КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ
(24.10-30.10.2016 р.)
I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України
Основним викликом для України та її західних союзників залишається підступна та подвійна політика Росії, яка відверто маніпулює у своїх цілях як українським, так і сирійським питаннями. В рамках такої політики режим В. Путіна, з однієї сторони, демонструє «миролюбні наміри Росії» та «готовність іти на поступки у врегулюванні ситуації довкола України і Сирії», а з іншої — продовжує проведення агресивного неоімперського курсу. За рахунок цього Москва намагається уникнути посилення західних санкцій, що матиме катастрофічні наслідки для Росії, та водночас реалізувати свої плани з відновлення Російської Федерації в якості великої світової держави.
Прикладом такої політики став виступ президента РФ В. Путіна в ході засідання міжнародного дискусійного клубу «Валдай» 26 жовтня ц. р. у Сочі. В рамках «загравання» з Заходом В. Путін наголосив на «відсутності у Росії планів глобального домінування в світі та нападу на будь-яку країну», а також закликав політичні сили РФ «знизити градус пропаганди, спрямований на загострення протистояння між Росією та НАТО». Крім того, він погодився на розширення «Нормандської четвірки», в т. ч. за рахунок залучення США.
Разом з тим, реальна політика Москви зберігає зовсім інший характер. Свідченням цього є дії Росії в Україні та Сирії, продовження спроб впливу на політику ЄС та дестабілізації обстановки на Балканах, нарощування угруповань Збройних сил РФ у західних районах країни, а також демонстрація військової сили перед США і Європою та їх відкритий шантаж, в т. ч. у ядерній сфері.
Оцінка таким діям Кремля була надана директором Національної розвідки США Дж. Клеппером у виступі на конференції в Раді по міжнародним відносинам 25 жовтня ц. р. у Нью-Йорку. За його словами, режим В. Путіна намагається повернути роль Росії, як «наддержави» на рівні зі США, якою вона була за часів колишнього СРСР та царського режиму. Разом з тим, внаслідок відсутності достатніх ресурсів для досягнення даної мети Москва йде на конфронтацію зі США та Європою. З урахуванням зазначеного Дж. Клеппер охарактеризував стосунки між Росією та США, як «дуже погані». У цьому зв’язку найбільшими проблемами були названі розбіжності сторін щодо ситуації довкола України та Сирії.
У свою чергу, Держсекретар Сполучених Штатів Америки Дж. Керрі висловив спільні наміри США та ЄС продовжити тиск на режим В. Путіна шляхом збереження політико-економічних санкцій проти нього. При цьому Дж. Керрі звинуватив Росію у спробах впливу на результати президентських виборів у США та втручання у політику ЄС, що постає додатковою причиною посилення жорсткості позиції Заходу у відношенні Москви.
Заява Дж. Керрі була конкретизована координатором Державного департаменту США з питань санкційної політики Д. Фрідом. За його словами, Вашингтон має всі можливості для застосування додаткових обмежень у відношенні Росії в разі розширення нею масштабів збройної агресії проти України або активізації бойових дій в Сирії. У цьому плані США продовжуватимуть тісну координацію своїх дій з ЄС, а також використають усі можливості для узгодження позицій провідних держав світу щодо режиму В. Путіна в рамках «великої сімки» (G7).
З огляду на продовження режимом В. Путіна збройної агресії проти України, а також проведення Москвою агресивної антизахідної політики, 24 жовтня ц. р. до санкцій Європейського Союзу, які були введені проти Росії з «українського питання», приєднались Чорногорія, Албанія, Ліхтенштейн та Норвегія. Зазначене рішення було схвалено Верховним представником ЄС з питань зовнішньої політики Ф. Могеріні.
На цьому фоні черговим приводом для подальшого загострення відносин між Росією та Заходом став випадок повітряного удару по школі в сирійському м. Ідліб 26 жовтня ц. р., у результаті чого загинули 22 школяра та 6 вчителів. США, Франція, керівництво НАТО та Дитячий фонд ООН поклали відповідальність за інцидент на Росію та керівництво Сирії. Раніше представники міжнародних гуманітарних організацій вже звинувачували РФ та режим Б. Асада у бомбардуваннях м. Алеппо, незважаючи на оголошення ними т. зв. гуманітарної паузи.
