Іван Січень, військовий та політичний експерт
В рамках підбиття підсумків 2016 року, в т. ч. у своєму посланні Раді Федерації РФ 1 грудня та інтерв’ю для світових ЗМІ 15 грудня минулого року, президент Росії В. Путін констатував «початок виходу країни зі стану економічної кризи». Про це свідчить, на його погляд, «відновлення позитивної динаміки розвитку російської економіки 2016 року», «збереження та навіть збільшення, фінансових резервів», а також «зростання реальних доходів населення». Він зробив особливий наголос на «зміцненні позицій Росії на європейському енергетичному ринку», а саме — збільшення частки компанії «Газпром» у енергетичному балансі ЄС з 31 % у 2015 році до 33,5 % у 2016 році.
З урахуванням зазначеного, В. Путін поставив завдання уряду Росії «…не пізніше травня 2017 року розробити предметний план дій, розрахований до 2025 року, реалізація якого дозволить вже на рубежі 2019–2020 років вийти на темпи економічного зростання вищі за світові». Виходячи з цього, голова уряду РФ Д. Медведєв оголосив про перехід Росії від планів «антикризового реагування» до планів «проривного розвитку» російської економіки. Такий «прорив» передбачається за рахунок реалізації комплексу заходів, що включатимуть: покращення ділового клімату в Росії; підвищення результативності діяльності крупних інвесторів; нарощування обсягів несировинного експорту; розвитку малого і середнього бізнесу; підвищення ефективності державної підтримки економіки.
Згадані «досягнення» широко використовуються керівництвом РФ для доведення «недієвості західних санкцій проти Росії», а отже і «відсутності перспектив їх подальшого продовження». Такі ж аргументи наводять і прихильники Москви у західних країнах, виступаючи за зняття цих санкцій та відновлення повноцінного співробітництва з нею.
Разом з тим, об’єктивний аналіз економічної ситуації в РФ дозволяє дійти висновку, що Кремль надто переоцінює досягнуті успіхи, а часом їх фальсифікує. Побіжно фактично замовчуються і способи досягнення відносної економічної стабільності в країні у 2016 році, що в основному базувались не на реальних досягненнях російської економіки, а на урядовій підтримці її основних галузей. Саме на цьому грунтувався «антикризовий план» уряду Росії в 2016 році.
|
Обсяги коштів Резервного фонду і Фонду національного добробуту РФ |
Своєю чергою, наслідком таких підходів стало критичне скорочення золотовалютних резервів країни, що витрачалися як на підтримку російської економіки, так і на покриття дефіциту державного бюджету та утримання курсу російського рубля. Так, за офіційними даними Міністерства фінансів Росії, протягом 2016 року Резервний фонд країни скоротився на 73,4 % (у 3,7 рази) — до 972,13 млрд руб. А обсяги Фонду національного добробуту знизились на 16,6 % — до 4,36 трлн руб.
При цьому уряд РФ робив такі видатки із розрахунку на можливі зміни у ситуації довкола Росії вже у 2016–2017 роках, які б сприяли відновленню зростання її економіки. Насамперед, у даному зв’язку були сподівання, що західні країни відмовляться від політики санкцій проти режиму В. Путіна як внаслідок «втомленості» він них, так і зміни влади в США, а згодом і у Франції та ФРН. Крім того, великі надії покладалися на можливе повернення високих світових цін на енергоносії.
Однак навіть масштабна урядова підтримка російської економіки (по суті, на останні кошти) не забезпечила реального зростання ВВП Росії та підвищення рівня життя її населення. Так, незважаючи на запевнення Росстату про «відновлення зростання економіки країни у другому кварталі 2016 року», в цілому за підсумками цього року падіння ВВП склало 0,6–0,7 % (за іншими даними — не менше 1,2 %).
І навіть більше, незалежні експерти сумніваються щодо реальності даних, наведених офіційними статистичними органами РФ. Як підтвердження, у наведеному питанні спостерігаються розбіжності між різними урядовими установами Росії, а також у власних оцінках.
