КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ
(13.06.-19.06.2016 р.)
І. Особливості розвитку ситуації у зонах конфліктів на території України та довкола нашої Держави
1.1. Схід України (зона АТО)
Протягом минулого тижня ситуація в зоні конфлікту на Сході України набула суттєвого ускладнення і характеризувалась піковим загостренням збройного протистояння 12-15 червня ц. р. до найвищого рівня з часу укладення мирних домовленостей на початку цього року.
Російсько-терористичні війська посилили інтенсивність ведення вогню по позиціях сил АТО та мирним населеним пунктам практично по всій лінії фронту до близько 60 обстрілів за добу. При цьому застосовувалися важкі системи озброєнь, включаючи гармати калібром 152-мм. Здійснювались також окремі спроби прориву лінії оборони Збройних Сил України.
У результаті активних дій противника найбільш напружена обстановка склалася в районі шахти «Бутівка-Донецька» у промисловій зоні Авдіївки. Водночас посиленим обстрілам піддавались також і ряд інших опорних пунктів сил АТО та населених пунктів на Донецькому, Луганському та Маріупольському напрямках.
Відмічались ознаки продовження підготовки Росії до можливості проведення більш масштабної наступальної операції в глибину території України. Свідченням цього стало збільшення обсягів перекиду важкого озброєння, боєприпасів, паливо-мастильних матеріалів та інших матеріально-технічних засобів для потреб російсько-терористичних формувань. Крім того, тривали заходи зі вдосконалення передової інфраструктури і зосередження військ у ймовірних вихідних районах.
Як і у попередніх випадках, загострення збройного протистояння на Донбасі було спровоковано Росією напередодні та в ході проведення чергової зустрічі тристоронньої контактної групи у Мінську 15 червня ц. р. Причиною виняткової інтенсивності бойових дій з боку російсько-терористичних сил став розгляд учасниками переговорів двох принципово важливих питань, а саме: визначення основних умов проведення місцевих виборів на Донбасі, а також прийняття рішення щодо розгортання озброєної Поліцейської місії ОБСЄ у зоні конфлікту на Сході України.
Свідченням посиленої уваги сторін до цих проблемних питань стало винесення їх на розгляд спеціальних представників «Нормандської четвірки», а також участь у переговорах помічника президента Російської Федерації — одного із основних кураторів «ДНР»/«ЛНР» — В. Суркова.
З урахуванням наведених обставин, а також стратегічних інтересів Росії стосовно України, дії Москви з останньої активізації провокацій на Донбасі передбачали:
з першого питання — примушення України до прийняття російського варіанту організації виборів у «ДНР» та «ЛНР» (до виведення окупаційних військ та озброєння і військової техніки з їх території та передачі Києву контролю над східною ділянкою кордону країни, як того вимагає Українська Сторона);
з другого питання — демонстрацію неможливості розміщення озброєної Поліцейської місії ОБСЄ на Сході України внаслідок продовження активних бойових дій у зоні конфлікту.
Поряд з провокуванням напруженості на Донбасі, відчутним чинником тиску на Україну з боку Росії стало фактичне блокування нею процесу обміну полоненими шляхом приховування інформації щодо українських військовослужбовців та інших громадян, які утримуються російською стороною та її маріонетками.
Через принципову неприйнятність таких підходів для України, остання зустріч тристоронньої контактної групи у Мінську фактично завершилась безрезультатно, за виключенням досягнення окремих домовленостей з торгівельно-економічних питань.
1.2. Крим
У зв’язку з гострою нестачею коштів на інтеграцію окупованого Криму до політико-економічної системи Росії, 14 червня ц. р. Державна дума РФ продовжила перехідний період на Кримському півострові до 1 січня 2019 року. Зокрема, це стосується переведення на російські стандарти усіх форм економічної діяльності в Криму. Зазначене фактично «консервує» проблеми бізнесу в Криму, який не має можливостей для нормального співробітництва з партнерами в Росії через законодавчі розбіжності.
На цьому фоні російські експерти констатують збереження тенденції зниження «ейфорії» стосовно приєднання Криму до Росії як у проросійської частини населення півострова — через ускладнення економічних проблем регіону, так і в самій Російській Федерації — внаслідок негативного впливу західних секторальних санкцій на російську економіку.
