29 жовтня 2019

Щодо проявів геополітичної безпорадності ЄС і НАТО

Позиція з самоусунення США сприяє активізації міжнародного правового нігілізму та зухвалості не лише з боку Росії, а тепер вже й Туреччини

 

Сергій Польовик

За місяць до початку чергового саміту НАТО у Лондоні (3–4 грудня ц. р.) виникла для обговорення тема щодо участі членів альянсу, а також Росії у бойових діях, що відбуваються на території Сирії. Зокрема, у німецькій Frankfurter Rundschau, швейцарській Neue Zürcher Zeitung, австрійській Die Presse тощо можна ознайомитися з деякими про це матеріалами. Геополітичні наслідки таких подій вже спостерігаються у регіоні і безперечно впливають на стан речей як власне у Сирії, так і в країнах ЄС і НАТО. Що ж до США, то вони демонстративно відсторонюються від конфліктів у регіонах, що розташовані поблизу кордонів країн-учасниць НАТО. Вивівши свої війська із Північної Сирії та практично покинувши напризволяще своїх союзників, курдів, США змусили їх лідерів піти на переговори з Туреччиною. А також фактично підтримали її агресивні дії. Не залишились осторонь і росіяни, які негайно скористалися наданою їм можливістю встановити геополітичний контроль над проблемним регіоном, зміцнивши там свої позиції. У цьому контексті, вказують автори статей, вкотре проявляється безпорадність воєнно-політичного керівництва провідних країн ЄС та НАТО, зокрема, Німеччини у справі забезпечення міжнародної безпеки. Так, у матеріалі від 23 жовтня ц. р. німецької Frankfurter Rundschau йдеться про те, як у парламентському комітеті Бундестагу з питань оборони триває обговорення ініціативи федерального міністра оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Карренбауер, яка запропонувала визначити у регіоні Північної Сирії певну зону безпеки під контролем ООН, де б гарантувалися умови мирного існування біженців та мігрантів, які опинилися в зоні бойових дій. Створити таку зону та гарантувати безпеку у своїх секторах повинні представники як європейських країн, серед них Німеччина, так і Канада та арабські країни, зокрема Йорданія. За приклад пропонується брати структури місії ООН в Афганістані.

Ініціатива міністра оборони Німеччини А. Крамп-Карренбауер щодо миротворчої місії ООН у Сирії протрималася лише 24 години
Ініціатива міністра оборони Німеччини А. Крамп-Карренбауер щодо миротворчої місії ООН у Сирії протрималася лише 24 години

Таке засідання провели тиждень тому, напередодні активної фази та загострення подій у Сирії. Сама ж пропозиція А. Крамп-Карренбауер стала повною несподіванкою для членів уряду, зокрема, члена правлячої коаліції, федерального міністра закордонних справ Хайко Мааса. Також її рішуче не сприйняла опозиція. Не підтримала міністра оборони й канцлер Німеччини Ангела Меркель.

При обговоренні теми міністр А. Крамп-Карренбауер не змогла відповісти на елементарні питання стосовно обрисів зони відповідальності, кількості особового складу та техніки Бундесверу, що передбачалися для участі у місії, завдань підрозділів та джерел комплектування німецької частини миротворчого контингенту.

З урахуванням подій наступних двох днів стало зрозуміло, що ініціативи А. Крамп-Карренбауер мають на меті ніщо інше, як відвернути увагу та зберегти репутацію Німеччини як країни-європейського лідера в НАТО. Проте не здатного забезпечити імплементацію власних миротворчих ініціатив на тлі брутальної військової агресії інших зацікавлених геополітичних гравців у регіоні, зокрема, Туреччини та Росії.

…Проголошена міністром оборони Німеччини ініціатива щодо гіпотетичної миротворчої місії у регіоні мала вигляд безперспективної спроби європейців на чолі з Німеччиною вдавати з себе поважного геополітичного гравця…

Адміністрація США демонстративно промовчала і не втрутилась в розв’язану збройними силами Туреччини і Росії агресію. А ті, зокрема, заявили, що спроможні та мають намір забезпечити власними силами, без залучення контингенту ООН, безпеку «миролюбним курдам» у 30-кілометровій зоні на півночі Сирії.

Міністр оборони Росії С. Шойгу кілька днів тому заявив, що гарантами безпеки виступатимуть російські військові поліцейські та військовослужбовці прикордонної служби Сирії. І вже 23 жовтня перші колони російського військового контингенту перетнули кордон та вирушили до визначених зон. Таким чином, ініціатива Німеччини щодо миротворчої місії ООН у Сирії, проголошена в рамках внутрішнього обговорення у Бундестазі, протрималася лише 24 години. А її наслідком стало застосування з боку Росії та Туреччини брутальної сили та фактичного захоплення частини території Сирії. Так що як заяви А. Крамп-Карренбауер, так і різні звинувачення Туреччини в анексії частини території Сирії вже не мали жодного значення.

Порозуміння між Туреччиною та Росією стосовно погоджених дій з метою встановлення тиші у регіоні було досягнуто на останній зустрічі президента Росії В. Путіна з президентом Туреччини Р. Ердоганом у Сочі.

