28 листопада 2016

Експрес-аналіз подій тижня № 26/11

 

КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ

(21.11-27.11.2016 р.)

 

I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України

Найбільш резонансною подією у розвитку ситуації в Україні та довкола неї стала третя річниця початку «Революції Гідності» в нашій Державі 21 листопада ц. р., яка викликала широку реакцію у світі. Зазначене показало збереження посиленої уваги світової спільноти до України та підтвердило принципово різне ставлення до нашої Держави зі сторони Заходу і Росії.

Так, керівництво ЄС та провідних західних країн надало позитивну оцінку демократичним перетворенням в Україні, а також діям нашої Держави щодо проведення чіткого курсу її європейської та євроатлантичної інтеграції. За словами Президента Європейської комісії Ж. Юнкера, за останні три роки Україна здійснила більший прогрес, ніж за 20 попередніх років. Водночас були висловлені тверді позиції щодо підтримки територіальної цілісності та суверенітету України, невизнання «законності» анексії Росією українського Криму, а також засудження дій режиму В. Путіна проти нашої Держави.

Повністю протилежний характер мали оцінки та коментарі з боку керівництва РФ. Зокрема, в інтерв’ю американському режисеру О. Стоуну для фільму «Україна у вогні» (знятий на замовлення Москви; прем’єра була приурочена до 21 листопада ц. р.) президент Росії В. Путін звинуватив США та ЄС в «…організації державного перевороту в Україні, що призвело до виникнення громадянської війни на її території», розцінив приєднання Криму до РФ як «…виявлення волі населення півострова, що було здійснено мирним та демократичним шляхом», а також назвав дії Москви з розгортання ударних систем озброєння на Західному напрямку — «…відповіддю на нарощування військової присутності НАТО на Сході Європи».

Зазначена позиція Росії була підтверджена та підкріплена діями послідовників В. Путіна — російськими нацистами, які спалили український прапор поблизу Національного культурного центру України в Москві.

Важливим чинником впливу на інтереси України залишався процес визначення новим керівництвом США основних напрямів політики країни. Так, 22 листопада ц. р. новий Президент США Д. Трамп оприлюднив плани дій на перші 100 днів свого президентського терміну. У внутрішній політиці такі плани повторюють передвиборчу програму Д. Трампа і включають створення нових робочих місць та посилення безпеки в країні за рахунок: обмеження доступу іноземних товарів на ринок США; відміни квот на видобуток нафти і газу на американській території; посилення захисту кібернетичного простору; введення більш жорстких візових правил.

Разом з тим, Д. Трамп продемонстрував ряд змін у поглядах на зовнішню політику США. Зокрема він підтвердив наміри покращення відносин з Росією, однак відмовився від їх «перезавантаження» (тобто різких змін американської політики на російському напрямі, як це було зроблено Б. Обамою після його приходу до влади у 2008 році). Водночас, за заявою Президента Європейської Ради Д. Туска, під час його телефонної розмови з Д. Трампом новий президент США висловив наміри зберегти санкції проти Росії до виконання нею Мінських домовленостей.

У зв’язку із зазначеним привертає увагу зниження «ейфорії» Москви з приводу обрання Д. Трампа президентом США. Так, за словами В. Путіна, «…між передвиборчою риторикою та реальною політикою завжди буває велика різниця практично у всіх країнах». При цьому новою проблемою для Росії постають плани Д. Трампа щодо збільшення обсягів видобутку вуглеводнів у США. Зазначене безумовно призведе до подальшого падіння світових цін на нафту і газ та посилення конкуренції російським енергоносіям на європейському ринку.

Загалом наведені обставини обумовили збереження активного протистояння між Росією та США, НАТО і ЄС.

 

II. Збройна агресія Росії проти України

Режим В. Путіна продовжував тиск на Україну з метою примушення нашої Держави до виконання російських умов «врегулювання» конфлікту на Донбасі, а також здійснював спроби дискредитації України перед світовою спільнотою та, в особливості, новим керівництвом США.