За таких умов, замість зосередження зусиль на вирішенні економічних проблем Криму, керівництво РФ посилює репресивні заходи проти громадських організацій та окремих активістів, які висловлюють невдоволення політикою режиму В. Путіна та виступають за повернення Кримського півострова Україні. Зокрема, 12 червня ц. р., у так званий «День Росії» в містах Криму було затримано декілька осіб, що вийшли на вулиці з українськими прапорами, яким інкримінуються звинувачення у «екстремістській діяльності».
Крім того, окремим напрямком жорстких репресивних дій Москви залишається придушення антиросійських настроїв у середовищі кримських татар. За оцінкою Меджлісу кримськотатарського народу, на сьогоднішній день близько половини політичних в’язнів у Росії є кримськими татарами. Висловлюється думка щодо цілеспрямованого витискання з Криму усіх противників Російської Федерації і, перш за все, кримських татар.
Наслідком такої політики стало збільшення кількості переселенців з території Криму на материкову частину України та до інших країн. За даними женевської правозахисної групи Internal Displacement Monitoring Centre, з часу окупації Криму кількість таких переселенців склала 50-60 тис. осіб (за українськими даними — до 100 тис. осіб).
ІІ. Інші важливі чинники розвитку обстановки довкола України, що зачіпають її національні інтереси і безпеку
Російська Федерація. Активізація збройних провокацій Росії на Донбасі супроводжувалась діями Москви з демонстрації військової сили перед Україною та її західними партнерами. Так, згідно з розпорядженням президента РФ В. Путіна, 14 червня ц. р. була розпочата раптова перевірка угруповань російських військ у Західному та Південному військових округах, а також окупованому Криму (під особистим контролем міністра оборони РФ С. Шойгу, який прибув до Криму). Під час раптової перевірки відпрацьовувались питання дій мобільних сил при проведенні наступальних операцій.
На цьому фоні, керівництво Російської Федерації підтвердило рішучість намірів щодо продовження свого курсу, незважаючи на тиск з боку Заходу. За заявою міністра закордонних справ С. Лаврова в ході його виступу в Державній думі РФ 15 червня ц. р., санкції США та ЄС не змусять Москву змінити свою зовнішню політику. При цьому він звинуватив Захід у проведенні «неадекватної» політики стосовно Росії.
Резонансною політичною подією з розвитку ситуації довкола нашої Держави став міжнародний економічний форум у Санкт-Петербурзі 16-18 червня ц. р., який був використаний керівництвом Європейського Союзу і проросійськими силами Європи для демонстрації свого ставлення до політики режиму В. Путіна та перспектив європейської і євроатлантичної інтеграції України.
Так, вперше з часу введення ЄС санкцій проти Росії, у заході взяв участь представник вищого керівного органу Європейського Союзу — Голова Європейської комісії Жан-Клод Юнкер. Виступаючи на форумі, він засудив збройну агресію Росії проти України та підтвердив солідарність ЄС у питанні продовження санкцій проти неї до виконання Москвою Мінських домовленостей. При цьому він особливо наголосив на необхідності виведення російських військ і озброєння з української території та повернення під контроль України її східного кордону. Ж.-К. Юнкер визнав право України, як незалежної держави, самостійно обирати свій зовнішній курс. Водночас він підтвердив можливість відновлення співробітництва ЄС з Росією у випадку врегулювання ситуації довкола України.
На противагу позиції керівництва ЄС, колишній президент Франції Н. Саркозі виступив за необхідність взаємного скасування санкцій Європейським Союзом і Росією та закликав В. Путіна зробити перший крок на цьому шляху. Водночас він фактично звинуватив Україну в «утисках прав» російськомовної меншини на українській території, а також відкрито відкинув можливість вступу України до НАТО і ЄС.
ІІІ. Україна та її союзники і партнери
Європейський Союз. Керівництво Європейського Союзу в цілому зберігало позитивне ставлення до України та демонструвало готовність до продовження санкцій проти Росії до повного виконання нею Мінських домовленостей. Разом з тим, відмічалось посилення скептичного відношення ряду країн ЄС до перспектив європейської інтеграції України та збільшення кількості країн-членів ЄС-прихильників Москви.
Так, за заявою Президента Європейської Ради Д. Туска від 16 червня ц. р., рішення щодо продовження санкцій проти Російської Федерації буде прийняте вже наприкінці червня ц. р. (орієнтовно, 24 червня ц. р.). Причиною цього він назвав продовження Росією збройної агресії проти України та демонстративне невиконання Москвою Мінських домовленостей.
