Юрій Радковець
Після того, як Анкара неодноразово суворо застерігала Москву про непорушність свого повітряного кордону (останнього разу російський військовий літак порушив повітряний простір Туреччини неподалік сирійського кордону 3 жовтня ц. р.), 24 листопада ц. р. турецькі винищувачі F-16 збили над кордоном із Сирією (після десятикратного попередження протягом п’яти хвилин) російський бомбардувальник Су-24, що вдерся у повітряний простір країни.
Як заявив президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган: «…Туреччина захищала свої кордони, збивши російський бомбардувальник Су-24, намагаючись при цьому усіма силами уникнути подібного розвитку подій… Але кожен повинен поважати право Туреччини на захист своїх кордонів». .
Російський президент Володимир Путін, під час зустрічі з королем Йорданії Абдаллою II, акцентував увагу на тому, що військовий літак Су-24 був підбитий турецьким літаком F-16 за 1 км від кордону з Туреччиною, яку він назвав «пособницею терористів»: «…Сьогоднішня втрата пов'язана з ударом, що нам завдали у спину пособники терористів… Ця трагічна подія матиме серйозні наслідки для російсько-турецьких відносин».
|
Довідково: Фондовий ринок Росії прискорив падіння одразу ж після промови президента Росії В. Путіна на зустрічі з королем Йорданії Абдаллою II. Про це свідчать дані торгів, а саме: індекс ММВБ (Московської міжбанківської валютної біржі — російської універсальної біржі, яка існувала в період 1992-2011 років; у грудні 2011 року об’єдналась з РТС (Російською торговою системою) в ММВБ-РТС (з 2012 року — «Московська біржа»)) впав на 2,9 % і становив 1813,9 пункту. Індекс РТС падав на 3,65 %, до 864,81 пункту. Рубль також опинився під тиском. Долар США знову перевищив 66 рублів, а євро — 70 рублів. Зокрема, курс долара США зріс на 75 копійок – до 66,095 рубля. Курс євро зміцнився на 1,06 рубля — до 70,437 рубля. |
Фактично, збиття літака Су-24 стало першим після 1950-х років бойовим знищенням російського (радянського) військового літака країною-членом НАТО.
Указ президента В. Путіна від 28.11.2015 року «Щодо заходів по забезпеченню національної безпеки Російської Федерації і захисту громадян Російської Федерації від злочинних і інших протиправних дій і про вжиття спеціальних економічних заходів відносно Турецької Республіки» (читай – про вжиття спеціальних санкцій до Туреччини) дає можливість уявити, якою буде відповідь Кремля щодо, на перший погляд, неоднозначних (з точки зору міжнародних норм) дій Туреччини, яка після неодноразових попереджень російської сторони про порушення її повітряного простору російськими бойовими літаками, що базуються в Сирії, 24 листопада ц. р. збила російський бомбардувальник Су-24.
Указом президента В. Путіна, серед іншого, запроваджується:
- заборона або обмеження на ввезення з Туреччини до Росії окремих видів продовольчих і непродовольчих товарів;
- заборона або обмеження для організацій, що знаходяться під юрисдикцією Туреччини, виконання ними окремих видів робіт (послуг) на території Росії.
Президент Росії Володимир Путін 28 листопада підписав указ про спеціальні економічні заходи щодо Туреччини. Документом обмежується ввезення з цієї країни на територію РФ окремих видів товарів. Зокрема, Путін постановив заборонити або обмежити діяльність організацій, що знаходяться під юрисдикцією Туреччини, на території Росії, припинити з 1 січня 2016-го дію безвізового режиму, а також ввів заборону на чартерні повітряні перевезення між двома країнами.
Указом також передбачено заборону для працедавців, замовників робіт (послуг), не включених до переліків, що визначаються урядом РФ, на «…залучення з 1 січня 2016 року для здійснення трудової діяльності працівників з числа громадян Туреччини, що не перебувають у трудових і (або) цивільно-правових стосунках зі вказаними працедавцями, замовниками робіт (послуг) за станом на 31 грудня 2015 р.»
Уряду Російської Федерації доручено визначити переліки відповідних товарів, робіт (послуг).