 

2.1. Схід України (зона АТО)

23 листопада ц. р. відбулось чергове засідання Тристоронньої контактної групи у Мінську. Обговорювались умови проведення виборів на окупованих територіях України, питання реалізації попередніх рішень щодо відведення військ від лінії зіткнення сторін, а також проблеми обміну військовополоненими. Були досягнуті домовленості щодо можливості початку відведення сил із району Станиці Луганської та відкриття КПП «Золоте» в Луганській області у випадку припинення обстрілів на даних ділянках. Інші питання залишились без вирішення.

У ході переговорів російська сторона знову намагалася нав’язати Україні т. зв. «формулу Штайнмайєра», яка передбачає прийняття Верховною Радою України поправок до Конституції щодо надання особливих статусів окупованим територіям на період проведення виборів, одночасно з чим Росія має вивести її війська та техніку з Донбасу (що є абсолютно нереальним). У свою чергу, Україна пов’язала подальшу імплементацію рамкового рішення про розведення сил з демілітаризацією Дебальцеве (згідно з Мінськими угодами має знаходитись під контролем України).

Як завжди, в період проведення зустрічі Тристоронньої контактної групи Росія посилила інтенсивність ведення вогню в зоні конфлікту до понад 40 обстрілів за добу. Крім того, продовжувалась діяльність диверсійно-розвідувальних груп та обстріли снайперів противника.

На цьому фоні тривали мародерські дії окупаційної влади самопроголошених республік зі знищення промислової інфраструктури на їх території. Так, посилаючись на відсутність замовлень та фінансової допомоги з боку керівництва «ЛНР» і Росії, тимчасова адміністрація виробничого акціонерного товариства «Стаханівський вагонобудівний завод» здала на металобрухт верстати та інше обладнання підприємства.

 

2.2. Кримський півострів

Керівництво РФ продовжувало заходи з дискредитації України шляхом звинувачень нашої Держави у «підривній діяльності проти Криму». Зокрема, 22 листопада ц. р. на засіданні Ради безпеки ООН Росія звинуватила Україну у «перекритті водопостачання до Криму, що створює загрозу загострення гуманітарної ситуації та катастрофи на півострові». Крім того, Росією були здійснені чергові провокації проти України в плані «затримання» ФСБ нових українських «диверсантів» і «шпигунів», а також стверджень про «незаконне (за словами В. Путіна — «віроломне») затримання Службою безпеки України двох російських військовослужбовців з Криму» на українській території.

Водночас тривали заходи Москви з мілітаризації Криму та вербування населення півострова до Збройних сил Росії (що суперечить міжнародному праву у відношенні жителів окупованих територій та вже було засуджено ООН і Гаазьким трибуналом). Так, на минулому тижні в Керчі була проведена акція «Служба по контракту — твій вибір», у ході якої демонструвались сучасні системи озброєння, дислоковані на Кримському півострові, в т. ч. зенітна ракетна система С-400 та зенітний ракетно-гарматний комплекс «Панцир-С1». Крім того, на бойове чергування в районі Балаклави був поставлений протикорабельний оперативно-тактичний ракетний комплекс шахтного базування, «…який знаходився на озброєнні ЗС України» (очевидно, мається на увазі береговий протикорабельний ракетний комплекс «Бастіон» шахтного базування).

На фоні наведених подій тривали зусилля Росії із залякування населення Криму і самопроголошених республік на Донбасі шляхом звинувачень нашої Держави у намірах «силового відновлення контролю над втраченими територіями». Саме таким чином Москвою була розцінена пропозиція Президента Хорватії Колінди Грабар-Кітарович щодо передачі Україні хорватського досвіду реінтеграції країни (у 1995 році, після довготривалого конфлікту, Хорватією в ході операції «Шторм» були ліквідовані інспіровані Сербією сепаратистські утворення на її території, т. зв. «сербські країни»).

