Борисфен Інтел

Близький Схід після 17 вересня

2 жовтня 2018
<p>Близький Схід після 17 вересня</p>

Президенти Туреччини та Росії на зустрічі 17 вересня ц. р. в Сочі уклали угоду стосовно провінції Ідліб, а фактично, Анкара розпочала втілювати свій план багатоходової стратегії з протидії радикальним терористичним угруповання та зі створення до 15 жовтня демілітаризованої зони (ДМЗ) вздовж лінії зіткнення збройних формувань опозиції та військ режиму Б. Асада в сирійській провінції Ідліб.

Контроль в ДМЗ покладено на мобільні патрульні групи підрозділів збройних сил Туреччини та загони військової поліції РФ. Туреччина також спланувала встановлення та укріплення постів спостереження по всьому внутрішньому периметру зони деескалації в Ідлібі.

Терористичне угруповання «Джабхат Фатх аш-Шам» (колишня «Джабхат ан-Нусра»)
Терористичне угруповання «Джабхат Фатх аш-Шам» (колишня «Джабхат ан-Нусра»)

На початковому етапі Туреччина планує створити умови, за яких розпочнеться розпад найбільшого терористичного угруповання «Тахрір аш-Шам». Вважається, що з його зникненням закінчиться війна в Сирії, що дасть можливість розпочати там політичні процеси. Зрозуміло, що саме угрупування нікуди не зникне. Розпочнеться процес його розпаду, змінюватиметься назва та відбуватиметься переформатування і, можливо, частина бойовиків перейде під контроль Анкари. 26 вересня турецькі засоби масової інформації, з посиланням на заяву президента Р. Ердогана, оприлюднили повідомлення про те, що збройні терористичні угруповання почали виходити з Ідлібу.

Найбільше збройне угруповання сирійської опозиції — «Фронт національного звільнення», вже заявило, що підтримує турецький план врегулювання та створення демілітаризованої зони на північному заході Сирії. В заяві, зокрема, йдеться, що Фронт і надалі співпрацюватиме з Туреччиною, продовжуватиме боротьбу за повалення режиму Башара Асада і не складе зброї.

 

Наприкінці вересня ц. р. всі сторони сирійського конфлікту досить ефективно використали свою участь у роботі 73-ї сесії Генеральної асамблеї ООН. Так, 25 вересня президент Туреччини Р. Ердоган зустрівся з президентом Ірану Х. Роухані та обговорив з ним питання двостороннього співробітництва та регіональної безпеки. З турецького боку в переговорах брали участь керівник розвідки Туреччини Хакан Фідан та голова МЗС Туреччини Мевлют Чавушоглу.

Міністри закордонних справ Туреччини, Ірану та Росії 26 вересня на зустрічі в рамках сесії ГА ООН разом з іншими питаннями обговорили необхідність прискорення створення сирійського конституційного комітету в Женеві, основою для діяльності якого є рішення Конгресу сирійського національного діалогу (КСНД), який відбувся 30 січня 2018 року в Сочі.

Зустріч міністрів закордонних справ Туреччини, Ірану та Росії 26 вересня в рамках сесії ГА ООН
Зустріч міністрів закордонних справ Туреччини, Ірану та Росії 26 вересня в рамках сесії ГА ООН

Державний секретар США Майк Помпео також зустрічався та провів переговори з міністрами закордонних справ Бахрейну, Єгипту, Йорданії, Кувейту, Оману, Катару, Саудівської Аравії та ОАЕ з метою створення Стратегічного союзу Близького Сходу (Middle East Strategic Alliance) в рамках Ради співробітництва країн Перської затоки (Gulf Cooperation Council).

Спеціальний представник Генерального секретаря ООН з питань Сирії Стеффан де Містура найближчим часом планує провести в Женеві засідання Конституційного комітету, до складу якого увійдуть представники режиму Асада, опозиції та групи незалежних політиків. Комітет має розробити рекомендації щодо внесення змін до Конституції країни, після чого під егідою ООН в Сирії мають відбутися загальні вибори.