Як завжди, Росія відкинула ці звинувачення та переклала відповідальність за порушення перемир’я в Сирії на «підконтрольних США бойовиків опозиційних збройних формувань», які нібито відмовляються від припинення бойових дій. Водночас МЗС РФ попередило США та ЄС про готовність Москви надати «асиметричну відповідь» у випадку посилення ними санкцій проти Росії. Зі своєї сторони Міністерство оборони РФ висловило наміри розглянути заявки на військову допомогу від Іраку та Лівії у випадку отримання відповідних звернень.
29 жовтня ц. р., під приводом відбиття наступу повстанців у м. Алеппо, бойова авіація Росії та режиму Б. Асада відновила бомбардування східних районів міста.
ІІ. Збройна агресія Росії проти України
Наведена вище агресивна політика в повній мірі реалізується Росією у відношенні України, свідченням чого є розвиток ситуації довкола збройного конфлікту на Донбасі та в Криму.
2.1. Схід України (зона АТО)
26 жовтня ц. р. відбулась чергова зустріч Тристоронньої контактної групи у Мінську. Головними питаннями стали визначення можливостей виконання попередньої домовленості щодо розведення сил сторін в районі Станиці Луганської, а також узгодження нових ділянок відведення військ. Було досягнуто домовленості щодо продовження роботи у даному напрямі.
Під час зустрічі Росія продемонструвала готовність здійснити певні кроки назустріч Україні. Так, представник РФ Б. Гризлов припустив розміщення підрозділів поліцейської місії ОБСЄ, озброєних табельною зброєю, але тільки на ділянках лінії зіткнення сторін, звідки будуть відведені їх сили. На цьому фоні лідери «ДНР» та «ЛНР» заявили про призупинення підготовки виборів на окупованих територіях, які планувалися на 6 листопада ц. р.
Разом з тим, це в жодній мірі не стало відмовою Росії від її підступних планів стосовно України. Зокрема, Б. Гризлов виступив з пропозицією вже на наступному засіданні Тристоронньої контактної групи (9 листопада ц. р.) «остаточно узгодити порядок вступу в силу закону про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей на основі формули Штайнмаєра» (по суті, означає проведення виборів у самопроголошених республіках до вирішення безпекових питань).
Водночас керівництво РФ через своїх маріонеток на Донбасі фактично продемонструвало відсутність будь-яких намірів виконувати домовленості, що були досягнуті у ході зустрічі «Нормандської четвірки» 19 жовтня ц. р. Так, лідери «ДНР» та «ЛНР» виступили з власним баченням проекту «дорожньої карти» щодо врегулювання ситуації на Донбасі, яке повністю відрізняється від українського і є ідентичним російському.
Політичні «ініціативи» Москви були підкріплені активізацією бойових дій на Сході України. В день зустрічі Тристоронньої контактної групи обстріли позицій сил АТО та мирних населених пунктів зросли до понад 70 за добу, що майже вдвічі більше, ніж до оголошення перемир’я. Крім того, 26 жовтня ц. р. був здійснений провокаційний обстріл Макіївки, що призвело до жертв серед мирного населення. Зазначене було використано Росією для виправдання своїх дій та звинувачень України у порушенні перемир’я.
2.2. Кримський півострів
В умовах посилення тиску США та ЄС на Росію з «українського питання» керівництво РФ активізує заходи з демонстрації «російської належності Криму», а також «міжнародного визнання» зазначеного «факту». Зокрема, 26 жовтня ц. р. відбувся другий за останній час візит до Кримського півострова президента Росії В. Путіна під приводом участі у форумі «Загальноросійського народного фронту».
