Юрій Радковець
8-9 липня 2016 року в Варшаві відбудеться черговий саміт НАТО, основним порядком денним якого буде визначена політика Північноатлантичного Альянсу в Східній Європі, головним чином, у напрямку зміцнення безпеки країн-союзників у зв'язку з триваючою агресією Російської Федерації проти України. Дана подія набуває особливої актуальності в умовах загострення проблем у Європейському Союзі внаслідок майбутнього виходу Великобританії зі складу організації, що відбувається на фоні посилення військових загроз Європі з боку Росії.
При цьому важливо усвідомлювати, що рішення, прийняті під час саміту, і положення, закладені в підсумковий документ, будуть визначальними для НАТО мінімум на два наступні роки.
Безумовно, що питання посилення співпраці між НАТО і Європейським Союзом у контексті збільшення кількості і зростання провокаційності викликів і загроз глобальній безпеці будуть проходити «червоною лінією» в рамках усіх панелей обговорення.
Сьогодні відносини між НАТО і ЄС є, як ніколи раніше, тісними і згуртованими. Це пояснюється тим, що обидві організації сповідують одні й ті ж цінності демократії, свободи, поваги прав людини і верховенства закону, принципи міжнародного права. Одночасно 22 країни — члени Європейського Союзу — є, що важливо, і членами Північноатлантичного Альянсу.
Сучасна обстановка в Європі, а також в межах усього євроатлантичного простору, характеризується складністю ситуації, навіть у порівнянні з періодом ведення «холодної війни». Це обумовлено, перш за все, тим, що поблизу кордонів країн-членів НАТО і ЄС з'явилися нові виклики у безпековій сфері, які представляють безпосередню загрозу на довгострокову перспективу як національним системам безпеки кожної країни окремо, так і у цілому їх коаліційній системі безпеки.
Така ситуація практично сформувалася через: більш ніж дворічну цинічну військову агресію Російської Федерації проти України; триваючу протягом уже шести років війну в Сирії; крайнє загострення чинників нестабільності й екстремізму в Північній Африці і на Близькому Сході; активізацію діяльності терористичної організації «Ісламська Держава» (ІД), а також виникнення в результаті цього нової міграційної кризи в Європі.
В цих умовах Північноатлантичний Альянс усіма своїми діями зосереджує значні зусилля для запобігання безпосереднім причинам виникнення зазначених викликів і загроз. Наприклад, шляхом участі всіх країн-членів НАТО у Глобальній коаліції по боротьбі з терористичною організацією ІД з метою запобігання її екстремістській ідеології і практики, а також у тісній співпраці з Європейським Союзом шляхом направлення 2-ої постійно діючої військово-морської групи НАТО для патрулювання і моніторингу Егейського моря з метою боротьби з незаконною міграцією.
Незважаючи на те, що НАТО є глобальною військово-політичною організацією, її успіх залежить від здатності збройних сил усіх країн-членів діяти спільно, не забуваючи, однак, про те, що вирішити всі виникаючі питання одними зовнішніми силами неможливо. Для цього потрібні сильні місцеві (національні) сили безпеки і оборони, здатні захистити свої країни від терору і заворушень, гарантуючи при цьому безпеку, свободу і права своїх народів.
У зв'язку з цим не слід забувати також і про такі існуючі вже ініціативи, як «Середземноморський діалог», «Стамбульська ініціатива співпраці», а також заснована за результатами саміту в Уельсі (4-5 вересня 2014 року) амбітна ініціатива розширення оборонних можливостей країн-партнерів «Defence Capacity Building».
У цьому ж контексті і Варшавський саміт може стати прекрасною платформою для представлення нових ініціатив, у тому числі за участю України, з метою підтвердження зусиль НАТО володіти стратегічним впливом на регіон і безпеку в євроатлантичному просторі. Існує також привід розраховувати і на те, що під час майбутнього саміту у Варшаві лідери країн-членів НАТО узгодять питання посилення підтримки зазначених вище програм, а лідери країн-членів Європейського Союзу візьмуть на себе відповідні зобов'язання в контексті їх імплементації.
Як відомо, союзники по Альянсу вже погодилися припинити практику скорочення витрат на національну (а значить і коаліційну!) оборону, і крім того — в даний час ними продовжується практичне наповнення Плану бойової готовності НАТО.
