2015 рік пред'явив нові виклики безпеці об’єднаної Європи. Не встигли європейці оговтатись від наслідків російської агресії проти України у 2014-2015 роках (анексія Криму та окупація частини Донбасу), як опинилися перед новою загрозою — «міграційної навали».
Європейські кордони не встояли перед сотнями тисяч мігрантів з Близького Сходу та Північної Африки, які були вимушені покинути свої домівки та налагоджене життя, зруйновані під час громадянських війн, в результаті внутрішньої нестабільності, знущань та в деяких випадках й відвертого геноциду (знищення єзидів у Сирії та Іраку терористами т. зв. «Ісламської держави»). За даними Єврокомісії, у конфліктних регіонах навколо європейських кордонів сьогодні зосереджено до 40 % біженців всього світу та внутрішньо переміщених осіб. Відкриття в середині червня 2015 року урядом Македонії кордонів країни для транзиту мігрантів та зміни у політиці сирійського уряду Б. Асада (щодо призову резервістів на військову службу та одночасного спрощення процедури отримання паспортів для сирійців) викликало цілу «хвилю» міграції з країн Близького Сходу. А безпосереднє втручання наприкінці вересня ц. р. Росії у сирійський конфлікт призвело до ескалації бойових дій в цьому регіоні та ще більшого зростання потоків біженців до Європи.
Реагуючи на розвиток цих подій, європейські лідери приклали титанічних зусиль для утримання ситуації під контролем — численні конференції, позачергові засідання та саміти, перегляд бюджетів та додаткове фінансування, рішучі заяви та застереження… Однак це не допомогло й призвело до того, що по європейським країнам «розселилося» понад мільйон нелегальних мігрантів, країни-члени ЄС почали закривати свої кордони, а сам Європейський союз постав перед ризиком розпаду.
9 листопада ц. р. міністр закордонних справ Люксембургу Жан Ассельборн заявив, що такий розвиток подій покладе край Шенгенській зоні вільного пересування. Попереджаючи про ризик розпаду Європейського союзу під тиском міграційної кризи, Ж. Ассельборн зазначив: «Якщо замість солідарності пануватиме роз'єднаність, а основним правилом стане обмеження міграції людей — ЄС може розвалитися, і це відбудеться надзвичайно швидко». На його думку, для вирішення цієї проблеми у ЄС, можливо, залишається лише кілька місяців.
Своєю чергою, президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер 25 листопада ц. р. наголосив, що Шенгенська система «частково перебуває в коматозному стані», а без Шенгену, за його словами, неможливе функціонування спільної європейської валюти «євро».
Експерти «Борисфен Інтел» пропонують свій аналіз підґрунтя такого роду драматичних застережень і песимістичних прогнозів майбутнього Євросоюзу, оцінюючи при цьому реальність, масштаб загроз від «міграційної навали» та її можливі наслідки як для Європи, так і для України.
Міграційна загроза та реакція Європи
За підрахунками Агенції з охорони зовнішніх кордонів країн-членів Європейського союзу FRONTEX (European Agency for the Management of Operational Cooperation at the External Borders of the Member States of the European Union), з початку 2015 року до країн ЄС вже прибуло понад 1,2 млн мігрантів. У той же час, за даними Міжнародної організації з міграції (International Organization for Migration), до Європи у 2015 році прибуло понад 907 тис. мігрантів, з них морським шляхом — до 880 тис. При цьому останніми місяцями до Греції з Туреччини в окремі дні прибувало до 10 тис. нелегалів.
Слід підкреслити, що потоки мігрантів, що прибувають до країн південного узбережжя Європи (Італія, Франція та Іспанія) через Південне Середземномор’я (до 144 тис. осіб з початку 2015 року), у рази менші за ту їхню кількість, що переправляються із Сирії через Туреччину та Егейське море до Греції (більше 750 тис. осіб).