26 вересня в Нью-Йорку пройшло засідання Ради безпеки ООН під головуванням президента США Д. Трампа, на якому планувалося засудити Іран за його ядерні розробки. Але, за повідомленнями іранської інформаційної агенції Mehr News, засідання, всупереч вимогам Вашингтону, зосередилось на питанні нерозповсюдження ядерної зброї. Президент Ірану Х. Роухані підкреслив, що засідання РБ ООН досить чітко показало, що США залишаються наодинці, бо інші країни підтримали ядерну угоду з Іраном (СВПД) і прямо, або опосередковано засудили дії адміністрації Білого дому щодо виходу з цієї угоди та наполягали на її збереженні. Х. Роухані наголосив, що США сподівались на вихід Ірану з угоди і, зважаючи на це, планували свої подальші дії. Але цього не сталося! «Немає жодних інших санкцій, що залишились, і які США могли б накласти на Іран в листопаді поточного року», — підкреслив Х. Роухані. Він вважає, що рано чи пізно, але США, що внаслідок своє антиіранської політики опинились в ізоляції, будуть змушені повернутися до СВПД.

Головний радник Верховного лідера ІРІ генерал-майор Ях’я Рахім Сафаві
Головний радник Верховного лідера ІРІ генерал-майор Ях’я Рахім Сафаві

Дисонансом мирних сподівань президента Ірану пролунав виступ колишнього командуючого КВІР ІРІ, а нині Головного радника Верховного лідера ІРІ А. Хаменеї генерал-майора Ях’я Рахіма Сафаві. Він намагався переконати, що не буде стабільного миру і спокою в регіоні без Ісламської Республіки Іран. Він також вважає, що настав час сформувати антиамериканську коаліцію у всьому світі, яка б протистояла погрозам Вашингтона та майбутнім загрозам запровадження санкцій проти інших держав. За повідомленнями інформаційної агенції IRNA, Я. Сафаві наголосив, що безпеки в регіоні можна досягнути лише у спосіб регіонального співробітництва, але «без присутності американців».

 

Наразі повернімося до наших справ в Сирії. Недружня риторика супроводжувала весь виступ радника президента США з питань національної безпеки Джона Болтона на саміті організації United Against Nuclear Iran (UANI). «Якщо ви перетнете нам шлях, нашим союзникам або нашим партнерам, якщо ви зашкодите нашим громадянам, якщо ви і надалі будете брехати, так — надалі буде пекло і ви заплатите велику ціну. Нехай моє послання буде зрозумілим: ми спостерігаємо за вами і ми прийдемо за вами», — наголосив Дж. Болтон.

Державний секретар США М. Помпео також закликав ізолювати іранський режим. Здається, що ворожа риторика є частиною узгоджених зусиль адміністрації президента США щодо мобілізації міжнародної підтримки для здійснення тиску на Іран.

Радник президента США з питань національної безпеки Дж. Болтон Державний секретар США М. Помпео
Радник президента США з питань національної безпеки Дж. Болтон та державний секретар США М. Помпео на саміті організації United Against Nuclear Iran (UANI)

Підлив масла у вогонь і виступ Руді Джуліані (персонального адвоката президента США Д. Трампа), який буквально заявив, що економічні санкції США проти Ірану мають призвести не тільки до економічного болю, а і до успішної революції. «Я не знаю, коли це відбудеться — це може бути через кілька днів, місяців, або пару років, але це відбудеться», — заявив він.

Президент Д. Трамп сам неодноразово закликав світових лідерів ізолювати іранський режим, доки він продовжує агресію. Так, під час свого виступу на ГА ООН президент США зокрема заявив, що рішення щодо Сирії включає план боротьби з Іраном з метою його щільної ізоляції та максимально оперативного вигнання з території Сирії.

