Сергій Польовик
Увага світових агенцій та політичних аналітиків останніми днями привернута до промови прем’єр-міністра Держави Ізраїль Бенджаміна Нетаньяху 30 квітня ц. р. щодо захоплення спецслужбами Ізраїлю таємного «ядерного архіву» Ірану.
За словами Б. Нетаньяху, йдеться про 55 тис. сторінок і 55 тис. файлів на 183 дисках. Загальна вага інформаційних матеріалів становить близько 500 кг.
Документи, згідно із заявою Б. Нетаньяху, беззаперечно свідчать про те, що Іран протягом значного терміну часу вводив в оману світове співтовариство та порушував так звану «ядерну угоду», — Спільний всеосяжний план дій (СВПД), підписаний 14 липня 2015 року у Відні представниками Ірану, країн «шістки» (США, Великобританія, Франція, Німеччина, Росія, Китай) та ЄС, термін дії якого розрахований до 2025 року.
Як відомо, метою Спільного всеосяжного плану дій було зупинити розробку ядерної зброї в Ірані.
| Метою Спільного всеосяжного плану дій було зупинити розробку ядерної зброї в Ірані |
Водночас, вже від моменту підписання угоди експерти ставили під сумнів виконання Іраном підписаних ним зобов’язань та реальності моніторингу з боку країн-підписантів доброчесності виконання Іраном умов угоди, зокрема, на незаявлених в угоді об’єктах. В якості покарання для Ірану у випадку викриття його шахрайства, передбачається відновлення санкцій з боку ООН, чого Іран всіляко намагається уникнути.
Привертає увагу, що протягом підготовки та здійснення операції в Ірані спецслужби Ізраїлю діяли самостійно, без підтримки партнерів. Водночас, не викликає сумнівів, що новопризначений Держсекретар США, колишній директор ЦРУ Майк Помпео був добре обізнаний стосовно ядерної програми Ірану та намірів Ізраїлю здобути «ядерний архів».
Як відомо, Ізраїль є давнім противником Ірану, з огляду на підтримку Тегераном палестинських повстанців, які перебувають у стані постійної війни з Ізраїлем.
На загальний характер відносин між обома державами вплинули принципові чинники. Зокрема, загострення конфлікту між Ізраїлем та Іраном після 1990 року було обумовлене змінами світової геополітичної обстановки, загальним поглибленням протистояння ісламського та західного світу, початком мирного процесу між Ізраїлем і сусідніми арабськими країнами і роботами в Ірані над створенням власної ядерної зброї.
Крім безпосереднього конфлікту між державами Іран і Ізраїль, ірано-ізраїльські відносини характеризуються протистоянням з внутрішніми і зовнішніми ворогами, які користуються підтримкою другої сторони. Зокрема, для Ізраїлю це ісламістські організації ХАМАС (в секторі Газа і на Західному березі річки Йордан) і «Хизбулла» (в Лівані), для Ірану — сунітська організація «Джундалла» і ліворадикальна «Організація моджахедів іранського народу».
Позицію США висловив президент країни Дональд Трамп, заявивши, що Вашингтон і його партнери повинні мати гарантії того, що Іран не розробить ядерну зброю. Торік Д. Трамп заявив також про можливість виходу США з «ядерної угоди» з Іраном. За його словами, слід переглянути ряд домовленостей, визначених у СВПД. Зокрема, адміністрація США наполягає на тому, що заборона на збагачення урану в Ірані не повинна бути обмежена термінами та виходити за межі 2015 року.