Неочікуваний сплеск масштабів нелегальної міграції до Європи у 2015 році фактично показав слабкість та неготовність як європейських інституцій, відповідальних за охорону зовнішніх кордонів та надання притулку: агенції FRONTEX та Бюро з питань надання притулку EASO (European Asylum Support Office), так і відверті прорахунки європейської політики контролю на кордонах, такі як:
-
демократичні та гуманні правила поводження із нелегальними мігрантами; - переважаючий «гуманітарний» підхід — як до біженців та шукачів притулку, а не «поліцейський» — як до нелегальних мігрантів;
- відносна прозорість внутрішніх кордонів європейських країн;
- низька ефективність та фактичний провал морських операцій ЄС, спрямованих на захист південних кордонів Європи: військової операції ЄС з протидії нелегальної міграції у Середземному морі EU Navfor Med/SOPHIA, а також операцій з прикордонного контролю під егідою агенції FRONTEX — Triton (південне Середземномор’я біля італійського узбережжя) та Poseidon (в Егейському морі біля берегів Греції).
Майже півроку знадобилося європейським лідерам на ухвалення рішення про більш жорсткі правила поводження із контрабандистами та перевізниками нелегальних мігрантів. Ще у червні ц. р. розпочалася перша фаза військової операції ЄС у Середземному морі EU Navfor Med, під час якої збиралася та аналізувалася інформація про перевізників нелегальних мігрантів. Перехід до наступної (силової) фази операції Рада ЄС узгодила 14 вересня ц. р. Тільки 7 жовтня ц. р. в рамках цієї операції, що дістала нову назву SOPHIA, персонал військово-морських сил країн ЄС отримав повноваження проводити догляд суден, які підозрюються у використанні для незаконного переміщення осіб, перехоплювати їх у відкритому морі та обшукувати.
Показово, що ця ініціатива ЄС наразилася на жорстку протидію з боку російських дипломатів в ООН, які спромоглися суттєво її обмежити. Після тривалого узгодження Рада Безпеки ООН своєю резолюцією № 2240 санкціонувала таку операцію тільки через два дні (9 жовтня) після її фактичного початку, обмежила термін її проведення у часі (на один рік) та масштаби (тільки у відкритому морі біля узбережжя Лівії). Таке зволікання із вживанням заходів з протидії нелегальному перевезенню мігрантів та їх неефективність призвели до очікуваного результату — у жовтні ц. р. до Греції через Егейське море дісталася рекордна кількість у 210 тис. мігрантів.
Такий розвиток подій поставив Європу перед необхідністю прийняття термінових додаткових заходів для подолання кризи.
18 листопада ц. р. Єврокомісія оприлюднила у Брюсселі переглянуту Європейську політику сусідства (Review of the European Neighbourhood Policy), що встановлює нові рамки відносин ЄС із 16 країнами-сусідами — на сході та півдні Євросоюзу (включаючи Україну). Вперше у такому форматі взаємодії ЄС із своїми сусідами з´явилися безпекові інструменти, серед яких — боротьба з міграцією (як регулярною, так і нерегулярною) та її причинами.
Вважається, що перспективним у цьому плані для України може бути можливість запрошення її (як країни-партнера ЄС на індивідуальній основі) до участі в безпекових операціях ЄС, бойових групах ЄС (EU Battlegroups), а також до участі у відповідних агенціях — таких як Європейська оборонна агенція (European Defence Agency) та Європейський коледж з питань безпеки та оборони (European Security and Defence College).
20 листопада ц. р. на нараді у Брюсселі міністри юстиції та внутрішніх справ країн ЄС домовились про посилення контролю на зовнішніх кордонах Євросоюзу. У затверджених Радою ЄС висновках були запроваджені посилені перевірки та паспортний контроль на зовнішніх кордонах для громадян країн-членів Європейського союзу. Запроваджені на фоні останніх терористичних атак в Парижі, такі заходи, передусім покликані протидіяти зростанню рівня терористичної загрози від громадян ЄС, що повертаються до Європи після перебування в лавах «ІД». Щоправда, Нідерланди виступили із пропозицією створити «міні Шенгенську зону», щоб такий паспортний контроль не діяв в країнах Бенілюксу, Австрії та ФРН. В контексті міграційної кризи країни домовилися вдосконалити процес збору відбитків пальців у незаконних мігрантів, посилити кордони командами швидкого реагування й прикордонними поліцейськими, надати додаткові повноваження прикордонній агенції FRONTEX.
