9 вересня 2012

Іноді розвідників нагороджують під іншими прізвищами

Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони — про те, як часто спілкується з Главковерхом, чи “опікує” ГУР Секретаріат Президента, і чи торкнеться Криму “косівский синдром”.

Шановний Вікторе Івановичу! Вітаємо зі святом, а також із отриманням звання генерал-майора напередодні Дня Незалежності України. Це, до речі, накладає яки-небудь відбиток на вашу службу? 

За привітання дякую. А щодо відбитку... Звання — з одного боку, прояв довіри вищого керівництва країни – з іншого — велика відповідальність і стимул до самовдосконалення.

Ви стали п’ятим шефом української військової розвідки після Олександра Скипальського, Ігоря Смешка, Віктора Палія, Олександра Галаки. І заявили про готовність перетворити її на ефективну, дієву, патріотичну, високотехнологічну. Що уже вдалося?

На кожному етапі розвитку військової розвідки її очолював керівник, який був необхідний саме тоді. І я прийшов не на порожнє місце. Завдяки попередникам ГУР сьогодні — самодостатня, злагоджена, добре функціонуюча, авторитетна структура. Моє завдання — вивести її на якісно новий рівень, що дозволяє покривати весь спектр загроз, які існують у світі.

Що конкретно мається на увазі?

Подальший розвиток усієї системи ГУР спрямовано на підвищення ефективності розвідувальної і інформаційно-аналітичної діяльності. Відзначив би декілька аспектів. Скажімо, розвиток технічних засобів розвідки, зокрема, її космічної складової. Ми у цьому напрямку працюємо на користь як Міноборони, Генштабу, так і МЗС, МНС, інших відомств.

Наприклад?

Знімки з космосу допомагали відстежувати ситуацію потерпілими у Чорному морі судами та ліквідувати наслідки цих випадків. У недавніх подіях, пов’язаних зі звільненням із сомалійського полону українських моряків судна “Леман Тімбер”, про які писала ваша газета, космічна розвідка теж спрацювала гідно.

Якою була роздільна здатність знімків? 

До 70 сантиметрів. Люди, їхні переміщення, дрібні судна, що курсували між “Леман Тімбер” та берегом, — все читається дуже чітко. Наші представники, до речі, входили до складу міжвідомчої групи, створеної для розв’язання кризи і зробили свій внесок у його врегулювання, що закінчилося, як відомо, благополучним, безкровним звільненням заручників...

Що іще вдалося новому начальникові ГУР? 

Здійснено кроки з оптимізації оргштатної структури, залученню молодих, перспективних фахівців з тим, аби ефективно працювала і давала максимальну віддачу вся система військової розвідки, від тактичної ланки до стратегічної. Не стану заглиблюватися у тонкощі, але робиться немало.

«Сегодня» писала про 7 можливих сценаріїв військових дій довкола України. Як би ви їх оцінили?

При бажанні, до них можна додати ще стільки ж. Загроз і викликів довкола нашої країни, на жаль, більш ніж достатньо — військових, військово-політичних, терористичних, екологічних, техногенних... Важливо їх передбачати, тверезо оцінювати і працювати на випередження. Це те, що об’єднує розвідників і журналістів...

А що заважає військовій розвідці? 

Основним стримуючим чинником є недостатній рівень фінансування. Розвідка — це ж сучасні технології, високоточна техніка. Ще одна причина, що не дозволяє в короткі терміни досягти ефективності, — низька зарплата. Вона навіть не завжди вчасно виплачувалася. Ситуацію вдалося підправити, інакше ми б почали втрачати унікальних фахівців, що знають по декілька іноземних мов, прекрасно володіють інформтехнологіями, класні аналітики. Будь-кого із них на “гражданці” заберуть з дорогою душею, забезпечивши соціальним пакетом, який і не снився військовим, — квартирами, санаторно-курортним лікуванням. Керівництво Міноборони це зрозуміло, підтримавши ГУР. І про третій чинник, який заважає, хотів би сказати — нас намагаються затягти у політику, якісь інтриги. Ну, не подобається декому, що ми спокійно робимо свою справу, не реагуємо на чиїсь випади, звинувачення...

Маєте на увазі натяки на причетність ГУР до звинувачень Секретаріату Президента на адресу прем’єр-міністра? Нібито поштовхом для прилюдних заяв про державну зраду та політкорупцію Юлію Тимошенко послужила ваша аналітична записка до СП. Це так? 

Мені зрозумілий інтерес до військової розвідки як до закритої структури і всього, чим вона займається. Але вплутуватися у дискусію і робити комусь рекламу не буду. Обмежуся коротким: як би комусь не хотілося роздути політичний скандал за участю військової розвідки, — ми такої можливості не дамо. Собака гавкає — караван іде. ГУР залишається поза політикою. Крапка.

Тоді торкнемося іншого. Як часто ви спілкуєтеся з Верховним Головнокомандувачем, яким є Президент? Хто ще є споживачем інформації ГУР?

Наші інформаційно-аналітичні матеріали, що висвітлюють питання розвитку військово-політичної ситуації у світі та довкола України, щодня лягають на стіл Президента (до речі, саме главою держави було прийнято рішення, аби ГУР очолив військовий). Інформація, що вимагає оперативного реагування вищого керівництва країни, доводиться до його відома негайно, що не виключає і форми усної доповіді. В рамках їхньої компетенції інформуються Міноборони, ГШ ЗСУ, РНБО, СП, Кабмін, а також міністерства, відомства — за лінією взаємодії, порядок якої визначений нормативно-законодавчими актами.