Разом з тим, негативним сигналом для України стали чергові проросійські акції у Європейському парламенті (ЄП). 13 червня ц. р. група з 12 депутатів ЄП від Франції, Італії та ФРН виступила із закликом до європейських країн зняти санкції з керівництва російських спецслужб. «Доцільність» такого кроку була мотивована «...позитивним досвідом співробітництва між ЄС та Росією з питань боротьби проти ісламського тероризму в Сирії та необхідністю створення сприятливих умов для подальшого поглиблення взаємодії сторін з безпекових питань». За оцінками західних експертів, дійсною причиною такої акції стали спроби проросійського лобі в ЄП створити прецедент для початку згортання санкцій Європейського Союзу стосовно Росії.
Водночас у керівних органах ЄС продовжується розгляд перспектив введення безвізового режиму з Україною. 13 червня ц. р., у рамках спеціальної доповіді в Комітеті із закордонних справ Європейського парламенту, депутат від Польщі Я. Саріуш-Вольський наголосив на необхідності якнайшвидшого надання безвізового режиму Україні, а також неприпустимості пов’язування даного питання з прийняттям відповідних рішень стосовно третіх країн, зокрема Туреччини.
Варто наголосити, що обговорення доповіді Я. Саріуш-Вольського, а також публічні виступи представників керівництва країн-членів ЄС засвідчили збереження суттєвих розбіжностей у Європейському Союзі щодо можливості скасування візового режиму з Україною.
НАТО. З наближенням Варшавського саміту НАТО (8-9 липня ц. р.), керівництво Північноатлантичного союзу продовжує обговорення питань щодо зміцнення Альянсу в контексті адекватного реагування на посилення загроз з боку Росії.
Зазначені питання стояли на порядку денному зустрічі міністрів оборони країн-членів НАТО 13-15 червня ц. р. Під час заходу Генеральний секретар Північноатлантичного союзу Є. Столтенберг висловив занепокоєння Альянсу продовженням збройного конфлікту на Донбасі, а також поклав на Росію відповідальність за збереження напруженості у цьому регіоні. Крім того, він звинуватив Москву в активізації провокацій проти країн НАТО і ЄС.
Є. Столтенберг також підтвердив наміри Альянсу продовжити кроки зі зміцнення системи оборони НАТО на Східному напрямку. Зокрема, за його словами, в Польщі та країнах Балтії будуть розгорнуті чотири батальйони сил НАТО чисельністю від 800 до 1000 військовослужбовців. Поряд з цим, протягом наступних двох-трьох років буде створена регіональна система ППО Польщі, Литви, Латвії та Естонії.
Планується також нарощування військового потенціалу Альянсу і в Чорноморському регіоні. Окрім вже прийнятих заходів, розглядається пропозиція Румунії щодо розгортання на її території штабу багатонаціональної бригади НАТО.
Крім того, передбачається подальше вдосконалення можливостей Сил реагування НАТО (англ. — NATO Response Force /NRF/), призначених для оперативного посилення угруповання військ Альянсу на загрозливих напрямках. З метою своєчасного виявлення таких загроз вводиться нова посада заступника Генерального секретаря НАТО з питань розвідки.
З метою забезпечення реалізації наведених планів у 2017 році передбачається збільшення військових витрат НАТО на 3 млрд дол. США, що становить 1,5 % від сьогоднішнього військового бюджету Альянсу.
Разом з тим, Є. Столтенберг висловив готовність НАТО і до діалогу з Росією в інтересах спільного вирішення проблем європейської безпеки. У цьому зв’язку він не виключив можливості проведення засідання Ради Росія-НАТО напередодні Варшавського саміту Альянсу.
У рамках зустрічі міністрів оборони країн-членів Північноатлантичного союзу було проведено засідання Комісії Україна-НАТО. За результатами заходу узгоджено новий комплексний пакет допомоги Альянсу Україні. Крім того, укладено угоду щодо взаємодії між Міністерством оборони України та Агентством НАТО з технічного обслуговування.
На цьому фоні тривала серія спільних навчань за участю країн-членів та партнерів НАТО.