Так, за даними Росстату, приріст російського ВВП у другому кварталі 2016 року у порівнянні з першим становив 7 %, а в третьому у порівнянні з другим — 8,5 %. Своєю чергою, за інформацією Міністерства економічного розвитку РФ, у другому кварталі 2016 року ВВП країни, з урахуванням сезонних коливань, скоротився на 0,2 % щодо до першого кварталу, а в третьому кварталі щодо кварталу другого зріс усього на 0,1–0,2 %.
За оцінками неурядових експертів, які працюють у фінансово-економічній сфері, причиною зростання ВВП РФ у доларовому та рубльовому еквівалентах є певне збільшення вартості нафти (як основного продукту Росії) після досягнення згоди членами ОПЕК про скорочення обсягів її видобутку, а не реальне зростання виробництва в Росії.
Сумніви щодо показників Росстату висловлюють також аналітики Sberbank CIB, які посилаються на «неадекватність» методик оцінки ВВП офіційними статистичними органами. Зокрема, в даному зв’язку наводиться приклад суттєвого завищення Росстатом оцінки зростання промислового виробництва в Росії у третьому кварталі минулого року. При цьому, саме виходячи зі збільшення промислового виробництва, було задекларовано і зростання ВВП РФ, в той час як у інших галузях спостерігалася негативна динаміка.
Виходячи із зазначеного, слушно зробити висновок про те, що у російській економіці зберігаються значні проблеми та відсутні об’єктивні підстави для швидкого її виходу із кризи, а тим більше — для прискорення темпів розвитку до рівнів, вищих за світові.
Причиною цього є, насамперед, неефективність принципів функціонування економіки Росії, що фактично не відрізняються від принципів колишнього СРСР і базуються на експорті енергетичних та інших ресурсів. Така модель економічного розвитку РФ набула ще більшої тотожності з радянською системою після того, як владу очолив В. Путін та взявся за реалізацію політики становлення Росії, як «великої енергетичної держави», а також за відновлення всеосяжного контролю влади над економікою країни.
Це посилює залежність Росії від стану справ на світовому ринку енергоносіїв, що залишається негативним для Російської Федерації всупереч сподіванням Москви. Наслідком цих обставин став «парадокс» зі зменшенням доходів державного бюджету Росії від експорту газу в 2016 році при збільшенні обсягів його поставок до Європи. Наприклад, попри зростання експорту газу до країн ЄС з 159,4 млрд куб. м у 2015 році до 179 млрд куб. м у 2016 році, у минулому році доходи компанії «Газпром» у доларовому еквіваленті скоротилися на 10 %. При цьому, за показником EBITDA (прибуток компанії з урахуванням видатків на виплату процентів за акціями, податків та на амортизацію), скорочення доходів перевищує 30 % у доларовому еквіваленті та 25 % — в рубльовому.
У цілому, за період з січня по вересень 2016 року, експорт природного газу Росією оцінювався у суму в 21,6 млрд дол. США, тоді як за аналогічний період 2015 року він склав 31,3 млрд дол. США. Таким чином, доходи Росії від експорту газу в 2016 році сягнули найнижчого рівня за останні 12 років. Тобто, нарощування обсягів експорту газу не компенсувало зниження його вартості. Тим більше, що збільшення експорту російського газу до Європи в основному є наслідком його перерозподілу з України на європейський ринок з подальшим реекспортом до нашої держави.
Привертають увагу і оцінки деяких російських експертів, які взагалі стверджують про збитковість експорту газу Росією. Так, перерахунок експортних поставок газу з кубометрів на тепловий еквівалент (зокрема, у вигляді британських теплових одиниць — БТО) дозволяє оцінити його вартість у 4,2 дол. США за 1 млн БТО. В той же час вартість його доставки з Росії до ФРН оцінюється в 4,8–5 дол. США за 1 млн БТО.
Значною проблемою для Росії залишається також її фактична неспроможність забезпечити поставки газу до Європи в обхід України та Білорусі через нестачу власних коштів, а також відмову ЄС від підтримки російських проектів будівництва нових газотранспортних систем по дну Чорного і Балтійського морів. При цьому Білорусь використовує зазначену ситуацію у своїх цілях та зволікає зі сплатою боргу за російський газ (на сьогодні становить 550 млн дол. США).
