21 листопада 2016

Експрес-аналіз подій тижня № 25/11

 

КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ

(14.11-20.11.2016 р.)

 

I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України

Головним аспектом у розвитку ситуації в світі та довкола України залишаються наслідки обрання Д. Трампа новим президентом США. Протягом тижня Д. Трамп та особи з його оточення зробили ряд резонансних кроків та заяв, які характеризують майбутню політику Вашингтону.

Так, 14 листопада ц. р. Д. Трамп у телефонній розмові з В. Путіним висловив готовність до відновлення конструктивного співробітництва з Росією. Водночас він публічно дезавуював ствердження Розвідувального співтовариства США про спроби Москви здійснити вплив на результати президентських виборів у Сполучених Штатах Америки.

Разом з тим, за словами одного з найближчих помічників нового президента США Р. Джуліані, «…Д. Трамп буде відновлювати відносини з Росією виключно з позиції сили». Були також відмічені наміри Д. Трампа співпрацювати з режимом В. Путіна лише за тими напрямами, які відповідатимуть інтересам двох країн.

Досить показовий характер мали і перші кадрові рішення нового президента США. Зокрема, главою адміністрації Д. Трампа був призначений Р. Прібус (очолював республіканський Національний комітет), а посаду директора ЦРУ запропоновано М. Помпео (входив до складу комітету Палати представників з питань розвідки), які є прихильниками жорсткої політики у відношенні Росії. Аналогічні позиції займає і один з кандидатів на посаду державного секретаря США Дж. Болтон. Зокрема, він виступив за необхідність надання летальної зброї Україні та відновлення плану колишнього президента США Дж. Буша щодо прискореного надання нашій Державі членства в НАТО.

Набуло змін і ставлення Д. Трампа до Північноатлантичного союзу. Так, 18 листопада ц. р. у ході телефонних переговорів між Д. Трампом та Генеральним секретарем Альянсу Є. Столтенбергом була підтверджена незмінність важливості НАТО для США.

 

ІІ. Збройна агресія Росії проти України

Принципово важливе значення для України має визнання світовою спільнотою факту збройної агресії Росії проти нашої Держави, що зміцнює українські позиції та створює додаткове підґрунтя для зовнішнього тиску на режим В. Путіна, в т. ч. у юридичній (судовій) сфері.

Голосування по проекту резолюції «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь»Так, 15 листопада ц. р. комітет Генеральної асамблеї ООН з питань прав людини більшістю голосів підтримав український проект резолюції «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)». Резолюція вперше у документах ООН чітко визначає Росію, як державу-окупанта, а Крим і Севастополь — окупованими територіями.

Резолюція підтверджує територіальну цілісність України та невизнання російської анексії Криму, закликає Росію надати доступ представникам ООН для моніторингу ситуації на півострові, а також містить звернення до Управління Верховного комісара ООН з прав людини підготувати окремий звіт щодо обстановки на Кримському півострові. Крім того, засуджується примусове залучення жителів окупованого Криму до військової служби в Росії, що суперечить Женевськім конвенціям 1949 року.

Голосування по резолюції продемонструвало дійсне ставлення світу до режиму В. Путіна. Так, на стороні Москви виступили: Китай та Індія, які завжди тримаються осторонь від подібних рішень ООН; Вірменія, Білорусь, Казахстан та Узбекистан, що є партнерами Росії по колишньому СРСР; Ангола, Болівія, Бурунді, Камбоджа, Куба, Коморські острови, КНДР, Іран, Нікарагуа, Сербія, ПАР, Судан, Сирія, Венесуела та Зімбабве, які розраховують на певну підтримку з боку Кремля.

Напередодні Міжнародний карний суд оприлюднив щорічний звіт прокурора Гаазького трибуналу Ф. Бенсуди, який визначає окупацію Росією Криму — збройною агресією Москви проти України. При цьому визнається факт застосування регулярних Збройних сил Росії для захоплення української території. Крім того, наводяться дані про порушення окупаційною владою РФ прав людини в Криму. Виходячи з цього робиться висновок, що ситуація в Криму підпадає під дію Римського статуту (передбачає поширення юрисдикції Міжнародного карного суду на громадян країн, як підписали цей статут).

Наведені вище обставини створюють прямі перспективи для відкриття Міжнародним карним судом кримінальних справ проти керівництва Росії за здійснення військових злочинів. Така загроза набуває особливої актуальності для режиму В. Путіна після визнання Спеціальною слідчою комісією Нідерландів причетності Москви до знищення малайзійського пасажирського літака в липні 2014 року над зоною конфлікту на Донбасі. 15 листопада ц. р. слідча комісія висловила наміри оприлюднити до 2018 року офіційні дані щодо осіб, які несуть безпосередню відповідальність за загибель літака.

