6 жовтня 2014

При чому ЄС до російського газу для України?

Богдан Соколовський

1 жовтня 2014 року було оголошено, що 3 жовтня у Брюсселі відбудеться двостороння зустріч Україна – ЄС з питань російського газу для України. Загалом, не зрозуміло, як це може ЄС взагалі вести розмову про російський газ для України (а наші представники при цьому щось слухати) в той час, коли відбувається воєнна агресія РФ щодо нашої держави? Добре, що ЄС був присутній на тристоронніх газових переговорах. Там він, будемо сподіватися, — грав роль свідка. Але яка його роль у перемовинах двосторонніх? Чи може хтось собі уявити присутність України, скажімо, на переговорах РФ з Німеччиною чи Словаччиною щодо постачання їм російського газу? Очевидно, що ні: і німці, і словаки, як і будь-хто інший не сіли б за стіл переговорів з будь-ким в присутності будь-якого свідка. Виходить так, що ми, українці, запрошуючи свідків на переговори, апріорі погоджуємося, що ми якісь невмійки, не здатні відстоювати самостійно свій інтерес чи що?!

Було би логічно, якби з ЄС велася мова про політичну підтримку у питанні надання Україні неросійського газу. І то такі перемовини не для широкого розголосу, під грифом «таємно». А тепер? Навіть в інформації для ЗМІ наголошується, що йдеться саме про російський газ!

Звичайно, все це не слід сприймати як якась претензія до ЄС. Можливо, їй варто навіть подякувати за сприяння. Але ж чи можна Україні так принижуватись?!

Невже не зрозуміло, що Москва «відпрацьовує» систему «газового тиску» на наших західних партнерів, аби мати, принаймні, напоготові серйозні важелі впливу на Україну через посередників і в інших галузях! Зокрема, можна очікувати і «нафтового тиску». Адже якісні нафтопродукти (бензин і дизель) ми імпортуємо здебільшого з Білорусі, Румунії, Польщі. Як правило, з їх НПЗ або з російських. В обох випадках на ці НПЗ постачається російська нафта. А що будемо робити, якщо росіяни, як буває з газом, обмежать поставки нафти білорусам, румунам чи полякам з умовою не відвантажувати нафтопродукти Україні? Чим замінимо свої потреби в 7 мільйонів тонн? Як це вплине на наш соціальний спокій? З такою проблемою, на жаль, протягом року ніхто не впорається. Якою б надійною не була зовнішньополітична підтримка. Це не газ, через дефіцит якого в оселях українців може стати всього лишень холодніше, а олігархам забракне сировини (зрозуміло, з усілякими негативними наслідками), але колапсу держави не буде.

І таких важелів, на жаль, у Кремля чимало.

Може, про це і варто вести розмову з ЄС? Можливо, нам варто заздалегідь готуватися до різноманітних сусідських «витівок»? Чи ми і надалі заставлятимемо себе вірити байкам про «братские народы»?