Так, на території Польщі продовжувались військові навчання НАТО «Анаконда-2016» (07-17.06.2016). Коментуючи хід їх проведення (відпрацювання спільних дій національних і коаліційних командувань та підрозділів у рамках об’єднаної оборонної операції в умовах «гібридної війни»), Президент Польщі А. Дуда відмітив посилення агресивного характеру зовнішньої політики Росії, що вимагає відповідного реагування Альянсу. У цьому контексті проведення такого роду навчання засвідчило підвищення рівня спроможності НАТО до забезпечення колективної оборони країн Європи та безпосередньо Польщі.
Водночас міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмайєр (політик від Соціал-демократичної партії Німеччини) розкритикував навчання НАТО і партнерів «Анаконда-2016», визнавши їх викликом Росії. На його думку, помиляється той, хто намагається «…за допомогою символічного параду танків на східних кордонах НАТО забезпечити більше безпеки Альянсу». Він назвав «роковою помилкою» намір зосередити всю увагу на військових аспектах і шукати порятунку у політиці залякування. При цьому він закликав не відроджувати стару конфронтацію і вести діалог з Росією, примушуючи її до «відповідального партнерства» з метою роззброєння в Європі.
У період 13-17 червня ц. р. у Чорному морі були проведені спільні навчання ВМС США і Румунії. Відпрацьовувались задачі взаємодії підрозділів військово-морських сил двох країн при проведенні спільних операцій з відбиття зовнішньої агресії. З боку США — залучили есмінець USS Porter (обладнаний системою ПРО Aegis та 56 крилатими ракетами Tomahawk), а з боку Румунії — фрегат Regina Maria, корвет, вертоліт Puma Naval та три літаки Mig 21 Lancer.
ФРН. Незважаючи на внутрішні розбіжності з російсько-українського питання, найбільш стійки позиції з підтримки України серед країн «старої» Європи продовжувала демонструвати ФРН.
За заявою міністра оборони країни У. Ляєн німецькому виданню Die Welt 13 червня ц. р., відновлення конструктивного партнерства між ФРН та Росією є абсолютно неможливим без вирішення проблеми анексії Росією Криму та припинення збройних провокацій Москви на Донбасі. Аналогічні оцінки були висловлені й міністром фінансів ФРН В. Шойбле.
Виступаючи у Бундестазі 15 червня ц. р. Федеральний канцлер Німеччини А. Меркель висловилась на підтримку лібералізації візового режиму ЄС з Україною одночасно з Туреччиною та Грузією. Однак, за її поглядами, до вирішення даного питання мають бути розроблені механізми термінового відновлення візових обмежень за форс-мажорних обставин.
За останніми повідомленням Deutsche Welle, голова комітету закордонних справ Європейського парламенту Ельмар Брок (ХДС) виключив можливість швидкого послаблення санкцій проти Росії. За його словами, подовження санкцій проти Росії ще на шість місяців є «поза питанням». Поступове пом’якшення санкцій можливе лише «…коли буде прогрес у мирному процесі», — заявив Е. Брок.
Таким чином Е. Брок відповів на ініціативу ряду представників німецького бізнесу та міністра закордонних справ ФРН Франка-Вальтера Штайнмаєра (СДПН) про необхідність поетапного зняття економічних санкцій з Москви у відповідь на прогрес у Мінському процесі, не чекаючи повного виконання Мінських угод.
Крім того, 17 червня ц. р. Євросоюз подовжив заборону на економічні зв’язки з анексованим Росією українським півостровом Крим до 23.06.2017 року. Санкції передбачають заборону на імпорт продуктів із Криму, інвестиції, співпрацю в туристичній сфері та експорт деяких товарів і послуг.
Франція. На офіційному рівні підтримку України декларує також і Франція. Зазначена позиція була висловлена послом Франції в Україні І. Дюмон під час презентації дослідження «Аудит зовнішньої політики Україна-Франція» 14 червня ц. р. у Києві. За її словами, уряд Франції займає чітку позицію щодо можливості послаблення санкцій у відношенні Росії лише у випадку повного виконання нею Мінських домовленостей. Крім того, Франція виступає за лібералізацію візового режиму ЄС з Україною. При цьому, І. Дюмон спростувала можливість впливу заклику нижньої палати французького парламенту — Національних зборів /Національної асамблеї/ Франції — щодо необхідності скасування санкцій проти Росії — на відповідні офіційні рішення Парижу.
Нідерланди. Проти європейської інтеграції України фактично виступив уряд Нідерландів. 13 червня ц. р. прем’єр-міністр нідерландського уряду М. Рютте висловив сумніви щодо приєднання його країни до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Причиною цього були названі негативні результати референдуму в Нідерландах з цього питання. Крім того, М. Рютте взагалі піддав сумніву можливість відміни візового режиму між Нідерландами та Україною.
