КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ
(11.07.-17.07.2016 р.)
I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України
Після самітів ЄС та НАТО наприкінці червня — на початку липня ц. р., у ході яких були прийняті ключові рішення щодо продовження санкцій проти Росії та посилення військової присутності Альянсу в країнах ЦСЄ і Балтії, головним чинником впливу на ситуацію довкола України та інтереси і безпеку нашої Держави постають перспективи переходу конфронтації між Москвою та Заходом на якісно новий рівень.
Свідченням реальності таких перспектив стали результати засідання Ради Росія-НАТО 13 липня ц. р., під час якого обговорювались ситуація довкола України та в зонах інших конфліктів, підсумки Варшавського саміту Альянсу, а також тема військової активності в Європі та зниження ризиків. Розгляд даних питань вказує на наявність глибоких розбіжностей між Росією та НАТО практично за всіма напрямами.
Незважаючи на позитивні оцінки візиту Державного секретаря США Дж. Керрі до Москви 14-15 липня ц. р., результати його переговорів з керівництвом РФ також підтвердили розбіжності сторін з українського питання. При цьому досягнення США та Росією певного порозуміння щодо необхідності поглиблення взаємодії двох країн у боротьбі з ісламським екстремізмом жодним чином не зможе вплинути на їх ставлення до України.
Посилення напруженості у відносинах між Росією та США, НАТО і ЄС здійснює визначальний вплив на ситуацію в зоні конфлікту на Сході України та розвиток воєнно-політичних процесів довкола нашої Держави.
ІІ. Збройна агресія Росії проти України
2.1. Схід України (зона АТО)
Як і передбачалося, в період та після проведення саміту НАТО у Варшаві, а також напередодні зустрічі Тристоронньої контактної групи у Мінську 13 липня ц. р., Росія активізувала бойові дії в зоні конфлікту на Донбасі. Свідченням цього стало суттєве збільшення кількості обстрілів позицій сил АТО та мирних населених пунктів практично по всій лінії фронту з піковою інтенсивністю близько 100 за добу. Були також відновлені спроби штурмів опорних пунктів ЗС України групами бойовиків.
Водночас з метою створення підстав для звинувачень України у порушенні Мінських домовленостей були здійснені обстріли населених пунктів, непідконтрольних Україні, зокрема житлових кварталів Горлівки та Донецька. При цьому противник намагався приховати свої дії шляхом блокування доступу спостерігачів Спільної моніторингової місії ОБСЄ до найбільш проблемних районів у зоні конфлікту.
Крім того, Росія та підконтрольні їй лідери самопроголошених республік посилили політичний тиск на Україну в плані примушення нашої Держави до прийняття російських умов проведення виборів на Донбасі.
12 липня ц. р. лідер «ДНР» О. Захарченко виступив із заявою щодо готовності самопроголошеної республіки провести вибори на її території восени цього року без узгодження з Україною.
Для демонстрації «можливості проведення виборів в умовах збройного протистояння в регіоні», у вересні ц. р. в «ДНР» і «ЛНР» планується організація т. зв. «праймерізів», які анонсуються, як «попередні» або «тренувальні» вибори. До участі у їх проведенні запрошені міжнародні спостерігачі від ЄС, ОБСЄ та інших організацій, а також журналісти.
Позиції лідерів «ДНР» та «ЛНР» відкрито підтримуються Кремлем, який намагається залучити на свою сторону європейських партнерів України. Під час телефонних переговорів з Федеральним Канцлером ФРН А. Меркель та Президентом Франції Ф. Олландом 13 липня ц. р. глава російської держави В. Путін звинуватив Україну у «посиленні бойових дій на Донбасі», а також фактично підтвердив російські умови «врегулювання» конфлікту в регіоні. Зокрема, серед таких умов були названі визнання Україною особливих статусів «ДНР» і «ЛНР» та надання згоди на проведення виборів у самопроголошених республіках без будь-яких додаткових вимог.
