27 січня 2014

Розміщення комплексів «Іскандер» — міфи і реальність

Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень "Борисфен Інтел" надає можливість аналітикам висловити свою точку зору стосовно конкретної політичної, економічної, безпекової, інформаційної ситуації в Україні та в світі в цілому, на основі особистих геополітичних досліджень та аналізу.

 

Зауважимо, що точка зору авторів
може не співпадати з редакційною

Микола Бєлєсков,
1993 року народження,
студент Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, спеціальність «Міжнародні відносини»

 

Тимчасова угода з Іраном і доля ЄвроПРО

Непрості переговори у Женеві між представниками ІРІ і так званою шісткою країн (5 постійних членів РБ ООН+ФРН) завершилися підписанням тимчасової угоди 24 листопада 2013 року, яка має стати основою для можливого вирішення суперечностей навколо іранської ядерної програми. Власне, майбутня остаточна угода, яку сторони мають виробити протягом наступних 6 місяців, і справді може стати поворотною точкою у геополітиці Близького Сходу. Однак перипетії навколо іранської ядерної програми виходять далеко за межі регіону.

Так, раніше РФ була фактично найбільшим бенефіціантом у ситуації, яка склалася протягом усієї історії спроб ІРІ створити власний цикл видобування і збагачення урану. Кремль намагався використати свої нормальні відносини з ІРІ у військово-технічній сфері і атомній енергетиці у якості переговорної карти у процесі взаємодії з Вашингтоном. До того ж події навколо ядерної програми ІРІ, на які РФ могла впливати у спосіб накладання санкцій під час розгляду резолюцій РБ ООН, а також можливістю продажу сучасного озброєння і виконанням робіт на Бушерській АЕС, були тим варіантом, завдяки якому Кремль міг відволікти увагу Вашингтона від проблем у Євроатлантичному регіоні. Власне, і ідея «перезавантаження» у відносинах між США і РФ ґрунтувалася частково на тому, що Кремль сприятиме вирішенню, у тому числі, і ядерної програми ІРІ. А Вашингтон своєю чергою поступиться у питаннях, які більш важливі для Москви. Саме тому РФ сприймала тимчасову угоду ІРІ двояко — з одного боку і справді можна буде запобігти можливого військового удару США по ІРІ. Однак з іншого боку ця ж угода значно змінює умови, за яких діяла РФ на Близькому Сході після розвалу СРСР. Отож, на перший погляд, важко однозначно визначити чого у цій угоді більше було для РФ — позитиву чи негативу.

Напевне, більше було таки позитиву, якщо брати до уваги той факт, який опосередковано пов'язаний з ядерною програмою ІРІ. І цим фактом є питання ЄвроПРО, створення якої США виправдовували можливою загрозою з боку ІРІ. Саме тому і РФ підтримувала угоду, що була досягнута у Женеві. Так, ще 13 лютого 2009 року тодішній Державний секретар США Хіларі Клінтон натякнула про можливість згортання ЄвроПРО у разі досягнення угоди з ІРІ. Тобто, РФ дали зрозуміти, що якщо вона допоможе досягти угоди з Тегераном, то можна буде домовитися і про ЄвроПРО.

Плани розгортання ПРО США в ЄвропіПлани розгортання ПРО США в Європі
http://www.newsbalt.ru/

Саме тому міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров на початку грудня 2013 року під час чергового засідання у рамках Ради Росія-НАТО на рівні міністрів ЗС порушив питання про доцільність подальшої реалізації ЄвроПРО. У цьому його підтримав тодішній міністр закордонних справ ФРН Гідо Вестервелле. Власне, на погляд останнього, успішне вирішення проблем навколо ядерної програми ІРІ стане підґрунтям для остаточного врегулювання проблем навколо ЄвроПРО, якими занепокоєна РФ.

