Українські військові не втихомирюватимуть «євромайдан»
Чи може президент Віктор Янукович зважитись на силовий сценарій, які настрої панують серед співробітників МВС і чи втрутиться в конфлікт армія? На ці та інші запитання «Газети.Ru» відповів екс-глава військової розвідки України, керівник Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» Віктор Гвоздь.
— Протест у Києві спалахнув після того, як Віктор Янукович відмовився підписувати інтеграційні угоди з Євросоюзом. Але тепер гасла євроінтеграції забуті, протестуючими рухає саме неприязнь до влади.
— Лідери опозиції не були готові до таких подій. Люди взяли ініціативу на себе, з'явилася третя сила — громадські організації, які непідконтрольні лідерам протесту. Про євроінтеграцію вже ніхто не згадує — головні вимоги спрямовані проти влади. Тим більше, що влада не зробила жодного кроку назустріч протестуючим. Зараз, коли пролилася кров, лідери опозиції все ж намагаються взяти ситуацію під контроль, і їм це поки що вдається. Намагаються щось робити міжнародні посередники, але посередництво, а це я знаю ще з Балкан, — це затягування процесу, і сам цей шлях може бути довгим і привести врешті-решт до повної дестабілізації. Плюс ми стали об'єктом геополітичної гри з боку Росії, США і ЄС.
— Можна казати, що усі ці гравці використовують ситуацію у своїх цілях?
— Так, і завершенням цих сценаріїв повинен стати розподіл України. Зараз по цьому слизькому шляху рухається влада, але що цікаво, на Майдані є люди з усіх регіонів України. Зі східних — менше, але і там відбуваються події: в Полтаві, Черкасах, Донецьку, Луганську, де виходять для захисту «євромайданівців» навіть футбольні уболівальники, так звані «ультра». Українці жили в різних цивілізаційних сферах впливу: але якщо на заході пам'ятають боротьбу проти комуністичного режиму 50-х років, то східні регіони пам'ятають 20–30-ті роки. І зараз у людей мотивація боротьби проти нинішньої влади зашкалює так, що вони готові на все.
— Чи є небезпека, що ультраправі елементи можуть очолити рух протесту?
— «Правий сектор» — це хлопці, які готувалися не один рік, і їх час сьогодні, на жаль, настав.
Залізна дисципліна, хороша тактика вуличних боїв — вони добре організовані. Щоправда, кажуть, що в рядах тих, хто розпочав протистояння на вулиці Грушевського, були провокатори і їх могли використовувати як бікфордів шнур для дестабілізації обстановки в цілому, з метою подальшого розгону Майдану. Але ситуація вийшла з-під контролю.
— Армія зберігає нейтралітет, але чи може настати такий момент, що військові будуть змушені втрутитися в конфлікт?
— Військові вирішили не втручатися в конфлікт і не застосовувати зброї проти мирних людей. Я знаю настрій серед командного складу Збройних Сил. Вони не втручатимуться в конфлікт з різних причин, які б мені не хотілося озвучувати. Але якщо армія України вийде на вулицю — вона відразу перейде на бік народу. Складеться така ж ситуація, як з танковим батальйоном в серпні 1991 року в Москві — гадаю, що це одна з причин, чому влада не виводить війська.
— А які настрої в міліції і внутрішніх військах МВС?
— Вони розуміють, що їх підставили — використовують в першій лінії, молодший склад і офіцерська ланка кинуті вперед, а «Беркут» стоїть позаду. Всюди щодо «Беркуту« звучить слово «спецназ». Але який це спецназ? Є армійські спецпризначенці: люди, де один за двадцять чоловік, а «Беркут» — це карателі, які можуть програти, якщо вони наштовхнуться на відповідну силу.
Їх дії неадекватні, і це викликає огиду у їхніх колишніх колег. Але вони добре ідеологічно оброблені і фінансово мотивовані. На Майдані теж багато колишніх військових, спецпризначенців, «афганців», і якщо справа дійде до зброї, сценарій може стати непередбачуваним. Влада, на жаль, застосовує силу там, де її не можна застосовувати, адже на силу завжди є відповідь — сила. Тут усе сплелося в один клубок — політична і соціальна криза, шалена корупція і боротьба за владу між владою і опозицією. І усе це перетворилося на своєрідний політичний «коктейль Молотова», який дуже важко загасити. Владі потрібно було вирішувати цю ситуацію півтора місяці тому, а зараз, що б вони не робили, ситуація грає проти них. На сьогоднішній день влада не усвідомила, біля якої небезпечної риси вона знаходиться.
— Чи є люди в оточенні президента, які розуміють, що ситуація може дійти до катастрофічного сценарію?
— Мені випадало працювати під керівництвом Віктора Януковича — він недурна людина, прагматична, жорстка і за всіх своїх позитивних рис, — дуже уперта, хитра і навіть десь цинічна.
Але він-то усвідомлює, що якщо він здасть хоч би одного свого міністра — посиплеться уся система. Практично уся влада сьогодні в руках «донецького клану» і особливо в силових структурах. Януковича ніби спеціально підставляли — тут і розгін демонстрацій, штурм Майдану, нелегітимне ухвалення антидемократичних законів, використання так званих ескадронів смерті, де переплелися правоохоронці і кримінал з метою знищення активістів. Але з останніх телевізійних картинок я зрозумів, що якийсь внутрішній злам у нього стався, і думаю, що він повинен зробити висновки з того, що сталося — піти на серйозні компромісні рішення. Хоча Рубікон вже двічі перейдено. Але для України модно переходити його тричі і в одну річку заходити двічі.
— Чи може президент Янукович піти на дострокові вибори?
— Вважаю, що може, але тільки тоді, коли у нього вже не буде іншого варіанту. А це коли уся влада в регіонах перейде в руки народу. Та в цій ситуації його ніхто вже питати не буде.
http://www.gazeta.ru/politics/2014/01/26_a_5867349.shtml
