21 березня 2016

Румунський урок для України

Клаус ЙоханнісЗ часу появи попередньої аналітичної статті експертів «Борисфен Інтел» стосовно Румунії (див. «Непоступливе двовладдя» у Румунії /в українському контексті/» від 4 вересня 2015 р.) ситуація у сусідній країні суттєво змінилася завдяки, передусім, кардинальній зміні тренду у владній вертикалі (із гострої конфронтації між новообраним президентом Клаусом Йоханнісом і тодішнім «політичним» прем’єр-міністром Віктором Понтою на реальну співпрацю К. Йоханніса із технократичним прем’єром, колишнім єврокомісаром з питань сільського господарства Дачіаном Чолошем) та відповідальному ставленню національної політичної еліти до внутрішніх і зовнішніх викликів румунській державності.

На сьогодні у внутрішньополітичному житті Румунії спостерігається синхронізація дій президентської та урядової гілок влади на фоні активної підготовки провідних політичних сил до проведення місцевих (травень ц. р.) і парламентських (листопад ц. р.) виборів. Зрозуміло, що діяльність уряду та політичного істеблішменту впродовж поточного року підпорядковуватиметься досягненню електоральних цілей, однак в умовах прогнозованого посилення безпекових і міграційних викликів у ЄС й Чорноморсько-Балканському регіоні, румунська влада паралельно демонструє чітке розуміння шляхів нейтралізації останніх та важливості злагодженості у діях виконавчих структур.

Дачіан ЧолошПісля призначення у листопаді 2015 року Д. Чолоша на посаду прем’єр-міністра, відзначається також стрімке зростання його рейтингу й авторитету в суспільстві та формування домінантних позицій тандема «президент-прем’єр». Так, за даними соціологічних опитувань, наприкінці минулого року рейтинги президента та прем’єр-міністра склали 53% і 49% відповідно. К. Йоханнісу вдалося налагодити конструктивний діалог не лише з урядовцями, але й з представниками політикуму та громадськості шляхом системного проведення розширених консультацій.

Окрім того, президент Румунії демонструє всіляку підтримку програми дій уряду, спрямованих на розвиток демократичного суспільства. К. Йоханніс розраховує, що технократичному кабінету Д. Чолоша впродовж одного року вдасться продемонструвати конструктивні підходи до реалізації урядової програми і переконати румунське суспільство в тому, що в країні формується новий, проєвропейський політичний клас, який заслуговує на максимальну довіру виборців.

З урахуванням євросоюзівського авторитету очільника уряду, президент розраховує, що технократичному кабінету Д. Чолоша вдасться не тільки утримати, а й посилити досягнуті темпи зростання економіки, насамперед за рахунок створення нових робочих місць у приватному секторі (до 150 тис. осіб) та залучення нових іноземних інвестицій. Зокрема, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і Європейський банк реконструкції та розвитку дають загалом оптимістичні прогнози щодо зростання ВВП Румунії в 2016 році у межах 3,6-3,9 %, ґрунтуючись на висхідному тренді розвитку румунської економіки, кращій абсорбції коштів із структурних фондів ЄС і зростанні внутрішнього попиту та споживання.

Йдеться також про продовження курсу на боротьбу з корупцією у вищих ешелонах влади. Зокрема, Національним антикорупційним агентством (НАА) ініційовано процедуру притягнення до кримінальної відповідальності лідера Національного союзу за прогрес Румунії (НСПР), екс-віце-прем’єр-міністра та колишнього главу відомства внутрішніх справ Г. Опрі, який звинувачується у корупції й зловживанні службовим становищем (використання в особистих цілях кортежу поліцейських і державної охорони). У цьому контексті показовою є відставка 2 лютого ц. р. генерального прокурора Румунії Т. Ніце, який також причетний до так званої «кортежної» справи. Швидке прийняття К. Йоханнісом відставки генпрокурора свідчить про початок підготовки президентською адміністрацією до кампанії з обрання керівника НАА та генеральної прокуратури, яка має розпочатися у квітні ц. р. Призначення на ці посади лояльних та високопрофесійних осіб значно зміцнить позиції глави держави напередодні проведення парламентських виборів-2016.

Крім того, на завершальній стадії знаходиться розгляд кримінальної справи екс-депутата від Соціал-демократичної партії (СДП) І. Стана, який обвинувачувався в отриманні неправомірної винагороди від бізнес-кіл під час передвиборної кампанії у 2012 році в обмін на доступ до державних контрактів. У 2009 році, будучи головою повітової організації СДП, він одержав підтримку для проведення передвиборної кампанії в обмін на обіцянку забезпечити зацікавленим особам безперешкодний доступ до вигідних державних замовлень.

