Частина 4. Пояс шахіда
Сам по собі тероризм — метод досягнення політичних цілей із застосуванням насильства проти більш сильних ворогів, що передбачає при цьому загибель цивільного населення. Він дуже подобається окремим екстремістським угрупуванням як спосіб протиборства з цілими країнами і їх режимами.
У ХХІ столітті слово «шахід» широко вживається в основному журналістським середовищем стосовно ісламістських терористів-смертників. Один з видатних богословів XIII сторіччя, учений шафіїтської правової школи імам Ан-Нававі в книзі «Китаб аль-Маджм'» назвав причини, через які загиблі в бою називаються шахідами:
- сам Аллах свідчить, що вони потраплять до раю;
- ангели свідчать про їх мучеництво, коли забирають їх душі;
- їх смерть на полі бою є явним свідченням про віру;
- пролита ними кров є свідченням їх щирої віри в Аллаха;
- вони з числа тих, що свідчитимуть над громадами;
- їх душа свідчитиме про рай (тобто, побачить рай).
|
Примітка: Шахід (араб. šahīd, походить від араб. šahāda шахада,) буквально «свідчення». У ісламі це поняття застосовується, як щодо свідка на суді, так і щодо віруючих, які прийняли мученицьку смерть на війні проти ворогів, б'ючись в ім'я Аллаха. Шахід — той, хто пізнав і прийняв іслам, визнав і свідчить істинність єдиного Бога, вірує в потойбічний світ і вічність, у зв'язку з чим легко звільняється від земних прив’язаностей, не боїться смерті і участю в джихаді приймає шахаду. Вживається в сенсі «мученик за віру». Мучеництво за віру, так або інакше, характерно для усіх монотеїстських релігій. І іслам, і християнство високо шанують того, що пішов на смерть за віру. |
Розширене визначення цього поняття було, зокрема, наведено в доповіді одного з керівників ізраїльського Інституту світової політики в області боротьби з тероризмом Є.Швейтцера: «Тероризм смертників — це політично мотивоване застосування сили, здійснюване індивідуумом (індивідуумами), який активно і цілеспрямовано знищує себе разом з вибраним об'єктом. Неминуча смерть виконавця такої акції є запорукою успіху терористичної операції».
Його зброя — пояс шахіда («пояс смертника») — часто саморобний вибуховий пристрій, що одягається терористом-смертником на тіло під одяг для виконання вбивства, зазвичай масового, шляхом самопідриву.
Вперше цю зброю застосували «Тигри звільнення Таміл-Ілама». Ізраїльський генерал Р. Ейтан у своїх спогадах пише, що один з перших «поясів смертників» з вибухівкою був виявлений на тілі одного з трьох палестинських терористів, знищених 11 квітня 1974 року в поселенні Кір’ят-Шмона.
У деяких джерелах згадується інший випадок, що мав місце в червні 1982 року під час ліванської війни: обороняючи табір палестинських біженців Айн аль-Хальве в місті Сайда, кілька захисників пішли в контратаку на ізраїльських солдатів, «обв'язавшись вибуховими поясами, щоб вибухнути в гущі ворогів». Проте, у той час «пояс» не дістав широкого вжитку, хоча пізніше така зброя набула популярності у членів «Хамаса», а також у інших ісламістських терористів.
У 2000-і роки зафіксовані випадки використання поясів із зарядами вибухівки чеченськими терористами, зокрема, під час теракту 23-26 жовтня 2002 року в Москві і 1-3 вересня 2004 року роки в Беслані.
Пояс шахіда
У класичному виконанні «пояс смертника» — це широкий пояс з матерії, в якому зшито кілька циліндрів (часто це обрізки водопровідних труб), наповнених вибухівкою і елементами ураження (сталеві або скляні кульки, шурупи, гайки, болти, цвяхи, шматки товстого дроту) і сполучені дротами з перемикачем, що зазвичай ховається в кишені або за пазухою терориста.
Більш досконалий варіант виготовляється з «плиток» пластикової вибухівки, вшитих в матерчатий пояс разом з контейнерами з елементами ураження.
Іноді в якості цих елементів використовуються пластикові голки («флашет»), які металошукач не виявляє. Якщо є вибухова речовина заводського виготовлення (тротил, мелініт або гексоген) в стандартних шашках, то сформований з них заряд є упаковкою, де шашки перекладені елементами ураження. Іноді використовуються не пояси, а жилети зі вшитими в них зарядами, що дозволяє збільшити їх загальну потужність і кількість елементів ураження. В цьому випадку вага вибухової речовини може сягати 10-12 кг.