Крім того, російським туроператорам заборонений продаж путівок до Туреччини, а також доведено про заборону на виконання чартерних повітряних перевезень між двома країнами. У зв’язку з російсько-турецьким інцидентом, Генеральний штаб Збройних сил Російської Федерації заявив, що припиняє контакти з Туреччиною у військовій та військово-технічній сферах. За заявою міністра закордонних справ С. Лаврова, з 1 січня 2016 року Росія призупиняє безвізовий режим з Туреччиною, який сьогодні діє між країнами.
На перший погляд виглядає так, що санкції такого переліку нічого нового (несподіваного) щодо Туреччини й не передбачають. Тобто, цього переліку санкцій (і не більше!) від Росії було б достатньо за таких умов.
Але не будемо забувати, що В. Путін — дуже затята і мстива людина. Президент Туреччини Р. Ердоган фактично став особистим ворогом Путіна, оскільки публічно його принизив. Знищення російського військового літака турецьким, а також подальше знищення сирійськими туркменами (в турецькій транскрипції – туркоманами) ще й одного з двох вертольотів, що вилетіли на пошук пілотів, - це публічне приниження, рівного якому Путін, думаю, не зазнавав з того часу, як став президентом.
Істерична реакція Путіна на знищений турецькими бойовими літаками російський бомбардувальник Су-24, така, ніби його збили не над територією суверенної Туреччини, а, як мінімум, над Червоною площею Москви. Як же це так: ВПС якоїсь там Туреччини, куди росіяни їздять засмагати, збив бойовий літак «Великої Росії»?
Тобто президент Росії В. Путін сприйняв інцидент зі збитим над Туреччиною бомбардувальником Су-24 як особисте приниження. І тепер він вважає помсту Анкарі своїм завданням № 1. У войовничому запалі Путін без єдиного доказу звинуватив Туреччину у співпраці з ІДІЛ щодо нелегальної закупівлі нафти.
Ну а геополітичні амбіції Росії (Москви, Кремля, особисто В. Путіна) у цьому випадку остаточно стали зорієнтовані суто на реалізацію «геостратегії реваншу» щодо Туреччини.
У цьому плані привертає увагу послання президента Росії В. Путіна Федеральним зборам РФ 3 грудня ц. р., де відкритим текстом Україна навіть не згадувалась, а значна частина його виступу присвячувалась боротьбі Росії з міжнародним тероризмом. І він назвав двох основних ворогів Росії – Туреччину та ІДІЛ. При цьому В. Путін знову назвав Туреччину «пособницею терористів» і підкреслив, що він «не пробачить зради».
Небезпідставно вважається, що одним із найімовірніших варіантів такої глобальної помсти («геостратегії реваншу») може стати спроба Росії утворити курдську державу, що найвідчутніше вдарить саме по Туреччині. Разом з тим, це досить масштабний, дуже складний, довготривалий та коштовний проект, тобто швидко його реалізувати не вдасться. Ну а поки що Путін буде мститися демонстративно — у дрібницях, а також приховано та нетрадиційно — де зможе та зуміє.
Саме за таких обставин, окрім вищезазначених (фактично, загальновідомих) російських санкцій проти Туреччини, безумовно, що в запасі у Путіна приховано цілий ряд асиметричних (нетрадиційних та нецивілізованих) заходів «ноу-хау», які він може застосувати проти цієї країни, а саме:
- відновлення провокаційних польотів в акваторії Чорного моря літаків стратегічної авіації ВПС Росії (з ядерними ракетами на борту, як це вже у цьому році практикувалося над протокою Ла-Манш!) з опрацювання ними завдань по блокуванню Чорноморських проток;
- організація і проведення комплексних повітряно-морських розвідувальних операцій Росії у повітряному просторі та акваторії Чорного моря як вздовж північного узбережжя Туреччини, так і в районі Чорноморських проток;
- організація і проведення різного роду провокацій кораблями ВМФ та цивільними суднами Росії у Чорноморських протоках (Босфор і Дарданелли), в тому числі шляхом навмисного порушення правил судноплавства в них та подальшого звинувачення Туреччини щодо недотримання нею міжнародної морської конвенції в Монтрьо 1936 року (про режим Чорноморських проток);