На цьому фоні 13 липня ц. р. у Мінську відбулось чергове засідання Тристоронньої контактної групи. Обговорювались питання посилення безпеки в зоні конфлікту, визначення принципів проведення виборів на окупованих територіях, плани відновлення залізничного руху та надання допомоги місцевому населенню, а також проблема обміну полоненими.
Крім того, українська сторона в черговий раз порушила питання щодо необхідності створення нової підгрупи з вирішення проблеми повернення під контроль Україні її східного кордону. Ініціатива України була підтримана Спеціальним представником ОБСЄ у Тристоронній контактній групі М. Сайдиком, однак знову була фактично проігнорована Росією.
За результатами зустрічі досягнуті домовленості щодо розмінування та відновлення роботи залізничних перегонів Микитівка — Майорськ та Ясинувата — Скотовата (мають важливе значення для постачання вугілля на українські ТЕС). Разом з тим, Україна підтвердила свою позицію щодо неможливості проведення виборів на Донбасі в умовах продовження бойових дій та відкритості кордону. В свою чергу, з метою здійснення тиску на Україну, російська сторона в черговий раз заблокувала процес обміну полоненими.
Без вирішення залишилось також питання розведення сторін та визначення нової лінії розмежування. Тим самим, під виглядом необхідності «продовження роботи з узгодження існуючих розбіжностей», Росія зберегла можливості для подальших провокацій в зоні конфлікту.
У цілому, результати зустрічі Тристоронньої контактної групи підтвердили позицію Росії, яка демонструє готовність до виконання окремих положень Мінських домовленостей, однак ухиляється від вирішення найбільш проблемних питань врегулювання конфлікту на Донбасі.
2.2. Кримський півострів
Окупація Криму Росією обумовлює збереження вкрай складної ситуації у туристичній сфері півострова. За оцінками російських експертів, протягом 2015 — першої половини 2016 років, інвестиції у розвиток кримської курортної інфраструктури скоротилися більш ніж у десять разів. Причиною цього називаються західні санкції, які «відлякують» від Криму як іноземних, так і російських інвесторів. Крім того, проблеми російської економіки змушують керівництво РФ суттєво скорочувати також і бюджетні видатки на реалізацію інвестиційних програм на Кримському півострові.
Суттєві проблеми зберігаються також і у енергетичній системі Криму. Зокрема, 10 липня ц. р. були знеструмлені частина Севастополя та ряд сусідніх з ним населених пунктів. Причиною цього залишається нештатна робота кримської електричної мережі після її переключення на «енергоміст» з Таманського півострова. Загалом, збитки від переведення енергопостачання Криму з України на Росію оцінюються на суму в 2,5 млрд руб.
У наведеній ситуації керівництво РФ намагається не допустити соціальних заворушень в Криму шляхом посилення тиску на противників режиму В. Путіна. 11 липня ц. р. до федерального переліку організацій та фізичних осіб, причетних до екстремістської діяльності та тероризму, були включені Меджліс кримських татар та 22 уродженця Кримського півострова. В основному до списку входять кримські журналісти, політв’язні та громадські активісти, які виступають проти анексії Росією Криму.
2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу
Керівництво Російської Федерації демонструє вкрай негативну реакцію на рішення Варшавського саміту Північноатлантичного союзу. За заявою постійного представника Росії при НАТО О. Грушко, Москва буде змушена вжити заходів у відповідь з метою збереження балансу сил з Альянсом та забезпечення своєї безпеки. При цьому він розцінив плани розгортання бойових підрозділів Альянсу в Польщі та країнах Балтії, як «порушення» основоположного акту Росія — НАТО. Водночас, у рамках тиску Росії на США і НАТО, О. Грушко піддав сумніву можливість продовження двосторонніх переговорів щодо скорочення стратегічних наступальних озброєнь внаслідок «вичерпаності потенціалу переговорного процесу».
