Парламентські вибори у ФРН 24 вересня ц. р., Австрії 15 жовтня ц. р. та Чехії 20–21 жовтня ц. р. засвідчили збереження тенденції зростання впливу правих європейських політичних сил популістської, євроскептичної та націоналістичної спрямованості, які підтримують політику Росії і виступають за відновлення співробітництва з нею.
Свідченнями цього стали високі показники партій «Альтернативи для Німеччини» (АДН, 11,5 %, третє місце), «Австрійської партії свободи (АПС, 27,4 %, друге місце), а також чеських політичних сил «Акція невдоволених громадян» (ANO, 29,6 %, перше місце), Громадянська демократична партія (12 %, друге місце), «Свобода і пряма демократія» (10 %), Комуністична партія Чехії і Моравії (10 %), які отримали представництво або відчутно збільшили свою присутність у парламентах їх країн.
Такі результати розцінюються Москвою як виникнення передумов для зміни ставлення ЄС до Росії з перспективою зняття з неї санкцій, які були введені за анексію українського Криму та провокування збройного конфлікту на Сході України. Виходячи із зазначеного стверджується про начебто «перемогу Російської Федерації», яка «відновлює свої позиції в Європі».
Переконання режиму В. Путіна у подібних перспективах здійснює певний вплив і на його політику у відношенні України. Проявом цього є відмова керівництва РФ від попередньої згоди на можливість розміщення миротворчих сил ООН у всій зоні конфлікту на Донбасі, а не лише на лінії зіткнення сторін, а також активізація обстрілів позицій українських військ та мирних населених пунктів, що відбувається протягом останнього часу.
Разом з тим, як завжди, сподівання Кремля на можливість підриву єдності ЄС з «російського» та «українського» питань мають виключно примарний характер та підтверджують нерозуміння ним суті сьогоднішньої ситуації. Так, за словами А. Меркель, яка фактично зберегла за собою посаду Федерального канцлера Німеччини, входження АДН до складу парламенту країни жодним чином не вплине на зовнішню політику ФРН.
Аналогічну позицію займає С. Курц — лідер Австрійської народної партії, яка отримала перемогу на парламентських виборах в Австрії. Згідно з його неодноразовими заявами, у випадку отримання ним посади канцлера, Австрія продовжить курс у загальному руслі політики ЄС.
З огляду на об’єктивні реалії, не набуде суттєвих змін і зовнішня політика Чехії. Незважаючи на зв’язки з Росією лідера партії ANO — чеського олігарха та медіамагната А. Бабіша, який є основним кандидатом на посаду прем’єр-міністра країни, його бізнес у значно більшій мірі базується на торгівлі з країнами ЄС, а також залежить від кредитів Європейського Союзу. З урахуванням наведених обставин, відразу ж після виборів у Чехії А. Бабіш виступив за необхідність підвищення ролі країни в ЄС, а також висловив наміри зберегти попередню спрямованість її зовнішньої політики.
На цьому фоні досить показовий характер має ситуація в Молдові, а саме — відсторонення від влади президента країни І. Додона (лідера Партії соціалістів), який отримав перемогу на президентських виборах в листопаді 2016 року завдяки прямій підтримці з боку Москви.
Так, 20 жовтня ц. р. Конституційний суд Республіки Молдова тимчасово відсторонив І. Додона від займаної посади по запиту уряду країни (контролюється проєвропейською більшістю в парламенті) зі звинуваченням глави молдовської держави у порушенні Конституції та провокуванні політичної кризи. Приводом для цього стала відмова І. Додона ухвалити запропоновану урядом кандидатуру міністра оборони. Замість І. Додона повноваження президента країни тимчасово передані голові молдовського парламенту А. Канду. Тим самим проєвропейські сили Молдови по суті звели нанівець всі спроби Москви повернути республіку до сфери свого впливу.
В цілому наведені обставини ще раз засвідчують неспроможність Росії не тільки здійснити реальний вплив на ситуацію в Європейському Союзі, але й реалізувати свої інтереси на пострадянському просторі (навіть у Молдові). Тим більше, це неможливо і у відношенні України, що й показує черговий провал російських планів масштабної дестабілізації обстановки в нашій країні.