Розміщення об'єктів системи ПРО США в Європі
Розміщення об'єктів системи ПРО США в Європі
http://www.rg.ru/

Однак, як заявив Барак Обама, шанси на остаточне врегулювання проблем з ІРІ — 50/50, а отже подальше розгортання ЄвроПРО не знімається з порядку денного. Із цим, власне, погоджувалися і американські аналітики. Так, Стівен Пайфер (співробітник Brookings Institution) також зауважив, що ніхто не може бути впевнений, що кінцевої угоди з ІРІ вдасться досягти. Завершення реалізації поетапного плану з розгортання ЄвроПРО може в майбутньому стримувати ІРІ від намагань створити ядерну зброю. До того ж переговори з ІРІ з ядерної тематики не стосуються ракетної програми, яку реалізує Тегеран. При цьому США не можна, на погляд Стівена Пайфера, забувати про необхідність надавати гарантії своїм союзникам у рамках НАТО. Тобто, так чи інакше, а США і в подальшому повинні розгортати ЄвроПРО. Щоправда, ці аргументи опосередковані, адже вони не можуть заперечити озвученої Сергієм Лавровим ідеї.

Фактор «Іскандерів»

Дальність дії ракет комплексу «Іскандер-М» у разі їх розміщення в Калінінградській області Дальність дії ракет комплексу «Іскандер-М» у разі їх розміщення в Калінінградській області
http://ru.wikipedia.org/wiki/ 

14 грудня німецьке видання Bild повідомило, що Росія протягом 2013 року розмістить щонайменше 10 комплексів «Іскандер-М» (за класифікацією НАТО — SS-26 Stone) у Калінінградській області і на кордоні з Естонією, Латвією і Литвою. Цікаво, нагадало видання, що у ракет комплексу можуть бути ядерні боєголовки. До того ж Bild писала, що відповідні ракети, у разі їх розміщення у Калінінградській області, можуть дістати і Берлін. Проблема лише у тому, що радіус дії комплексу — 500 км (ракети з радіусом від 500 до 5000 тис. км, у разі їх розміщення у Європі, будуть порушувати угоду РСМД, підписану між СРСР і США у 1987 році), а до Берліна все ж 527 км, якщо бути точним. Однак насторожує інший факт — чомусь саме німецьке видання (!) поспішило оприлюднити таку сенсаційну новину, нагадуючи при цьому про можливість ядерного оснащення і про радіус, що «дістає» Берлін. Можливо, це лише співпало з тим, що саме міністр закордонних справ ФРН під час засідання Ради РФ-НАТО підтримав РФ у питанні щодо ЄвроПРО і що саме німецьке видання публікує новину про розгортання комплексів «Іскандер». А можливо, і ні…

 Характеристики комплексу «Іскандер-М»
Характеристики комплексу «Іскандер-М»
http://m-atom.ru/news/1125

Цікавою на фоні такої новини була реакція Польщі і прибалтійських країн. З одного боку, вони висловили стурбованість щодо можливого нарощення Росією військового потенціалу поруч з країнами НАТО. МЗС Польщі, наприклад, повідомило, що має намір проконсультуватися з партнерами в рамках НАТО. З іншого ж боку фактична реакція була більш розважлива. Так, високий посадовець з Литви заявив Reuters на умовах анонімності: «На даний момент я не можу уявити ракетні удари РФ по країні, що є членом НАТО… Якщо розміщення нових ракет все ж відбулося, то це лише демонстрація сили, спрямованої на те, щоб нас залякати».

Російське експертне товариство дружно взялося критикувати офіційний Кремль. Так, Олексій Арбатов заявив, що йому важко уявити можливість удару РФ по країні, яка є членом НАТО. Ці новини про нагнітання Путіним ситуації — питання винятково політичне і ЄвроПРО не становить загрози для Стратегічних ядерних сил РФ. При цьому він, а також Олександр Гольц зауважили, що технічні можливості дозволяють розміщеним у Польщі елементам ПРО збивати і ракети комплексу «Іскандер». Хоча рішення щодо розгортання елементів ПРО було ухвалене раніше, ніж відповідне рішення про можливе розміщення комплексів «Іскандер» у Калінінградській області, і зовсім їх не стосувалося. Однак і цей ракетний комплекс може бути мішенню для перехоплення. Тобто, може скластися таке враження, що новина про розміщення ракет комплексу «Іскандер» з’явилася дуже вчасно, надавши нових аргументів для розгортання ЄвроПРО.