З огляду на це, президент РФ В. Путін підписав розпорядження про відмову Росії від участі у Римському статуті, що має на меті усунення юридичних можливостей притягнення до міжнародної відповідальності як представників керівництва Росії, так і її маріонеток — сепаратистів Донбасу.

 

2.1. Схід України (зона АТО)

Керівництво Росії використовує політичну ситуацію в США для посилення тиску на Україну з питання примушення нашої Держави до прийняття російських умов «врегулювання» ситуації на Донбасі. Свідченням цього є активізація обстрілів позицій сил АТО та мирних населених пунктів до 40-50 за добу, з тенденцією до подальшої інтенсифікації вогню з боку російсько-терористичних військ, що підтверджується Спеціальною моніторинговою місією ОБСЄ на Донбасі.

Крім того, спостерігачі ОБСЄ відмічають факти нарощування російських військ на окупованих територіях України, а також блокування бойовиками доступу міжнародних представників до основних районів бойових дій. Виходячи із ситуації в зоні конфлікту, посол США в ОБСЄ Деніел Байєр висловив серйозну занепокоєність можливістю наступу «гібридної армії» Росії на Маріуполь.

 

2.2. Кримський півострів

Водночас режим В. Путіна продовжує послідовні заходи з формування негативного іміджу України перед новим керівництвом США та, загалом, світовою спільнотою як країни, що «…проводить політику державного тероризму». Так, на минулому тижні Росією були оприлюдненні «зізнання» осіб, які були затримані ФСБ РФ в Севастополі 10 листопада ц. р. за «підготовку терактів», в їх «належності до військової розвідки України». Крім того, ФСБ Росії був затриманий ще один «український диверсант».

Для надання зазначеній ситуації більш резонансного характеру наприкінці листопада ц. р. в Джанкої та ряді інших міст на півночі Криму планується проведення навчань антитерористичного характеру. При цьому місцевим жителям заборонено вести фото- та відеозйомку відповідних заходів, а також спостерігати за ними. Одночасно, на Кримському півострові розпочата нова хвиля арештів незгодних з політикою режиму В. Путіна.

 

2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу

15 листопада ц. р., на фоні обрання Д. Трампа президентом США, Росія розпочала проведення чергової масштабної операції з нанесення масованих ракетно-бомбових ударів по території Сирії. В операції беруть участь фронтові бомбардувальники Су-24М та Су-34 повітряно-космічних сил РФ, дислоковані в Сирії, корабельні винищувачі Су-33 важкого авіаносного крейсера «Адмирал Кузнецов», а також кораблі зі складу угруповання ВМС Росії у південно-східній частині Середземного моря, які здійснюють пуски крилатих ракет. 17 листопада ц. р. пуски крилатих ракет із повітряного простору над акваторією Середземного моря були здійснені також літаками дальньої (бомбардувальної) авіації Росії (пролетіли за маршрутом довжиною близько 11 тис. км, з двома дозаправками у повітрі, з аеродрому у центральній частині РФ над північними морями та Північною Атлантикою).

Водночас, 17 листопада ц. р. у Західному військовому окрузі ЗС Росії були розпочаті навчання 20-ї загальновійськової армії (ЗВА, штаб м. Вороніж) з відпрацюванням питань проведення операції на українському напрямі (чернігівському, сумському та харківському) із застосуванням широкого спектру засобів ураження противника. У навчанні беруть участь з’єднання 20-ї ЗВА, дислоковані у безпосередній близькості до кордонів України — у Брянській, Курській, Білгородській та Воронізькій областях Росії.

Крім того, продовжуються дії Москви з дискредитації України перед провідними європейськими країнами в енергетичній сфері. 14 листопада ц. р. президент РФ В. Путін у телефонній розмові з Федеральним канцлером Німеччини А. Меркель наголосив на можливості «…несанкціонованого відбору Україною у зимовий період російського газу, призначеного для Європи». Для розгляду цього питання Москва ініціює проведення спеціальної зустрічі представників Міністерства енергетики Росії, «Газпрому» та Європейської комісії.

 

ІІІ. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни

3.1. Міжнародні організації

Можливість змін у політиці Вашингтону після обрання Д. Трампа новим президентом США викликає занепокоєння як переважної частини американських політичних кіл, так і європейських країн та міжнародних організацій. При цьому висловлюються консолідовані погляди щодо необхідності збереження Вашингтоном попереднього курсу зі стримування Росії, підтримки України та тісної взаємодії в рамках НАТО і з ЄС.