Проведення за новою моделлю (у два тури) виборів до місцевих органів владитакождозволить змінити керівний склад виконавчих органів на повітовому та місцевому рівнях, а очікувані успіхи уряду Д. Чолоша у стабілізації соціально-економічної ситуації в країні сприятимуть просуванню представників пропрезидентських сил на парламентських виборах. Така політична конфігурація дозволить К. Йоханнісу контролювати усі рівні влади впродовж наступних чотирьох років, а в майбутньому розраховувати на перспективу переобрання на посаду глави держави й на другий термін.

Т.БесескуЗміцненню взаємодії К. Йоханніса і Д. Чолоша сприяє й те, що на сьогодні СДП, яка є головним політичним опонентом провладної Націонал-ліберальної партії (НЛП), знаходиться у глибокій кадровій та іміджевій кризі. Як наслідок — соціал-демократів у ході згадуваного соціологічного опитування підтримали не більше 35 % опитаних. Разом з тим, кадровий потенціал НЛП як партії-претендента на роль провідної політичної сили країни розширюється повільно, оскільки ліберали поки що не запропонували суспільству свій альтернативний політичний проект, прийнятний для переважної більшості населення.

В. ПонтаРумунському владному тандему не варто нехтувати й намаганнями екс-президента Румунії Т.Бесеску та попереднього прем’єр-міністра В.Понти повернутись до активного політичного життя. Перший, зокрема, прагне відігравати роль головного опозиціонера серед нинішніх політичних гравців та провести керований ним Народний рух до майбутнього парламенту.

К.Попеску-ТерічянуВодночас створена колишнім прем’єр-міністром Румунії В.Понтою Асоціація «Чорноморські регіональні проекти — 2020», до складу якої увійшли колишні міністри з його кабінету, впливові бізнесмени, а також невдоволені політичним курсом новообраного голови СДП Л. Драгні, з часом може бути перетворена на політичну партію, з якою В. Понта піде на парламентські вибори. До того ж про підтримку останнього та готовність створити з ним новий політичний альянс вже офіційно заявив лідер Альянсу демократів-лібералів, голова Сенату Румунії К.Попеску-Терічяну. Одночасно, про можливість продовження співробітництва з оновленою СДП заявив й потенційний новий політичний союзник опозиціонерів — керівник НСПР Г. Опря.

З огляду на істотні зміни політико-безпекової ситуації в регіоні, передусім окупацію й мілітаризацію Криму з боку РФ, триваючий конфлікт на сході України (за політичної, економічної та військової підтримки Кремля), а також зростання терористичної загрози на фоні неконтрольованого притоку до Європи нелегальних мігрантів, керівництво Румунії зосереджує основну увагу на поглибленні стратегічного партнерства зі США, активній участі в заходах НАТО з посилення безпеки на східних кордонах та сприянні нарощуванню військової присутності сил Альянсу на території Румунії.

Бухарест висуває нові ініціативи усередині НАТО щодо необхідності посилення безпекової ситуації в Чорноморському регіоні. Зокрема, планується обговорити з партнерами по Альянсу перспективу створення під патронатом Румунії «союзницької флотилії» на Чорному морі. Румунський уряд підписав угоду про придбання 12 модернізованих компанією Lockheed Martin винищувачів F-16 у своїх союзників по НАТО (Португалії), які планує розмістити протягом 2016-2017 рр. на авіаційній базі Фетешті у безпосередній близькості до узбережжя Чорного моря. У грудні 2015 року оголошено про технічну функціональність системи ПРО, розгорнутої на військовій базі у Девеселу. На поточний рік заплановано участь румунських військовослужбовців у проведенні понад 400 військових навчань та тренувань різного масштабу (з них близько 100 — багатонаціональні).

Відносини офіційного Бухареста з Москвою зберігаються у стані «глибокого заморожування», з огляду на воєнну агресію Росії проти України та підтримку Кремлем сепаратистських рухів у Молдові. Останнім прикладом дистанціювання Бухареста від співробітництва з РФ стала відмова румунської сторони підписувати з Кремлем міжурядову угоду про порядок виробництва в Румунії озброєнь, військової техніки й запасних частин до них за ліцензіями і технічною документацією колишнього СРСР.

Незважаючи на політичну підтримку офіційним Бухарестом санкційної політики ЄС стосовно Росії, представники румунських ділових кіл виявляють певний інтерес до співпраці з російською стороною, зокрема у галузях енергетики (виробництво обладнання для розвідки запасів нафти й газу та для будівництва ГАЕС і ТЕЦ), суднобудування, будівництва магістральних нафто- й газопроводів, аграрному секторі та легкій промисловості.