Цікавою була і реакція Міністерства оборони РФ. Так, 16 грудня під час прес-конференції не було ні підтверджене, ні спростоване фактичне розміщення комплексів «Іскандер» саме у Калінінградській області. Говорилося про факт знаходження комплексів «Іскандер» у Західному воєнному окрузі, до якого також входить і Калінінградська область. Також МО РФ запевнило, що розгортання комплексів SS-26 Stone не суперечить підписаним РФ угодам. Газета «Известия» при цьому повідомила, що на умовах анонімності у Міністерстві оборони РФ було підтверджено факт розміщення комплексів «Іскандер» у Калінінградській області, до того ж це було зроблено вже давно.

Інші російські коментатори почали виправдовувати факт можливого розміщення комплексів «Іскандер» подальшою реалізацією поетапного плану розгортання ЄвроПРО. І справді, у листопаді 2011 року тодішній президент РФ Дмитро Мєдвєдєв, у відповідь на небажання НАТО надати юридичні гарантії щодо не направлення елементів ПРО США/НАТО проти стратегічних ядерних сил РФ, оголосив про низку контрзаходів. Серед них під №5 згадувалося про розміщення комплексів «Іскандер» у Калінінградській області. Однак у Польщі елементи ЄвроПРО з’являться не раніше 2018 року. Отож виходить, що розміщення комплексів SS-26 Stone у відповідь було передчасним? Такі неадекватні вчинки Кремля мали б бути на руку тим, хто міг використати факт можливого розгортання комплексів «Іскандер» як новий аргумент на користь ЄвроПРО — тепер загрозу з боку ІРІ має замінити загроза з боку РФ.

Зрозуміло, що передчасна реакція на продовження реалізації поетапного плану розгортання ЄвроПРО у такому разі віддалено нагадувала б ситуацію, яка уже спостерігалася на Євроатлантичному просторі. Так, у 1970-1980-х роках СРСР розгорнув ракетні комплекси SS-20 «Піонер» з ядерними боєголовками, які становили загрозу європейським столицям (певна аналогія з загрозою Берліну тут таки вбачається). Однак реакція США і НАТО продемонструвала, що рішення Кремля було стратегічним прорахунком. Наприклад, американські ракети середньої дальності «Першинг» і крилаті ракети загрожували європейській частині СРСР — основі її економічної потуги. Зрозуміло, що повідомлення про комплекси «Іскандер» може також викликати схожу реакцію.

Але залишається одне «але». Комплекси «Іскандер» так чи інакше, але опинилися б у Калінінграді, і навіть не в якості протидії елементам ЄвроПРО. Їх розгортання мало б бути наслідком процесу переозброєння армії РФ і припинення виготовлення ракетного комплексу «Точка-У». РФ має намір до 2018 року переозброїти усі бригади сухопутних військ РФ комплексами «Іскандер». Тоді постає інше питання — чому про можливість розгортання комплексів SS-26 Stone західні ЗМІ згадали лише тепер? Чому про таку можливість заговорили не тоді, коли РФ анонсувала відповідний план, а саме зараз, коли реалізація ЄвроПРО стає недоцільною? Знову співпало? Навряд…