Зокрема такі позиції були продемонстровані у ході зустрічі діючого президента США Б. Обами з лідерами ФРН, Франції, Італії та Іспанії 18 листопада ц. р. у Берліні, а також окремо з керівництвом ЄС та НАТО.

Європейський Союз. З метою визначення політики Європейського Союзу у відношенні нової адміністрації США, 14 листопада ц. р. була проведена зустріч міністрів закордонних справ країн ЄС. Констатована можливість зниження уваги Д. Трампа до ситуації в Європі, що вимагає посилення відповідальності ЄС за власну безпеку. Крім того, була підтверджена незмінність позицій Європейського Союзу стосовно України та Росії, а також Ірану та Сирії. Водночас керівництво ЄС висловило готовність до співробітництва з новою адміністрацією США.

За результатами зустрічі ухвалено план імплементації нової Стратегії європейської політики безпеки і оборони. Зокрема передбачається створення спільного військового штабу (керуватиме небойовими військовими місіями) та спільних сил швидкого реагування ЄС, уточнення можливостей бойового застосування батальйонних груп Європейського Союзу, а також визначення інструментів «м’якої сили» та цивільних можливостей кризового реагування. Разом з тим, була відмічена відсутність намірів ЄС щодо створення окремої європейської армії та збереження за НАТО головної ролі у забезпеченні коаліційної безпеки в Європі.

В той же час проведення цієї зустрічі підтвердило наявність політичних розбіжностей всередині Європейського Союзу. Так, міністри закордонних справ Великої Британії, Франції та Угорщини не прибули на зустріч. За рядом оцінок, причиною цього стало небажання лідерів згаданих країн протиставляти себе Д. Трампу.

НАТО. Продовження попереднього курсу у відношенні Росії та України підтвердило також керівництво Північноатлантичного союзу. За заявою Генерального секретаря НАТО Є. Столтенберга, Альянс ніколи не визнає порушення територіальної цілісності України. Водночас він висловив тверді наміри НАТО продовжити заходи з посилення своєї військової присутності в країнах Центрально-Східної Європи та Балтії.

Крім того, підтримка Альянсом України була продемонстрована й під час засідання Комісії Україна-НАТО 15 листопада ц. р. При цьому керівництво НАТО висловило занепокоєння збереженням напруженості на Донбасі та ускладненням гуманітарної ситуації в регіоні, а також порушеннями прав людини в Криму. За результатами засідання досягнуто домовленості щодо поглиблення військово-технічного співробітництва між НАТО та Україною.

 

3.2. Провідні західні країни

США. Діюча влада США продовжує демонструвати жорсткі позиції у відношенні Росії. Зокрема, Міністерство оборони США звинуватило Москву у проведенні агресивної політики, як у відношенні України та Грузії, так і Європи. З огляду на це, було наголошено на необхідності продовження політики США щодо стримування режиму В. Путіна та збереження готовності до відбиття можливої російської агресії в Європі. Крім того, керівництво американського оборонного відомства виступило проти поглиблення співробітництва між США та Росією з сирійського питання. Причиною цього була названа підтримка Москвою режиму Б. Асада, що призводить до ще більшого розпалювання громадянської війни в Сирії.

У свою чергу, депутати від Республіканської та Демократичної партій в Конгресі США закликали Д. Трампа надати рішучу відповідь на дії Росії в Україні та Сирії, а також атаки на американські комп’ютерні мережі. За словами сенатора-демократа Б. Кардіна (ініціатор «списку Магнитського»), він готує проект відповідного закону зі згаданого питання.

Водночас в рамках тиску на Росію, США ввели санкції ще проти шести російських громадян — «депутатів» Державної думи РФ від окупованого Криму. Крім того, Палата представників Конгресу США переважною більшістю голосів прийняла проекти законів щодо продовження «Акту санкцій проти Ірану» (має на меті стримування його дій з отримання ядерної зброї), а також введення санкцій проти уряду Сирії та його прибічників — Росії і Ірану за здійснення військових злочинів.

ФРН. Уряд Німеччини засвідчує незмінність свого курсу як основного партнера України в Європі, а також ініціатора та провідника європейської політики тиску на Росію. За заявою Федерального канцлера Німеччини А. Меркель, незважаючи на обрання Д. Трампа президентом США, ФРН не змінить своєї політики з підтримки України та не зніме санкцій з Росії до виконання нею Мінських домовленостей та звільнення Криму.

