Борисфен Інтел

Сирійська вертикаль — падіння режиму Б. Асада та його наслідки для світу і регіону

5 січня 2013
<p>Сирійська вертикаль — падіння режиму Б. Асада та його наслідки для світу і регіону</p>

Незважаючи на велике бажаннясирійського режиму Б. Асада залишитися при владі, події у Сирії розвиваються не на його користь і наближаються до свого логічного завершення. Все це нагадує «лівійський» сценарій, коли створювалися передумови для усунення в країні чинного керівництва.

Так, останнім часом об’єдналися та сформувалися як політичні, так і військові структури сирійських опозиційних сил, що зміцнило їх позиції в країні та на міжнародній арені.

Представники «Вільної сирійської армії»

Представники «Вільної сирійської армії»

Насамперед це стосується створення єдиного вищого політичного органу опозиції — Сирійської національної коаліції (СНК), яка об’єднала представників зовнішньої та внутрішньої опозиції, а також так званої «Вільної сирійської армії». Легітимність СНК, як представника сирійського народу, визнало чимало країн (в т. ч. США), що дозволяє світовій спільноті надавати значно більшу зовнішню допомогу (в т. ч. військову) повстанцям у їхньому протистоянні режимові Б. Асада.

Сьогодні Сирійською національною коаліцією вже сформовано парламент та уряд Сирії перехідного періоду, які братимуть на себе всю повноту влади, щоб не допустити хаосу в країні після повалення чинного сирійського керівництва. На даний момент ці органи вже виконують функції представництва сирійської опозиції як на міжнародній арені, так і в середині країни.

Для структуризації військового крила опозиції створено Вищу воєнну раду, якій підпорядковується Головний штаб опозиційних збройних формувань. Вони об’єднанні в рамах Північного, Південного, Західного, Східного та Дамаського «фронтів», що включають організовані за територіальним принципом бригади (в основному, об’єднують бойовиків з числа місцевого населення).

Президент Сирії Башар АсадЗавдяки цим заходам, а також закордонній допомозі іноземних противників режиму Б. Асада (насамперед США, Туреччини, Саудівської Аравії, Катару, Франції та Великобританії), опозиційним силам Сирії вдалося домогтися певних успіхів. Вони встановили контроль над низкою сирійських районів на кордоні з Туреччиною та Іраком, що створило умови для зовнішнього силового втручання під приводом встановлення «буферних зон» та «зон, заборонених для польотів авіації» (як це спостерігалося свого часу у Лівії). На необхідності створення таких зон активно наголошує керівництво СНК, щоб опозиційні угрупування мали принципово нові можливості в боротьбі з владою Б. Асада. Зокрема, це стосується захоплення ключових міст Сирії (в першу чергу Алеппо та Дамаск, які вже частково контролюються опозицією), а також центральних провінцій країни (насамперед Хама).

Алеппо (Haleb, Aleppo), Дамаск (Damaskus) Хама (Hama) на карті Сирії
Алеппо (Haleb, Aleppo), Дамаск (Damaskus) Хама (Hama) на карті Сирії

Зазначимо, що майже дворічне збройне протистояння в Сирії, а також міжнародні санкції значно погіршили сирійський економічний потенціал. Так, у 2012 році ВВП Сирії скоротився більш ніж на 20 % у порівнянні з 2011 роком. Зокрема, обсяги видобутку нафти зменшилися практично у чотири рази (до конфлікту доходи від експорту нафтових ресурсів становили 25 % прибуткової частини держбюджету країни); об’єкти промислової, транспортної та енергетичної інфраструктури пошкоджені та зруйновані; надходження іноземних капіталів та інвестицій припинене; туризм, як друга після нафти складова сирійської економіки, згорнув свою діяльність.

Все це призвело до стрімкого скорочення золотовалютних резервів країни (за деякими оцінками, ці резерви становлять не більше
3–4 млрд. дол. США). Через зростання безробіття, нестачу продовольства і товарів першої необхідності стрімко підвищуються ціни. При цьому фінансово-економічна допомога Росії та Ірану, а також спроби керівництва Сирії оминути міжнародні санкції не вирішують економічних проблем і лише ненадовго відтягують падіння агонізуючого сирійського режиму.

Силові структури Сирії стрімко виснажуються, потенціал їх невпинно знижується через втрати у ході бойових дій, дезертирство (як рядових солдат та офіцерів, так і представників вищого військового командування), суттєве зменшення виробництва та ремонту озброєння і військової техніки (які, в основному, поповнюються поставками з Росії та Ірану). Коштів на фінансове забезпечення збройних сил не вистачає.