Але фактична ж реакція США і НАТО засвідчила, що навіть можливе розміщення комплексів «Іскандер» у Калінінграді не є фактично загрозою для членів НАТО і союзників Вашингтона. Так, речник Державного Департаменту США Марі Харф заявила, що повідомлення Москві про занепокоєність можливою дестабілізацією ситуації у регіоні є типовою черговою заявою і не більше. До того ж під час відео-конференції між міністрами оборони США і РФ Чаком Хейгелом і Сергієм Шойгу, що відбулася 16 грудня 2013 року, також порушувалося питання можливого розміщення комплексів «Іскандер». Однак сторони лише обмінялися звичайними заявами, що використовуються для характеристики стану відносин. Так само 17 грудня 2013 року представник НАТО Оана Лунгеску заявила, що подібні дії РФ є «контрпродуктивними». Командувач військ НАТО у Європі Філіп Брідлав відреагував на новину щодо можливого розміщення комплексів SS-26 Stone ідеєю про необхідність підтримання «довірливих стосунків і спілкування» з РФ.

Американські експерти теж запропонували більш зважений підхід до новини щодо можливого розміщення комплексів «Іскандер». Так, було визнано, що для традиційних партнерів РФ у ЄС (так звана Стара Європа) ці ракети не складають жодної загрози. Загалом же логіка можливого розміщення буде не стільки військова, скільки психологічна — показати, що Кремль не розуміє логіки продовження реалізації ЄвроПРО в умовах осягненої угоди з Іраном. Це може змусити країни Європи посилити тиск на Вашингтон з вимогою знайти більш прийнятну для РФ формулу щодо ЄвроПРО. Своєю чергою, це б стало гарантом запобігання квазіконфронтаційної поведінки Кремля, якої старі європейські столиці прагнуть уникнути за будь-яких умов.

Зауважмо, що ситуація вичерпалася цього разу так швидко, як і виникла. 19 грудня 2013 року президент РФ Володимир Путін під час своєї підсумкової конференції заявив, що РФ не розміщувала комплекси «Іскандер» поблизу Польщі, адже, на його думку, це є не єдиним способом протидії розгортанню ЄвроПРО. Точніше, Кремль ще не вирішив, чи розміщувати їх у Калінінградській області. При цьому Путін вкотре нагадав про наявність у Європі тактичних ядерних зарядів США, що також виправдовує можливе розміщення комплексів «Іскандер». Цікаво, що відповідні ядерні заряди знаходяться у Західній Європі — знову чітко вимальовується бажання протиставити країни Старої Європи і США.

Аналізуючи розвиток подій, можна зауважити ще одну цікаву деталь — РФ не відразу заперечила повідомлення про розміщення комплексів Іскандер. Скоріше за все це відбулося, зважаючи, що інформаційне протистояння входить до стратегії РФ, яку вона намагається провадити щодо країн ЦСЄ. Тут маємо цікавий приклад того, як російська сторона вирішила скористатися початком реалізації інформаційної операції і використати її для досягнення власних інтересів. Дійсно, якщо РФ і справді не розміщувала комплексів, то чому вичікувала майже тиждень для того, щоб спростувати такі новини? Тим більше, 18 грудня 2013 року міністр оборони РФ Сергій Шойгу робить заяву щодо комплексів «Іскандер» у стилі «де хочемо, там і розміщуємо». Цією заявою, так само, як і поясненням МО РФ 16 грудня, фактично намагаються посилити невизначеність у ситуації щодо можливого розміщення комплексів «Іскандер». Зрозуміло, що спрямовуватися вона мала б проти Польщі, а також країн Прибалтики, яким Кремль має дати зрозуміти про фатальні наслідки недружніх дій щодо РФ. Звичайно ж, одним з таких кроків є саме можливе розміщення елементів ЄвроПРО, які, зрозуміло, не становлять на сьогодні і в найближчі 25 років загрози для Стратегічних ядерних сил РФ. Однак розгортання бази ПРО у Польщі означатиме наявність хоча б мінімального американського військового контингенту, що матиме стримуючий ефект і буде вираженням реальних гарантій у рамках НАТО в разі можливих ворожих дій РФ. Поява ж у польських ЗМІ публікацій на кшталт «Росія узяла Польщу в облогу» мали посіяти і посилити паніку, якою РФ захотіла б скористатися, запропонувавши певну угоду на зразок «ви не розміщуєте у себе елементів ЄвроПРО, а ми не будемо розміщувати комплексів SS-26 Stone». Так, Том Колліна з Асоціації по контролю над озброєнням заявив, коментуючи новину про комплекси SS-26 Stone, що подібна ситуація є приводом для того, щоб США і РФ взялися за виведення ракетних, протиракетних і ядерних систем з регіону. Тобто, частина американських експертів теж висловилася щодо такої можливості.