Словенія. Глава МЗС Словенії К. Єрьявец, перебуваючи з візитом у Москві 14 червня ц. р., висловився за необхідність більш гнучкого підходу ЄС до проведення санкційної політики у відношенні Росії. За його словами санкції проти Російської Федерації не призвели до покращення ситуації в Україні внаслідок чого потребують об’єктивного перегляду. При цьому К. Єрьявец наголосив на «...хибності практики пов’язування політики та економіки при вирішенні проблем міжнародної безпеки».
ІV. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу
4.1. У зонах конфліктів на території України.
Наступного тижня слід очікувати продовження та, що найбільш ймовірно, посилення збройних провокацій Росії у зоні конфлікту на Сході України. Так, невідворотність продовження санкцій проти Росії напередодні або у ході саміту ЄС неминуче викличе негативну реакцію режиму В. Путіна, який може вдатися до «акції помсти» шляхом радикального загострення збройного протистояння на Донбасі.
Крім того, 29 червня ц. р. планується проведення наступної зустрічі Тристоронньої контактної групи у Мінську, що також може стати приводом для активізації збройних провокацій Росії як засобу тиску на Україну. Дане питання залишається вкрай актуальним для Москви у зв’язку зі збереженням на порядку денному питань щодо проведення місцевих виборів на Донбасі та розгортання озброєної Поліцейської місії ОБСЄ на Сході України.
У наведеному контексті, поряд з посиленням обстрілів позицій сил АТО по всій лінії фронту, не виключається можливість переходу Росії до прямих спроб їх прориву за рядом напрямків, насамперед в районах — Авдіївки, Донецького аеропорту та на околицях Маріуполя.
Водночас може бути проведена низка резонансних провокацій та терактів проти мирного населення на територіях «ДНР» і «ЛНР» з подальшими звинуваченнями України у порушенні Мінських домовленостей. Враховуючи попередній досвід, все це буде супроводжуватись масованою інформаційною кампанією антиукраїнської та антизахідної спрямованості, у т. ч. із залученням підконтрольних Росії європейських ЗМІ та політичних сил.
4.2. У європейському регіоні та довкола України
Великобританія. 23 червня ц. р. відбудеться референдум щодо членства Великобританії у Євросоюзі. Зараз до його можливих наслідків готується весь світ. Україна також мала б готуватися до можливих проблем.
По-перше, до економічних проблем. Адже, якщо Великобританія залишить ЄС, то Україні знову доведеться домовлятися з нею про відкриття ринку. По-друге, з боку Лондона, Київ втратить значну підтримку на шляху до євроінтеграції. І по-третє, британцям з власними проблемами вже буде не до українських. А це сильно гратиме на руку Кремля.
Якими б оптимістичними не намагалися сьогодні виглядати європейські лідери, але в будь-якому випадку вихід Великобританії неабияк ослабить Європейський Союз. У своїх рядах Європа втратить країну з потужною економікою, а також чималі внески до власного бюджету. Більше того, приклад британців можуть наслідувати ще декілька країн-євроскептиків. Перший невтішний сигнал вже прийшов зі Швейцарії, яка відмовилася від подачі заявки на вступ до ЄС.
За оцінками провідних експертів і аналітиків, питання проведення референдуму в Британії про її вихід з ЄС, по суті, спровокували три головні чинники: загострення економічних проблем; міграційна криза і власне звичайні амбіції деяких британських політиків.
Разом з тим, нелегкі часи експерти пророкують і для Британії, в разі її виходу з Євросоюзу, а саме: падіння економічного зростання відразу ж на декілька відсотків; відтік інвестицій; удар по банківській системі; закриття освітніх і трудових кордонів. І що найстрашніше для Лондона — можливу втрату доступу до єдиного величезного європейського ринку.
Настрої у британців зараз неоднозначні. Втім, за даними останніх опитувань, тих, хто «за» Британію в ЄС, все ж таки більше.
Європейський Союз. Однією із ключових зовнішньополітичних подій червня ц. р. стане візит Президента України П. Порошенко до Брюсселя 27 червня 2016 року, який відбудеться напередодні саміту ЄС, запланованого на 28-29 червня ц. р.