Тобто, слід очікувати, що під час Варшавського саміту будуть розглянуті пропозиції і щодо зміцнення коаліційної (колективної) оборони НАТО на довгострокову перспективу, в тому числі за рахунок переходу від реалізації заходів, спрямованих на гарантування безпеки, до «політики стримування Росії».
Так, за одною із останніх заяв командувача Сухопутними військами США в Європі генерал-лейтенанта Бена Ходжеса: «…НАТО відмовиться від стратегії страхування своїх союзників у Європі на користь стратегії стримування Росії. Для нас пріоритет №1 — це мати можливість призупинити подальшу агресію (Росії)».
Ключовим моментом у зв'язку з цим має стати рішення про посилення можливостей Альянсу щодо Сил швидкого розгортання (на ротаційній основі) з передовою присутністю військ союзників на території східноєвропейських країн-членів НАТО. Це стане можливим завдяки прийнятому рішенню США про істотне збільшення фінансування так званої Європейської ініціативи підтримки («European Reassurance Initiative»), яка фактично задіяна вже з 2014 року і призначена надавати допомогу європейським військовим, занепокоєним діями Москви.
Слід також очікувати, що згадані вище заходи по зміцненню і нарощуванню потенціалу НАТО на східному (а також і на південному!) напрямку будуть закладені у так званому «Варшавському пакті», основними принципами якого будуть баланс і адаптація.
Під балансом слід розуміти рівновагу між «політикою стримування» і військово-політичним курсом, спрямованим на діалог з партнерами (в основному з країнами ЄС).
Адаптація означатиме внесення до порядку діяльності НАТО нових реалій у сфері безпеки, мінімізацію потенційних викликів і загроз Альянсу, пов'язаних з агресивною зовнішньою політикою Росії, а також значне зміцнення його східних кордонів.
У свою чергу, східні союзники НАТО вже закликають не тільки до політики стримування, але й нейтралізації агресивних дій Російської Федерації і, тим самим, наполягають на поверненні жорсткої військової стратегії колективної оборони.
У цьому контексті, під час проведення саміту у Варшаві, може бути прийнято рішення про посилення присутності військ союзників по НАТО у Східній Європі через розширення і зміцнення Сил передового базування на Сході.
У разі ж розгортання сил Альянсу на Сході може з'явитися нова лінія стримування, яка буде проходити через такі країни, як: Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія і Болгарія.
На сьогоднішній день шість з восьми інтеграційних командних підрозділів сил НАТО — передових штабів з управління спільними діями союзних і національних військ — вже практично діють. Словаччина і Угорщина також готуються до розгортання подібних штабів на території своїх країн.
Рішенням Варшавського саміту також може бути затверджено розміщення на ротаційній основі по одному бойовому батальйону НАТО чисельністю 500-1000 осіб у кожній із перерахованих вище країн (за іншими джерелами, тільки в країнах Балтії та Польщі).
Таким чином, найбільш ймовірно, що Альянс не розміщуватиме громіздкі угруповання на постійній основі, а створюватиме можливості для маневру і швидкого переміщення та розгортання необхідних сил у заздалегідь обладнаних місцях з уже підготовленими пунктами управління, логістикою, складами і т. д.
Для України такий стан справ буде означати те, що вона виявиться на передовій позиції східних рубежів ЄС і НАТО, тобто організацій, які поки не пропонують чітко вираженою перспективи членства України в них, але які всіляко підтримуватимуть її нелетальним (оборонним) озброєнням, поставками спорядження і обладнання різного роду, участю в реформуванні Збройних Сил України, підготовкою українських військовослужбовців, їх реабілітацією після зони АТО і т. д.
Разом з тим, у сучасних геополітичних реаліях країни Альянсу можуть сформулювати свою консолідовану позицію щодо військової агресії Росії на суверенну територію України.
Так, агресія Росії проти України в черговий раз показала усьому світу, що територіальна цілісність будь-якої європейської країни може опинитися під загрозою. Своїми діями в Молдові, в Грузії, а також окупацією Автономної Республіки Крим і військовою дестабілізацією ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей України Російська Федерація демонструє країнам-членам Альянсу небажання бути інтегрованою частиною євроатлантичної спільноти, прагнення відновити свою сферу впливу і готовність до зміни міжнародно-визнаних кордонів навіть шляхом використання військової сили.