Такі потуги РФ мали доволі таки позитивні наслідки, адже викликали низку панічних публікацій. У них стверджувалося, що, зважаючи на «поворот США до Азії» і відсутність консенсусу між США і Європою у рамках НАТО щодо послідовної стратегії протидії РФ, це може стати підставою для відновлення контролю Кремля над ЦСЄ. Однак фактично ж намагання РФ налякати новинами про можливе розміщення комплексів «Іскандер» проти країн ЦСЄ не були результативними. Так, керівник Бюро національної безпеки Польщі Станіслав Козєй у інтерв’ю «Газеті Виборчій» поспішив заспокоїти польську аудиторію, проти якої головним чином і була спрямована інформаційна кампанія РФ. Він пояснив, що польські збройні сили мають військову відповідь на дії РФ: гаубиці Krab так розміщені, що майже повністю покривають Калінінградську область. На його думку, у новині про комплекси «Іскандер» більше пропаганди, ніж справжніх військових питань. А сама ситуація фактично стосується подальшої долі ЄвроПРО.

Замість висновку

Як бачимо, кожна сторона протягом 14-19 грудня 2013 року намагалася досягти своєї мети у інформаційному протистоянні навколо новини щодо розміщення комплексу «Іскандер» у Калінінградській області, при цьому добре знаючи, що там цих комплексів немає. Так, Захід, окрім типових спроб розіграти карту «російської загрози», намагався довизначити альтернативну ціль для ЄвроПРО у вигляді російських оперативно-тактичних комплексів. Росія ж у стилі Микити Хрущова вирішила вкотре полякати сусідів неіснуючими, чи точніше, нерозміщеними ракетами — тобто, пограти на нервах Польщі і Прибалтійських країн, вважаючи, що це, можливо, змусить їх піти на поступки і зайняти щодо ЄвроПРО більш проросійську позицію. Саме тому, можливо, 19 грудня 2013 року Сергій Лавров повторив своєму польському колезі Радославу Сікорському свою раніше оголошену думку, що підписання угоди з ІРІ робить ЄвроПРО недоцільною. Це, скоріш за все, такий собі натяк «Ну для чого вам, хлопці, проблеми у вигляді наших ракет під боком? Якщо у майбутньому протидія ЄвроПРО стає усе більш гіпотетичною, то загроза від наших ракет — реальна».

Зрозуміло, що кожна сторона і надалі реалізовуватиме попередньо окреслені плани. Польща хотітиме бачити у себе елементи ЄвроПРО, як фактичне втілення гарантій США у рамках НАТО. РФ так чи інакше розмістить комплекси «Іскандер» у Калінінграді — плани щодо переозброєння сухопутних частин до 2018 року треба виконувати. Адже, як правильно зазначив ще 15 грудня головний редактор журналу «Россия в глобальной политике» Федір Лук'янов, «…Даже самые убежденные ястребы в Пентагоне или на Арбатской площади не в силах представить себе, что в Европе вспыхнет вооруженный конфликт с участием великих держав. И, кстати, именно поэтому так спокойно, не оглядываясь на возможные последствия, берутся действовать, размещая американские системы ПРО в Европе, либо отвечая на это установкой ракетных комплексов вдоль зоны ответственности Альянса. Будь конфронтация реальной, сто раз подумали бы, не рискованно ли».

Тому і «воюють, Захід і РФ, не вдаючись до справжнього озброєння, а на рівні новин про його можливе розміщення!