На фоні виступу президента США на засіданні РБ ООН, міністерство фінансів США оголосило про введення нових санкцій проти 12 російських компаній: «Аерокомпозіт», «Дайвтехносервіс», ФДУП НВП «Гамма» (Федеральне державне унітарне підприємство «Науково-виробниче підприємство «Гамма»), НДІ «Вектор», Nilco Group, Обнінське науково-виробниче підприємство «Технологія», «Океанос», «Авіадвигун», «Інфотекс», «Системи прецизійного приладобудування», Syrus Systems, Вороніжський НДІ «Вега».

26 вересня в Нью-Йорку пройшло засідання Ради безпеки ООН під головуванням президента США Д. Трампа
26 вересня в Нью-Йорку пройшло засідання Ради безпеки ООН під головуванням президента США Д. Трампа

Президент Д. Трамп також повідомив, що найближчим часом в східних районах Середземного моря планується проведення навчань ВПС та ВМС США та НАТО. До речі, історія знає багато прикладів, коли під виглядом навчань розпочинались не тільки бойові дії локального характеру, але і війни. Що стосується безпосередньо Сирії, то президент США підкреслив, що режим Асада застосував і продовжує застосовувати хімічну зброю і США перешкоджатимуть цьому. За його словами, Вашингтон співпрацює з країнами Перської затоки, Єгиптом та Йорданією з метою створення стратегічного союзу і, у випадку застосування хімічної зброї режимом Асада, США миттєво перейдуть до активних дій.

Слова Д. Трампа яскраво свідчать про те, що Вашингтон не збирається покидати Сирію, плануючи залишатись тут надовго. По суті, заплановані заходи щодо провінції Ідліб та турецький план дій лише звузили зону маневру США у процесі пошуку причини для нанесення ударів по режиму Асада. Але слід мати на увазі, що тільки авіаційними ударами справи не владнати. Необхідна наземна операція, про що ми вже неодноразово згадували в попередніх матеріалах. Збройні сили США підтримуватимуть дії союзників, можливо Вашингтон використає загони зі складу Сил спеціальних операцій, але широкомасштабні дії вестимуть війська коаліції та сирійські «партнери». Хто конкретно?

1. Курди. Курдські загони, що озброювались за сприяння США та навчались американськими інструкторами. Насамперед це стосується сил зі складу «Партії демократичного союзу» (ПДС/PYD) та «Сирійських демократичних сил» (СДС/SDF). І навіть більше, Вашингтон розпочав будівництво нової військової бази поблизу міста Хаджін. Напевне, вони залучатимуться для дій вздовж Євфрату (східний його берег) з метою блокування «шиїтського коридору» та знищення іранських баз.

2. Підконтрольні Туреччині збройні формуванні з району Ідлібу. Якщо це станеться, то йтиметься про остаточне повалення режиму Асада.

 

Передача Росією новітньої зброї режиму Асада, а саме, зенітного ракетного комплексу С-300 та передислокація восьми багатоцільових винищувачів Су-35 з Росії на авіаційну базу Хмеймім в Сирії надали США та Ізраїлю новий привід для прискорення нанесення ударів по Сирії, під які, крім військ Б. Асада, підпадають і сили РФ та Ірану. Кілька днів тому з’явилась додаткова інформація про можливість поставки до Сирії двох полкових комплексів С-300/С-400. Зрозуміло, що вони «погоди не зроблять» і цей факт скоріш за все можна розцінювати як демонстрацію загроз та неприйняття Москвою ультиматуму, який передав В. Путіну Р. Ердоган в Сочі 17 вересня ц. р.