 

2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу

У відповідь на тиск з боку США та НАТО — Росія продовжувала дії з нарощування ракетних озброєнь у західних регіонах країни. Так, за заявою глави комітету по обороні у Раді федерації Росії В. Озерова, зенітні-ракетні комплекси С-400, які були доставлені до Калінінградської області РФ у вересні ц. р., вже розгорнуті поблизу кордонів країн НАТО.

Водночас В. Озеров визнав розміщення Росією у Калінінградській області оперативно-тактичних ракетних комплексів «Искандер-М», «здатних знищувати системи ППО та ПРО противника». Крім того, за його словами, Росія продовжує розробку нових ракетних систем класів «земля-повітря» та «повітря-земля», «спроможних подолати протиракетну та протиповітряну оборону США/НАТО в Європі».

Поряд з цим, у складі Балтійського флоту (БФ) РФ у Калінінградській області був розгорнутий дивізіон берегового ракетного комплексу «Бастіон» (з дальністю дії від 120 до 500 км /в залежності від типу ракети/). Попередньо, у вересні ц. р. на озброєння БФ РФ був поставлений береговий ракетний комплекс «Бал» (з дальністю дії від 120 до 260 км /в залежності від типу ракети/).

 

Відмічаються також ознаки посилення військової активності Росії на білоруському напрямку. За даними білоруського «Центру стратегічних і зовнішньополітичних досліджень», заявки Міністерства оборони РФ на залізничні перевезення військових вантажів до Білорусі на 2017 рік значно перевищують такі замовлення в 2015 (у 33 рази) та 2016 (у 83 рази) роках. Зазначене пов’язується експертами з підготовкою Росії до проведення російсько-білоруських стратегічних командно-штабних навчань (СКШН) «Захід-2017». Однак, не виключаються і плани нападу Москви на Україну з північного напрямку та здійснення агресії проти країн Центрально-Східної Європи і Балтії. Саме подібне СКШН «Захід-2013» проводилось Росією перед початком її збройної агресії проти України. При цьому масштаби та інші параметри СКШН «Захід-2013», включаючи й оперативну побудову військ, відповідали реальним діям російських військ у Донецькій і Луганській областях України навесні 2014 року.

 

III. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни

У відповідь на погрози Росії та демонстрацію сили перед Заходом, США, НАТО та ЄС посилили жорсткість риторики у відношенні режиму В. Путіна, що супроводжувалось підвищенням рішучості та активності їх дій зі стримування Москви у військовій сфері.

 

3.1. Міжнародні організації

Європейський Союз. Одним із основних напрямів діяльності ЄС залишалося посилення безпеки Європи в умовах зростання рівня загроз з боку Російської Федерації та ісламського екстремізму, а також можливості зниження уваги нової адміністрації США до європейських проблем. 23 листопада ц. р. Європейський парламент ухвалив план імплементації нової Стратегії європейської політики безпеки і оборони, прийнятий міністрами закордонних справ країн-членів ЄС.

Окрема увага ЄС приділялась посиленню інформаційної безпеки Європи. 23 листопада ц. р. Європейський парламент прийняв резолюцію стосовно протидії пропаганді з боку Росії та ісламістів, що поклало початок переходу Європейського Союзу до проведення нової інформаційної політики. У резолюції визнається факт застосування Кремлем широкого спектру інформаційних інструментів впливу на ЄС (у т. ч. ЗМІ, дослідницьких центрів та спеціальних фондів), а також надання фінансової підтримки анті-європейським силам. Зазначений крок ЄС викликав «істеричну» реакцію Москви, яка постала перед перспективою втрати одного з найбільш ефективних засобів просування своїх інтересів в Європі.

Продовжувався також розвиток відносин між Європейським Союзом та Україною. 24 листопада ц. р., за результатами саміту Україна–ЄС було: досягнуто домовленості щодо збільшення квот на експорт українських товарів до країн Європейського Союзу; підписано меморандум про співробітництво між Україною та ЄС в енергетичній галузі (підтверджує провідну роль України у транзиті російського газу до Європи), а також прийнято рішення про виділення Європейською комісією фінансової допомоги Україні в обсязі 120 млн євро (з них — 16 млн євро на боротьбу з корупцією та 104 млн євро на реформу держслужби).