25 листопада прем'єр-міністр Франції Мануель Вальс заявив, що європейські країни вже досягли своєї межі у міграційній кризі і не можуть приймати нових біженців. За його словами, ефективний контроль на зовнішніх кордонах ЄС є вирішальним для майбутнього Євросоюзу, дуже слушно зауваживши про необхідність спільно шукати ефективні рішенння, в першу чергу, із сусідами Сирії — Туреччиною, Ліваном та Йорданією.
Слід також зауважити, що в рамках боротьби із міграцією та тероризмом в грудні ц. р. Європейська комісія планує створити Прикордонну та берегову охорону ЄС (European Border and Coast Guard), а в січні 2016 року агенціяEuropol відкриє Європейський контртерористичний центр (European Counter Terrorist Centre, ECTC). Комісар ЄС з питань міграції, внутрішніх справ та громадянства Дімітріс Аврамопулос пішов ще далі, заявивши про необхідність створення Європейського розвідувального агентства з метою ефективного забезпечення європейського порядку денного з питань безпеки.
Чого надалі слід очікувати Європі?
Збереження міграційного тиску. У 2016 році, незважаючи на деякі прогнози та сподівання щодо зменшення міграційних потоків до Європи, за окремими джерелами очікується збереження масштабів «міграційної навали» (за даними Єврокомісії — до 3 млн біженців у 2015-2016 роках). Це обумовлено, в першу чергу, ескалацією бойових дій у Сирії та Північному Іраку, збереженням нестабільної ситуації в інших країнах Близького Сходу, Центральної Азії, Північної та Центральної Африки.
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (United Nations High Commissioner for Refugees, UNHCR), 62 % мігрантів до Європи складають чоловіки (за даними агенції FRONTEX — майже 70 %). Це викликає у експертів небезпідставні побоювання, що після отримання офіційного статусу в європейських країнах до таких біженців приєднаються поки що залишені вдома їхні сім´ї (тим самим збільшуючи масштаби міграції у наступному році).
Втім, населення країн Європейського союзу сьогодні складає понад 500 млн (з включно до 33 млн мігрантів, які становлять 7 % усього населення країн ЄС). Навіть за умови прибуття до кінця 2015 року рекордної кількості мігрантів, що може сягнути 1,5 млн, це складатиме лише третину відсотка від загального населення європейських країн (Єврокомісія прогнозує ще менше — 0,2 %). Крім того, у 2010-2014 роках до Європи щорічно прибувало від 1,35 до 1,45 млн мігрантів, що не вважалося суттєвою загрозою європейським країнам.
Переорієнтування міграційних потоків на сухопутні ділянки східних кордонів Європи. Сьогодні основним шляхом, яким можна дістатися до європейських берегів, у «шукачів кращої долі» є морський, тому цілком природним є рекордне збільшення потоку мігрантів у літні та осінні місяці (до 220 тис. у жовтні ц. р.).
Вважається, що у зимово-весняний період 2015-2016 років, із погіршенням погодних умов, буде спостерігатися відносний спад чисельності мігрантів, а їх потоки будуть переорієнтовані на сухопутні ділянки кордонів Європи. Але, на відміну від тенденцій попередніх років, за оцінками переважної більшості експертів, такі прогнози можуть і не виправдатися, так як майже 80 % мігрантів та біженців у цьому році використовували короткий та відносно безпечний маршрут від турецьких берегів до грецьких островів.
Серед нових напрямків міграційних потоків біженців слід вважати:
- з Афганістану та Іраку — через країни Центральної Азії та Росію;
- з країн Близького Сходу (у першу чергу із Сирії та Іраку):
- через Туреччину та її сухопутні кордони із Болгарією і Грецією або через морські кордони із країнами Чорноморського басейну;
- через Південний Кавказ та Росію.
