Юрій Радковець
Відновлення контролю над східною ділянкою українсько-російського державного кордону суперечить геополітичним інтересам путінської Росії.
Аналіз сучасної військово-політичної ситуації у зоні проведення АТО, а також результатів останніх засідань Тристоронньої контактної групи у Мінську дає підстави експертам Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» стверджувати, що Російська Федерація буде і надалі максимально блокувати та затягувати у часі переговорний процес з питань відновлення Україною контролю над тимчасово неконтрольованою ділянкою українсько-російського державного кордону, протяжністю 409,3 кілометри.
Про це ж в інтерв'ю Hromadske.TV повідомляє і представник України у політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи в Мінську Євген Марчук. Крім того, за його словами, озброєна Поліцейська місія ОБСЄ також навряд чи з'явиться на Донбасі цього року. При цьому слід враховувати, що у Поліцейської місії ОБСЄ відсутні функції правоохоронної діяльності, щоб забезпечити вибори на Донбасі.
Разом з тим, питання відновлення контролю над тимчасово неконтрольованою ділянкою українсько-російського державного кордону є ключовим і стратегічно важливим для України, що передбачено «Комплексом заходів, спрямованих на імплементацію Мінських домовленостей» від 12 лютого 2015 року, який був закріплений прийнятою лідерами «Нормандської четвірки» (президентами Франції, України, Росії і канцлером Німеччини) відповідною декларацією.
Стратегічна важливість вирішення цього питання обумовлена тим, що на сьогоднішній день Російська Федерація надає потужну військову, військово-технічну, фінансову та ресурсну підтримку російсько-терористичним військам на Донбасі (у т. ч. незаконним збройним формуванням так званих «ДНР» і «ЛНР») шляхом постачання їм озброєння та військової техніки, людських та матеріально-технічних ресурсів через тимчасово неконтрольовану ділянку українсько-російського державного кордону.
Таким чином, питання відновлення суверенітету та територіальної цілісності України на всій протяжності українсько-російського державного кордону, суперечить сучасним геополітичним інтересам Росії.
Цілком прогнозований є й той факт, що Російська Федерація і надалі продовжуватиме наполягати на тому, що основним механізмом врегулювання «внутрішнього українського конфлікту на Донбасі» є прийняття змін та доповнень до Конституції України у частині децентралізації та законодавчого визначення «особливого статусу» окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), що має бути обов’язково погоджено з представниками цих районів. При цьому, російська сторона наполягатиме виключно на організації «прямого діалогу» між Києвом та Донецьком і Луганськом.
Таку позицію Російська Федерація прогнозовано буде займати на переговорах у форматі «Нормандської четвірки» під час діалогу зі Сполученими Штатами Америки та керівництвом Євросоюзу, у зверненнях до Головування Німеччини у ОБСЄ, а також взаємодіючи зі Спеціальною моніторинговою місією (СММ) ОБСЄ.
З питань відновлення Україною контролю над тимчасово неконтрольованою ділянкою українсько-російського державного кордону, Російська Федерація й надалі наполягатиме на необхідності дотримання так званої «послідовності дій», що закріплена «Мінськими угодами» та схвалена лідерами країн «Нормандської четвірки». Зокрема, в частині першочергового виконання пунктів «Комплексу заходів, спрямованих на імплементацію Мінських домовленостей» від 12 лютого 2015 року, пов’язаних із проведенням місцевих виборів на Донбасі, прийняттям Закону України про особливий статус окремих районів на постійній основі, відображенням цього «особливого статусу» в Конституції України, а також проведенням широкомасштабної амністії бойовикам «ДНР» і «ЛНР».
Тобто, у будь-який спосіб російська сторона буде й надалі блокувати та затягувати у часі переговорний процес з питань відновлення Україною контролю над державним кордоном у форматі роботи Трьохсторонньої контактної групи у Мінську.
При цьому Російська Федерація продовжуватиме висловлювати «занепокоєність» загрозою ескалації бойових дій на Сході України, пояснюючи це «поступовим захопленням українськими військовими нейтральної зони вздовж лінії розмежування», що начебто призводить до приближення позицій сторін конфлікту, провокує активізацію зіткнень та прямо і грубо порушує положення «Комплексу заходів, спрямованих на імплементацію Мінських домовленостей» від 12 лютого 2015 року.
В якості підтвердження такого роду «занепокоєнь» Росія може надавати звіти СММ ОБСЄ щодо порушення режиму припинення вогню та відведення озброєнь з обох сторін, які трактуватиме по-своєму, із представленням виключно порушень, що здійснюються начебто суто українською стороною.
Водночас Росія буде продовжувати демонструвати «підтримку» зусиль Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ та Спільного центру з контролю та координації (СЦКК) щодо зниження напруженості вздовж лінії зіткнення, а також відмічати позитивну роль спільних дій спостерігачів СММ ОБСЄ та представників СЦКК щодо недопущення перетворення локальних зіткнень вздовж лінії розмежування у масштабні збройні протистояння.
Тим самим, російська сторона наполягатиме на зосередженні уваги спостерігачів СММ ОБСЄ на території вздовж лінії розмежування, підконтрольній Україні, де розташовуються підрозділи Збройних Сил України та інших військових формувань і правоохоронних органів, з метою здійснення моніторингу за режимом припинення вогню зі сторони України, верифікації відведеного українського озброєння та фіксації «порушень українських військовиків».
У свою чергу, періодичні надання доступу передовим патрульним базам СММ ОБСЄ до пунктів пропуску на українсько-російському державному кордоні, що не контролюються урядом України, будуть представлені як «відкритість і прозорість» російської сторони та її загальна налаштованість на розв’язання конфлікту мирним шляхом.
Разом з тим, російська сторона продовжуватиме закликати СММ ОБСЄ зосередитись на патрулюванні саме лінії розмежування, та особливо на здійсненні моніторингу контрольних пунктів в’їзду-виїзду, з метою припинення на них порушень, зменшення черг, зняття блокад тощо, мотивуючи це захистом громадянських прав мешканців тимчасово неконтрольованих Україною ОРДЛО.
Підсумовуючи наведене вище зазначимо, що Україні потрібно послідовно та цілеспрямовано наполягати на необхідності відновлення контролю над тимчасово неконтрольованою ділянкою українсько-російського державного кордону. Зазначена позиція української сторони має стати ключовою передумовою до мирного врегулювання військового конфлікту на Донбасі.
Важливою і безумовною складовою цього процесу також має стати забезпечення повного і безперешкодного доступу СММ ОБСЕ до неконтрольованої ділянки українсько-російського державного кордону та поетапне відновлення суверенітету і територіальної цілісності України в зоні військового конфлікту.
Що стосується розгортання та задіяння озброєної Поліцейської місії ОБСЄ у зоні конфлікту, то, за оцінками учасників Тристоронньої контактної групи у Мінську, вона навряд чи з'явиться на Донбасі цього року. При цьому слід також враховувати, що у Поліцейської місії ОБСЄ відсутні функції правоохоронної діяльності, щоб забезпечити місцеві вибори на Донбасі.