Політична реакція Росії на підсумки саміту НАТО у Варшаві була підкріплена масштабними заходами з демонстрації військової сили. 11 липня ц. р. у збройних силах Росії були розпочаті навчання Ракетних військ стратегічного призначення (РВСП), які охоплюють практично всю територію країни. До участі у заході залучаються близько 400 одиниць бойової техніки, в т. ч. мобільні ракетні комплекси «Тополь-М» та «Ярс». Відпрацьовуються питання виходу ракетних комплексів на польові позиції, а також здійснення практичних пусків. Всього до кінця року в РВСП планується проведення більше 40 штабних та близько 20 командно-штабних тренувань та близько 10 командно-штабних та 50 тактичних і тактико-спеціальних навчань.
Крім того, Міністерством оборони РФ були оголошені плани подальшого нарощування російської військової присутності в Арктиці. Зокрема, до 2020 року в цьому регіоні передбачається спорудження десяти нових аеродромів на шести островах.
Водночас, за даними спецслужб ФРН, керівництво Російської Федерації активно використовує зв’язки російських та німецьких кримінальних структур для підриву економіки Німеччини, а також здійснення впливу на окремих політиків та політичні сили з метою послаблення позицій А. Меркель. Така діяльність Москви набула особливої активізації з початком підготовки парламентських виборів у ФРН (восени 2017 року).
Крім того, не виключаються зв’язки російського криміналітету з терористичними організаціями в Європі, що може бути використано Росією також і в інтересах дестабілізації обстановки в країнах НАТО та ЄС шляхом організації терактів на їх території. Зокрема, свідченням цього називаються теракт у Ніцці та вибухи у Брюсселі (поблизу будівлі Європейського парламенту) 14 липня ц. р.
ІІІ. Україна та її союзники і партнери
3.1. Провідні західні країни
Провідні західні країни зберігають позитивне ставлення до України, а також продовжують політику стримування Росії та тиску на неї.
США. 14 липня ц. р. Сенат — верхня палата Конгресу США — схвалив проект бюджету оборонного відомства країни на 2017 рік, який передбачає виділення фінансової допомоги Україні в обсязі 250 млн дол. США. Така ж сума може бути виділена Україні рішенням Міністра оборони за узгодженням з Державним секретарем США (з 2014 по 2016 роки на військові потреби України вже було виділено понад 600 млн дол. США). З урахуванням усіх форм підтримки України у безпековій сфері, керівництвом США оголошено перехід від стратегії реагування на кризи — до довготривалого партнерства з нашою Державою з метою зміцнення ЗС України та забезпечення їх сумісності з НАТО.
Крім того, 14 липня ц. р. Комітет палати представників Конгресу США прийняв законопроект «Про стабільність і демократію в Україні» (The Stability and Democracy for Ukraine Act), який передбачає надання допомоги Україні у відновленні суверенітету та територіальної цілісності держави, проведенні демократичних перетворень, а також стримуванні Росії. У проекті документу закріплено право президента США вводити санкції проти конкретних громадян РФ, у т. ч. щодо заборони американським компаніям та підприємцям вести з ними спільну діяльність. Водночас накладається вето на можливість скасування президентом США санкцій проти Росії до відновлення суверенітету України над Кримом або визначення статусу півострова під міжнародним контролем та його схвалення Києвом. Разом з тим, документ припускає можливість пом’якшення санкцій проти Росії в разі виконання нею Мінських домовленостей.
Канада. Ключовою подією у розвитку міжнародного співробітництва України став візит до нашої Держави прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо 10-11 липня ц. р. Глава канадського уряду висловив підтримку України у її протистоянні з Росією, а також поклав відповідальність на Росію за порушення Мінських домовленостей та загострення ситуації на Донбасі.
Головним підсумком візиту Дж. Трюдо до України стало підписання Угоди про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та Канадою, а також досягнення домовленості про початок консультацій щодо спрощення візового режиму між двома країнами. Крім того, канадська сторона не виключила можливості постачання летальної зброї Україні.
