Борисфен Інтел

Скільки дірок в російському рятувальному колі для України?

12 січня 2013
<p>Скільки дірок в російському рятувальному колі для України?</p>

«В начале ХХI века мы столкнулись с настоящей демографической и ценностной катастрофой…. Уже через несколько десятилетий Россия может превратиться в бедную, безнадежно постаревшую по возрасту и неспособную сохранить свою самостоятельность и даже свою территорию, страну».

З послання Президента РФ В. Путіна Федеральним Зборам Россії від 12.12.2012 року.

 

«…Ситуация в экономике России…. предгрозовая».

З інтерв’ю глави уряду Россії Д. Медвєдєва газеті «Коммерсантъ» від 29.11.2012 року.

 Як вважають російські експерти, в т. ч. представники державного керівництва РФ, всупереч активним зусиллям Москви щодо зміцнення міжнародних позицій Росії та декларуванню «значних успіхів» у справі відродження «великої російської держави», реально ситуація в Російській Федерації все більше ускладнюється. Вважається, що причина — у невідповідності цілей та методів реалізації зовнішньої політики РФ наявним можливостям країни.

Зниження експорту російского газу  

Зниження експорту російского газу  Так, фактично провалом завершились спроби втілення стратегічної концепції Президента РФ В. Путіна щодо перетворення Росії на «велику енергетичну державу — провідного постачальника енергоносіїв у світі», а також намагання Москви використати енергетичний чинник в якості інструменту реалізації своєї зовнішньої політики. Як відомо, такі дії Російської Федерації не тільки не сприяли посиленню впливу Росії у світі та розвитку російської економіки, а й мали діаметрально протилежні наслідки — це послужило основним стимулом у пошуках країнами ЄС та Україною альтернативних джерел газу. І як наслідок — в листопаді 2012 року газовий експорт Росії скоротився на 20 % (у порівнянні з листопадом 2011 року).

Відтік закордонних інвестицій

Відтік закордонних інвестиційДо не менш негативних для Росії наслідків призвели і заходи керівництва РФ з посилення державного контролю економіки країни, а також вичавлювання провідних західних компаній з російського енергетичного ринку. Все це обумовило масовий відтік іноземних інвестицій із Російської Федерації на суму понад 90 млрд. дол. США у 2011 та 2012 роках, а також перехід бізнесової діяльності російських компаній до офшорних зон. Тобто, замість створення умов для зміцнення російської держави та реалізації наведеної вище енергетичної стратегії спостерігаємо процеси, як кажуть, «з точністю до навпаки». За твердженням В. Путіна у Посланні Федеральним Зборам РФ, на сьогодні дев’ять з десяти значних контрактів, які укладаються великими російськими компаніями, включно компаній з державною участю, національними законами не регулюються.

Динаміка базових видів економічної діяльності

Динаміка базових видів економічної діяльностіПо суті не дала жодних позитивних результатів і стратегія «модернізаційного» розвитку Росії, яка мала змінити характер російської економіки з переважного виробництва енергоносіїв та інших видів сировини на масове освоєння і застосування новітніх технологій. Це стало наслідком як відтоку західних інвестицій із Росії та катастрофічного зростання корупції в країні, так і тотальної деградації російського суспільства, яке фактично втратило свій інтелектуальний та виробничий потенціали. Як наслідок, протягом останніх 10 років російська економіка не стала менш залежною від експорту енергоносіїв, а навпаки — збільшила цю залежність з 50 % до 60 %. Це фактично поставило Росію в своєрідну залежність від США, які саме і визначають світові ціни на нафту та газ через своїх близькосхідних союзників (Саудівську Аравію та Катар). Катастрофічність такої ситуації була визнана Президентом РФ у Посланні Федеральним Зборам. Наприклад, російський бюджет та соціальна сфера, за його словами, фактично є заручниками фінансових та сировинних ринків інших країн.