Комплекс ППО С-300 Винищувач Су-35
Передача Росією новітньої зброї режиму Асада (С-300) та передислокація на авіабазу Хмеймім винищувачів Су-35 надали США та Ізраїлю новий привід для нанесення ударів по Сирії

Але Путін не був би Путіним, якби разом із цим кроком не зробив іншого. 27 вересня до Тегерану прибув голова Ради національної безпеки РФ М. Патрушев з новою пропозицією. Суть її в тому, що Ізраїль не завдаватиме ударів по Сирії (перш за все, по інфраструктурі Ірану), а Тегеран припинить постачання зброї ліванській «Хизбуллі», а фактично, покине свого союзника та припинить використовувати з таким великим зусиллям створений «шиїтський коридор». За неофіційними даними, В. Путін просуває цей план у Вашингтоні та Єрусалимі з єдиною метою: зменшити загострення кризи, що виникла після знищеного в Сирії російського літака Іл-20.

Зрозуміло, що відповідь на таку пропозицію Москви не може бути оперативною, бо питання надання допомоги «Хизбуллі» є частиною стратегічних планів Ірану стосовно «шиїтського коридору» в регіоні. Вірогідність позитивної відповіді досить мала, якщо брати до уваги, що Москва вже неодноразово «підставляла» Тегеран, та того факту, що Іран розглядає РФ не у якості надійного союзника, а у якості тимчасового партнера для з’ясування поточних проблем.

Ухвалення такого рішення, як вважалося, відмінить або притримає поставки комплексів ППО С-300. Але ще 22 вересня ц. р. два транспортних літаки зі складу ПКС РФ вже перекинули до Сирії частину комплексу С-300.

Голова Ради національної безпеки ІРІ А. Шамхані на зустрічі із головою РНБ РФ М.Патрушевим
Голова Ради національної безпеки ІРІ А. Шамхані на зустрічі із головою РНБ РФ М.Патрушевим

За даними ізраїльської інформаційної агенції DEBKAfile, 28 вересня комплекс С-300 було передано сирійській стороні. І навіть більше, за неофіційними даними в Сирії розгорнуто новий комплекс радіоелектронної боротьби, що спроможний відслідковувати бойові літаки як в Ізраїлі, так і в країнах Європи. За даними DEBKAfile, Росія планувала розгорнути поблизу Дамаска протиракетний комплекс близького радіусу дії «Печора 2М», ще відомий як «Нева С-125». Цей комплекс удосконалювався кілька років тому і нині спроможний ефективно перехоплювати та знищувати повітряні цілі на низьких висотах (літаки, крилаті ракети та бойові гелікоптери).

Москва знову загнала сама себе у глухий кут. Якщо Тегеран відмовиться від цієї пропозиції, а Тель-Авів і надалі завдаватиме ударів по іранських об’єктах на території Сирії, зокрема, по конвоях зі зброєю та спорядженням для «Хизбулли», то Москві доведеться або знищувати ізраїльські літаки над Сирією, або мовчки терпіти це, що викличе бурне незадоволення Ірану. Спроби протидіяти Ізраїлю приведуть до прямого зіткнення, бо для Тель-Авіва легше знищити іранську загрозу поблизу своїх кордонів, аніж перейматися збереженням своїх відносин з Москвою. Тому Росія і змушена просити Іран, бо від його рішення залежить доля російського контингенту в Сирії і сама присутність Москви на території цієї арабської країни.

Безумовно, зіткнення з Ізраїлем призведе до стрімкої ескалації ситуації в Сирії і Росія не матиме жодних шансів, ані протидіяти, ані вгамувати конфлікт. На сьогодні Москва, відмовившись від силового розв’язання проблеми Ідлібу, змушена активізувати свої дипломатичні зусилля для забезпечення збереження своєї присутності в Сирії. Туреччина та США дали ясно зрозуміти Москві, що готові на прямий конфлікт з режимом Дамаску, а фактично і з Росією, що стало для Путіна неприйнятним ризиком.

Зараз для Москви реальність така, що якщо хоча б один ізраїльській літак буде збитий російською ракетою ППО або російським винищувачем, то пряме військове зіткнення з Ізраїлем, а відповідно, і зі США стає неминучим. І завершиться воно повним розгромом російського контингенту в Сирії, запровадженням нових жорстких санкцій економічного та фінансового характеру.

