відповідна угода має бути підписана в Ербілі.
Лідер мусульман-шиїтів Іраку заявив про свою підтримку сунітських антиурядових демонстрацій.
28 грудня голова Палестинської національної адміністрації М. Аббас пригрозив розпустити органи палестинського самоврядування і повернути Ізраїлю відповідальність за управління Західним берегом річки Йордан, якщо після виборів в січні 2013 р. і формування нового ізраїльського кабінету спостерігатиметься подальша стагнація мирного процесу. Аббас заявив про готовність до переговорів з прем'єр-міністром Ізраїлю Б. Нетаньяху, у переобранні якого він не сумнівається. Для відновлення діалогу Аббас вимагає від Ізраїлю заморозити на час переговорів будівництво в єврейських поселеннях, звільнити 120 палестинців, посаджених до в'язниці до укладених угод 1993 р., і відновити перерахування податків, які ізраїльтяни збирають від імені і для потреб ПНА.
Тим часом 25 грудня МВС Ізраїлю схвалило зведення 1200 будинків в єрусалимському кварталі Гило за лінією перемир'я, що існувала до війни 1967 року. 29 грудня вперше з 2007 року будівельні матеріали, надані Катаром з дозволу Ізраїлю, були ввезені в сектор Газа з Єгипту.
«Ісламський джихад» тренується…
ХАМАС розпочне атаки терористів-смертників у відповідь на ці плани ізраїльського уряду. Про це заявив шеф бюро ХАМАС в Єрусалимі Ахмед Абу Халіба, а іранська агенція Мehr оприлюднила фоторепортаж про хід підготовки бойовиків терористичного угрупування «Ісламський джихад» в Газі.
Лідер пакистанських талібів Х. Месхуд заявив 28 грудня про готовність бойовиків до переговорів з урядом, але при цьому відмовився роззброїти свої загони. Радикальний ісламізм також вимагає від властей запровадження мусульманського права як основного закону країни, розриву стосунків зі США і початку військових дії проти Індії! Представник уряду Пакистану назвав вимоги талібів «абсурдними». Тим часом, на минулому тижні в різних районах Пакистану були здійснені криваві теракти, а таліби вбили раніше захопленого в полон 21 пакистанського військовослужбовця.