Сирійський пілот викрав літак

Етнічна карта Сирії та Лівану

Етнічна карта Сирії та Лівану

Фактично, боєздатність зберігають лише елітні частини Національної гвардії та Сил спеціального призначення, які сформовані з алавітської (шиїтської) частини сирійського населення — одновірців Б. Асада, і є опорою його режиму. Активно допомагають сирійському керівництву у боротьбі з повстанцями спеціальні сили Корпусу стражів Ісламської революції Ірану, а також збройні загони палестинського екстремістського руху ХАМАС та ліванського — Хезболла. З їх допомогою режим Б. Асада намагається контролювати великі міста та промислові центри країни, одночасно не допускаючи розширення контрольованих повстанцями зон та запобігаючи створенню передумов для зовнішнього силового втручання. В ході бойових дій сирійськими урядовими військами масово застосовуються артилерія та реактивні системи залпового вогню, а також авіація (винищувачі-бомбардувальники та вертольоти), що призводить до значних жертв серед мирного населення.

Довготривалість збройного конфлікту в Сирії суттєво дестабілізує обстановку на всьому Близькому Сході, підвищуючи мотивацію застосування зовнішніх сил. Це особливо актуально для США та їх союзників як передумова для посилення тиску на Іран (в т.ч. військового характеру) аби запобігти його можливостям заволодіти ядерною зброєю, а також змінити керівництво країни, яке займає відверті антизахідні та антиізраїльські позиції.

Щоправда, застосувати збройної сили проти Сирії не можна без відповідної резолюції РБ ООН. А з такою резолюцією не погоджуються Росія та КНР, які підтримують режим Б. Асада як гарантію збереження свого впливу в Сирії та, загалом, на Близькому Сході. Та не зважаючи на це, зовнішнє силове втручання може розпочатися і без рішення РБ ООН — під приводом необхідності негайного реагування на надзвичайні обставини.

ЗМІ: Башар Асад уперше застосував хімічну зброю?

ЗМІ: Башар Асад уперше застосував хімічну зброю?Наприклад, такою надзвичайною обставиною може бути застосування режимом Б. Асада хімічної зброї проти повстанців, або втрата сирійською владою контролю над цією зброєю. За заявами представників керівництва США, це буде своєрідною «червоною лінією», перетин якої означатиме неминучість зовнішніх силових дій в Сирії.

Крім того, активізація збройних інцидентів на сирійсько-турецькому кордоні (зокрема, загибель турецьких громадян від обстрілів турецької території сирійськими військами в ході бойових дій проти повстанців) може дати Туреччині підстави для прямого втручання у сирійський конфлікт. При цьому, керуючись п’ятою статтею Вашингтонського договору Північноатлантичного союзу, Анкара може звернутись по допомогу до своїх союзників по НАТО.

Останнім часом ознаки розвитку подій довкола Сирії посилюються саме за таким сценарієм. США переходить до прямих звинувачень сирійського керівництва у підготовці до застосування хімічної зброї проти повстанців, а саме: бомби та снаряди, мовляв, споряджаються хімічними елементами нервово-паралітичного газу. Стверджується також і про захоплення антиурядовими силами Сирії хімічних компонентів (зокрема, запасів хлору на одному з підприємств у м. Алеппо), що розцінюється як втрата Дамаском контролю над хімічною зброєю.

4 грудня 2012 року Конгресом США ухвалюється поправка до проекту Закону про оборонний бюджет на 2013 фінансовий рік, згідно з якою американському оборонному відомству до початку лютого 2013 року доручається підготувати доповідь щодо можливості свого військового втручання у сирійський конфлікт.

За повідомленнями західних ЗМІ, плани такого втручання розроблені чи розробляються в міністерствах оборони США, Великобританії та Франції. Не виключено, що саме в рамках практичної реалізації цих планів у морських акваторіях довкола Сирії на ротаційній основі налагоджене постійне чергування авіаносних та експедиційних (десантно-вертолітних) груп ВМС США та Франції.

НАТО розгортає зенітно-ракетні комплекси Patriot на півдні Туреччини у міста Газіантеп

НАТО розгортає зенітно-ракетні комплекси Patriot на півдні Туреччини у міста Газіантеп.
 
Радарні системи американських Patriot, розміщені в Газіантеп, зможуть виявляти об'єкти в повітряному просторі над Алеппо — другим за величиною містом Сирії, а також над провінцією Ідліб

Дотримуючись союзницьких зобов’язань Північноатлантичного альянсу, керівництво НАТО схвалило звернення Анкари щодо розміщення на турецькій території (у прикордонних районах з Сирією) зенітних ракетних комплексів «Patriot». Батареї цього комплексу разом з обслуговуючим персоналом направляються до Туреччини зі США, ФРН та Нідерландів.

За оцінками західних експертів (зокрема американської агенції Stratfor), силове втручання у сирійську ситуацію зовні може розпочатись вже наприкінці зими — на початку весни 2013 року, навіть без необхідного рішення РБ ООН. Як вже згадувалось, причиною цього може стати інцидент з хімічною зброєю, як в результаті її реального застосування чинною владою Сирії чи втрати контролю над нею, так і внаслідок організованої провокації противників режиму Б. Асада.

