27 травня 2015

«Крим наш»: сумні підсумки першого року російської анексії Криму

В квітні ц. р. минув перший рік з часу анексії Росією Криму, що надає привід для підведення деяких підсумків цієї події. Чим став цей рік для кримчан і які наслідки він мав для жителів півострова? Відповідь на це запитання можуть дати реалії сьогоднішньої ситуації в Криму.

Глибоким розчаруванням завершились сподівання більшої частини населення АРК на покращення їх життя після «приєднання» Криму до Росії.В дійсності ситуація набула зовсім іншого характеру, а саме — призвела до критичного погіршення загального стану економіки півострова, а також суттєвого загострення соціально-економічних та міжнаціональних проблем на його території.

Свідченням зазначеного є падіння валового регіонального продукту Криму на більш ніж 11 % протягом першого року російської окупації півострова. При цьому: промислове виробництво в автономній республіці скоротилося на 9,9 %; обсяги виконання будівельних робіт — на 55,5 % (до російської окупації кримська будівельна галузь займала одне із перших місць в Україні по динаміці розвитку); обсяги вантажоперевезень — на 32,1 %; обсяги пасажирських перевезень — на 14,2 %.

До російської анексії в Криму нараховувалось 54 тис. підприємств та 135 тис. приватних підприємців, а в березні 2015 року — залишилося всього 22 тис. юридичних осіб і 39,8 тис. приватних підприємців (падіння в 2,5 та в 3,4 рази, відповідно).

Все стало наслідком розриву зв’язків Криму з Україною, втрати замовлень підприємствами півострова, неспроможності Росії виділити необхідні кошти на утримання та розвиток регіону, а також західних санкцій проти окупаційного режиму автономної республіки. Крім того, виявилась значна кількість суперечливих питань, пов’язаних із легітимізацією підприємницької діяльності в Криму. Більшість бізнесменів (за виключенням «протеже» нової влади) не можуть розвивати власні справи, оскільки перебувають у «законодавчому вакуумі». Зокрема, це стосується відсутності чіткого механізму сплати податків, особливо бізнесовими структурами, які мають свої філіали як на материковій частині України, так і на окупованих територіях.

«Самооборона Криму»
Наведіть мишу,
щоб побачити альтернативне фото

Суттєвий негативний вплив на кримську економіку здійснює також протиправна діяльність представників т.зв. «Самооборони Криму» (СК, створені Росією незаконні збройні формування, які здійснювали силове захоплення влади в Криму в березні 2014 року). Зокрема, представники СК, без пред’явлення будь-яких дозвільних документів, вимагають від підприємців на ринках та в торгових центрах надання їм для «перевірки» ліцензій, сертифікатів, санітарних та інших документів. У разі відмови надати такі документи або їх відсутності — стягуються штрафи, в т. ч. під загрозою застосування сили.

Економічні проблеми Криму об’єктивно призвели і до падіння життєвого рівня кримчан (за виключенням представників окупаційної влади півострова), який на сьогоднішній день не тільки не відповідає очікуваним стандартам, але й знаходиться нижче відповідного показника до окупації Криму Росією.

Зокрема, за підсумками 2014 року зростання інфляції в Криму становило 42 %. При цьому, вартість продуктів харчування збільшилась на понад 70 %. В той же час, всупереч обіцянкам керівництва РФ щодо зростання зарплат і пенсій до російського рівня, в результаті перерахунку, а також випереджальних темпів інфляції, вони фактично залишились без змін (за станом на середину січня ц. р. у середньому становили 8-10 тис. російських рублів або 3-4 тис. гривень, в той час, як ціни на харчові продукти та товари першої необхідності зросли до рівня, вищого ніж у Москві). Більше того, у зв’язку з нестачею коштів, на початку 2015 року зарплати працівників бюджетної сфери у середньому були знижені на 30 % (як загалом і в Росії).

Та навіть такі, урізані зарплати, не виплачуються вчасно і в повній мірі. Так, за даними т. зв. Федеральної служби статистики Криму («Кримстат»), в квітні ц. р. заборгованість по виплаті заробітної плати на території Кримського півострова становила майже 160 млн рублів (загалом

65 підприємств мали заборгованість перед 7,4 тис. робітників). При цьому на ряді підприємств (в першу чергу оборонно-промислового комплексу) зарплати не виплачувались понад 7 місяців.

Занепад туристичної галузі Криму
Наведіть мишу,
щоб побачити альтернативне фото

Ще більшу проблему створює занепад туристичної галузі Криму, яка формує більшу частину кримської економіки та бюджету, і, по суті, залишається основним джерелом доходів більшості кримчан. Проявом наведеної тенденції став фактичний зрив курортного сезону 2014 року внаслідок суттєвого скорочення (на 50-70 %) бажаючих відпочити в Криму.