Водночас відчутно перешкоджає відновленню позитивної динаміки розвитку економіки Росії криза споживання, зниження обсягів зовнішньої торгівлі та скорочення зовнішніх і внутрішніх інвестицій. За даними Центрального банку Росії, у грудні 2016 року оборот роздрібної торгівлі в РФ скоротився на 4,1 % у порівнянні з груднем попереднього року. В рамках такої тенденції зменшились обсяги продажу, як товарів довготривалого користування, так і продовольства, та товарів першої необхідності.
|
Реальні доступні грошові доходи і середні зарплати населення РФ |
Причина — скорочення реальних доходів суб’єктів економічної діяльності Росії, а також громадян (всупереч твердженням керівництва РФ про їх нібито зростання). За офіційними даними статистичних органів Росії, протягом січня-листопада 2016 року реальне зростання зарплат (з урахуванням інфляції) становило 0,5 % у порівнянні з тим же періодом 2015 року. Однак цей показник не враховує збільшення обов’язкових витрат, зокрема, податків та тарифів на послуги житлово-комунального господарства. З урахуванням таких видатків, реальні доходи громадян у 2016 році не лише не зросли, але й навпаки — впали на 5,3 %.
У порівнянні з жовтнем 2014 року — останнім передкризовим роком — цей показник становить 12,7 %. Тобто, у 2016 році падіння реальних доходів громадян прискорювалося. При цьому, в зв’язку із планами уряду РФ щодо подальшого збільшення податків та вартості послуг ЖКГ, у 2017 році передбачається збереження темпів падіння реальних доходів населення на рівні понад 5 % за рік.
|
Зменшення експортних доходів РФ у 2014-2016 роках, млрд дол. США |
Зберігається також і тенденція зниження обсягів зовнішньої торгівлі Росії. Так, з січня по вересень 2016 року до Росії було ввезено товарів на суму 129,6 млрд дол. США, що на 3,5 % менше, ніж у 2015 році. В цей же період експорт російської продукції склав 201,6 млрд дол. США, що на 22,8 % нижче за показники попереднього року. Це наслідок посилення західних санкцій проти Росії та продовження контрсанкцій режимом В. Путіна, а також брак «твердої» валюти у Росії.
Ця проблема набула особливої гостроти з другого кварталу 2016 року через перевищення обсягів валютних витрат (насамперед на закупівлю товарів у країн «третього світу», які не підтримують санкції проти Росії) над обсягами її надходження. Загалом, з початку минулого року валютні доходи Росії скоротились на близько 20 млрд дол. США, тобто до рівня 1999 року.
Такий стан справ підриває стабільність російської фінансової системи, в т. ч. можливості внутрішнього кредитування російської економіки. За даними Центрального банку РФ, через підвищення ризиків на кредитному ринку, в 2016 році російські банки в цілому скоротили кредитування економіки країни на 7 %, а нефінансових організацій та підприємств — на 9,5 %.
Спостерігається також і відтік фінансових коштів з Росії. Загалом, протягом першого-третього кварталів 2016 року із Російської Федерації було виведено 18,5 млрд дол. США, в т. ч. до Швейцарії — 3,762 млрд дол. (в 1,4 рази більше, ніж за аналогічний період 2015 року), Латвії — 1,5 млрд дол., Китаю — 1,3 млрд дол., Кіпру — 787 млн дол., а також Монако, Сінгапуру та Сполучених Штатів Америки. При цьому відтік коштів із РФ прискорювався саме в третьому кварталі 2016 року, який нібито характеризувався «відновленням зростання російської економіки».
В цілому, за даними Міністерства економічного розвитку РФ, з урахуванням зниження обсягів внутрішніх та зовнішніх кредитів, а також відтоку коштів із Росії, протягом 2016 року інвестиції в основний капітал країни скоротилися на майже 4 %. Виходячи з наведених тенденцій, близько половини керівників російських підприємств відмічають «повну відсутність подальших перспектив капіталовкладень у їх виробництва».