- підготовка і проведення стрільби крилатими ракетами (КР) типу Х-101 з бортів літаків стратегічної авіації та типу «Калібр» з надводних і підводних човнів Росії з акваторії Середземного моря, а передусім і з акваторії Чорного моря, по об’єктах ІДІЛ на території північних районів Сирії з демонстраційно-провокаційною метою (перш за все, перед Туреччиною і іншими країнами НАТО; за досвідом попередніх пусків з акваторії Каспійського моря КР «Калібр» /приблизно 2 місяці, тому, коли переважна більшість з КР безконтрольно впали на територію Ірану/ та зі стратегічних бомбардувальників Ту-22М3 КР Х-101 над територією Росії і підводного човна «Ростов-на-Дону» КР «Калібр» /з 5 по 8 грудня ц. р./ з акваторії Середземного моря);
- провокаційне нацьковування радикальних курдських формувань (зі складу т. зв. «непримиренних» воєнізованого крила Робітничої партії Курдистану /РПК/ «Народних сил оборони» шляхом їх фінансування, підготовки, озброєння та надання розвідувальних даних) з метою поширення ними диверсійно-терористичної діяльності та ескалації обстановки у південно-східних провінціях Туреччини;
- організація провокацій та прямих (безпосередніх) або прихованих (технологічних) диверсій на об’єктах нафтогазової інфраструктури з Азербайджану, Іраку і Сирії в Туреччину, в тому числі під прикриттям екстремістських дій радикальних курдів або з їх залученням.
Таким чином, сьогодні необхідно вже чітко усвідомлювати: злочинний російський режим не намагатиметься зупинятися на цьому. Він сам створює, а згодом й одноосібно використовує сучасні «гарячі точки» - в Грузії, Україні або у Сирії – для випробувань новітньої зброї, оволодіння новими тактичними прийомами ведення бойових дій та отримання військовими підрозділами, командирами і штабами бойового досвіду, а також для збереження та посилення свого впливу на країни, що чинять йому опір.
«Соромно» не помічати реальних загроз з боку путінської Росії, та при цьому ще й намагатися взаємодіяти з нею – з країною, що зруйнувала європейський і світовий порядок, окупувала частину незалежної і суверенної європейської держави; з країною, що цинічно погрожує ядерною зброєю, чим сприяє дестабілізації в Європі і в світі; країною, що не цінує життя навіть своїх громадян. Це означає, що провокується переростання локального (або регіонального) військового конфлікту в глобальну світову війну.
Створення «коаліції» з терористами для боротьби з тероризмом – це безумство, що викликає ще більшу агресію та насильство. Такого роду «коаліція» стане причиною ще більшої кількості жертв серед мирного населення. А спроби «домовитися з Путіним» тільки запускають та заохочують безповоротний механізм державного тероризму Росії.
Замість співпраці Кремль повинен дістати реальну і системну протидію, відповідно з усіма складовими розв'язаної Москвою «гібридної війни»: воєнно-політичною, економічною (в т. ч. енергетичною), фінансовою, юридичною, інформаційною (в т. ч. кібернетичною) тощо. Протидія має бути системною, комплексною, чітко скоординованою, адекватною і, головне, – дієвою!
Що стосується Путіна, то як би він не силкувався, але він вже не може вважатися гравцем світового рівня. Він просто шулер-батяр, який, позуючи з надутими щоками перед телекамерами продажних телеканалів, останнім часом лише даремно блефує. Але про це вже увесь світ знає і гонитимуть його поганою мітлою від цивілізованого світового столу!
Росія довго, цілеспрямовано і цинічно знущалася з безпорадності Заходу в російсько-українському конфлікті (а перед цим – у російсько-грузинському конфлікті). Але, натрапивши на країну, яка по суті повелася по відношенню до неї «по-російськи», не знайшла більш ефективних методів дії і теж «позначає свою позицію» за допомогою санкцій, знаючи при цьому, що цим вона лише підтримує президента Турецької Республіки Реджепа Таїпа Ердогана, значно погіршуючи російське положення як в регіоні, так і на міжнародних ринках.
А нещодавно Туреччина піддала Путіну відчутного носака під зад. І дасть ще раз, і не тільки Туреччина, я у цьому впевнений! Після останніх подій у російсько-турецьких відносинах, при дотриманні чіткої і виваженої позиції керівництвом Туреччини, Путін мусить добре запам’ятати, що «на всякого Путіна завжди знайдеться свій Ердоган».