Зростання видатків на утримання та підтримку біженців. Окремі європейські країни та ЄС в цілому вже витратили значні кошти на вирішення міграційної кризи. Із транзитом та прибуттям значної кількості мігрантів зросли фінансове навантаження на місцеві бюджети та державні витрати. Прогнозується, що в поточному та наступному роках тільки з бюджету Євросоюзу на подолання проблеми біженців буде виділено 9,2 млрд євро. Так, в листопаді ц. р. Європейської комісією були прийняті рішення про виділення 1,8 млрд євро з «Фонду допомоги Африці» для стримування потоку біженців з країн Північної Африки та Близького Сходу, а також 3 млрд євро фінансової допомоги для Туреччини, де знаходиться понад 2,2 млн сирійських біженців. 25 листопада ц. р. Франція та ФРН оголосили про створення окремого спеціального фонду для вирішення проблеми біженців у розмірі 10 млрд євро.
В той же час, в останньому економічному прогнозі Генерального директорату Європейської комісії з економіки та фінансів (The Directorate-General for Economic and Financial Affairs, DG ECFIN) від 5 листопаду ц. р. вперше дається позитивна оцінка економічного впливу від прибуття великої кількості мігрантів в ЄС — в середньостроковій перспективі очікується додатковий позитивний ефект зростання від збільшення пропозиції робочої сили, за умови правильної політики щодо полегшення мігрантам доступу до ринків праці. Наприклад, DG ECFIN прогнозує, що Швеція, яка прийняла в 2015 році найбільшу кількість біженців у перерахунку на душу населення, може отримати до кінця 2015 року до 0,5 % додаткового зростання ВВП.
Посилення терористичної загрози. Прикладом цього є терористичні атаки в 2015 році у Франції (у січні та листопаді) та Данії (у лютому), спроби проведення терористичних атак у Бельгії (на початку року та в листопаді), а також у Великобританії (згідно із заявою прем’єр-міністра Великобританії Д. Кемерона, спецслужби країни запобігли 7-ми терористичним атакам).
Виходячи із масштабів нелегальної міграції до Європи у 2015 році, серед потоку біженців може бути певна кількість прихильників ідей «радикального ісламізму». Слід враховувати, що переважна більшість біженців (до 76 %) у 2015 році прибули із охоплених війнами Сирії, Іраку та Афганістану. У листопаді ц. р. ця цифра сягнула 92 %. В першу чергу, ці люди якраз і намагаються врятуватися від жахів різноманітних «халіфатів», тому вони не є першочерговими кандидатами на роль «ісламських терористів». Показово, що серед учасників останніх терористичних атак в Парижі 13-14 листопада ц. р. тільки щодо двох терористів є підозри, що вони прибули до Європи із Сирії з потоком біженців, а всі інші — є громадянами країн ЄС (Франції та Бельгії).
Крім цього, слід також враховувати досить високий ризик розхитування та дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в країнах Східної та Південно-Східної Європи, у першу чергу — на Балканах та в країнах Балтії. Так, президент Болгарії Росен Плевнелієв вже відкрито звинуватив Росію у розхитуванні ситуації в країні та в регіоні Балкан. Влада Чорногорії також відверто назвала організатором останніх заворушень у країні російські спецслужби. Пригадаємо також нещодавні заворушення у Македонії, останні події у Молдові та Румунії. За низкою джерел, за всіма цими подіями відчувається «рука Москви».
Очікується також і зростання розбіжностей серед європейських країн у питаннях розподілу квот на прийом біженців та видатків на усунення міграційної кризи. Прогнозується, що терористичні загрози, невдоволення населення міграційною політикою своїх країн та посилення серед пересічних європейців антимігрантських настроїв призведуть до зростання ролі та впливу правих (ультраправих), націоналістичних (ультранаціоналістичних) партій (рухів та об’єднань) у політичному житті більшості європейських країн.
Чого очікувати Україні?
Україна, яка має один із найдовших сухопутних кордонів із cхідноєвропейськими країнами, цілком прогнозовано для себе може опинитися у ролі Греції, Угорщини або Сербії, як транзитна країна на шляху мігрантів до країн Європейського союзу.