Водночас важливою політичною подією у ФРН став офіційний початок передвиборчої кампанії в країні в рамках висування кандидатів до німецького парламенту. При цьому спецслужбами ФРН була відмічена загроза спроб Росії здійснити вплив на результати парламентських виборів в Німеччині з метою приведення до влади проросійських сил. Свідченням такої загрози називаються цілеспрямовані дії Москви з дискредитації А. Меркель.

Франція. Незважаючи на досить толерантне ставлення до Росії, Президент Франції Ф. Олланд підтвердив твердість намірів Парижу зі збереження санкцій проти Росії. Водночас він підтримав позицію України щодо неможливості проведення виборів на окупованих територіях Донецької та Луганської областей до вирішення безпекових питань в зоні конфлікту.

 

ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України

Росія. Міжнародні фінансові інституції відмічають збереження стійкої тенденції перевищення обсягів відтоку іноземної валюти з Росії над її надходженнями до країни, що триває вже поспіль п’ять місяців. Причинами цього називається різке скорочення доходів Росії від експорту нафти та газу, а також стагнація зовнішньої торгівлі РФ внаслідок західних санкцій та контрсанкцій з боку Москви. При цьому вся наявна в Росії валюта використовується для закупівлі імпортних товарів у «третіх» країн, які не підтримують санкції проти режиму В. Путіна.

Загалом, за останні 10 місяців валютні доходи Росії скоротилися на 16 млрд доларів США до рівня 1999 року. За прогнозами експертів, у випадку збереження нинішніх цін на нафту, вже у 2017 році Росія не матиме коштів на покриття зовнішніх боргів, а курс рубля впаде до 82 рублів за долар США.

На цьому фоні відбувається подальше загострення ситуації у вищому державному керівництві Росії. Так, 15 листопада ц. р. за звинуваченням в отриманні хабара від компанії «Роснефть» був затриманий міністр економічного розвитку РФ О. Улюкаєв. Водночас були розпочаті обшуки в офісі компанії «Роснано», яку очолює колишній глава адміністрації Б. Єльцина та віце-прем’єр-міністр в уряді Є. Гайдара — А. Чубайс.

Згідно з офіційними повідомленнями російських ЗМІ проурядової спрямованості, зазначене є проявом жорсткої політики В. Путіна щодо боротьби з корупцією в країні. Разом з тим, за оцінками незалежних експертів, дійсним підґрунтям наведених дій правоохоронних органів РФ є посилення боротьби за доступ до фінансових ресурсів у правлячих колах Росії. При цьому «силовиками» в оточенні В. Путіна наноситься удар по ліберальному крилу російського політико-економічного істеблішменту.

Молдова, Болгарія. За результатами другого туру президентських виборів у Молдові 13 листопада ц. р. перемогу отримав лідер Соціалістичної партії Молдови І. Додон, який займає стійкі проросійські позиції. В цей же день на президентських виборах у Болгарії переміг представник Болгарської соціалістичної партії Р. Радєв, який також орієнтується на Росію.

Зазначене має негативне значення для України в плані можливості переходу згаданих країн на позиції Москви. Так, І. Додон вже висловив наміри провести референдум щодо відміни Угоди про асоціацію Молдови з ЄС та приєднання країни до Євразійського економічного союзу. У свою чергу, Р. Радєв планує порушити питання в ЄС щодо зняття санкцій з Росії.

 

V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу

5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України

У найближчій перспективі головним чинником впливу на інтереси нашої Держави залишатиметься процес визначення новим керівництвом США основних напрямів американської політики стосовно Росії, Європи та України. З огляду на передвиборчі обіцянки Д. Трампа та його перші кроки після обрання президентом США, на початковому етапі така політика Вашингтону матиме суперечливий та непередбачений характер.

Насамперед, це може стосуватись можливих спроб Д. Трампа досягти компромісів з Росією (в т. ч. за рахунок України), а також переглянути зобов’язання США перед НАТО та плани поглиблення торговельно-економічного співробітництва з ЄС. Разом з тим, такі дії Д. Трампа викликатимуть посилення опору з боку переважної частини його оточення, Республіканської партії та більшості депутатів американського Конгресу, які виступають за збереження жорстких позицій Вашингтону у відношенні Росії, продовження підтримки України та поглиблення стосунків з НАТО та ЄС. Все це вноситиме корективи у політику Д. Трампа, який змушений буде утримуватись від радикальних змін зовнішнього курсу США.