З однієї сторони, це стало результатом бойкоту відпочинку в Криму громадянами України (завжди становили більшість відпочиваючих в АРК) після окупації півострова Росією, а з іншої — ускладнення транспортного сполучення з Кримським півостровом, нестабільної ситуації на його території (в т. ч. зростання рівня злочинності та суттєве погіршення криміногенної ситуації), мілітаризації Криму та знищення його екології, а також підвищення цін на продукти харчування та курортні послуги. Невирішеність (а в ряді випадків і подальше ускладнення) цих проблем відкриває реальні перспективи для зриву курортного сезону в Криму також і у 2015 році, що вже показали травневі свята.

Так, фактично повністю зірвані плани збільшення пропускної спроможності Керченської переправи — основного шляху прямого сполучення Криму з Росією поза континентальною частиною території України. Крім того, так і залишилися нереалізованими задекларовані наміри щодо реконструкції автомобільних доріг між портовими та курортними містами. Причинами цього є як нестача коштів у російському бюджеті, так і неможливість завезення будівельних матеріалів на Кримський півострів ні з Росії, ні з України. Крім того, з економічної точки зору робота Керченської переправи повністю не виправдовує себе і загалом потребує 100 % дотацій зі сторони Російської Федерації.

Аналогічна ситуація складається і з реалізацією намірів керівництва РФ щодо спорудження мостового переходу через Керченську протоку. На фоні гучних заяв російської сторони про «початок» та «успішне проведення» будівельних робіт, досі не визначені джерела їх фінансування (орієнтовна вартість проекту становить 228 млрд руб.), що засвідчує виключно декларативний характер оголошених планів. Підтвердженням цього стала відмова від участі у проекті російських приватних інвесторів та страхових компаній через західні санкції стосовно бізнесової діяльності на території Кримського півострова.

Без реального вирішення залишається також і низка інших проблем, зокрема щодо забезпечення Криму прісною водою, електроенергією та газом, які переважною більшістю постачались і продовжують постачатися з континентальної частини України. На сьогоднішній день це вже призвело до суттєвих збитків сільського господарства регіону (фактично зрошується лише не більше 10 % посівних площ), засолення ґрунтів, а також секторних відключень електричного струму на півострові.

Спроби та прожекти Росії ліквідувати залежність Криму від України (в т. ч. шляхом проведення лінії електропередач та газопроводу по дну Керченської протоки, розгортання мережі дизельних електростанцій, збільшення кількості артезіанських свердловин та створення нових водосховищ) потребують значного часу та коштів і не гарантують успіху.

Ускладнення соціально-економічної ситуації в Криму викликає негативну реакцію населення півострова, яке демонструє невдоволення діями окупаційної влади автономної республіки. Свідченням цього є збільшення кількості акцій протестів як стихійного, так і досить організованого характеру.

Зокрема, в цьому плані найбільш резонансний характер мали страйки працівників тролейбусного парку у Сімферополі восени 2014 року та на початку березня 2015 року через багатомісячні затримки з виплатою заробітної плати, мітинг руху «Защитим Севастополь» в квітні ц. р. під гаслами проти беззаконня діючої влади Криму та повернення рівня життя за часів України та багато інших.

Як і очікувалось, наслідком наведених процесів постає послаблення проросійських настроїв в Криму, що набуває все більш відкритого характеру. При цьому невдоволення ситуацією на півострові висловлюють не тільки прості громадяни але й деякі представники окупаційних органів влади. Більш того, відмічається тенденція щодо зростання кількості прихильників ідеї повернення Криму до складу України (насамперед серед молоді, яка виросла при незалежній Україні і може порівняти її з російським режимом В. Путіна).

Так, навіть тільки за даними газети «Кримська правда» (контролюється кримськими комуністами, які завжди займали найбільш відверті антиукраїнські позиції), на сьогоднішній день понад 60 % населення Криму виступають за відновлення українського статусу півострова. Аналогічні оцінки надають і незаангажовані російські соціологи, зокрема відоме агентство «Левада-Центр».

Характерно, що зменшується також і кількість стійких прихильників приєднання Криму до Росії і у самій Російській Федерації. Зокрема, в березні 2014 року за анексію Кримського півострова однозначно виступали 57 % російських громадян, в той час як у січні 2015 року — лише 50 %. Зазначена тенденція зберігається і на теперішній час та набуває подальшого розвитку.

З огляду на катастрофічні наслідки такого розвитку подій для інтересів Російської Федерації, керівництво країни докладає усіх можливих зусиль з недопущення подальшого посилення негативного відношення населення Криму до Росії. При цьому, у зв’язку з неспроможністю Москви забезпечити вирішення соціально-економічних проблем регіону, основним напрямом дій російської сторони постає введення більш жорсткого поліцейського режиму на півострові.