Сьогодні Державна прикордонна служба (ДПС) та Державна міграційна служба (ДМС) України не фіксують значного збільшення потоку сирійських біженців через територію країни:
- так, органи ДМС України з початку 2015 року виявили 4 612 нелегальних мігрантів (для порівняння — 3 518 осіб у 2014 році та 1 723 осіб у 2013 році). Крім того, за останні три роки Україна отримала 723 заяви на отримання притулку від сирійських громадян (у т. ч. 89 таких заяв з початку 2015 року);
- підрозділи ДПС України з початку 2015 року затримали 3 021 нелегального мігранта (для порівняння — 2 709 осіб у 2014 році та 1 950 осіб у 2013 році).
Несуттєві масштаби «близькосхідної» міграції в Україну обумовлені незручним географічним розташуванням (в якості транзитної країни) відносно основних міграційних шляхів в ЄС та непривабливістю з економічних і безпекових чинників (в якості приймаючої країни). Разом з тим, в найближчі місяці, за оцінками експертів, можливе зростання кількості мігрантів, що намагатимуться потрапити до України з Туреччини через чорноморські порти. Також досить високим є ризик, що велика кількість мігрантів (транзитом через країни Центральної Азії, Південний Кавказ та Росію) можуть бути спрямовані на сухопутну ділянку російсько-українського кордону.
В цьому контексті Україну не мають заспокоювати заяви керівника Федеральної міграційної служби РФ К. Ромодановського стосовно того, що «…Росія не є країною транзиту» для біженців з Близького Сходу. У цьому році в Норвегію через «північно-велосипедний» кордон із Росією потрапило 4,5 тис. біженців, що в 10 разів більше, ніж у 2014 році. Президент Фінляндії Саулі Нііністьо днями також застеріг щодо можливості збільшення потоку мігрантів через східний кордон з Росією.
Негативними чинниками, що впливатимуть на ситуацію довкола цього питання, будуть такі:
- тісно інтегрована у структуру російської ФСБ Прикордонна служба РФ всебічно сприятиме переправленню нелегальних мігрантів через російсько-український кордон;
- кожний випадок затримання нелегальних мігрантів на західних кордонах України буде активно тиражуватися російською пропагандистською машиною, у т. ч. через європейські ЗМІ. Роздмухуватимуться випадки затримання національними спецслужбами саме прихильників «ІД». Показовими у цьому плані стали останні «фейки» російських т. зв. «ЗМІ» про «тисячі бойовиків ІД в Одесі» та «вербувальників ІД у Харкові»;
- російські спецслужби отримають додаткові канали інфільтрації своєї агентури на територію України;
- загальне зростання рівня терористичної загрози в Україні через потрапляння на її територію прихильників радикальних ісламістських рухів;
- додаткові ризики щодо перспективи запровадження безвізового режиму для громадян України.
У цілому, за оцінками експертів «Борисфен Інтел», збережуться масштаби «міграційної навали» на європейські кордони у наступному році, але вони не матимуть вирішального негативного впливу на перспективи єдності Європейського союзу. Разом з тим, зважаючи на шалені прибутки організаторів контрабанди людьми, що отримують тисячі доларів за кожного «пасажира», а також геополітичні вигоди для урядів деяких країн — так званих «спонсорів» нелегальної міграції (в першу чергу Сирії, Туреччини та Росії), для мігрантів будуть знайдені та впроваджені нові маршрути і способи доставки.
Водночас спеціальні служби окремих країн використовуватимуть деструктивний потенціал нелегальної міграції для отримання впливу та розхитування внутрішньополітичної стабільності окремих європейських країн шляхом створення нових зон напруженості, поширення фобій та антимігрантських настроїв, нарощування критичної маси радикальних (ісламістських) сил тощо.
За таких обставин, в умовах триваючої агресії Росії проти України, а також через загострення російсько-турецьких відносин, нашій Державі вкрай важливо звернути посилену увагу на сухопутну ділянку російсько-українського кордону та на високий ризик потенційного зростання міграційних потоків до України з Туреччини через чорноморські порти.