До переходу в ГУР ви працювали у Секретаріаті президента — чи відчуваєте “опіку” з боку СП і його глави Віктора Балоги? Які у вас стосунки, окрім ділових? 

Я працював в СП, і не лише при Вікторі Івановичеві. Це значно розширило мій кругозір, збагатило досвідом. Стосунки нормальні, ділові, що сприяє ефективному виконанню завдань, які ставить перед моїм відомством Президент і Верховний Головнокомандувач. Про “опіку”, як ви виразилися, маючи на увазі, вочевидь, прагнення підім’яти військову розвідку під себе, мова не йде.

Серпневі події на Кавказі — чи стали вони несподіванкою для нашої військової розвідки? Якого роду аналітична й оперативна інформація надходила до вищого керівництва України напередодні грузино-осетинского конфлікту? 

Ми постійно відстежуємо ситуацію в регіонах перебування українського миротворчого персоналу та інформуємо про її розвиток вище керівництво країни. У Грузії знаходяться п’ять офіцерів ЗСУ, що виконують свої обов’язки в рамках місії ООН. Отже, аналізуючи обстановку в цьому проблемному регіоні, ми прогнозували її загострення. Інформація надходила в режимі он-лайн. Думаю, вона була вельми важливою для позиції нашого президента.

Чи був, виходячи з цих прогнозів, ГУР готовий до жорсткої позиції Росії у цьому конфлікті?

В оцінках і прогнозах розвитку ситуації в Кавказькому регіоні прагнемо враховувати весь спектр впливаючих на цей процес обставин і чинників, звісно ж, включаючи й російський.

Хто, за даними нашої військової розвідки, першим почав бойові дії у Цхінвалі?

За нашими даними, стрільба в тому регіоні останнім часом взагалі не припинялася. Відомо, що грузинська сторона, у відповідь на провокації та з метою їх припинення, почала бойові дії. А хто кого спровокував першим, як правило, важко визначити, та й потім це в історії забувається. Можу навести безліч прикладів “заморожених” або діючих сьогодні, а також нещодавно завершених конфліктів у Вуковарі, Сербській Країні, Мостарі, Горажді, Бендерах, Тирасполі, Нагірному Карабаху, Дарфурі, інших місцях. Все починається з першого пострілу або з мисливської рушниці, або з артустановки. Але питання в іншому. Якщо світова спільнота не схаменеться і не знайде єдину формулу сучасної системи безпеки, більшість вищезгаданих конфліктів можуть привести до ще біль трагічних наслідків.

Чи є предметом уваги ГУР Чорноморський флот Росії?

На території нашої держави ми розвідку не ведемо.

Але кораблі ЧФ час від часу залишають Севастополь і робили це нещодавно, висуваючись до берегів Грузії!

В Україні досить силових та інших структур, що відстежують ситуацію довкола Чорноморського флоту. Але це тема окремої розмови.

Чи не здається Вам – людині, яка пройшла службу на Балканах, що після Абхазії й Південної Осетії, за допомогою росіян, які добилися незалежності, “косівський синдром” виявиться в Придністров’ї, а у перспективі, можливо, і у Криму?

Не думаю, що повторення південноосетинського або абхазького сценарію можливе в регіонах, про які ви говорите. Будучи стороною переговорного процесу із врегулювання придністровського конфлікту, Україна констатує готовність до виключно мирного вирішення спірних питань. Що ж до Криму, то на півострові повністю відсутні ознаки конфліктного регіону з військової точки зору. А періодично виникаючі суперечки довкола територіальної приналежності автономії підігріваються неохайними політиками і необачними виступами преси...

Орденами-медалями співробітників ГУР нагороджують з нагоди якихось знаменних дат або ж за конкретні бойові заслуги?

Військові розвідники отримують відзнаки за конкретні справи, виконання спецзавдань. Деякі нагороджуються закритими Указами президента, іншим вручають ордени під чужими прізвищами...

Що за несправедливість?

Час не прийшов. За що вони нагороджені, люди дізнаються через багато років. Якщо дізнаються...

ВІД КУРСАНТА ДО ШЕФА ВІЙСЬКОВОЇ РОЗВІДКИ. Віктор Іванович Гвоздь народився 24 травня 1959 року в Тернопільської області. Закінчив Київське вище загальновійськове командне училище, юрфак Львівського, магістрат Київського університету економіки і права. Кадровий розвідник. Служить з 1981 року на різних командних і штабних посадах. Брав участь у миротворчих операціях ООН на території колишньої Югославії. Був аташе з питань оборони при посольстві України в Хорватії, Боснії і Герцеговині, замом начальника військово-дипломатичного управління Міноборони, представником МО України в постпредстві при ООН у Нью-Йорку. Служив у СБУ, СЗР, працював у Секретаріаті президента. З січня 2008 — глава ГУР. Одружений. Має двох дітей. Володіє 5 мовами. Захоплюється тенісом, фотографією.

Газета «Сегодня», 5 вересня 2008 року