 

Останнім часом Ізраїль дуже активно став грати свою роль у сирійській війні
Останнім часом Ізраїль дуже активно став грати свою роль у сирійській війні

Останнім часом Ізраїль дуже активно став грати свою роль у сирійській війні, виступаючи не стільки проти режиму Асада, скільки проти Ірану, який зумів взяти під свій контроль майже половину території Сирії та створити «шиїтський коридор» і значно посилити спроможності «Хизбулли».

Прем’єр-міністр Ізраїлю Б. Нетаньяху розмовляв телефоном із президентом Росії після повідомлень про поставку до Сирії С-300, назвавши цей крок «безвідповідальним» та застерігши В. Путіна щодо вірогідних ризиків в регіоні. Він також виклав наміри Тель-Авіва «захищати безпеку та інтереси Ізраїлю» в Сирії, а уряд Ізраїлю наказав продовжувати операції проти іранських сил на території Сирії.

На початку сирійської війни найбільшим досягненням для Тель-Авіва було послаблення режиму Асада та взяття під контроль ВПС Ізраїлю повітряного простору регіону. Це вдалося зробити завдяки контактам між Москвою та Тель-Авівом, які стали частішими після введення російського контингенту до Сирії в 2015 році. Стосовно цього є кілька причин. По-перше, Москва через Тель-Авів намагалась вести переговори з країнами Заходу в умовах зростаючої кризи навколо Росії після анексії Криму та початку війни на сході України. По-друге, скориставшись фактично бездіяльністю США та країн Західної Європи стосовно врегулювання конфлікту в Сирії, під впливом Ірану та майбутніх прибутків від газогону «Турецький потік», Москва втягнулась у сирійську війну. Створення Іраном «шиїтського коридору» та збільшення поставок іранської зброї ліванській «Хизбуллі» надали Москві додаткові важелі для ведення своєї гри з Ізраїлем, прикриваючись ефемерними можливостями здійснення тиску на Тегеран в інтересах Тель-Авіва. Маніпулюючи між Тель-Авівом та Тегераном, Москва відстоювала власні інтереси.

Прем’єр-міністр Ізраїлю Б. Нетаньяху назвав поставку до Сирії комплексів С-300 «безвідповідальним кроком» та застеріг В. Путіна щодо вірогідних ризиків в регіоні
Прем’єр-міністр Ізраїлю Б. Нетаньяху назвав поставку до Сирії комплексів С-300 «безвідповідальним кроком» та застеріг В. Путіна щодо вірогідних ризиків в регіоні

Її рішення передати сирійцям комплекси С-300 фактично розв’язало руки ізраїльтянам, які ще в 2014 році домовились із Москвою про блокування своїх поставок ударних безпілотних літальних апаратів (БПЛА) Україні, якщо росіяни не постачатимуть С-300 Сирії.

 

Щодо самого Ірану можна нагадати, що він дуже намагається зберегти свою присутність та залишити за собою право інвестувати у відновлення Сирії. Не так давно Тегеран підписав з Дамаском угоду про співробітництво та взаємну допомогу. Єдиною перешкодою Іранові в реалізації його задумів є американські війська та «Сирійські демократичні сили». Але сьогодні Тегеран змушений покладатися лише на власні сили, оскільки Анкара у союзі зі США та коаліцією заклопотана втіленням своїх власних інтересів, а Москва хаотично намагається знайти вихід із ситуації, і, з одного боку, вона фактично свідомо зірвала операцію в Ідлібі, коли вимагала проведення засідання РБ ООН з цього питання, а з іншого — продовжує озброювати режим Асада.