Перебуваючи в Криму, президент РФ у черговий раз виправдав його анексію Росією «історичним входженням півострова до складу російських територій», а також висловив наміри Москви зосередити зусилля на якнайскорішому вирішенні кримських проблем, насамперед в енергетичній та транспортній сфері. За словами В. Путіна, до кінця поточного року до Криму буде проведено магістральний газопровід з Краснодарського краю РФ, а у 2018 році — введені в дію ряд електростанцій та міст через Керченську протоку. Разом з тим, президент РФ визнав складність реалізації зазначених проектів через нестачу коштів у Росії.
Водночас, з 22 по 28 жовтня цього року, в рамках т. зв. проекту «народної дипломатії», ініційованого Державною думою РФ, в Криму перебувала делегація «політиків», «громадських діячів» та «бізнесменів» із ФРН. До складу делегації входили представники «Лівої партії» та партії переселенців «Єдність», а також авантюристи від будівельного бізнесу, які сподіваються налагодити свої справи за рахунок російських замовлень.
2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу
Загострення відносин між режимом В. Путіна і Заходом супроводжується продовженням дій Росії з нарощування угруповань своїх збройних сил в районах безпосереднього зіткнення зі США та НАТО, а також демонстрації своїх військових можливостей.
Так, продовжувався перехід до Середземного моря загону бойових кораблів (ЗБК) Північного флоту (ПФ) ЗС РФ на чолі з важким авіаносним крейсером «Адмирал Кузнецов». У зв’язку з можливими провокаціями російської сторони, при переході ЗБК через Північне море його супроводжував есмінець ВМС Нідерландів, а через протоку Ла-Манш — два бойових кораблі ВМС Великобританії. При цьому під тиском керівництва НАТО, Іспанія, Італія та Мальта заборонили захід російських кораблів до своїх портів для поповнення запасів пального.
23 жовтня ц. р. для підвищення оперативності управління американським корабельним угрупованням у Середземноморському регіоні в умовах прибуття до нього ЗБК Північного флоту РФ, з Чорного до Середземного моря перейшов флагман 6-го флоту ВМС США командно-штабний корабель «Mount Whitney». У свою чергу, до Чорного моря зайшов есмінець «Carney» ВМС США, оснащений системою ПРО Aegis.
На фоні походу ЗБК ПФ РФ до Середземного моря, Росія демонструє можливість нарощування свого корабельного угруповання у Балтійському морі шляхом міжтеатрового маневру силами та засобами. Так, 26 жовтня ц. р. до ВМБ Балтійськ у Калінінградській області РФ прибули два малих ракетних кораблі Чорноморського флоту Росії «Зеленый дол» та «Серпухов» (озброєні високоточними крилатими ракетами «Калибр», здатними нести ядерну зброю). При цьому 23 жовтня ц. р. ці кораблі здійснили провокаційний прохід через виключну морську економічну зону Нідерландів.
Водночас Росія продовжує відпрацювання елементів повномасштабної війни зі США та НАТО, в т. ч. із можливим застосуванням ядерної зброї. 26 жовтня ц. р. були проведені тренування Об’єднаної системи ППО СНД. Залучались 130 командних пунктів, підрозділи радіотехнічних та зенітних ракетних військ, а також винищувачі Су-27, МіГ-29 та МіГ-31 з Росії, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану і Узбекистану.
Повітряні цілі противника імітували літаки дальньої (стратегічної) бомбардувальної авіації Ту-160, Ту-95МС та Ту-22М3 повітряно-космічних сил ЗС РФ, близько 100 літаків Су-24, Су-34, Су-35 бомбардувальної та штурмової авіації, а також вертольоти армійської авіації Ка-27 та Мі-8 ЗС РФ та інших учасників тренувань.
Згідно з офіційним повідомленням, вирішувались завдання застосування чергових засобів ППО по повітряним суднам-порушникам державних кордонів країн СНД. Разом з тим, виходячи з масштабів тренувань та складу сил і засобів, реально Росією відпрацьовувались питання прориву системи ППО противника, а також відбиття масованого повітряного удару на Західному та Південному напрямках.