Очікується, що у форматі майбутнього візиту Президент України проведе двосторонні консультації і переговори з президентом Європейської Ради Дональдом Туском, президентом Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером, а також президентом Європарламенту Мартіном Шульцем. Більшість експертів і аналітиків уже називають дані переговори мінісамітом Україна-ЄС. Відзначається, що метою майбутніх переговорів для України буде реалізація двох стратегічних завдань.
Перша стратегічна задача пов’язана з необхідністю збереження, продовження та розширення секторальних санкцій відносно Російської Федерації до «…повного виконання російською стороною взятих на себе зобов’язань у рамках Мінських домовленостей, а також деокупації Криму». Україна також наполягатиме на розширенні «пакету санкцій» щодо Росії у зв’язку із «…забороною Меджлісу кримськотатарського народу і переслідуваннями кримських татар».
Другою стратегічною задачею є обговорення проблем і перспектив лібералізації візового режиму для громадян України. Українська сторона, у форматі майбутніх зустрічей, може висловити «серйозну стурбованість», пов’язану із затягуванням в інституціях ЄС розгляду питання безвізового режиму для громадян України. При цьому Україна буде акцентувати увагу на тому, що у ЄС є певні зобов’язання перед українською стороною з питань лібералізації візового режиму, і наполягатиме на якнайшвидшому прийнятті політичного рішення з даного питання без урахування позиції «блокуючої меншини» з кількох країн Європейського Союзу.
Також ключовою темою переговорів буде сучасна військово-політична ситуація на Донбасі, пов’язана із ескалацією військового протистояння в регіоні і «агресивними діями Російської Федерації». Українська сторона планує ініціювати питання стосовно виконання протиборчими сторонами на Донбасі Комплексу заходів з реалізації Мінських домовленостей від 12 лютого 2015 року («Мінськ-2»), а також висловить готовність України до мирного, політико-дипломатичного урегулювання військового конфлікту в регіоні.
Окрім цього, українська сторона в ході переговорів планує обговорити питання, пов’язані з виконанням Угоди між Україною та ЄС про зону вільної торгівлі, а також комплекс питань, пов’язаних з енергетичною безпекою.
У ході майбутніх переговорів вищого політичного керівництва ЄС і України планується участь віце-президента ЄК — Верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки Федеріки Могеріні, віце-президента ЄК з питань Енергетичного союзу Мароша Шефчовича, а також єврокомісара з розширення та питань європейської політики сусідства Йоханнеса Хана.
Слід зазначити, що цьому заходу передуватиме зустріч міністрів закордонних справ країн-членів ЄС 24 червня ц. р., у ході якої планується розгляд питань щодо санкційної політики Євросоюзу щодо Росії, а також перспектив введення ЄС безвізового режиму з Україною.
Обидва ці питання викликають неоднозначне ставлення з боку країн ЄС, що може призвести до гострої дискусії під час їх обговорення. При цьому, основними провідниками українських інтересів залишатимуться ФРН, Польща та країни Балтії. Водночас, найбільші перешкоди у їх реалізації створюватимуть Франція, Нідерланди, Італія, Іспанія, Португалія, Греція, Словенія, Чехія та Угорщина.
ФРН. За наявною інформацією, Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель збирається найближчим часом зустрітися з президентом Росії Володимиром Путіним, щоб обговорити з ним відновлення мирного врегулювання конфлікту на Донбасі. Як повідомляє Deutsche Welle, в «ідеальному випадку» зустріч мала б відбутися до саміту НАТО, запланованого на 8-9 липня ц. р.
Крім того, поширилась інформація щодо ймовірної зустрічі лідерів «нормандської четвірки» також напередодні Варшавського саміту НАТО.
Як уже повідомлялось вище, 15 червня ц. р. у Мінську відбулась «підготовча зустріч» у «нормандському форматі», під час якої обговорювались, в першу чергу, питання організації виборів в окупованих районах Донецької і Луганської областей. У зустрічі брали участь заступник голови Адміністрації президента України Костянтин Єлісєєв, радник президента РФ Владислав Сурков, а також радники Федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель і президента Франції Франсуа Олланда.
Російська Федерація. У рамках торговельно-економічного тиску на Україну у Москві було прийнято рішення щодо продовження заборони на ввезення до Росії продовольчих товарів українського виробництва до кінця 2017 року. На теперішній час Міністерство економічного розвитку Російської Федерації здійснює підготовку відповідного документу з даного питання.