Реалізація зазначених планів матиме важливе значення для України у політичній, економічній та безпековій сферах. Так, ЗВТ між Україною та Канадою сприятиме зміцненню міжнародних позицій нашої Держави, а також розширить доступ українських виробників до канадського ринку. В свою чергу, ставлення Канади до перспектив поставок зброї Україні може здійснити вплив і на позиції інших країн НАТО з даного питання.
Велика Британія. 13 липня ц. р. новим прем’єр-міністром країни стала Тереза Мей, яка замінила на цій посаді Д. Кемерона (подав у відставку після референдуму у Великій Британії про вихід країни з ЄС). До цього часу Т. Мей займала посаду міністра внутрішніх справ Великої Британії та стала другою в історії жінкою — главою британського уряду після М. Тетчер. За заявою Т. Мей, першочерговими напрямами її політики стане забезпечення «комфортних» умов виходу країни з ЄС, рівних умов життя британського населення, а також посилення жорсткості міграційних правил. Разом з тим, за оцінками європейських експертів, Велика Британія зберігатиме тісні зв’язки з ЄС та буде дотримуватись своїх зобов’язань перед НАТО. При цьому очікується також і продовження підтримки Лондоном України. Так, Т. Мей дотримується твердих позицій щодо неприйняття політики режиму В. Путіна та невизнання анексії Росією Криму.
ФРН. 13 липня ц. р. уряд ФРН ухвалив нову «Білу книгу», в якій визначаються головні напрями стратегії країни у сфері безпеки та оборони з урахуванням змін у розвитку ситуації в світі та Європі. Особливістю нового документа є констатація факту загострення відносин між Німеччиною та Росією внаслідок збройної агресії Москви проти України. Крім того, відмічаються наміри ФРН підвищити роль та значення країни у вирішенні глобальних і європейських проблем, а також стати одним із світових лідерів.
3.2. Європейський Союз
Керівництво Європейського Союзу зберігає посилену увагу до України, а також демонструє підтримку процесу реформ в нашій Державі та планів її європейської інтеграції.
Зокрема, 11 липня ц. р. відбувся візит до України Європейського комісара з питань розширення та політики сусідства Й. Гана. Представник Європейського Союзу надав позитивну оцінку результатам реформ в Україні, а також висловив наміри ЄС продовжити допомогу у їх подальшому проведенні. Так, Європейська комісія планує виділити Україні 50 млн євро на реалізацію програми боротьби з корупцією та 90 млн євро на реформування системи державної служби, а також підтримати заходи з підвищення ефективності української енергетичної системи. Крім того, Й. Ган підтвердив можливість прийняття Європейським Союзом остаточного рішення щодо спрощення візового режиму з Україною вже восени цього року.
У свою чергу, 12 липня ц. р. у рамках зобов’язань ЄС перед Україною, Європейський інвестиційний банк направив перший транш фінансової допомоги на відновлення інфраструктури Донбасу в обсязі 30 млн євро.
Позитивною тенденцією для України є також збереження твердості позицій провідних європейських інституцій щодо продовження санкцій проти Росії. Зокрема, основна європейська організація, що працює з державними облігаціями — Euroclear, відмовилась від роботи з новим випуском десятирічних облігацій федеральної позики РФ.
Послідовність санкційної політики Європейського Союзу стосовно режиму В. Путіна була підтверджена також колишнім комісаром ЄС з питань розширення та політики сусідства Ш. Фюле. За його словами, всі розмови щодо можливості припинення санкцій проти Росії до виконання нею Мінських домовленостей є виключно політичними спекуляціями, які в більшості випадків інспіруються Москвою.
ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України
Суттєвою проблемою у реалізації стратегічних планів Москви, в т. ч. у відношенні України, залишається подальше погіршення стану економіки Росії та її фінансової системи. Так, за даними Центрального банку РФ, протягом останніх шести місяців, вперше з 2014 року обсяги відтоку валюти з країни перевищили її надходження. Причиною цього називається стагнація зовнішньої торгівлі Росії, а також падіння світових цін на енергоносії, які становлять основу російського експорту.