Привертає увагу також координованість дій між Ізраїлем та США у питанні щодо вилучення «ядерного архіву» Ірану. Зокрема, прес-секретар Білого дому Сара Сандерс 1 травня ц. р. заявила, що представники Ізраїлю заздалегідь повідомили США про плани прем'єр-міністра Б. Нетаньяху виступити зі звинуваченнями, що стосуються ядерної програми Ірану.
| Викриття Моссадом чергової ядерної загрози з боку Ірану ставить під сумнів ефективність усієї глобальної системи ядерного стримування |
Аналіз вилучених на секретній базі Ірану документів щодо реалізації секретної ядерної програми Ірану під умовною назвою «Амад» свідчить про наступне:
- ядерна програма Ірану спрямована на військові потреби;
- Іран розробив масштабний проект для реалізації цієї мети;
- Іран зробив усе можливе, щоб приховати цей проект і засекретити військовий напрямок ядерної програми;
- під час підписання «ядерної угоди» Іран приховав наявність військової складової, тим самим грубо порушивши умови домовленостей, а також підтриманого ним Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ);
- секретний проект «Амад», який почав розроблятися ще в 2003 році, був реалізований паралельно з цивільним проектом і фактично включав одні й ті ж самі компоненти;
- Іран продовжує вводити в оману міжнародне співтовариство і приховувати від контролю частину своїх ядерних об'єктів.
Зважаючи на чутливість проблеми, негайно відбулися переговори з приводу заяви Б. Нетаньяху між лідерами країн-підписантів СВПД, зокрема, прем’єр-міністром Ізраїлю Б. Нетаньяху та президентом Росії В. Путіним, а також президента Франції Е. Макрона із В. Путіним. Безперечно, мали місце переговори з Росією щодо порушеної теми високих представників США, Китаю та, вірогідно, Німеччини. Крім того, за повідомленням Білого дому, президент США Д. Трамп 30 квітня ц. р. провів переговори з президентом Франції щодо подій у Сирії та в Ірані.
Увагу експертів привертає той факт, що активні результативні дії спецслужб Ізраїлю щодо здобуття «ядерного архіву» Ірану та негайне оприлюднення результатів операції щодо порушень Іраном підписаної ним угоди, відбулися відразу після заяв Д. Трампа стосовно наміру США вийти з ядерної угоди з Тегераном.
Протягом нещодавно проведених зустрічей на вищому рівні президента США з президентом Франції та канцлером Німеччини питання перспектив виходу США з «ядерної угоди» з Іраном обговорювалося. Позиція США, не зважаючи на намагання європейських лідерів схилити Д. Трампа до продовження терміну дії СВПД, залишилася непорушною. Навпаки, через декілька днів після візитів до США Е. Макрона та А. Меркель, відбулася погоджена зі США спецоперація ізраїльського Моссаду. Отримані дані, що підтверджують нечесність Ірану та продовження ним розробки ядерного потенціалу, додатково свідчить на користь позиції США та сприяють їх виходу з СВПД.
Таким чином, існує перспектива реалізації намірів США, проголошених президентом Д. Трампом у березні 2018 року, — США вийдуть з «ядерної угоди» з Іраном, якщо Великобританія, Франція і ФРН не досягнуть значних змін в угоді. Очевидно, що запропоновані європейськими країнами-підписантами зміни вважаються США недостатніми.
Фахівці відзначають, що загострення протистояння США та Ірану відбувається на фоні категоричних заяв обох сторін в ультимативній формі. Зокрема, Іран ще у жовтні минулого року оголосив ультиматум до США. Зокрема, міністр закордонних справ Ірану Мохаммад Джавад Заріф заявляв, що у разі, якщо президент США вирішить вийти з «ядерної угоди» і не продовжить заморозку санкцій, Іран відновить свою ядерну програму «з ще більшою інтенсивністю». Іран пригрозив навіть завдати по США ракетного удару, якщо проти нього будуть введені нові санкції, та негайно вийти з «ядерної угоди».
Як відомо, Д. Трамп підтвердив свої наміри здійснювати тиск на Іран і заявив, що в цьому питанні він не потребує підтримки країн Європейського Союзу. Очевидно, що спроби президента Франції та канцлера Німеччини вплинути на такі його наміри були невдалими.