Не виключено, що у відповідь на таку поведінку Російської Федерації, НАТО продовжить трансформацію своєї політики і здійснить найбільше за своїми масштабами після часів «холодної війни» посилення колективної безпеки, яке знайде своє відображення і втілення за результатами Варшавського саміту.
Скоріше за все, реальна перспектива членства України в НАТО також не обговорюватиметься на Варшавському саміті, тому що:
по-перше, це питання на сьогоднішній день не піднімається на найвищому рівні під час засідань у форматі Україна-НАТО;
по-друге, Україна офіційно не подавала заявки на вступ до НАТО. Як в Стратегії національної безпеки, так і в Воєнній доктрині України визначена «…довгострокова мета приєднання до загальноєвропейської системи безпеки, основу якої становить НАТО»;
по-третє, деякі країни-члени НАТО вважають, що вступ сусідніх з Росією країн може створити реальну загрозу застосування Альянсом статті 5 Північноатлантичного договору (про збройне напад), з огляду на їх триваючі роками конфлікти з Російською Федерацією (Грузія, Молдова, Україна).
Одним із рішень, ухвалених в рамках саміту НАТО в Варшаві, стане створення нового інструментарію Альянсу стосовно протидії проявам «гібридної війни». У цьому контексті не виключається, що після остаточного узгодження цього питання в Києві відкриється Центр НАТО з вивчення досвіду та протидії «гібридній війні».
У будь-якому випадку, за результатами Варшавського саміту політична і практична підтримка України силами НАТО та протидія наростаючій агресії Російської Федерації будуть відображені у Заключній Варшавській Декларації.
У Варшаві НАТО також в черговий раз задекларує повагу європейському та демократичному вибору України, підтвердить незмінну прихильність підтримці її суверенітету і незалежності, територіальної цілісності та недоторканності міжнародно-визнаних кордонів. Крім того, Альянс підкреслить необхідність мирного і дипломатичного врегулювання російсько-українського конфлікту в окремих районах Донецької та Луганської областей України, акцентуючи при цьому увагу на повному і невідкладному виконанні Мінських домовленостей обома сторонами.
Цілком очевидно і зрозуміло, що Альянс не хоче прямого військового зіткнення з Росією, тому для НАТО важливо, щоб Україна стримувала російську агресію, а також не допустила її поширення і інтервенції далі на Захід.
Також потрібно бути готовими до того, що в контексті обговорення українського питання керівництво Альянсу зупиниться на необхідності впровадження всеосяжних демократичних реформ, в тому числі в секторі безпеки і оборони, у питаннях стабілізації внутрішньополітичної ситуації, викорінення корупції.
Одночасно мова буде йти про імплементацію Україною стандартів НАТО, модернізацію систем управління і контролю, розширення трастових фондів, шляхом створення нового — з розмінування — і удосконалення існуючих. Окремо можуть бути порушені питання кібернетичної безпеки, медичної допомоги українським військовослужбовцям та їх реабілітації, розвитку системи військової освіти і логістики, але тільки не поставки летального озброєння.
Цілком очікуване й акцентування уваги на стратегічно важливих ініціативах, пов'язаних з активною участю України як в проекті створення українсько-польсько-литовської військової бригади з метою підвищення рівня взаємної довіри і співпраці, поліпшення ситуації у сфері безпеки в регіоні, так і її приєднання до Чорноморської флотилії під егідою НАТО, підтримки ідеї створення українсько-румунсько-болгарської військової бригади — що не тільки наблизить Україну до партнерства з країнами Альянсу, але також якісно змінить характер і інтенсивність співпраці з ним.
Як підсумок — Альянс підтвердить рішення Бухарестського саміту НАТО (2-4 квітня 2008 року) про політику «відкритих дверей» для України як перспективної мети двостороннього стратегічного військово-політичного партнерства.
Таким чином, за оцінкою експертів Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», в умовах потенційного посилення реальної військової загрози з боку Російської Федерації, черговий саміт Північноатлантичного союзу (Варшава, 8-9 липня 2016 року) фактично відіграватиме ключову (стратегічну) роль у питаннях забезпечення безпеки як на Європейському континенті, так і в Україні мінімум на два наступні роки.