З огляду на малу ймовірність швидкого зняття західних санкцій з Росії, аналогічні проблеми очікуватимуть російську економіку і в 2017 році. За таких обставин уряд Російської Федерації і надалі вдається до фактичного застосування антикризових методів управління російською економікою. Насамперед це стосується надання державної підтримки основним галузям економіки Росії, а також жорсткої економії бюджетних коштів.
|
Витрати на національну оборону РФ, у % до попереднього року |
За рішенням уряду РФ, у 2017 році лише на «забезпечення стабільної роботи» індустріальних галузей економічного комплексу Росії планується спрямувати 107,5 млрд руб. із резервних фондів країни. Своєю чергою, через нестачу коштів, у Федеральному бюджеті РФ на 2017–2019 роки суттєво знижені видатки на фінансування соціальної сфери — на близько 50 % та навіть оборони — на 30 % (з 3,89 трлн руб до 2,84 трлн руб).
При цьому, компенсація скорочення федеральних видатків на соціальні потреби країни передбачається за рахунок місцевих бюджетів суб’єктів федерації Росії. А протягом наступних трьох років планується майже в 7 разів знизити обсяги бюджетних кредитів для російських регіонів. За оцінками експертів Міжнародного рейтингового агентства S&P Global Rating, все це поставить на межу банкрутства близько 20 суб’єктів Росії. Водночас консолідований борг регіонів РФ зросте на 50 % (сьогодні вже становить 2,2 трлн руб.).
Загалом, наведені факти та плани керівництва РФ щодо «можливості швидких позитивних зрушень у розвитку економіки Росії», не кажучи вже про обіцянки «досягнення темпів її зростання вище за світові», підтверджують їх винятково пропагандистський характер.
І навіть більше, внаслідок запланованого урядом Росії скорочення соціальних видатків, у найближчій перспективі слід очікувати і подальшого ускладнення в країні соціально-економічної ситуації. Так, за даними соціологічних опитувань, сьогодні близько 40 % росіян вже вважають себе бідними (офіційно російською владою визнається лише 13 %) та мають проблеми з придбанням продуктів харчування та товарів першої необхідності. Даний показник майже вдвічі перевищує рівень 2013 року — до початку збройної агресії Росії проти України.
Такий стан справ об’єктивно обумовлює зростання невдоволення російських громадян ситуацією в країні. Зокрема, за результатами опитувань Фонду «Громадська думка», понад половина респондентів надали негативну оцінку діям керівництва РФ у економічній сфері. Це спричиняє зниження особистого рейтингу президента РФ В. Путіна. За твердженням соціологічної організації «Левада центр», з 2014 року кількість громадян Росії, які вважають, що В. Путін «успішно вирішує проблеми країни», знизилась з 38 % до 28 %. Водночас, 29 % відсотків опитаних заявили про погіршення свого ставлення до В. Путіна.
У російському суспільстві спостерігається і зростання антивладних настроїв. Фактично, на сьогоднішній день в Росії вже є, як мінімум, три протестних рухи соціально-економічної спрямованості, що об’єднують шахтарів Ростовської області, фермерів Краснодарського краю та інших регіонів РФ, а також власників і водіїв автотранспортних підприємств міжміських та міжрегіональних («дальнобійних») сполучень.
Зараз лідери цих рухів об’єднують та посилюють координацію своїх дій, намагаються вдаватись до нових форм тиску на владу. Зокрема, за підсумками з’їзду фермерів із різних регіонів РФ 15 листопада 2016 року у м. Ставрополь (брали участь близько 1,2 тис. осіб), ухвалене рішення про проведення «тракторного маршу» на Москву в березні 2017 року (після того, як настануть сприятливі кліматичні умови). Лідери руху російських «дальнобійників» планують перейти від окремих акцій типу блокування автошляхів та «маршів» на Москву до систематичних страйків. На погляд активістів руху, це загрожуватиме паралічем транспортної системи в країні, що стане потужним важелем впливу на керівництво Росії.
При цьому акції протесту поступово переходять із соціально-економічної у політичну площину. Так, діяльність протестних рухів намагаються очолити окремі опозиційні сили Росії, зокрема КПРФ, що може відновити елементи політичного протистояння в країні.