Зокрема, досить жорстко та безкомпромісно придушуються всі акції протестів проти діяльності нової влади (включаючи застосування загонів поліції спеціального призначення), організовано тотальне прослуховування телефонних розмов кримчан, постійно піддаються переслідуванням особи, які критикують режим В. Путіна та висловлюють невдоволення ситуацією в Криму, блокується та припиняється діяльність українських і кримськотатарських організацій та засобів масової інформації.

У репресивних заходах в Криму бере активну участь також і Російська Православна церква (Московського патріархату) як один із основних провідників російського неоімперіалізму і складова частина діяльності російських спецслужб, що ініціює цинічні захвати, закриття та розграбування храмів Української Православної церкви (Київського патріархату) та кримськотатарських мечетей.

Відмічаються також численні випадки адміністративних покарань місцевого населення за антиросійські та антипутінські висловлювання, в т. ч. у приватних розмовах по мобільних телефонах. Співробітники ФСБ затримують людей, пред’являють їм роздруківки дзвінків та допитують щодо абонентів, з якими велися розмови. Після цього затриманим виписують штрафи до 40 тис. рублів та погрожують більш жорсткими санкціями у випадку повторення таких «правопорушень».

Крім того, суттєво збільшена кількість співробітників МВС, а також дільничних та патрулів (у т. ч. із залученням військовослужбовців ЗС РФ) з метою недопущення антиросійських виступів в Криму.

В рамках зазначених дій російської влади головний удар наноситься по кримськотатарській общині Криму, яка викликає особливе несприйняття керівництва Російської Федерації. У цьому плані докладаються цілеспрямовані зусилля і конкретні заходи щодо залякування та витиснення кримських татар з Криму шляхом створення неприйнятних умов для їх подальшого проживання на території півострова.

З часу окупації Криму Росією проти кримськотатарського населення тривають: безпідставні арешти представників усіх прошарків корінного народу кримських татар; їх цинічні вбивства, а також захоплення у заручники (викрадення) та катування; обшуки офісів і житлових приміщень; припинення ліцензії на діяльність кримськотатарських ЗМІ; заборона масового проведення національних свят, а також прирівнення мусульманських звичаїв до актів екстремізму; погрози заборони та взагалі ліквідації кримськотатарського Меджлісу; заборона на в’їзд до Криму лідерам кримськотатарського народу; безпардонний захват або знищення кримськотатарського бізнесу на користь російського бізнесу на півострові.

Особливе занепокоєння викликає припинення з 1 квітня 2015 року мовлення єдиних у світі кримськотатарського телевізійного каналу «ATR», дитячого телевізійного каналу «Lale» та радіостанції «Мейдан», виходу друкованих видань «Авдет», «Кирим» та інших, діяльності інформаційного агентства «QHA» шляхом невмотивованої відмови кримської влади у їх перереєстрації, що фактично є порушенням ст. 16 Декларації ООН про права корінних народів. Подібні дискримінаційні дії кримської окупаційної влади, що ведуть до припинення діяльності незалежних кримськотатарських ЗМІ, викликали масове обурення кримських татар. Народна акція «Не вбивайте ATR» проводиться не тільки у Криму, але і в країнах, де проживає кримськотатарська діаспора. Ряд відомих правозахисників, журналістів і громадських діячів Росії також виступили проти дискримінації та загрози закриття незалежних кримськотатарських ЗМІ.

За таких умов в Криму зростає атмосфера недовіри кримських татар до росіян і навпаки. У зв’язку зі складною ситуацією частина молодих татар залишає півострів, а інші та старше покоління готуються до найгіршого розвитку подій, включаючи здійснення збройного опору російським окупантам та їх можливим спробам повторення депортації кримськотатарського населення.

На цьому фоні Росія цинічно демонструє «турботу» про жителів Криму та «розвиток» економіки півострова. Однією з таких демонстрацій став візит до Криму голови уряду Росії Д. Медведєва наприкінці квітня ц. р. Всупереч очевидним фактам він виступив з публічною заявою щодо «зростання» та «покращання» стану кримської економіки, в особливості її охоронно-промислового сектора, який ніби то отримав значну кількість замовлень на виробництво нових видів озброєння та військової техніки.

Крім того, Д. Медведєв у черговий раз пообіцяв виділити з бюджету Росії багатомільярдні суми на підтримку сільського господарства регіону, вирішення проблеми забезпечення півострова питною водою, газом та електроенергією, а також реконструкцію і розвиток туристичної і медичної сфер.

 

Цікаво, чим на цей раз завершаться всі ці чергові обіцянки, і чи не прийдеться правоохоронним органам Росії відкривати нові кримінальні справи про нецільове використання (читай — розкрадання) федеральних коштів в Криму як це вже було зроблено у квітні ц. р.? До речі, тільки по виявленим фактам сума таких коштів становить понад 4 млрд рублів.

 

Як це починає нагадувати Чечню, Абхазію та Південну Осетію…