Привертає увагу поміркована позиція на події навколо ядерної програми Ірану Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Зокрема, 1 травня ц. р. МАГАТЕ зазначило, що від 2009 року в нього немає надійної інформації щодо відповідних програм у Ірані. Агентство наголосило, що зазвичай публічно не обговорює подібні питання. Вірогідно, МАГАТЕ, як міжнародна організація ООН, не зацікавлене у визнанні власних прорахунків, якщо визнати достовірними повідомлення Ізраїлю. Очевидно, що фахівці МАГАТЕ розуміють небезпеку, яку може спричинити оприлюднення результатів вивчення «ядерного архіву» Ірану та визнання його достовірним. Мова йтиме про вірогідність руйнування світової системи ядерної безпеки.
| 12 травня США повинні визначитися стосовно своєї участі у СВПД |
Тим часом наближається 12 травня, коли США повинні визначитися стосовно своєї участі у СВПД, а саме — або продовжити заморозку санкцій проти Ірану, або оголосити угоду недійсною і відновити санкції.
У випадку, якщо Іран буде вільний від умов СВПД, він негайно опиниться у статусі ізольованої санкціями країни, що матиме далекосяжні наслідки. Непередбачуваною виглядає позиція Росії, яка після розв’язання війни з Україною послідовно протиставляє себе всьому цивілізованому світові. Росія є підписантом СВПД та матиме прийняти рішення щодо свого ставлення до продовження чи виходу з «ядерної угоди» з Іраном. Таким чином, викриття Моссадом чергової ядерної загрози з боку Ірану ставить під сумнів ефективність усієї глобальної системи ядерного стримування.
Крім того, вихід Ірану з договору СВПД матиме й інші наслідки.
По-перше, загостриться ситуація довкола Сирії, де можливості Ірану спільно з Росією підтримувати режим Асада значно скоротяться. Не випадково нещодавно було завдано потужного ракетного удару по базах Ірану на території Сирії, де, вірогідно розташовувалися підземні сховища іранських тактичних ракет класу «земля-земля».
По-друге, ескалація сирійського конфлікту у поєднанні із іранськими «ядерними викриттями» майже достеменно призведе до ембарго на постачання іранської нафти, відтак — до зростання доходів Росії на ринку енергоносіїв.
По-третє, світові ціни на нафту будуть залежати від позиції Саудівської Аравії, яка спроможна до швидкого нарощування обсягів власного нафтовидобутку. Яке рішення прийме Саудівська Аравія та як це впливе на світову кон’юнктуру на ринку нафти, поки передбачити складно.
По-четверте, відсутність єдності у міжнародній спільноти стосовно ядерної програми Ірану провокує його на відверту розробку ядерної зброї.
По-п’яте, бажання Ірану помститися Ізраїлю дає всі підстави прогнозувати високу ймовірність розгортання повномасштабної війни між ними, куди швидко втягнуться США та їхні союзники.
| Наступними днями мають визначитися орієнтири розвитку подальшої геополітичної обстановки на Близькому Сході |
Як наслідок для України, увага міжнародної спільноти буде відвернена від агресії Росії в Україні на фоні набагато більш загрозливих для світу подій. Існує ризик того, що Україна залишиться сам на сам із ворогом.
Вірогідність того, що В. Путін піде на співпрацю зі світовими лідерами є малою. Ціна санкцій для нього не є достатньо високою, а ризик іміджевих втрат в очах населення Росії, у випадку відмови від підтримки Ірану, є значним.
Таким чином, наступними днями мають визначитися орієнтири розвитку подальшої геополітичної обстановки на Близькому Сході. Криза матиме глобальний характер та перевершить масштаби конфлікту, що триває там до сьогодні. Вона швидко пошириться на весь світ, потужно зачепивши Україну.
Вирішальне слово, як завжди, залишається за США. Збереження СВПД може означати продовження крихкого миру у регіоні. Вихід США з «ядерної угоди» з Іраном з високим ступенем вірогідності означатиме розв’язання регіональної війни з небажаними наслідками для України. З огляду на викладене, найбільш вірогідним є прийняття рішення США щодо виходу з Спільного всеосяжного плану дій стосовно ядерної програми Ірану, що матиме серйозні наслідки для розвитку геополітичної ситуації в регіоні та у світі.