Ускладнюються і відносини між Москвою та суб’єктами Росії. Це наслідок невдоволення місцевих лідерів діями уряду РФ з вилучення коштів у прибуткових регіонів країни (в формі підвищення податків) для надання допомоги депресивним районам. Наведена ситуація може викликати «бунт» суб’єктів федерації РФ та вилитися в сепаратистські процеси в Росії, як це траплялося у середині 1990-х років.
До того ж все більші розбіжності у російському суспільстві викликають негативні наслідки курсу Москви на конфронтацію з Україною та Заходом. Так, 4 листопада 2016 року у рамках святкування «Дня народної єдності Росії» в Москві відбувся провладний марш «Ми єдині» за участю прихильників В. Путіна. А 5 листопада 2016 року у Люблінському районі столиці РФ сталася альтернативна акція «Руський марш» під гаслами «Росія без Путіна», «Досить війн руського світу!», «Росія повинна зайнятися своїми справами та припинити конфлікти із Заходом та братньою Україною!».
За таких обставин керівництво РФ посилює увагу до питань протидії загрозі поширення соціальних заворушень в країні. Саме з цією метою у 2016 році була створена т. зв. Російська гвардія з функціями силового придушення виступів проти режиму В. Путіна. Характерним є також факт збереження у Федеральному бюджеті РФ на період 2017–2019 років видатків за статтею «безпека і правоохоронна діяльність» на рівні 1,94 трлн руб. при скороченні видатків на оборону від зовнішньої агресії.
Загалом, все це свідчить про реальну дієвість західних санкцій проти режиму В. Путіна в плані нанесення суттєвих збитків російській економіці. Економічні проблеми Росії та перспективи їх загострення вже змусили Москву погодитися на ряд змін у своїй політиці. Наприклад, з середини 2015 року Росія утримується від проведення масштабних операцій проти сил АТО в зоні конфлікту за винятком локальних дій на окремих напрямках, зокрема, в районі Світлодарської дуги та Авдіївки, що мають стратегічне значення для самопроголошених республік.
Нестача коштів також змусила Росію відмовитись від реалізації низки програм з модернізації збройних сил РФ, у т. ч. їх стратегічної ядерної складової. Відкладена й програма зі створення «Перспективного авіаційного комплексу» (стратегічного ракетоносця нового покоління), замість чого планується відновити виробництво модернізованих літаків Ту-160. Щоправда, навіть реалізація таких планів під великим питанням.
Крім того, спостерігається збільшення проблем у справі реалізації планів Росії щодо подальшого нарощування угруповань її військ на Західному напрямку, в т. ч. поблизу кордонів України. Зокрема, відкладені плани з розгортання бригади повітрянодесантних військ у м. Вороніж, що передбачалося ще в 2016 році. При цьому фактично визнається нестача коштів для реалізації таких заходів (вартість розгортання однієї бригади чи дивізії оцінюється в суму близько мільярда рублів).
Досить показовий характер має також і зміна риторики Москви від жорсткої конфронтації із Заходом до демонстрації готовності відновити відносини зі США та ЄС. Водночас висловлюються «нетерплячі» сподівання на можливість швидкого зняття санкцій з Росії після обрання Д. Трампа президентом Сполучених Штатів Америки.
Звичайно, все це не означає, що режим В. Путіна відмовиться від своїх неоімперських планів, однак свідчить про втрату ним можливостей забезпечення їх повноцінної реалізації. Це підтверджує виняткову важливість продовження США та ЄС політики санкцій проти Росії, що обов’язково змусить її змінити свої позицій.
У тому випадку, якщо ці санкції таки будуть збережені, то вже у поточному році Росія фактично вичерпає свої фінансові резерви і уряд РФ не зможе надалі підтримувати російську економіку. Звісно, це поставить Російську Федерацію на межу неконтрольованої економічної кризи з непередбачуваними наслідками.
У даному зв’язку вкрай важливе значення мала б реалізація планів Конгресу США щодо запровадження пакету всеосяжних санкцій проти Росії через втручання Москви у президентські вибори у Сполучених Штатах Америки (зокрема, передбачають застосування обмежень проти осіб та компаній, які інвестують понад 20 млн дол. США у нафтогазову галузь РФ). За оцінками російських експертів, такі санкції відчутно підірвуть роботу цілих секторів російської економіки, що матиме катастрофічні наслідки для Росії.