Наведені тенденції супроводжуються очевидними невдачами Росії як у зовнішній, так і внутрішній сферах її діяльності. Свідченням цього є демонстративне ігнорування Заходом негативної позиції Москви в питаннях створення системи ПРО США/НАТО в Європі, подальшого розширення Північноатлантичного союзу (в т. ч. перспектив приєднання Грузії до НАТО), а також можливості силового вирішення сирійської та іранської проблем.

Аналогічно провалилася і політика Росії на пострадянських теренах, які вважаються Кремлем зоною свого «виняткового впливу». Так, навіть найближчі союзники Москви — Білорусь і Казахстан — відверто демонструють інтерес лише до отримання економічних преференцій від Російської Федерації та зовсім не збираються поступатися своєю вигодою на користь російських геополітичних цілей.

Водночас прикладом неспроможності російської влади адекватно реагувати на кризові ситуації всередині країни можуть служити великі лісові пожежі в 2010 році, масштабна повінь на Кубані влітку 2012 року та снігові заноси на початку зими того ж року.

На цьому тлі все більш загрозливими для Росії стають посилення ролі Китаю з його невичерпними демографічними, економічними та військовими ресурсами, а також витоки ісламського екстремізму з Близького Сходу та Центральної Азії (насамперед Афганістану).

За таких умов дуже важливе значення для будь-якої країни має сильна, професійна та розумна влада, якій довіряє населення, а також яка спроможна проводити ефективну внутрішню політику та досягати компромісів з іноземними партнерами. Разом з тим, за оцінками російських політологів, нині в Росії складається зовсім інша ситуація. Незважаючи на заходи керівництва РФ щодо посилення жорсткості як внутрішньої, так і зовнішньої політики, влада Російської Федерації невпинно втрачає контроль над розвитком подій в країні та світі загалом.

Проявом зазначеного стали акції протесту російського населення проти фальсифікації результатів парламентських і президентських виборів в країні наприкінці 2011 та на початку 2012 років, а також масштабні корупційні скандали, які вибухають в Росії останнім часом. І якщо раніше подібні скандали ретельно приховувалися російською владою, то відтепер вони стали об’єктом широкої громадської уваги як у Російській Федерації, так і поза її межами. Причини таких змін найрізноманітніші і по-різному оцінюються російськими експертами. Хоча, залежно від їх політичних поглядів і уподобань, виділяються дві основні версії, а саме:

перша — тривала хвороба В.Путіна, що об’єктивно послаблює його можливості з утримання балансу сил та інтересів російських олігархічних груп. Останні, враховуючи ситуацію, активізувалися у боротьбі за перерозподіл фінансових потоків та російської власності;

друга — спроби чинного президента РФ підвищити свій рейтинг шляхом демонстрування посилення боротьби з корупцією в країні, як це робилось на початку 2000-х років під час його першого президентського терміну.

І зовсім не важливо, який із цих варіантів більш правдивий. Ясно одне: у будь-якому випадку наведені вище тенденції можуть мати катастрофічні наслідки для Росії. Фактично посилення протистояння між центральною владою та олігархічними кланами РФ, а також загострення суперечностей між різними угрупуваннями у правлячій верхівці країни створюють реальні передумови для дезінтеграції Російської Федерації.

В цьому плані як російські, так і західні аналітики вже проводять аналогії між нинішньою ситуацією в Росії та останніми роками колишнього СРСР, коли спроби тодішнього керівництва країни посилити боротьбу з корупцією, а також надати їй реального змісту стали однією з причин розпаду Радянського Союзу.

Москва розраховує, що до 2015 року Україна вступить до Митного союзу

На цьому тлі досить невиразний має вигляд заява радника президента РФ С. Глазьєва (курує питання євразійської інтеграції в рамках Митного союзу і Єдиного економічного простору Росії, Білорусі та Казахстану) від 9 грудня 2012 року щодо «наближення економічної катастрофи в Україні», якій ніби-то можна запобігти лише, приєднавши українську державу до Митного союзу. Цікаво, як це може врятувати Україну, якщо Росія, як основа Митного союзу, сама балансує на грані такої катастрофи?

URL сторінки http://bintel.com.ua/uk/article/print/skol%27ko-dyr-v-rossijkom-spasatel%27nom-kruge-dlja-ukrainy/