На минулому тижні президент США Д. Трамп висловив готовність зустрітись з главою російської держави В. Путіним на полях 25-ї неформальної зустрічі лідерів АТЕС (Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва), що пройде 10–11 листопада у В’єтнамі. При цьому серед основних питань, які могли би бути винесені на обговорення сторін Д. Трамп назвав ситуацію довкола КНДР, Сирії та України.
Пропозиція президента США викликала чергову хвилю ейфорії у російських ЗМІ та експертному середовищі, які чомусь вважають її можливістю досягнення компромісу між США та Росією з українського питання, що нібито «вже відійшло на другий план американських інтересів». Свідченням цього називається пріоритетна важливість для США проблем, пов’язаних з ракетно-ядерною програмою КНДР та збройним протистоянням в Сирії, які начебто не можуть бути вирішені без Росії.
Виходячи із зазначеного російські експерти роблять висновок щодо позитивних перспектив відновлення російсько-американських відносин з подальшою відмовою США від продовження санкцій проти Росії. На користь такого висновку нагадується перша зустріч президентів США та РФ, яка відбулась 7 липня ц. р. на полях саміту G20 у Гамбурзі і була названа Д. Трампом «конструктивною» та «чудовою».
Можна лише поспівчувати таким експертам, які очевидно відображають нетерплячі сподівання керівництва РФ, однак давно вже втратили будь-який зв’язок з реальністю. Насправді США зовсім не збираються поступатися Росії з будь-яких питань, а тим більше за рахунок України, яка залишається в числі пріоритетів Вашингтону.
Що ж до демонстрації Д. Трампом «захоплення» від переговорів з В. Путіним та інших проявів «позитивного» ставлення до Росії, то це є не більше, ніж грою США у «доброго та злого слідчого». При цьому, якщо Д. Трамп грає роль першого з них, то Конгрес разом з урядом США є другим учасником такої «команди», і саме вони визначають та проводять реальну політику Вашингтону у відношенні Російської Федерації.
У наведеному контексті відверто показовий характер мали антиросійські кроки, зроблені у США протягом останнього часу на фоні заяви Д. Трампа про бажання зустрітись з В. Путіним.
Так, згідно з рішенням окружного суду округу Колумбія (Вашингтон, США), 30 жовтня ц. р. був підданий домашньому арешту колишній глава передвиборчого штабу Д. Трампа — П. Манафорт, який обвинувачується по 12-ти пунктам, у т. ч. у змові проти США та відмиванні коштів. Зокрема, за даними слідства, консалтингова фірма П. Манафорта вже більше десяти років активно співпрацює з Росією з питань просування її інтересів в Україні, Грузії, Чорногорії та інших країнах, які Росія вважає сферою свого впливу. Таке ж співробітництво здійснюється і з російським кримінальним бізнесом.
На цьому фоні правоохоронними органами США було оголошено про наявність достатніх доказів щодо причетності шести представників російського уряду до зламу комп’ютерів Національного комітету Демократичної партії (Х. Клінтон) та викрадення конфіденційної інформації в період передвиборної кампанії у 2016 році. Тим самим була підтверджена доповідь американської розвідки, яка була оприлюднена в січні поточного року і містила інформацію щодо спроб Росії здійснити вплив на результати президентських виборів у США за особистою вказівкою В. Путіна.
Водночас 31 жовтня ц. р. Держдепартамент та Міністерство фінансів США оголосили про введення «вторинних санкцій» проти неамериканських суб’єктів, які працюють з російськими громадянами та компаніями, що входять до санкційних списків. Серед іншого їм загрожує заборона на відкриття або ведення банківських рахунків у США. За рахунок цього США фактично заблокували можливості Росії щодо компенсації американських санкцій шляхом розвитку торговельно-економічних зв’язків з іншими країнами, в т. ч. Китаєм.
Крім того, 27 жовтня ц. р. США посилили санкції проти 39 російських організацій та бізнесових структур, т. ч. ФСБ, Служби зовнішньої розвідки, ГРУ ГШ ЗС РФ, а також концернів і корпорацій «Ростех», «Алмаз-Антей», «Калашников», «Рособоронэкспорт», «Ижмаш», «МиГ», «Сухой», «Туполев» та «Уралвагонзавод».
Непоступливість позицій Вашингтону з українського питання та збереження його серед основних пріоритетів американської зовнішньої політики була підтверджена тимчасовим повіреним у справах США при ОБСЄ Г. Каміаном на засіданні Постійної ради організації 2 листопада ц. р. За його словами, США повністю підтримують суверенітет та територіальну цілісність України у її міжнародно визнаних кордонах та ніколи не визнають анексію Криму. При цьому США зберігатимуть санкції проти Росії до повернення нею Кримського півострова Україні.
До речі, немає жодних надій і на досягнення згоди між Росією та США стосовно Сирії, навіть і без урахування українського питання. 1 листопада ц. р. США офіційно звинуватили Росію у спробах ліквідації Спільної слідчої комісії ООН та Організації по забороні хімічної зброї, яка розслідує питання застосування такої зброї на сирійській території. Підставою для цього стало блокування Росією проекту резолюції США в РБ ООН щодо продовження мандату роботи згаданої комісії.
Повністю розходяться позиції США та Росії і стосовно КНДР. Так, США проводять послідовну політику тиску на Північну Корею через її ракетно-ядерну програму та є основним ініціатором посилення санкцій ООН проти неї. На офіційному рівні Росія підтримує такі санкції, однак надає приховану підтримку КНДР.
Все це засвідчує неможливість досягнення будь-яких компромісів між США та Росією, що очевидно розуміють як Д. Трамп, так і В. Путін. У такій ситуації єдиною реально можливою темою діалогу сторін може бути лише обговорення можливих поступок з боку Росії в обмін на пом’якшення США санкцій проти неї. Згідно з Законом США «Акт про протидію противникам Америки за допомогою санкцій» вже в січні 2018 року (напередодні президентських виборів в Росії), американська фінансова розвідка має надати дані стосовно активів оточення В. Путіна на Заході. Після цього вони будуть заблоковані, що стане початком остаточного кінця путінського режиму.