Очевидно, що найбільш ймовірним місцем такого інциденту може стати один із прикордонних із Сирією районів Туреччини, що «узаконить» створення Анкарою та її союзниками «буферних зон» на сирійській території та «зон, заборонених для польотів авіації». Водночас підрозділи сил спеціального призначення США, Великобританії та Франції, а також Туреччини, Саудівської Аравії і Катару розпочнуть спецоперації зі встановлення контролю над сирійськими запасами хімічної зброї.

Під виглядом надання гуманітарної допомоги сирійському населенню можуть бути організовані так звані «гуманітарні коридори» в напрямку головних міст Сирії (насамперед, Дамаску та Алеппо), де тривають найбільш активні збройні сутички між урядовими військами та повстанцями. Противники режиму Б. Асада фактично розпочнуть виконання елементів наземної операції на сирійській території.

Всі ці дії будуть супроводжуватись повітряними ударами по військах та об’єктах ЗС Сирії для підтримки повстанців. Крім того, як це було у Лівії, слід очікувати на наземну, повітряну та морську блокаду Сирії, яка перешкоджатиме військовій та економічній допомозі сирійській владі зовні. Про такий можливий сценарій свідчать активні напади повстанців на аеродроми урядових військ, а також бази ППО з метою перешкоджання протидії ЗС Сирії повітряним ударам майбутньої антиасадівської коаліції. Сирію вже фактично блокує Туреччина, яка проводить догляд всіх повітряних суден, що прямують до сирійських аеропортів через турецький повітряний простір.

Не виключаються також і інші варіанти розвитку ситуації в Сирії, а саме: замах на Б. Асада підчас теракту або його добровільний відхід від влади за «єменським» варіантом. Зокрема, в грудні 2012 року віце-президент Сирії Ф. аш-Шараа запропонував опозиції припинити бойові дії та створити уряд народної єдності. Згідно його ініціативи, гарантувати мирне врегулювання мають провідні країни світу та регіону, а також члени РБ ООН. Аналогічні пропозиції висувають також Росія та Іран. Однак, враховуючи жертви сторін сирійського конфлікту, вони навряд чи будуть реалізовані.

Гвардійський ракетний крейсер ВМС РФ «Москва»

Росія стягує до сирійським берегів військові кораблі

За будь-яких обставин зміна влади в Сирії матиме ряд принципових наслідків як регіонального, так і світового значення. Насамперед, як зазначалося вище, повалення режиму Б. Асада дасть змогу США та їх союзникам збільшити тиск на Іран, що так чи інакше завершиться поразкою іранської влади, і про що свідчить загальне співвідношення сил сторін. При цьому, ані Росія, ані Китай не зможуть реально допомоги ні Сирії, ні Ірану (якщо не брати до уваги гучних заяв та спроб російської сторони продемонструвати силу у східній частині Середземного моря, спрямувавши туди кораблі Чорноморського та інших флотів Росії).

Окремо поставатиме проблема активізації національних курдських рухів зі створення незалежної курдської держави у складі районів компактного проживання етнічних курдів в Сирії, Іраку та Туреччині.

З одного боку зазначені вище процеси призведуть до остаточного переходу всього регіону Близького Сходу під контроль США та їх союзників, а з іншого — до фактичної втрати росіянами впливу в регіоні. А зміна влади в Ірані створить для США та ЄС сприятливі умови в реалізації проектів прямого транспортування каспійських і центральноазіатських енергоносіїв до Європи іранською територією в обхід Російської Федерації, що матиме для неї, м’яко кажучи, катастрофічні наслідки.

Водночас відбуватимуться і суттєві зміни у розстановці політико-релігійних сил в Близькосхідному регіоні. Стрімко зростатимуть нові центри сили — Туреччина, Саудівська Аравія та Катар, а також позиції сунітів посилюватимуться, а шиїтів — послаблюватимуться.

Щодо бойових дій на перехідному етапі в Сирії та Ірані, то вони матимуть досить негативні наслідки як для Близькосхідного регіону, так і для інших країн, в тому числі України. Насамперед, тимчасово зростатимуть світові ціни на нафту, розпадеться система світових економічних зв’язків з Сирією та Іраном, з’являться великі потоки біженців, а також виникнуть неконтрольовані ринки зброї (як це вже сталося після війни в Лівії).

Сирійська опозиція поступається містом Ідліб

Для України найбільшим негативом буде підвищення вартості енергоносіїв в умовах збереження енергетичної залежності від Російської Федерації та її глобальних планів щодо побудови Євразійського союзу. Крім того, нагальною проблемою України буде фактична участь Чорноморського флоту Росії у конфліктах на Близькому Сході (принаймні, в рамках демонстрації сили) за юридичної невирішеності питання щодо його бойового застосування з українських теренів. По суті, це означатиме подальше втягування України до конфліктів на боці Російської Федерації.

URL сторінки http://bintel.com.ua/uk/article/print/sirijskaja+vertikal%27-padenie-rezhima-asada/