З іншого боку, Кремль намагається використати у російських інтересах радикальні політичні сили у румунському суспільстві, котрі формуються навколо прибічників так званої «ідеології дугінізму» з-поміж таких впливових політиків, як екс-президент Румунії, екс-голова Соціал-демократичної партії І. Ілієску, екс-прем’єр-міністр Румунії А. Нестасе (є креатурою екс-прем’єр-міністра В. Понти).

Водночас румунським керівництвом та дипломатією докладається максимум зусиль для поглиблення відносин з офіційним Кишиневом та «економічного стимулювання» процесу інтеграції Молдови до ЄС. Румунська сторона пов’язує підтримку євроінтеграційних прагнень Молдови із реалізацією молдовським політикумом «дорожньої карти» структурних реформ, узгоджених із ЄС/ФРH і МВФ. Зокрема, Д. Чолош відхилив прохання новообраного глави уряду РМ П. Філіппа про виділення Кишиневу першого траншу кредитної допомоги Молдові обсягом €60 млн (із попередньо узгодженої суми в €150 млн), анонсувавши необхідність активного й конструктивного діалогу молдовської сторони з МВФ. Окрім того, наголошується на важливості реформування системи правосуддя, активізації зусиль у боротьбі з корупцією, підписанні з МВФ проекту кредитної угоди, а також необхідності призначення нового очільника ЦБ Молдови. Значна увага у румунсько-молдовських відносинах приділяється інтенсифікації двостороннього діалогу з питань енергетичної інтеграції РМ з ЄС, розвитку спільної транспортної інфраструктури та реалізації спільних програм у сфері культури й освіти.

У відносинах з Україною на сьогодні склалась ситуація, за якої керівництво Румунії виявляє пряму підтримку нашої держави на міжнародному рівні, вживає заходів зі стримування сепаратистських настроїв у румунському суспільстві та недопущення реваншистських проявів в інформаційному просторі країни на загальнодержавному та регіональному рівнях. Після оприлюднення Бухарестом у березні 2014 року своєї офіційної позиції щодо розвитку ситуації в Україні, відповідні органи Румунії провели роботу з рядом радикальних структур щодо припинення з їх боку провокаційної риторики на тему повернення українських територій до «Великої Румунії», а також ввели жорсткий моніторинг на появу подібних провокаційних матеріалів в ЗМІ.

Разом з тим, певна частина національного політичного класу продовжує реалізовувати «румунську національну ідею», вживає заходів з розширення румунської присутності у політичному, економічному, культурному та релігійному житті «Південної Бессарабії, Північної Буковини та Герцаївського краю», залучаючи до них окремих представників державних органів, бізнес-спільноту, Бессарабську митрополію Румунської православної церкви та навчальні заклади Румунії. У цьому контексті йдеться про ініціативу створення нового окремого міністерства з питань зв’язків з румунами звідусіль, просування на міжнародній арені тези автохтонності румуномовного населення прикордонних областей України, його необґрунтованого поділу на румунів і молдован, а також історичної приналежності цих територій до Румунії, підготовку інтелектуальної еліти для громад етнічних румунів суміжних держав, а також забезпечення фінансування проектів з ремонту і будівництва закордонних румунських освітніх закладів і культових споруд.

Очевидно, що за такої ситуації Росія як «кінцевий бенефіціар» продовжуватиме політико-дипломатичні та інформаційні заходи з нагнітання ситуації у відносинах України із сусідніми країнами, включаючи спекуляції на нібито зростанні соціального напруження й невдоволення в середовищі національних меншин, представники яких компактно проживають у різних регіонах нашої держави і потрапляють під мобілізацію до лав Збройних Сил України (насамперед етнічні угорці, румуни, греки, болгари).

Загалом нині в Румунії відзначається цілковита консолідація позицій президента К. Йоханніса і прем’єр-міністра Д. Чолоша. Цим де-факто завершено тривалий етап протистояння між президентською та урядовою гілками влади, а також сформовано підґрунтя для стабілізації внутрішньополітичної ситуації в країні.

Одночасно з урахуванням поточної глобальної та регіональної кон’юнктури відбувається коригування зовнішньополітичних пріоритетів Румунії у напрямку утвердження її в ролі «нового сильного» гравця на європейській арені, включаючи позиціонування румунської сторони у ролі провідника інтересів офіційних Києва та Кишинева на шляху до ЄС/НАТО, а також забезпечення їх домінантної позиції у румунсько-українських і румунсько-молдовських відносинах.

Водночас подолання внутрішньополітичної турбулентності в Румунії та посилення уваги Бухареста до питань європейської та регіональної безпеки в цілому матиме позитивний ефект для України. Крім того, українським політикам і чиновникам варто, на нашу думку, повчитися у сусідів й перейняти румунський досвід врегулювання внутрішньополітичних криз.