Незважаючи на це, режим В. Путіна намагатиметься максимально використати післявиборчу ситуацію в США у своїх цілях. Так, Москва ініціюватиме питання «перезавантаження» відносин між Росією та США. Водночас режим В. Путіна посилить тиск на Україну з метою примушення нашої Держави до прийняття російських умов вирішення конфлікту на Донбасі. Крім того, Росія активізує заходи з масштабної дестабілізації обстановки в Україні в інтересах створення передумов для реставрації проросійської влади в нашій Державі. Саме на це спрямовані інспіровані Москвою акції сьогоднішніх протестів в Україні.

Окрема увага Кремля приділятиметься підриву єдності Євросоюзу та зміцненню російських позицій в Європі. Насамперед, у цьому плані Москва докладатиме зусиль зі здійснення впливу на результати парламентських виборів у Македонії 11 грудня ц. р. та ФРН у серпні-вересні 2017 року, а також президентських виборів у Франції в квітні 2017 року.

 

5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України

В рамках тиску на Україну з питань, що стосуються врегулювання ситуації на Донбасі, режим В. Путіна продовжуватиме заходи з підтримання напруженості в зоні конфлікту на Сході нашої Держави, включаючи можливість відновлення активних наступальних дій. Зазначене матиме на меті також і загальну дестабілізацію обстановки в Україні та розпорошення зусиль української влади в умовах початку акцій протестів в нашій Державі.

Відсутність реальних перспектив мирного врегулювання конфлікту на Сході України була підтверджена головою Розвідувального співтовариства США Дж. Клеппером під час його виступу в Конгресі 17 листопада ц. р. За його словами, стратегічною метою Росії є збереження свого впливу та військової присутності на Донбасі. З огляду на це, вона продовжуватиме тиск на Україну і ніколи не піде на виконання Мінських домовленостей.

У свою чергу, головні зусилля Росії на «кримському» напрямі будуть спрямовуватись на блокування можливості ухвалення Генеральною асамблеєю (ГА) ООН проекту української резолюції стосовно Криму, яка була прийнята комітетом ГА з питань прав людини 15 листопада ц. р. Розгляд Генеральною асамблеєю ООН даного питання планується в середині грудня цього року. До цього часу Москва зосередить всі наявні у неї можливості на зміні ставлення членів ГА ООН до України у вигідному для Росії плані.

Для досягнення наведеної мети режим В. Путіна буде застосовувати широкий спектр різного роду методів, включаючи роботу по дипломатичним каналам, просування своїх інтересів через російське лобі у політико-бізнесових колах інших країн, а також комбінуючи заходи підкупів та політичного і економічного шантажу. Водночас Росія намагатиметься дискредитувати Україну шляхом організації резонансних провокацій в Криму, в т. ч. здійснення терактів зі звинуваченнями у них нашої Держави. Певні підґрунтя для цього практично вже створюється Москвою в плані «затримань ФСБ РФ українських диверсантів у Криму».

Загалом наведені обставини дозволяють зробити висновок про високу ймовірність підготовки Росією наступальної операції на Донбасі, яка матиме на меті розширення території самопроголошених республік, а також провокування масштабної внутрішньої кризи в Україні в умовах відвернення уваги США на проблеми передачі влади в країні.

Ознаками цього є: збільшення чисельності російських військ на окупованих територіях Донбасу, а також загострення ситуації в зоні конфлікту на Сході України; свідчення ОБСЄ та іноземних спецслужб щодо загрози спроб російсько-терористичних військ захопити м. Маріуполь; початок навчань 20-ї ЗВА Західного ВО ЗС РФ поблизу кордону України; активізація антитерористичних заходів на півночі Криму; інспірування Росією соціальних заворушень в Україні; активізація дій режиму В. Путіна з міжнародної дискредитації нашої Держави.

 

5.3. Інші важливі події, що матимуть вплив на інтереси і безпеку України

Важливе значення для нашої Держави в плані прискорення процесу її європейської інтеграції матиме саміт Україна-ЄС 24 листопада ц. р., у ході якого планується розгляд питання лібералізації візового режиму для українських громадян. Попередньо, 26 вересня ц. р. профільний Комітет Європарламенту проголосував за внесення України до переліку країн, з якими ЄС запроваджує безвізовий режим, а також за початок переговорів між Європейським парламентом, Європейською комісією та Європейською радою щодо безвізового режиму для нашої Держави. Разом з тим, остаточне вирішення даного питання ускладнюють наміри керівництва ЄС розробити та ухвалити механізм скасування безвізового режиму з Україною (механізм призупинення дії угоди про безвізовий режим з Україною) за форс-мажорних обставин (наприклад, у випадку критичного загострення обстановки на українській території).

 

 www.reliablecounter.com