19 липня 2018

США, Росія та Україна

Підсумки зустрічі Д. Трампа та В. Путіна в контексті реальної політики Вашингтону

 

В умовах триваючої збройної агресії Москви проти України дуже важливо, як саме США ставляться до Росії, оскільки це позначається на консолідованій політиці Заходу зі стримування режиму В. Путіна. В цьому зв’язку слід мати на увазі низку чинників, що визначають характер американсько-російських відносин і пояснюються як зовнішніми інтересами, так і окремими внутрішніми питаннями обох цих країн.

Щодо головного інтересу Москви, то це зміна у ставленні США до Росії та їх зовнішньої політики, в т. ч. згода Вашингтону на розподіл у світі сфер впливу, скасування антиросійських санкцій, визнання «російської» належності Криму, і, ясна річ, підтримка російського підходу до врегулювання конфлікту на Донбасі. В обмін на це Росія погодиться поглибити співробітництво зі США в питаннях боротьби з тероризмом (у т. ч. в Сирії), скорочення ядерних озброєнь, а також надати американському бізнесу преференції на російському ринку.

Маючи це на увазі, Росія вибудовує свою політику стосовно США, намагаючись переконати в необхідності відновити повноцінні двосторонні стосунки (що матиме позитивні наслідки для обох сторін), одночасно застосовуючи різного роду заходи впливу на позицію Вашингтону. Основними з таких заходів можна вважати військове, в т. ч. ядерне, шантажування США; провокування напруженості в зонах американських інтересів (зокрема, довкола КНДР та Сирії); підкуп представників політико-бізнесових кіл США та втручання у вибори в країні за допомогою спеціальних інформаційних заходів через електронні ЗМІ.

…Стратегічна мета США — не допустити відродження Росії в якості нового центру сили світового рівня…

Своєю чергою, стратегічна мета США — не допустити відродження Росії в якості нового центру сили світового рівня, що створить загрозу американському домінуванню у світі. Для цього США, ще з часів розпаду Радянського Союзу, вдаються до політики стримування Росії, включно з підтримкою процесів розширення НАТО і ЄС; поглиблення відносин з країнами колишнього СРСР на противагу діям Москви з відновлення її контролю над пострадянським простором; а з 2014 року — запровадження та послідовного посилення санкцій проти Російської Федерації у відповідь на її збройну агресію проти України та пряму конфронтацію із Заходом.

В той же час США зацікавлені у співробітництві з Росією за низкою напрямів, у т. ч. в сферах ядерного роззброєння, протидії тероризму та розвитку двосторонніх економічних зв’язків. В окремих випадках для США така співпраця більш важлива, ніж питання зі стримування російської експансії. Як приклад — перехід США на початку 2009 року до політики «перезавантаження» відносин з Росією по їх різкому загостренні після нападу Москви на Грузію у серпні 2008 року. Були оприлюднені і причини такого кроку: необхідність налагодження взаємодії з Росією для спільної протидії негативним наслідкам світової фінансово-економічної кризи. Однак подальші дії Росії проти України, які американці сприйняли як загрозу своїм інтересам та виклик безпеці всього Західного світу, змусили Вашингтон відмовитись від таких планів.

Амплітуда згаданих коливань курсу США довкола стратегічної лінії стримування Росії в черговий раз збільшилась після того, як Д. Трампа обрали президентом. До причин цього можна віднести і особливості його менталітету, який, з одного боку, є певним віддзеркаленням настрою люмпенізованого прошарку американського населення, а з іншого — наслідком високого рівня амбіцій Д.Трампа, який прагне будь-що увійти в історію на рівні з Дж. Кеннеді та Р. Рейганом. До того ж він є власником великого бізнесу зі своїми інтересами, в т. ч. у Росії, та допускає можливість вдаватися до не завжди чесних методів при реалізації вигідних оборудок.

Саме на це і розраховувала Росія в рамках своїх сподівань на можливість нового «перезавантаження» відносин зі США. Вона дійсно могла зважитись на підкуп оточення Д. Трампа та на втручання у вибори в США, як це стверджують американські спецслужби, спираючись на конкретні факти.