Видатки на виготовлення одного «пояса шахіда», як правило, незначні, вартість матеріалів для вибухових пристроїв, використаних смертниками в Ізраїлі, оцінюється в середньому в 150 дол., а зростання пожертвувань з боку співчуваючих ісламських фондів, організацій, окремих осіб може сягати суми в кілька сотень мільйонів доларів.
Хто йде в шахіди? Яке середовище їх культивує?
В ісламістських терористичних організаціях всебічно опрацьована система пошуку і вербування смертника, його психологічної і спеціальної обробки і підготовки. Становленню терориста-смертника в таких організаціях сприяє сама ісламська культура, що створює психологічну готовність до непримиренної боротьби аж до самопожертви для збереження шанованих мусульманами цінностей при збройних нападах, чиненні тиску з боку зовнішніх сил або власних правлячих режимів, спрямованих на розмивання традицій, що склалися у мусульман, і норм життя. Ця готовність посилюється також і несприятливими соціальними чинниками.
Для таких організацій, як «Хезболлах», ХАМАС, «Ісламський джихад» і деяких інших, нескладно знайти кандидата на роль смертника. У засобах масової інформації повідомлялося про випадки, коли для окремих акцій такі кандидати визначалися буквально за один тиждень до проведення терористичних акцій.
Побутує думка, що терорист-смертник є патологічною особою, характерними рисами якої є нарцисична агресія, переживання страху, депресивні стани, відчуття незгладимої провини, авторитаризм, приписування собі й іншим брак мужності, егоцентризм, крайня екстраверсія.
Раніше також вважалося, що смертниками стають, в основному, представники бідних верств суспільства. Проте, як показує аналіз документа «Святі мученики Дворіччя», розміщеного на одному з ісламістських форумів в Інтернеті, що містить 430 біографій смертників з радикальної організації «Аль-Каїда», серед них було чимало високоосвічених людей, які мали добре оплачувану роботу і які здобули освіту в навчальних закладах Європи і США. Дослідження біографій 32 терористів-смертників показало, що єдина загальна їхня риса — відсутність міцних соціальних зв’язків і підпорядкування зовнішньому впливу. Цей чинник посилюється практично повною ізоляцією смертника від зовнішніх соціальних контактів безпосередньо перед здійсненням терористичного акту.
Аналіз контингенту палестинців-смертників, раніше проведений ізраїльськими експертами, показав, що:
- це молоді люди у віці від 18 до 27 років;
- не одружені, безробітні, з бідної сім'ї;
- не мають середньої освіти;
- переважно — студенти ісламських освітніх центрів в Газі і на Західному березі річки Йордан, що під патронажем організації ХАМАС;
- деякі зі смертників раніше заарештовувалися ізраїльськими спецслужбами, висловлювали бажання помститися за смерть або каліцтва родичів або друзів.
Знецінення життя, що полегшує суїциїдальний теракт, може бути викликане прагненням уникнути самотності, яку відчуває людина, що фізично або морально втратила усіх близьких, клеймо ганьби, почуття приниження за свою етнічну або групову приналежність. Відомо, що серед терористів-смертників значна частина складається з молоді, яка пережила війну і виросла в сім'ях біженців. Ідеологи джихаду використанням терористів-смертників часто підкреслюють, що це акції жертв, спрямовані на привертання уваги до свого приниженого стану.
За наявності соціальних норм, що спонукають здійснити теракти як спосіб боротьби для досягнення певної мети, посилюється ефект механізмів наслідування (наприклад, брата-смертника) і конформної команди (слідування за вказівками шанованих релігійних авторитетів (наставник, мулла).
Як правило, процес добору кандидатів в смертники відбувається в ісламських освітніх центрах, що спонсоруються ісламськими радикалами або особами, які перебувають під їх впливом, а також в мечетях в процесі релігійного навчання і проповідей.