Тривали також дії Росії з нарощування угруповань військ на Північно-Західному, Західному та Південно-Західному стратегічним напрямкам. Так, продовжується розгортання частин та з’єднань новоствореного 11-го армійського корпусу (штаб м. Калінінград) 6-ї загальновійськової армії (ЗВА; штаб м. Санкт-Петербург) Західного військового округу (ЗВО) ЗС РФ. Крім того, до кінця поточного року планується завершення процесу відновлення 144-ї мотострілецької дивізії (мсд; штаб м. Єльня Смоленської області) 1-ї танкової армії, а також розгортання танкової дивізії (штаб м. Богучар Воронізької області) та нового мотострілецького з’єднання (штаб м. Клинці Брянської області) 20-ї ЗВА (штаб м. Вороніж) ЗВО ЗС Росії.
Крім того, оголошені плани створення нової загальновійськової армії (передбачно, зі штабом в Криму) Південного ВО ЗС РФ у складі новоствореної 150 мсд (штаб м. Новочеркаськ Ростовської області), 1-ї ракетної бригади (штаб м. Краснодар, має на озброєнні ОТРК «Искандер-М»), а також 126-ї окремої бригади ЧФ РФ (н. п. Перевальне, Крим) та інших частин і з’єднань ЗС РФ, дислокованих на Кримському півострові.
ІІІ. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни
Головним напрямом діяльності міжнародних організацій та західних країн у безпековій сфері залишається протидія загрозам з боку Москви.
3.1. Міжнародні організації
Європейський Союз. З огляду на здійснення Росією тиску на ЄС, а також спроби впливу на політику організації, Європейський Союз продовжує проведення послідовної політики зі зниження залежності від російських енергоносіїв. 25 жовтня ц. р. Європейський парламент прийняв резолюцію із закликом до Європейської комісії не допустити реалізації російського проекту спорудження газопроводу «Північний потік-2» з Росії до Німеччини по дну Балтійського моря. Як відмічається у резолюції, «побудова такого газопроводу повністю суперечить європейським інтересам, оскільки надасть Росії більші важелі впливу на ЄС, а також зірве плани диверсифікації шляхів енергозабезпечення країн Центрально-Східної Європи». Влітку цього року антимонопольний регулятор Польщі UOKiK уже відмовив у погодженні планів спорудження «Північного потоку-2», мотивуючи своє рішення можливістю монополізації Росією європейського газового ринку.
В той же час, Європейська комісія надала дозвіл російському «Газпрому» на розширення використання потужностей газопроводу OPAL, який з’єднує «Північний потік-1» з європейською газотранспортною системою.
НАТО. Керівництво Північноатлантичного союзу здійснює послідовні заходи з реалізації рішень Варшавського саміту НАТО в липні ц. р. щодо посилення військової присутності Альянсу в країнах Центрально-Східної Європи та Балтії. Зокрема, зазначене питання розглядалось у ході зустрічі міністрів оборони країн НАТО 26-27 жовтня ц. р. у Брюсселі.
Під час зустрічі Генеральний секретар НАТО Є. Столтенберг підтвердив підвищення рівня викликів та загроз членам організації зі сторони режиму В. Путіна. Проявами цього були названі активізація заходів оперативної та бойової підготовки ЗС РФ з відпрацюванням питань військового протистояння зі США та НАТО, розміщення Росією ОТРК «Искандер-М» у Калінінградській області, а також вихід Москви із договору з Вашингтоном щодо переробки збройового урану.
Виходячи з наведених обставин, Є. Столтенберг відмітив готовність НАТО продовжити підтримку України у її протистоянні з Росією. За його словами, НАТО та Україна вже мають безпрецедентно високий рівень співробітництва, який і надалі буде зростати. Також Є. Столтенберг визнав присутність російських військ на Донбасі та закликав керівництво ЄС зберігати санкції проти Росії до виконання нею Мінських домовленостей.