…Незважаючи на передвиборні обіцянки Д. Трампа відновити стосунки із Росією, а також на його подальші загравання з Москвою, реальна політика США на російському та українському напрямах залишається незмінною…

Разом з тим, незважаючи на передвиборні обіцянки Д. Трампа відновити стосунки між США та Росією, а також на його подальші загравання з Москвою, в т. ч. відверто брутального характеру, реальна політика Сполучених Штатів Америки на російському та українському напрямах залишається незмінною. І навіть більше, вже за часів Д. Трампа США, посилюючи санкції проти Росії, вивели їх на якісно новий рівень (зокрема, в рамках закону «Про протидію противникам Америки через санкції», який був ухвалений в серпні 2017 року і передбачає застосування персональних обмежень проти осіб з оточення В. Путіна).

Причиною цього можна вважати тверду позицію Конгресу США, що виступає за продовження жорсткої політики стосовно Росії та стримує Д. Трампа. Її підтримує більшість політичних сил країни, спецслужби та в цілому американське суспільство. За таких обставин реальні кроки Д. Трампа назустріч Росії фактично означатимуть крах його політичної кар’єри. А суперники Д. Трампа матимуть реальне підґрунтя для звинувачень його, як президента країни, у зраді США та зв’язках з Росією, а отже і для його кримінальних переслідувань.

Кажуть, окремі експерти не виключають можливості «гри» США у «доброго та злого поліцейського», коли Д. Трамп висловлює готовність нормалізувати відносини з Росією, а Конгрес — демонструє жорстке до неї ставлення. На користь цієї версії наводиться факт запровадження Конгресом США нових санкцій проти Росії, що стається після кожної зустрічі Д. Трампа з В. Путіним, коли російський президент відмовляється йти на поступки. Про такий характер американсько-російських відносин красномовно свідчить чергова зустріч двох президентів у столиці Фінляндії м. Гельсінкі 16 липня ц. р. Так, незважаючи на твердження ЗМІ про її «історичний характер» та заяви Д. Трампа щодо початку нової ери у стосунках між США та Росією, вона фактично не мала жодних відчутних результатів, що довелося визнати і самому В. Путіну. При цьому відверті загравання Д. Трампа із Росією викликали гостро негативну реакцію у США, що змусило його відмовитись від своїх заяв з приводу Росії. Зокрема, у Гельсінкі він спільно з В. Путіним категорично відкидав втручання Москви у президентські вибори у США, але вже після повернення до Вашингтону визнав даний факт та причетність до такого втручання особисто президента РФ. І… відкинув можливість зняття санкцій з Російської Федерації.

Незабаром у Конгресі США було порушено питання про підготовку чергового пакету санкційних обмежень стосовно Росії. А на розгляді Сенату американського Конгресу вже знаходиться проект резолюції, де засуджуються російська анексія Криму та порушення там прав людини. Було також підтверджено рішення про виділення Україні 100 млн дол. США на закупівлю озброєння та військового спорядження.

Свій внесок зробили американські правоохоронні органи, коли напередодні зустрічі Д. Трампа та В. Путіна Міністерство юстиції США оприлюднило обвинувальний висновок у справі, яку веде спеціальний прокурор Р. Мюллер про розслідування російського втручання у вибори 2016 року. У висновку містяться звинувачення на адресу російських громадян, які зламали електронну пошту та комп’ютерні мережі Демократичної партії. Всі ці громадяни є співробітниками ГРУ ГШ ЗС Росії.

…Це засвідчує фактичну неможливість радикальних змін у політиці США стосовно Росії, в т. ч. досягнення ними будь-яких домовленостей та компромісів за рахунок України…

З урахуванням цього зустріч Д. Трампа та В. Путіна жодним чином не додала впевненості іноземним інвесторам на російському ринку. Відразу ж після завершення переговорів у Гельсінкі рубль та акції державних облігацій РФ відновили падіння до найнижчих рівнів за останній місяць.

 

Чи хіба цього недостатньо, щоб засвідчити фактичну неможливість радикальних змін у політиці США стосовно Росії, в т. ч. досягнення ними будь-яких домовленостей та компромісів за рахунок України? В той же час популістські кроки та висловлювання Д. Трампа використовуються Росією та її поплічниками в інших країнах з метою створити негативний інформаційний фон довкола України та підірвати впевненість українського суспільства у подальшій підтримці нашої держави її західними партнерами і союзниками.

 

 

site counter