Терористичні організації часто прагнуть знайти на роль терориста-смертника підлітків, оскільки вони більше схильні до навіювання і менш стійкі психологічно, ніж дорослі. Наприклад, на початку 2006 року «Хамас» створив сайт для дітей, де прославляються підлітки — «шахіди» і де є заклики до дітей «стати на шлях шахіда». Арабська газета «Аль-Шарк Аль-Авсат» в інтерв'ю з представниками угрупування «Хамас» про те, як в Палестині добирають людей в терористи-смертники, повідомляла: «Існують чотири критерії, за допомогою яких ми визначаємо, хто нам підходить. По-перше, релігійність, по-друге, ми перевіряємо, чи виконує шахід волю своїх батьків, і чи не вплине його смерть негативно на стан його сім'ї. Чи не є він батьком сімейства або єдиним сином. В цьому випадку він не підходить. По-третє, він повинен усвідомити усю важливість своєї місії. І, по-четверте, його смерть повинна запалити вогонь джихаду в серцях інших людей, і викликати в них бажання пожертвувати своїм життям».
Фахівці в питаннях боротьби з тероризмом розділяють усіх терористів на категорії. Теракти із залученням смертників складають не більше 3 % від усіх виконаних у світі терактів, проте саме на них припадає до 50 % потерпілих.
У основі мотивації шахідів є кілька причин: релігійний фанатизм, екстремізм, бажання помститися, кровна помста. При цьому необхідно мати на увазі, що його сім’ї після виконаної акції висловлюється велике вшанування і надається фінансова підтримка у розмірі, приблизно, 1 тис. дол. При вступі в навчальні заклади молодші члени сім'ї шахіда забезпечуються стипендіями. На утримання сімей смертників в організації «Хезболлах», наприклад, щорічно виділялося до 70 млн дол. 50 % цієї суми поступало з країн Перської затоки, 35 % — з Європи (в основному з Великобританії), 15 % — зі США. Повідомлення про терористичний акт і загибель смертника розглядається його сім’єю і оточуючими як велике свято: батьків вітають, влаштовується гостина, усі веселяться.
Набагато більше число тих терористів, хто готовий померти «за ідею», але при цьому ще і залишитися живими. Це — фанатики. Для них важлива повселюдна увага. Таких в загальній структурі тероризму приблизно 30 %.
Третя категорія — це найманці, що становлять приблизно 50 %. Вони підписують контракт і для них головне — отримати за терористичний акт гроші.
Четверта категорія терористів — ідеологи. Це ті, хто «замовляє» терористичні акти і, можливо, оплачує їх виконання. Таких приблизно 10 %, але вони найнебезпечніші, оскільки це «мозок» тероризму. На погляд доктора медичних наук, психіатра-криміналіста М. В. Виноградова: «...Вони, як правило, мають високий інтелект, високий рівень мислення, величезну силу волі, уміння підпорядковувати своїй волі оточуючих, велику загальну енергетику. І ще характеризуються повною відсутністю загальнолюдських морально-етичних принципів».
Добір кандидата і його підготовка здійснюється, приблизно, за такою схемою:
- з групою студентів або прихожан обговорюється тема про смерть в ім'я Аллаха. Проповідник спостерігає за реакцією на цю тему. Тих, хто виявляє до такого питання підвищену цікавість, виокремлюють з загальної маси.
- після добору кандидата розпочинається його ретельна підготовка, з тим, щоб реакція і характер поведінки в екстремальній ситуації не перешкодили виконанню завдання. Тільки тим з кандидатів, хто демонструє переконаність, холоднокровність і витримку, дозволяється приступити до наступної стадії підготовки;
- на цій стадії підготовки кандидат «щезає» зі своєї сім'ї і розпочинається досить тривалий етап його навчання усім аспектам майбутньої місії.
Вивчення вибухових пристроїв і техніки їх застосування здійснюється, як правило, на останньому етапі підготовки, щоб передчасно не посіяти сумнівів у кандидата в правильності вибору. У цей період проводиться також фізична підготовка і психологічне «доведення» кандидата. Деяких з терористів-смертників для подолання страху смерті навіть вивозять на кладовище, де вони кілька годин лежать в могилах.
На виконання завдання смертник прямує з мечеті у супроводі групи підтримки. До цього часу рівень психологічної готовності смертника настільки високий, що він проходить повз співробітників служб безпеки і наближається до цілі без тіні хвилювання. Здійснюючи акт самознищення, смертник зазвичай посміхається, передчуваючи такі бажані для себе потойбічні задоволення. Свідки, що траплялися в місцях терористичних актів, багато разів бачили такого роду посмішку.
Тактика використання бойовиків-смертників включає як поодинокі, так і групові напади на об'єкти. Етапи планування і підготовки до терористичного акту з використанням смертників проходять в обстановці найсуворішої таємності. Тому в більшості випадків спецслужбам ледь вдається встановити (а іноді взагалі не вдається) справжніх його ініціаторів, а також сам момент отримання смертником сигналу про початок терористичної операції.