Водночас керівництво Європейського Союзу висловило наміри продовжити санкції проти Росії. Рішення з даного питання може бути прийнято Радою ЄС 15 грудня ц. р.

Разом з тим, знову була відтермінована реалізація планів спрощення візового режиму між ЄС та Україною — до узгодження механізму візових обмежень на випадок виникнення кризової ситуації в нашій Державі.

НАТО. Ситуація довкола України залишалася в центрі уваги Північноатлантичного союзу. Так, українське питання стало однією з центральних тем порядку денного 62-ї щорічної сесії Парламентської асамблеї (ПА) НАТО 19-21 листопада ц. р. у Туреччині. У заході взяв участь голова Верховної Ради України А. Парубій, який виступив з доповіддю «Дві війни України: захист незалежності та запровадження реальних реформ», де надав чіткі докази військового вторгнення Росії на Донбас.

У ході сесії Генеральний секретар НАТО Є. Столтенберг висловив тверді наміри Альянсу продовжити рішучу підтримку територіальної цілісності та суверенітету України, а також надання всебічної допомоги нашій Державі. Крім того, за словами Є. Столтенберга, Північноатлантичний альянс ніколи не визнає «законність» анексії Росією Криму. У свою чергу, Президент Туреччини Р. Ердоган визнав порушення Москвою прав кримських татар, а також висловив наміри заборонити заходження турецьких кораблів до кримських портів.

За результатами сесії була ухвалена резолюція «Підтримка пост-Варшавської стратегії оборони та стримування», в якій фактично визнається збройна агресія Росії проти України. При цьому дії режиму В. Путіна були названі «головним фактором підриву безпеки та стабільності у світі». Новим президентом ПА НАТО обрано координатора міжпарламентських зв’язків Італії з Україною П. Аллі, який є впевненим прихильником нашої Держави.

Водночас керівництво НАТО висловило стурбованість діями Росії з розгортання ударних систем озброєнь, що було названо продовженням політики «агресивного мілітаризму з боку режиму В. Путіна». У наведеному контексті показових характер має рішення Альянсу щодо припинення операції «Океанський щит» по боротьбі з піратством поблизу узбережжя Сомалі та передислокації задіяних сил і засобів до Чорного, Балтійського та Середземного морів, що пояснюється «необхідністю реагування НАТО на глобальні зміни безпекової ситуації у світі».

У рамках реагування на підвищення загроз з боку Росії були активізовані дії країн-членів та країн-партнерів НАТО у військовій сфері. Зокрема, винищувачі Альянсу, які виконують завдання з повітряного патрулювання у Балтійському регіоні, розпочали супроводження всіх російських військових літаків, у т. ч. тих, що здійснюють планові польоти по встановленим маршрутам.

Водночас у листопаді цього року була розпочата серія навчань ОЗС НАТО, в т. ч.: у Польщі в рамках багатонаціонального корпусу ОЗС НАТО «Північний Схід» (штаб м. Щецин) — «Compact Eagle-2016»; у Литві — «Залізний меч-2016», а також у Чорногорії та Грузії.

Посилення військової активності та провокації Росії викликають занепокоєння також і нейтральних країн Балтійського регіону. Так, Швеція планує розконсервувати та розмістити на острові Готланд берегові протикорабельні ракетні комплекси «Saab Robots System 15», які були виведені з експлуатації ще у 2000 році.

У свою чергу, Фінляндія та ряд країн-членів НАТО і ЄС розглядають питання щодо створення в Хельсінкі міжнародного центру з вивчення та протидії «гібридним» війнам з боку Росії та ісламських екстремістів.

Водночас підвищуються можливості військового реагування Фінляндії на загрози зі сторони Москви. Зокрема, 23 листопада ц. р. у Фінській затоці були розпочаті навчання ВМС країни MEPU-16 за участю 2,7 тис. військовослужбовців та 30 бойових кораблів і суден забезпечення.