Водночас були уточнені плани розгортання нових підрозділів НАТО в країнах ЦСЄ та Балтії. Планами передбачається розміщення чотирьох повноцінних батальйонних тактичних груп, у складі підрозділів ЗС країн-членів НАТО, в т. ч.: в Польщі — США (900 осіб) та Великобританії і Румунії (загалом 100 осіб); в Литві — ФРН (600 осіб) та Франції, Норвегії, Нідерландів, Бельгії, Хорватії та Люксембургу (загалом 400 осіб); в Латвії — Канади (400 осіб), Італії (150 осіб) та Польщі, Албанії і Словенії (загалом 450 осіб); в Естонії — Великобританії (800 осіб) та Франції, Данії і Естонії (загалом 200 осіб).
Особлива увага буде приділена і посиленню військової присутності США та НАТО в Чорноморському регіоні, який постає одним із основних напрямів зіткнення інтересів Росії та Заходу. Так, у відповідь на мілітаризацію Росією Криму планується розгортання багатонаціональної бригади чисельністю 5 тис. військовослужбовців на території Румунії у складі військових підрозділів США, ФРН, Великобританії, Канади, Туреччини, Нідерландів та Польщі. Буде також посилено повітряне патрулювання цього регіону силами ВПС Великобританії. На сьогодні в Румунії та Болгарії вже розгорнуто командування ЗС США «Схід», яке включає дві авіаційні та військово-морські бази, а також дві наземні батальйонні тактичні групи.
ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України
Росія. Санкції США та ЄС обумовлюють подальше загострення фінансових проблем в Росії, що змушує керівництво РФ суттєво скорочувати витрати на соціальні потреби. У федеральному бюджеті на 2017-2019 роки передбачається зниження обсягів фінансування медичної сфери на 50 % та освіти — на 40 %. Згідно з планами керівництва РФ, зазначені скорочення мають бути компенсовані за рахунок місцевих бюджетів. Разом з тим, значна частина з них вже знаходиться на межі банкрутств, що фактично не дозволяє їм збільшувати соціальні витрати.
Ускладнення соціально-економічної ситуації в Росії призводить і до відновлення елементів політичного протистояння в країні. Під час пленуму КПРФ 22 жовтня ц. р. лідер партії Г. Зюганов звинуватив російську владу у проведенні деструктивної економічної політики, а також фальсифікації результатів парламентських виборів. За словами Г. Зюганова, якщо влада не змінить свою позицію, КПРФ може переглянути «кримський консенсус» (неформальна домовленість про співробітництво, яка була досягнута між провідними політичними силами РФ після захоплення Росією Криму).
Молдова. 30 жовтня ц. р. у Молдові відбулись президентські вибори, які вперше проводились шляхом загальнонаціонального голосування. Напередодні виборів лідер передвиборних перегонів — голова Партії соціалістів І. Додон (займає відверто проросійські позиції та підтримується Росією) визнав «російську належність Криму». З урахуванням політичної спрямованості І. Додона, його прихід до влади може призвести до зміни зовнішнього курсу Молдови із Заходу на Росію. Тим самим Росія отримає нового сателіта з реалізації її планів на пострадянському просторі та у відношенні України. Разом з тим, не виключається можливість виникнення чергової політичної кризи в Молдові.
Сербія та Чорногорія. Поряд із підтримкою проросійських сил та провокуванням конфліктів в країнах колишнього СРСР, режим В. Путіна докладає зусиль також і з посилення позицій Росії на Балканському півострові та дестабілізації обстановки в регіоні. На минулому тижні правоохоронні органи Сербії затримали та депортували з країни декілька російських громадян, причетних до спроби державного перевороту в Чорногорії («…за участь у підготовці терористичних акцій у Чорногорії»), яка нещодавно вступила до НАТО та є кандидатом на вступ до ЄС.
За ствердженням керівництва Чорногорії, державний переворот планувався групою зловмисників (в т. ч. іноземних) після парламентських виборів в країні 16 жовтня ц. р. Заколотники мали намір створити ситуацію хаосу в столиці Чорногорії шляхом здійснення нападів на мітингуючих від опозиції, після чого захопити будівлю парламенту та інші ключові державні установи країни. При цьому владою Сербії та Чорногорії особливо наголошується на «зв’язках зловмисників з іноземною країною».