В умовах суттєвого скорочення Резервного фонду РФ, який може бути повністю вичерпаний вже у 2017 році, зазначена тенденція змушує уряд Росії посилювати жорсткість економії бюджетних коштів. За заявою глави російського уряду Д. Медвєдєва, у найближчій перспективі керівництво РФ не зможе збільшити пенсії та зарплати працівникам бюджетної сфери. Водночас, у зв’язку з відсутністю коштів урядом Росії була скасована програма введення продовольчих карток для малозабезпечених верств населення.
Більш того, фінансові проблеми вже мають місце і у силових структурах Росії. За даними Міністерства енергетики РФ, до кінця поточного року заборгованість підрозділів МО, МВС, МНС, ФСБ та Мінюсту Росії за спожиту теплову та електроенергію може досягти 7 млрд руб.
V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу
5.1. Ключові події, що матимуть найбільш важливе значення для України
У найближчій перспективі ситуація довкола України визначатиметься наслідками резонансних подій, які відбулись потягом останнього часу, а саме — самітів ЄС та НАТО, результати яких викликають гостру реакцію з боку Росії. У цьому зв’язку слід очікувати подальших кроків обох сторін з демонстрації непохитності своїх позицій, у т. ч. гучних політичних заяв, заходів з демонстрації сили, нових санкцій та контрсанкцій, а також застосування інших форм взаємного тиску.
Все це здійснюватиме безпосередній вплив на Україну, яка залишається на перехресті інтересів Заходу та Росії. Так, загострення протистояння між США, НАТО, ЄС та Росією призводитиме і до посилення воєнно-політичної напруженості в Центрально-Східній Європі та Чорноморському регіоні. При цьому, з одного боку, західні партнери України продовжуватимуть надавати допомогу нашій Державі, а з іншого — Україна залишатиметься об’єктом посиленого тиску Російської Федерації. Зокрема, в рамках такого тиску можлива організація Росією різноманітних провокацій проти українсько-американського навчання «Сі Бриз-2016».
5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України
З огляду на відмову України від поступок Росії у виконанні російських умов «врегулювання» ситуації на Донбасі, а також посилення протистояння між Москвою та США, НАТО і ЄС після самітів Європейського Союзу та Північноатлантичного альянсу, слід очікувати подальшої активізації Москвою збройного протистояння на Донбасі. Як і раніше, метою таких дій режиму В. Путіна залишатиметься здійснення тиску на Україну, а також демонстрація непохитності російських позицій перед Заходом.
При цьому, поряд з посиленням обстрілів позицій сил АТО та мирних населених пунктів, а також активізацією дій диверсійно-розвідувальних груп та спроб штурмів опорних пунктів ЗС України, не виключається можливість переходу російсько-терористичних військ до проведення локальних наступальних операцій на окремих оперативно-тактичних напрямках. Виходячи із ситуації в зоні АТО, насамперед, таких дій противника можливо очікувати на західному фланзі Світлодарської дуги (в районі Горлівки), на північних та західних околицях Донецька (в районах Майорська та Пісків), а також біля Авдіївки, Мар’їнки та Широкіно.
5.3. Інші події, що матимуть вплив на інтереси України
Після візиту до України Європейського комісара з питань розширення та політики сусідства Й. Гана, протягом найближчого часу плануються візити до нашої Держави також віце-президента Європейської комісії М. Шефчовича та Європейського комісара з питань суспільства та економіки Г. Еттінгера. Метою зазначених візитів стане ознайомлення з ходом реформ в Україні у відповідних сферах, а також уточнення напрямів допомоги ЄС нашій Державі. Посилена увага ЄС до України підтверджується її значенням, як одного з визначальних чинників впливу на інтереси та безпеку об’єднаної Європи.
