20 вересня 2012

Жодної прямої загрози для України немає

Що саме чують і бачать українські вуха й очі? Про це – в інтерв’ю з начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майором Віктором Гвоздем.

Після того, як Росія заявила про визнання незалежності Південної Осетії й Абхазії, США та інші країни НАТО, а також ЄС одноголосно висловили протест. Великобританія виступила із закликом організувати антиросійський союз. У свою чергу, президент РФ Дмитро Медведєв сказав, що Росія не боїться жодних наслідків своїх дій, включаючи початок нової холодної війни. Чи несе загрозу Україні така ситуація і чи відіб’ються такі заяви на уточненні пріоритетів діяльності військової розвідки України?

Порушення глобальної та регіональної стабільності як внаслідок зниження ефективності міжнародних механізмів забезпечення безпеки, так і через дії окремих держав несе певні ризики для України. Ми не можемо виключати того, що нинішня ситуація може обернутися конфронтацією у відносинах між США й Росією. Є певна вірогідність ускладнення стосунків Росії й з рядом європейських держав.

Але повернення до порядку денного холодної війни, з опорою на силу або демонстрацію сили, це, за великим рахунком, інтелектуальний глухий кут для наддержав, визнання того, що ніхто не може або не бачить потреби виробляти або пропонувати нову модель управління світом або співіснування. Геополітичне положення України між Заходом і Сходом, Європою і Росією в умовах такого ускладнення несе як плюси, так і мінуси. Але помітні плюси з’являться у випадку, якщо ми знайдемо спосіб і форми тісніше і глибше брати участь в діалозі між Європою і Росією, враховуючи свої інтереси.  

Що стосується пріоритетів військової розвідки України, то вони із самого початку орієнтовані на те, аби своєчасно прогнозувати, виявляти й попереджати в рамках своєї компетенції загрози, що несуть небезпеку для нашої країни.

Тоді питання більш конкретне – про наслідки воєнного конфлікту між Росією та Грузією: як ви оцінюєте загрози для України, і що слід зробити для гарантування безпеки?

Перш за все хочу підкреслити: наші дані – і аналітичні, і оперативні – свідчать про те, що жодної прямої загрози для України немає. І не варто нагнітати пристрасті, оскільки це не на користь самій Україні.

Для нашої країни важливі не лише суто політичні питання, але і військові. Цікавим виявилося багато що: і те, що змішалися другі ешелони наступаючих російських військ, і те, що сторонами застосовувалася зброя, не призначена і не адекватна досягненню поставлених цілей, і те, яку роль в цьому конфлікті відіграло досягнення Росією інформаційного й морально-психологічного придушення противника. Відповідні документи Головне управління розвідки підготувало для органів влади, і я сподіваюся, що вони враховуватимуться при ухваленні рішень в області забезпечення обороноздатності країни.

Що стосується Росії, то тут потрібна позитивна активність, діяльність на об'єднання. Ми звернули увагу у тому числі й на те, що російська еліта відтворює і нав’язує через ЗМІ сценарії розвитку ситуації, які не можуть бути умовою для позитивного розвитку стосунків двох держав. Найбільше занепокоєння викликає намір перенести стосунки еліт двох країн на стосунки українців і росіян в цілому. Тому активність може торкатися, перш за все, проведення і всебічної підтримки тих заходів, які направлені на відновлення традиційного рівня дружби. Це заходи соціального і культурного секторів, і тут має бути велика активність засобів масової інформації – а вона буде тоді, коли ми запропонуємо і реалізуємо формат активних дій.

Відмова України від вступу до НАТО дасть більше гарантій для добросусідських стосунків з Росією?

Є така фраза – “Не викликає роздратування або тиску лише та країна, яка постійно йде на поступки”. Я не вважаю, що це повинно стосуватися України.

Згідно вашої інформації, чи отримає Україна на саміті НАТО в грудні з боку Альянсу запрошення почати процедуру ПДЧ?

Це питання актуальне для України, і весь попередній процес взаємодії України з НАТО говорить про те, що у початку процедури ПДЧ є і логіка, і необхідність. Але ПДЧ – це не членство в НАТО з гарантіями безпеки. І цей шлях може бути досить довгим. Отже вибір оптимальної моделі забезпечення своєї безпеки для України украй важливий. Але безпека країни в першу чергу починається не з надій на зовнішню допомогу, а з опори на свої сили, можливості і стратегічні пріоритети. І в цих умовах, звісно, потрібно підтримувати на гідному рівні власні збройні сили, оборонно-промисловий комплекс, розвідувальні служби.

Мова про гроші?

В першу чергу важливою є рішучість вищого керівництва країни захищати національні інтереси своєї держави, і при постановці завдань розвідці приймати рішення, виходячи з довгострокових національних інтересів держави.

Що ж до ресурсного забезпечення, то за всю історію України не було жодного року, коли б Збройні Сили отримали суми, передбачені Законом України “Про оборону” – у розмірі 3% від ВВП. Але при цьому вони несли повну відповідальність за ті завдання, які ставилися перед армією і розвідкою. Якщо ж зараз міністр оборони Юрій Єхануров говорить про потребу бюджету для ЗС в 2009 році у розмірі 32 млрд. грн. – порівняно з нинішніми 9 млрд. грн. – то це фінансовий вимір оборонних потреб країни в нинішніх умовах. Я вважаю це необхідним.