Велике значення має несподіванка, якої вдається досягти завдяки нешаблонності в тактиці проведення операції, застосуванню різних видів вибухових пристроїв, вибору місця і часу проведення терористичної акції.
За оцінками експертів, використання терористів-смертників у терактах дає духовним лідерам ісламістських радикальних організацій величезну перевагу: смертники, направляючи наповнений вибухівкою транспорт на вказані їм об'єкти і підриваючи його в густонаселених місцях, забирають життя оточуючих.
Такими перевагами є:
- висока доступність (проникненість) вибухового пристрою до об'єкту дії, відносно низька вартість підготовки самого терористичного акту і його виконавця;
- застосування тактики самогубств гарантує, що атака відбудеться в найбільш відповідний момент, з максимальною точністю по місцю і часу, з конкретним вибором цілі для її знищення;
- акції за участю терористів-смертників завжди потрапляють у фокус ЗМІ, і викликають великий громадський резонанс, критику на адресу правоохоронних органів, систем безпеки і влади, чим досягається і необхідний пропагандистський ефект;
- здійснюючи подібні теракти, ватажки ісламістських організацій демонструють свої можливості щодо дестабілізації обстановки в регіоні, сприяють підвищенню свого «авторитету», а заразом і відпрацьовують гроші, отримані від спонсорів;
- при проведенні таких акцій немає потреби в підготовці шляхів відходу для виконавців. У цих умовах мінімізована вірогідність того, що виконавець буде затриманий і потрапить до рук поліції, спецслужб і видасть своїх хазяїв;
- значний громадський резонанс особливим чином рекламує готовність виконавців до самопожертви, сприяє вербуванню нових смертників, які йдуть на мученицьку смерть за віру;
- акти смертників пов'язані із залякуванням населення і формуванням у значної його частини думки, що таких фанатиків не можна зупинити і що організації, що використовують смертників, мають таких ще чимало.
Використання жінок як шахідів
Організатори сучасного ісламістського тероризму почали активно використовувати жінок як терористок-смертниць, оскільки вони легше піддаються маніпулюванню через свою більшу, в порівнянні з чоловіками, уразливість. До того ж жінки викликають менше підозри, ніж чоловіки, і тому їм легше проникати в заплановані для здійснення терактів місця.
Вважається, що найбільш поширеним способом є примус. Приводом для нього, наприклад, може служити звинувачення в позашлюбних зв’язках, і тоді єдиним способом уникнути публічної ганьби для усієї сім’ї може бути тільки акт шахіда. У подібних випадках в мусульманських громадах вважається, що жінка надала перевагу «почесній» смерті над «ганебною». Є багато свідчень про навмисне ґвалтування вибраних кандидаток з тим, щоб вони не могли відмовитися від завдання під загрозою оприлюднення факту «ганьби».
Не поодинокі випадки, коли жінки бачать в теракті єдиний вихід звільнитися від нестерпних умов сімейного життя, оскільки розлучення для них фактично унеможливлене.
Нерідким стало також явище, коли дівчина, яку батько продає літньому і неприємному для неї чоловікові, вважає за краще зробити будь-якого виду акт, аби потрапити у в'язницю. В цьому випадку вона може розраховувати на довгий термін стати недосяжною для жениха. Але в даному випадку не йдеться про акцію шахіда.
Окрім країн Близького Сходу і Південно-Східної Азії, смертники залишили свій кривавий слід в країнах Європи і Центральної Азії.
Сьогодні найбільшого поширення феномен тероризму смертників набув в екстремістських організаціях ісламських фундаменталістів. Спекулюючи на вченні ісламу і цілеспрямовано спотворюючи його окремі положення, в першу чергу вчення про «джихад», ортодоксальні течії породжують найбільш фанатичних терористів-смертників.
Ісламські радикали, ставлячи перед собою завдання створити на базі держав мусульманського світу «Єдиного Халіфату», який живе за законами Шаріату, головним своїм ворогом вважають вплив західної ліберальної ідеї, що руйнує закони і традиції Ісламу. Тому об'єктом їх атак обираються країни Західної Європи.
За оцінкою іноземних експертів, нині 14 радикальних терористичних організацій з 12 країн світу використовують смертників у своїх операціях.
Далі буде