Росія і Туреччина, не зважаючи на існуючі протиріччя та суперечки, негайно знайшли спільну мову та об’єднали свої зусилля задля домінування у Північній Сирії
Росія і Туреччина, не зважаючи на існуючі протиріччя та суперечки, негайно знайшли спільну мову та об’єднали свої зусилля задля домінування у Північній Сирії

Вочевидь, виведення контингенту США з регіону також було погоджено з Росією та Туреччиною, а європейським країнам була надана можливість вкотре лише висловити свою «стурбованість» ситуацією та ініціювати безперспективну миротворчу місію на півночі Сирії. Європейські експерти зазначають, що Росія за будь-яких умов не пропустила б таку ініціативу в ООН, та й не дуже звертає увагу на спроби європейських демократів зберегти власне обличчя черговими балачками та імітацією стурбованості. Без участі США та за агресивної політики двох «яструбів», Росії і Туреччини, проголошена міністром оборони Німеччини ініціатива щодо гіпотетичної миротворчої місії у регіоні мала вигляд безперспективної спроби європейців на чолі з Німеччиною вдавати з себе поважного геополітичного гравця. І це в той момент, коли реалізувати такий намір європейці не лише не бажали, але й не мали для цього достатніх сил.

В той же час Німеччина офіційно заявила, що не припинятиме підготовки представників збройних сил Туреччини, не зважаючи на ситуацію у регіоні та на розбіжність у поглядах на події. Представниця Федерального міністерства оборони Німеччини заявила у зверненні з цього приводу до редакційної мережі ЗМІ Німеччини, що «сучасна практика залишається незмінною, жодний партнер НАТО не може бути виключеним з освітніх програм, що реалізуються в рамках міжнародної кооперації». Речниця підкреслила, що Туреччина регулярно бере участь у незначній кількості освітніх заходів на базі інфраструктурних об’єктів Бундесверу. Відомо, що підготовка турецьких військових здійснюється від початку 2017 року на базі Вищої школи Бундесверу у Гамбурзі та в інших військових установах Німеччини. Точна кількість турецьких військовослужбовців офіційно не вказується.

Заступниця голови фракції лівих в Бундестазі С. Дагделен закликала федеральний уряд негайно припинити підтримувати Туреччину
Заступниця голови фракції лівих в Бундестазі С. Дагделен закликала федеральний уряд негайно припинити підтримувати Туреччину

Щоправда, продовження військової підготовки представників ЗС Туреччини на базі Бундесверу гостро не сприйняли опозиційні партії Бундестагу. Зокрема, заступниця голови фракції лівих Севім Дагделен заявила, що військова підготовка солдат Туреччини у той час, коли Р. Ердоган продовжує вторгнення у Сирію, є неприпустимою та обурливою. І закликала федеральний уряд негайно припинити підтримувати Туреччину, яка, на її думку, сприяє порушенням прав людини.

Видання Frankfurter Rundschau повідомляє, що співробітництво Німеччини зі спецслужбами Туреччини вже було призупинене. Відповідно до офіційної відповіді федерального уряду Німеччини на запит депутата С. Дагделен, вже після військового путчу у Туреччині 2016 року з боку Федерального відомства захисту конституції Німеччини, Федеральної служби розвідки, Федеральної військової розвідки та Федерального відомства військової контррозвідки Німеччини не відбувалося жодних заходів такого співробітництва з Туреччиною з питань забезпечення безпеки.

Спостерігається також практично повна відсутність реакції та політичних оцінок подій, що відбуваються у регіоні, з боку інших країн ЄС і НАТО.

Таким чином, останні події у регіоні Північної Сирії та традиційно слабка, немічна геополітична реакція на них провідних країн ЄС і НАТО, зокрема Німеччини, підтверджують, що сучасна колективна система безпеки не спроможна протистояти натиску грубої сили та зухвалому застосуванню принципу сили у розв’язанні міжнародних протиріч. Росія і Туреччина, не зважаючи на існуючі деякі протиріччя та міждержавні суперечки, негайно знайшли спільну мову та об’єднали свої зусилля задля досягнення свого домінування у регіоні Північної Сирії. Традиційні інструменти міжнародної спільноти виявилися недієздатними і неспроможними втрутитися у розподіл геополітичного впливу двох головних «яструбів», якими нині є Росія та Туреччина.

…Позиція з самоусунення США і надалі сприяє активізації міжнародного правового нігілізму та зухвалості не лише з боку Росії, а тепер вже й Туреччини. Подальша така політика США, що сприяє геополітичним інтересам основного збурювача міжнародної стабільності — Росії, буде важливим дестабілізуючим чинником у системі міжнародних, міждержавних стосунків та геополітичних координат…

Позиція з самоусунення США і надалі сприяє активізації міжнародного правового нігілізму та зухвалості не лише з боку Росії, а тепер вже й Туреччини. Застосування сили у регіоні призводить до ескалації напруженості, що може перерости у регіональний конфлікт середньої інтенсивності. Подальша така політика США, що сприяє геополітичним інтересам основного збурювача міжнародної стабільності — Росії, буде важливим дестабілізуючим чинником у системі міжнародних, міждержавних стосунків та геополітичних координат.

Загострення внутрішньополітичної боротьби у США та можливе оголошення імпічменту президенту США Д. Трампу може прискорити негативні процеси та спровокувати агресивні наміри Росії, вважають автори публікацій у західних періодичних виданнях.

Що ж до України, то на черговому саміті НАТО у Лондоні 3–4 грудня ц. р. їй слушно було б порушити питання щодо перспективи отримання статусу ПДЧ, виконання низки умов для приєднання та підтвердити стабільність взятого курсу на участь у системі колективної безпеки на європейському континенті та у світі. Окремим напрямком дій на саміті у Лондоні може бути рішуче спростування спроб Росії та її країн-сателітів у Європі створити образ України як безнадійної країни з надзвичайно високим рівнем корупції.