 

3.2. Провідні західні країни

США. Агресивний анті-західний курс політики режиму В. Путіна викликає адекватну реакцію США, що призводить до подальшого загострення конфронтації між двома країнами. За заявою спікера Державного департаменту США Дж. Кірбі, на сьогоднішній день американсько-російські відносини знаходяться у критичному стані. Причиною цього були названі гострі розбіжності сторін стосовно України та Сирії, а також активізація російських атак на американські комп’ютерні мережі. У наведеному контексті Дж. Кірбі підтвердив принципову позицію США, які не визнають «законність» анексії Росією українського Криму ні за яких умов.

Крім того, Державний департамент США звинуватив Росію у свідомій дестабілізації обстановки в Європі шляхом нарощування російських військ, включаючи розгортання ударних систем озброєння, поблизу кордонів країн НАТО та ЄС. При цьому було наголошено на відсутності будь-яких об’єктивних підстав для подібних дій Москви.

Водночас США та НАТО висловили суттєву стурбованість діями Росії в Сирії, які призводять до масових жертв серед мирного населення м. Алеппо та руйнувань цивільної інфраструктури.

ФРН. У рамках початку передвиборчої кампанії в країні, 20 листопада ц. р. Федеральний канцлер Німеччини А. Меркель офіційно підтвердила свої наміри балотуватися на четвертий термін. За даними соціологічних досліджень, після падіння рейтингу А. Меркель у 2015 році в зв’язку з «міграційною» кризою в ЄС, на сьогоднішній вона відновила свої позиції. Так, за продовження терміну її перебування на посаді глави німецького уряду виступає 55 % громадян країни.

На цьому фоні представники опозиційної Лівої партії Німеччини у парламенті ФРН висловили позицію лівих щодо незаконності анексії Росією Криму (раніше ряд депутатів Лівої партії у місцевих парламентах ФРН виступали за зняття санкцій з Росії та визнання «російської належності Кримського півострова»).

 

ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України

Росія. Керівництво РФ продовжує активні заходи з приховування дійсного стану справ в країні. Зокрема, в ході форуму «Загальноросійського народного фронту» 22 листопада ц. р. президент РФ В. Путін запевнив російську громадськість у «виході Росії з кризи, а також відновленні позитивної динаміки у розвитку її економіки». Зазначені ствердження глави російської держави викликали широкі коментарі незалежних російських експертів, які надають зовсім інші оцінки економічної ситуації в Росії.

Так, за оцінками представників Інституту народногосподарського прогнозування Російської академії наук, новий трьохрічний бюджет остаточно розвалить російську економіку. Причиною цього називається «мобілізаційний характер фінансового документу», який передбачає суттєве обмеження витрат на підтримку економічного розвитку країни, а також збільшення податків для населення та підприємців.

У свою чергу, це створює підґрунтя для прискорення т. зв. стагнаційної спіралі, яка виникла в російській економіці ще до 2014 року. Зокрема, проявом цього є падіння темпів росту сільського господарства РФ з 5,8 % у 2013 році до 3 % у 2016 році, незважаючи на обмеження доступу західних продовольчих товарів на російський ринок.

Молдова. Новий Президент Молдови І. Додон підтверджує плани зближення країни з Росією та Євразійським економічним союзом (ЄврАзЕС). Так, за його словами, на першому етапі передбачається підписання меморандуму про співробітництво з ЄврАзЕС. Разом з тим, всупереч своїм попереднім заявам, І. Додон висловився також і за продовження співробітництва Молдови з Європейським Союзом у рамках Угоди про асоціацію з ЄС. Тим самим він фактично проголосив наміри проведення т. зв. багатовекторної політики, що було пояснене гострими розбіжностями політичних поглядів населення різних районів країни.

 

V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу

5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України

Як і передбачалося, результати президентських виборів у США, Молдові та Болгарії не мали однозначних позитивних наслідків для режиму В. Путіна з точки зору принципових змін позицій згаданих країн на користь Російської Федерації. Свідченням цього є перші заяви нових лідерів США та Молдови, які досить суттєво відрізняються від їх передвиборчих обіцянок. Зазначене підриває надії Москви на можливість швидкого скасування США (і ЄС) санкцій проти Росії, а також зміцнення позицій РФ на пострадянському просторі та отримання додаткових важелів тиску на Україну за рахунок Молдови.