“Розвідка має бути набагато активнішою”

Сьогодні помітно загострилися відносини між гілками української влади. Чи заважає це роботі військової розвідки?

Наші завдання дуже специфічні, область наших зусиль знаходиться за межами України, а ключовим орієнтиром є забезпечення інформацією стосовно зовнішніх загроз всіх гілок влади. Ми у рівній мірі інформуємо Президента, прем’єр-міністра, голову Верховної Ради, секретаря Ради національної безпеки і оборони, не роблячи яких-небудь переваг. Коли ми добуваємо вузькопрофільну інформацію, яка може представляти цінність для якої-небудь галузі, окремого міністерства або навіть окремого стратегічно важливого підприємства, забезпечуємо цільовою інформацією причетні до даної проблематики структури.

Як ви вважаєте, українська розвідка здатна перейти від інформування до активного впливу на ситуацію в іноземних державах?

На сьогоднішньому етапі ГУР Міністерства оборони орієнтоване якраз на максимально швидке і якісне інформування структур влади, аби забезпечити своєчасне ухвалення правильного рішення відносно тієї або іншої ситуації. Традиційно військова розвідка України сильна завдяки стилю моделювання і прогнозування розвитку ситуацій. В той же час, рівень розвитку розвідувальної структури військового відомства такий, що за умови ухвалення відповідних рішень на активні дії ми здатні відреагувати. Скажу більше: у нас існують такі підрозділи, і рівень їхньої підготовки я можу оцінити як рівень готовності до виконання завдань такого характеру.

А чи потрібні сьогодні Україні такі рішення? Наскільки необхідні активні дії для забезпечення інтересів країни?

Претендуючи на роль регіонального лідера, Україна реалізовувала досить неагресивну політику, що просліджувалося практично в усіх секторах безпеки: економічному, військово-технічному, дипломатичному, інформаційному... Оцінка, наприклад, нинішнього положення України в міжнародному інформаційному просторі не може не викликати занепокоєння – воно створює безліч передумов для активних операцій на території країни. Помітна уразливість є видимою в інших секторах, тому для зміни ситуації необхідний вищий рівень активності.

“Розвідка реагує на ситуацію за лічені години”

Ви розповідаєте про досить ємкий спектр завдань військової розвідки. Якщо говорити відверто, не віриться, що в Україні в умовах суцільної політичної плутанини протягом 17 років взагалі можуть існувати професійні спецслужби.

В принципі, десь розумію ваш сарказм. У той же час, специфіка функціонування спецслужб відрізняється від інформаційного фону, який часто створюється навмисне, виходячи з політичної кон’юнктури. Не в останню чергу це можна пояснити ще й тим, що ГУР МО створювалося з нуля, на відміну, наприклад, від СБУ. Військова розвідка України народилася, практично, на порожньому місці, тому патріотизм був закладений в основу діяльності спецслужби.

Як працює ГУР МО?

Відповідь буде в рамках дозволеного. Сьогодні можна однозначно говорити, що в Україні створена і успішно функціонує ефективна структура військової розвідки. Це означає, що українська розвідка добуває інформацію, обробляє її, аналізує і оперативно доповідає військово-політичному керівництву країни.

Якщо простіше, то процедура підготовки інформації приблизно така: 24 години на добу, 7 днів на тиждень працює добуваючий компонент. Це, наприклад, агентурна розвідка, космічна, радіоелектронна. Інформація від них надходить до аналітичних підрозділів, які її обробляють і готують до доповіді. Хочу підкреслити, наша структура готує не просто голі довідки про якісь події, а їх комплексний аналіз з відповідними висновками й пропозиціями щодо можливих сценаріїв розвитку обстановки.

Невже все працює як годинник?

Скажімо так: завдання виконуємо, але проблеми, звісно, існують. Є ще поле для удосконалення самої організації. Очоливши ГУР МО, я зіткнувся з певною роз’єднаністю потоків інформації. Тобто, дещо розмитою виявилася аналітична складова у різних структурних елементах. Над вирішенням цього питання ми зараз працюємо. Проблеми існують в космічному компоненті, хоча тут перспективи є видимими. У серпні уряд ухвалив проект цільової космічної програми на найближчі п’ять років із значним збільшенням фінансування галузі. Сподіваємося, що й інтереси військової розвідки тут будуть враховані. Також необхідно модернізувати технічний компонент. Взагалі, в сучасних умовах розвідка повинна постійно оновлювати арсенал технічних засобів. Без цього важко розраховувати на адекватний результат.

Не хотів би говорити банальності, але інколи багато що впирається у фінансування. Як говорили класики – розвідка дешевою не буває.

А нелегальною розвідкою ГУР МО займається?

Військова розвідка України використовує весь класичний арсенал ведення розвіддіяльності.

Тобто можна говорити про існування зараз українських Ріхарда Зорге й Мата Харі?

Без коментарів.

Ну, а жінки у вас служать?

Перший пріоритет – професійні якості, а вже потім гендерне питання. Звичайно, служать.

Виходячи з досвіду, скажіть, а як відноситься до професійної діяльності розвідника його дружина?

Як правило, дружина розвідника – це теж свого роду професія, опанувати яку у ВУЗі неможливо. Цього навчає життя. У моїй кар’єрі було багато випадків, коли дружина допомагала мені виконувати поставлені завдання. За це я їй щиро вдячний. Я б не став применшувати заслуги супутниць життя співробітників ГУРу.

Іван РЯБЧИЙ, Defense Express, спеціально для “Профілю