Міністр енергетики США Рік Перрі
Міністр енергетики США Рік Перрі

Хвилю обурення в засобах масової інформації Ірану викликала згода Москви на пропозицію Ріка Перрі — міністра енергетики США — зайняти іранську нішу на нафтовому ринку після того, як на початку листопада ц. р. Вашингтон запровадить наступний етап економічних санкцій проти Ірану. На зустрічі, що відбулась кілька тижнів тому, така ж пропозиція надійшла і Саудівській Аравії. (Ще до введення другого етапу санкцій іранський нафтовий імпорт з квітня ц. р. скоротився на 28 %).

На сьогодні, Іран, незважаючи на тиск, що здійснюється на нього, виходити із Сирії не збирається. Він планує посилювати свої позиції і нічим не поступатися, навіть якщо залишиться наодинці зі США та їх союзниками. Втрачати Тегерану є багато що. В Іраку вплив Ірану руйнується американцями та урядом Абаді. В Ємені Іран мало що може зараз вдіяти. Залишається Сирія і Ліван, який багато в чому залежить від існування «шиїтського коридору» і з втратою якого Тегеран втратить і Ліван, а «Хизбулла» знову потрапить у повне оточення. Тому Сирія і Ліван залишаються для Тегерана єдиними об’єктами експансії на всьому Близькому Сході.

За даними інформаційної агенції CNN, з посиланням на повідомлення розвідувальних органів США, Вашингтон найближчим часом очікує на активізацію дій іранських сил та шиїтських збройних формувань не тільки в Сирії, але і в регіоні Близького Сходу. Вірогідно, що для «запобігання цих загроз» і формується ударне угруповання США та їх союзників навколо Сирії.

 

Але закінчити цей матеріал хочу не на війні, яку режим Асада, Росія і Іран фактично вже програли, а на економічній складовій сирійської кризи, яка охопила багато країн і вийшла за межі регіону Близького Сходу.

Міністр внутрішніх справ США Райян Зінке
Міністр внутрішніх справ США Райян Зінке

29 вересня міністр внутрішніх справ США Райян Зінке зробив заяву, згідно з якою Вашингтон має можливість блокувати морські поставки енергоносіїв із Росії, як відповідь на близькосхідні маневри Москви. Зокрема, він наголосив, що Сполучені Штати є найбільш потужними виробниками нафти та газу завдяки сланцевим технологіям і тому намагання Росії та Ірану заважати США торгувати з Європою будуть жорстко припинятися, як економічними, так і військовими методами. По мірі готовності США поставляти до країн Європи енергоносії у значних масштабах, будуть ставати більш жорсткими і дії Вашингтону. Без жорсткої дипломатії та погрозою зброєю вийти на сталий європейський ринок вуглеводнів неможливо.

Логіка дій Вашингтону якраз і свідчить про те, що США відкрили свої стратегічні запаси нафти та газу на обох узбережжях (Східне орієнтоване на Європу та Латинську Америку, Західне — на Китай та Південно-Східну Азію) саме для того, щоб продавати їх по поки що високих цінах. Саме тому США «вдираються» на європейський ринок з метою його перерозподілу, та передбачаючи його глобальність в перспективі.

Традиційні виробники нафти та газу (Росія, країни Близького Сходу) на тактичному рівні ще можуть якось грати свою роль, але на стратегічному рівні вони вже програли. Через 3–4 роки США вийдуть на проектні об’єми поставок і ціна на нафту та газ буде постійно знижуватись, а до цього часу вони мають «розчистити» шлях та з’ясувати питання стосовно своїх конкурентів. Саме для цього фактично створений Близькосхідний воєнний блок під парасолькою США — Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Катар, Бахрейн, Єгипет та Йорданія, такий собі «смотрящий» на Близькому Сході.

Такою вимальовується найближча перспектива, тому війна в Сирії може бути не останньою. Ситуація є швидкоплинною і якщо дії США, їх союзників та країн регіону можна передбачити, вчинки Росії — суб’єктивно непередбачувані.

 

URL сторінки http://bintel.com.ua/uk/article/print/10_02_mena/