Наступний раптовий візит секретаря Ради безпеки Росії М. Патрушева до Сербії провідні європейські експерти пов’язують саме із намаганням Москви у будь-який спосіб залагодити скандал, що розгоряється через депортацію росіян-диверсантів, котрі готували теракт у Чорногорії.
Тепер вже небезпідставно постає питання, а чи не на цей саме випадок планувалися спільні російсько-білорусько-сербські навчання ПДВ та ССО в Сербії «Слов’янське братерство-2016» та російсько-сербські навчання ВПС «Барс-2016» у жовтні ц. р., а також спішний похід до Середземного моря загону бойових кораблів Північного флоту ЗС РФ на чолі з важким авіаносним крейсером «Адмирал Кузнецов»?
V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу
5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України
У найближчій перспективі одним із основних чинників впливу на ситуацію довкола України стануть результати президентських виборів у США, які плануються 8 листопада ц. р. За даними соціологічних опитувань, на сьогоднішній день лідерство за рейтингом зберігає кандидат від Демократичної партії Х. Клінтон, яка випереджує представника Республіканської партії Д. Трампа на майже 10 %.
Зазначене надає Х. Клінтон реальні шанси отримати перемогу, що матиме позитивне значення для України з точки зору майбутньої політики Сполучених Штатів Америки. Так, у рамках своєї передвиборної кампанії Х. Клінтон послідовно демонструвала наміри продовжити тиск на Росію з «українського питання», а також посилити підтримку України.
Разом з тим, за оцінками як західних, так і російських експертів (у т. ч. керівництва МЗС Росії), зовнішня політика США фактично залишиться незмінною за будь-яких обставин. Свідченням цього називається відхід Д. Трампа від відкритої підтримки Росії, в особливості після порушення режимом В. Путіна мирних домовленостей щодо Сирії та Донбасу.
Зокрема, за словами довіреної особи кандидата від Республіканської партії, екс-губернатора штату Меріленд Р. Ерліха 25 жовтня ц. р. в ході конференції з питань політики США після виборів, Д. Трамп вже підтримує Україну та не схвалює агресію Росії проти неї.
5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України
З огляду на відверту підступність політики Росії, слід очікувати продовження подвійних стандартів у діях Кремля, який, з однієї сторони, демонструватиме «готовність до мирного врегулювання конфлікту на Сході України», а з іншої — робитиме все можливе для досягнення своїх підступних цілей стосовно нашої Держави.
Зокрема, в цьому зв’язку Москва може активізувати бойові дії на Донбасі в період підготовки наступної зустрічі Тристоронньої контактної групи у Мінську, в ході якої російська сторона планує висунути неприйнятні для України ініціативи (були озвучені Б. Гризловим 26 жовтня ц. р.). Свідченням підготовки Кремля до посилення заходів тиску на Україну є інформація Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ щодо перекиду Росією додаткових військ та озброєнь на окуповані території України.
Разом з тим, стримуючим чинником для режиму В. Путіна є можливість введення США та ЄС нових санкцій проти Росії як з «українського», так і з «сирійського» питань. Зокрема, зазначене питання планується розглянути під час зустрічі лідерів США, ФРН, Франції, Великобританії та Італії 17-18 листопада ц. р. у Берліні.
5.3. Інші важливі події, що матимуть вплив на інтереси і безпеку України
1 листопада ц. р. у нижній палаті парламенту Нідерландів планується розгляд питання щодо ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Напередодні засідання прем’єр-міністр Нідерландів М. Рюттє виступив із закликом до опозиції щодо позитивного вирішення даного питання. За його словами, ратифікація угоди всіма членами ЄС є вкрай важливою для стабільності Європи. Разом з тим, на сьогоднішній день ряд політичних сил Нідерландів, зокрема D66, GroenLinks и CDA продовжують виступати проти ратифікації Угоди про асоціацію України з ЄС.
