12 жовтня 2015 року Україна відновила імпорт російського природного газу з незначною за ціною знижкою, яка випливає з формули 2009-го року.
Звичайно, що і формулу ціни в 2009 році, і нинішню незначну знижку, як і всі знижки, розпочинаючи з першого кварталу 2009-го року, Кремль надає Україні не з великої до неї любові, а виходячи з власних інтересів. Зокрема, так і не зрозуміло чому формула обрахунку ціни є така недосконала і взагалі не враховує такого важливого параметру, як значні обсяги продажу газу на українському ринку?
Звісно, контрпродуктивно порівнювати ціну для нас з ціною для інших країн, зокрема тих, яким РФ продає газ дешевше. Адже ціна — питання комерційної таємниці, політичних переговорів і певних домовленостей тощо.
Крім того, не зрозуміле, зокрема, питання, чому ціна газу для нас у контрактах не пов’язується з транзитом російського газу через українську територію тощо?
Приємним є хіба що те, що домовленості реалізовано на фоні військового перемир’я на українському Донбасі. Безумовно, це перекриває все інше.
Таким чином дотримується принцип — торгуємо, а не воюємо. Дай, Боже, щоб так було завжди. Аби не гинули люди. Хоча, наприклад, виходячи з понад 350-річного досвіду взаємодії української нації з Москвою, це сприймається доволі неоднозначно.
З іншого боку, треба відверто визнати, що наразі Росія в питаннях газу домоглася усього, чого прагнула.
З українського боку не пропонується жодної альтернативи. Зокрема: ми не реалізували так званого «великого реверсу», який, за інформацією фахівців-газовиків у 2008-2009-му роках, міг би забезпечувати імпорт газу із Заходу до 30 млрд кубометрів за рік (навряд чи з того часу щось радикально змінилося); ми так і не розпочали створювати термінал для імпорту зрідженого газу (Литва, наприклад, мало дискутувала і це вже здійснила) тощо.
Як і передбачалося ще у липні-серпні ц. р., декому було вигідно дотягнути невирішення ситуації до початку опалювального сезону і «штовхнути» Україну в газові обійми Москви. Мовляв, тут без Росії нікуди і ніяк не можна. Хоча є кілька варіантів звільнитися від російської газової залежності.
Кремль, у т. ч. через свою «п’яту колону», продовжує в Україні витримувати свою тактику: «…якщо не вдається підкупити українських патріотів чи патріотичні сили, то треба їх нейтралізувати або дискредитувати і у такий спосіб підготувати новий плацдарм для реалізації своєї політики».