З урахуванням наведених обставин, слід очікувати активізації дій Росії з недопущення закріплення такої тенденції. З цією метою Москва може запропонувати США ряд компромісів в обмін на підтримку Вашингтоном російської позиції стосовно України, в т. ч. скасування контрсанкцій та розширення доступу американських компаній на російський ринок, а також припинення надання допомоги режиму Б. Асада в Сирії. Водночас режим В. Путіна застосовуватиме комбіновану політику тиску та преференцій у відношенні Молдови та Болгарії. У молдовському випадку це буде стосуватись маніпулювання питаннями надання фінансово-економічної допомоги Молдові та допуску її товарів до Росії, а також розвитку ситуації довкола Придністров’я. У болгарському — маніпулювання питаннями цінової політики на російські енергоносії для країни та допуску її товарів до Росії.

Крім того, Росія посилить втручання у передвиборчі процеси в інших європейських країнах та колишніх радянських республіках, насамперед у підготовку позачергових парламентських виборів в Македонії, а також повторних президентських виборів в Австрії та дострокових президентських виборів в Узбекистані в грудні ц. р. Зокрема, підтвердженням цьому є інформаційна підтримка Росією кандидата на посаду президента Австрії від крайнє правої Партії свободи Н. Хофера та опозиційного «Соціал-демократичного союзу» в Македонії.

 

5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України

З огляду на фактичну відсутність позитивних зрушень у підготовці «дорожньої карти» з імплементації Мінських домовленостей, ФРН та Франція ініціювали проведення чергової зустрічі «нормандської» четвірки на рівні міністрів закордонних справ, яка попередньо запланована на 29 листопада ц. р. Виходячи з власних інтересів, зазначена зустріч буде використана Москвою для нав’язування варіанту «врегулювання» конфлікту на Донбасі на основі «формули Штайнмайєра».

З урахуванням попереднього досвіду, підготовка зустрічі буде супроводжуватись посиленням тиску Росії на Україну та її західних союзників з метою спонукання їх до прийняття російського варіанту реалізації мирного плану. Як і раніше, основною формою такого тиску стане активізація збройного протистояння на Донбасі, що відбувається вже зараз.

При цьому Москва докладатиме цілеспрямованих зусиль щодо запевнення західних країн та, в особливості, нового керівництва США у «безвідповідальності України», яка нібито «свідомо зриває виконання Мінських домовленостей». Зазначене буде використовуватись режимом В. Путіна, як ще один «аргумент» для переконання Д. Трампа у «необхідності зміни відношення США до України та Росії».

У той же час, такі дії Москви створюватимуть реальну загрозу зриву домовленостей, які були досягнуті за результатами зустрічі лідерів «нормандської четвірки» у Берліні 19-20 жовтня ц. р. та в ході зустрічі Тристоронньої контактної групи 23 листопада ц. р.

 

Замість висновків

У цілому наведені обставини засвідчують початок нового етапу загострення відносин між Росією та Заходом. Причиною цього є фактичний провал сподівань режиму В. Путіна на можливість швидких змін політики США та ЄС у відношенні Росії, в т. ч. у плані зняття з неї санкцій з «українського» питання. Зазначена проблема набуває особливої актуальності для Москви в умовах подальшого значного погіршення стану російської економіки.

У такій ситуації режим В. Путіна посилює тиск на США, НАТО та ЄС шляхом демонстрації військової сили. У свою чергу, це підвищує рівень загрози виникнення масштабного військового конфлікту між Росією та Заходом. Так, за заявою міністра закордонних справ ФРН Ф. Штайнмайєра, у зв’язку з анексією Росією українського Криму та «гібридною» війною на Донбасі в Європі знову гостро стоїть питання війни і миру.