14 грудня ц. р. президент Російської Федерації виступив з великою прес-конференцією, в ході якої були фактично оприлюднені основні тези його передвиборчої компанії. Як і слід було очікувати, головною з таких тез стало подальше зміцнення Росії на основі вже досягнутих успіхів. Насамперед серед них було названо відновлення позитивної динаміки розвитку країни в результаті подолання негативних наслідків західних санкцій, а також через підвищення світових цін на енергоносії. На підтвердження цього були наведені факти зростання ВВП на 1,6 % та інвестицій в основний капітал на 4,2 % з початку поточного року.
При цьому, як завжди, були залишені за кадром реальні проблеми країни, які вже відкрито визнаються урядом Росії та все більш відчуваються на собі російським населенням. Так, за заявою міністра фінансів Росії А. Сілуанова від 7 грудня ц. р., до кінця 2017 року кошти Резервного фонду країни будуть повністю вичерпані, а із Фонду національного добробуту (ФНД) буде витрачено 662 млрд руб. З урахуванням таких витрат, на 1 січня 2018 року обсяг ФНД становитиме 3,7 трлн руб., з них ліквідна частина (тобто вільні залишки не вкладені в активи) складатимуть 2,3 трлн руб.
Згідно з законом про федеральний бюджет на 2018 рік та плановий період 2019–2020 років, у наступному році з ФНД передбачається витратити 1,113 трлн руб., які будуть спрямовані на покриття дефіциту державного бюджету та підтримку економіки. Тим самим кошти останнього з російських фондів, а отже і можливості подальшого стримування кризових процесів у російській економіці, будуть вичерпані вже через два роки. Разом з тим, враховуючи реальні обсяги витрат на згадані цілі (починаючи з 2015 року на рівні близько 2 трлн руб.), ФНД може закінчитись вже до кінця наступного року.
| До кінця 2017 року кошти Резервного фонду Російської Федерації будуть повністю вичерпані |
Тим паче, що т. зв. «успіхи» російської економіки мають виключно примарний характер та існують лише в уяві В. Путіна та його прес-секретаря Д. Пескова. Подібні уявлення публічно спростовуються самим же російським урядом. Зокрема, за даними Міністерства економічного розвитку Росії, які були оприлюднені буквально в день виступу В. Путіна (навмисно чи за недоглядом), в жовтні ц. р. зростання ВВП РФ уповільнилося до 1 % у річному вимірі та має тенденцію до подальшого падіння, показники обробної промисловості помітно погіршились, а також істотно послабилась інвестиційна активність.
В той же час, за оцінками незалежних експертів, навіть такі, досить скромні, показники росту ВВП Росії зовсім не означають реального покращення стану економіки країни та її адаптації до санкцій, а всього лише є наслідком зростання світових цін на нафту як основи російського експорту. До речі, згадана тенденція на світовому ринку енергоносіїв стала результатом домовленості Росії з ОПЕК стосовно зменшення обсягів видобутку нафти. З однієї сторони це підвищило ціну на неї та дозволило збільшити доходи російського бюджету, а з іншої — мало негативні наслідки для нафтової галузі країни через зниження завантаженості її потужностей.
Суттєві сумніви викликає і можливість реального збільшення обсягів іноземних інвестицій у російську економіку. Як вже відмічав «Борисфен Інтел» у своїх попередніх публікаціях, певне зростання припливу капіталів до Росії на початку поточного року було пов’язано зі сподіваннями інвесторів на зняття Вашингтоном (а за ними і Брюсселем) санкцій з режиму В. Путіна після обрання Д. Трампа президентом США. Невиправданість подібних сподівань цілком очікувано призвела до виходу іноземних інвесторів з російського фінансового ринку, що і було відмічено Мінекономрозвитку РФ. Більшість же інших інвестицій мають суто спекулятивний характер і пов’язані з аномально високими кредитними ставками російських банків у порівнянні з іншими країнами.
Більш того, за поглядами аналітиків Вищої школи економіки Росії (федеральний державний вищий навчальний заклад), показники росту російської економіки взагалі знаходяться в межах статистичної похибки в районі нульового рівня і не можуть свідчити ні про які позитивні зрушення в країні. При цьому відмічається звична практика Росстату приводити свої дані щодо основних параметрів макроекономічного розвитку країни у відповідність до завдань, визначних Кремлем.
Не менш песимістичні прогнози надаються і на 2018 рік. Переважна частина експертів сходяться на думці щодо відсутності у керівництва РФ жодних дієвих можливостей подолання економічних проблем країни ні за рахунок залучення іноземних інвестицій, ні шляхом спроб впливати на світові ціни на нафту. Такими ж безпідставними називаються і сподівання російського уряду на можливість стимулювання економіки за рахунок активізації внутрішньої торгівлі. Відсутність коштів у російського бізнесу, а також стрімке зубожіння населення повністю виключають таку можливість.
І ще, західні санкції, які набувають все більш критичного значення для Росії. На початку грудня ц. р. президент США Д. Трамп своїм указом ввів у дію новий пакет таких санкцій (ухвалених американським Конгресом ще в серпні поточного року), який фактично зводить нанівець можливості зовнішнього інвестування провідних галузей російської економіки, насамперед енергетики і військової промисловості. Розглядається також питання стосовно введення заборони на придбання російських цінних паперів, що може стати найбільш сильним шоком для економіки Росії у наступному році. А 14 грудня цього року вперше без жодних суперечностей санкції проти Російської Федерації продовжив і Європейський Союз.
У такій ситуації єдиною можливістю для уряду РФ відтягнути економічний крах країни є подальше підвищення податків та скорочення витрат державного бюджету. Так, згаданий вище закон про федеральний бюджет на 2018 рік та плановий період 2019–2020 років, передбачає зменшення видатків на соціальні потреби за різними напрямами на 30–40 %. Як вже визнається в експертних колах Росії, «бюджет на 2018–2020 роки можна вважати бюджетом державного перевороту, оскільки він об’єктивно спрямований на доведення суспільства до крайнього ступеню відчаю та дій за принципами 1991 року».
«Краще жахливий кінець, ніж жах без кінця». 15 грудня ц. р. у більш ніж десяти містах Росії розпочався черговий страйк дальнобійників — однієї з найбільш організованих та дієвих протестних сил, яка виступає за зміни в країні. Загалом за такі зміни вже виступає більше половини російського населення. Цікаво, чи розуміє все це В. Путін, чи залишається у полоні віртуального світу, який схоже і продовжує визначати його політику.
