Сергій Польовик
Західні ЗМІ повідомляють, що Китай розміщує свої ракетні комплекси в одному з найбільш спірних регіонів світу. Відповідно до наведених даних, розміщені на декількох рифах з групи островів архіпелагу Спратлі (Наньша) ці протикорабельні ракетні комплекси та системи ППО можуть становити загрозу для надводних та повітряних цілей.
При цьому, дальність ураження морських цілей крилатими ракетами та БПЛА становить 295 морських миль (близько 546 км), повітряних цілей — 160 морських миль (приблизно 296 км).
За інформацією джерел телеканалу CNBC, протягом останніх 30 днів озброєння було доставлене на три з чотирьох укріплених форпостів, що на заході від Філіппін у Південно-Китайському морі. Повідомляється, що йдеться про рифи Вогняний хрест, Субі та Місчіф. Якщо ця інформація відповідає дійсності, то це означатиме, що на спірних островах регіону вперше розміщуються ракетні системи.
Телеканал також оприлюднює з цього приводу коментарі неназваного представника Пентагону. Той зазначив, що США постійно закликають Китай, а також інші держави, які претендують на спірні острови, утриматися від подальшого освоєння спірних територій, зведення там нових споруд та використання їх у військових цілях. Представник військового відомства США вважає, що подальша мілітаризація форпостів лише призведе до зростання напруженості і посилить недовіру серед держав, що мають відповідні територіальні претензії.
На початку квітня ц. р. газета The Wall Street Journal повідомила, з посиланням на представника Пентагону, що Китай встановив на двох островах у південно-західній частині Південно-Китайського моря обладнання, здатне глушити системи зв'язку і радіолокатори. Видання зазначило, що розгортання цих систем може вплинути на операції американських ВМС в цьому районі.
Дебати з Китаєм щодо приналежності архіпелагу Спратлі (Наньша) вже багато років ведуть ряд країн АСЕАН, а саме Бруней, В'єтнам, Малайзія, Філіппіни. Основною причиною зростання напруженості останніми роками є спроби встановити контроль, в тому числі і за рахунок військової складової, над районом поблизу від Малаккської протоки, через яку проходить близько 60 % китайської торгівлі і до 80 % китайського імпорту вуглеводнів.
Офіційний Пекін намагається заспокоїти обстановку та виправдати дії Китаю щодо нарощування військового потенціалу у регіоні. За заявою МЗС КНР, «Китай володіє незаперечним правом суверенітету над архіпелагом Наньша і прилеглими акваторіями». Пояснюється, що «проведення Китаєм мирної будівельної діяльності, включаючи розміщення необхідного для оборони обладнання, є вимогою захисту суверенітету і безпеки країни і природним правом суверенної держави». Підкреслюється, що Пекін не збирається проводити політику, що несе загрозу будь-яким державам, тому жодні стурбованість і побоювання не виправдані.
|
Супутникові фото спірних островів архіпелагу Спратлі (Наньша) у Південно-Китайському морі |
||
| Рифи Вогненний хрест (Yongshu Jiao), Субі (Zhubi Jiao) та Місчиф (Meiji Jiao) | ||
Міністерство оборони США не коментує поширену інформацію, пояснюючи, що це відноситься до компетенції спеціальних служб. На думку представників Пентагону, нові берегові оборонні системи на атолах групи островів архіпелагу Спратлі стануть значним доповненням до вже наявних китайських військових потужностей у регіоні. Відзначається також, що США відслідковують діяльність Китаю в цьому районі. Зокрема, зазначається, що Китай створив на рифах кілька штучних островів та поселив на рифі Місчіф рибалок. Відомо, що через багате рибою Південно-Китайське море проходять важливі судноплавні маршрути. Контрольований «витік інформації» з Пентагону та спецслужб США свідчить також про постійний моніторинг дій Китаю у регіоні, готовність США до захисту власних інтересів та, у випадку потреби, реагування на зміни геополітичної обстановки.
Наведена інформація свідчить як про наявність геополітичних інтересів Китаю в регіоні Південно-Китайського моря, зокрема, стосовно захисту маршрутів найбільш важливих морських торгових шляхів, так і про військові можливості китайських збройних сил відстоювати у регіоні власні інтереси. Очевидно також, що такі інтереси визначальні для Китаю, навіть у випадку, якщо вони якимось чином протиставляються інтересами США або становлять потенційну військову загрозу.
Експерти відзначають, що Китай має намір захищати свій суверенітет. Для визначення своїх територіальних вимог КНР використовує так звану «лінію дев'яти пунктирів», яка служить свого роду кордоном його домагань і була вперше представлена Китаєм ще в 1947 році.
Будівництво військової інфраструктури на підконтрольних йому спірних островах Китай здійснює вже протягом декількох років. Крім того, приблизно від 2013 року Пекін веде насипні роботи на островах спірного архіпелагу. Створені штучні території, придатні для розміщення військових баз, в результаті чого китайські військові об'єкти з’явилися на всіх згаданих спірних островах. Зокрема, представники розвідки США повідомляють про 27 китайських форпостів в Південно-Китайському морі.
Таким чином Китай фактично вибудував свого роду стратегічний трикутник у цьому регіоні, що забезпечує йому контроль над усіма територіями всередині «лінії дев'яти пунктирів».
| Спірні острови фактично стають непотоплюваними авіаносцями КНР |
Фахівці звертають увагу на дійсні причини стурбованості представників США діяльністю Китаю у регіоні. Відповідно до концепції ведення можливої війни, США розглядали в якості одного з основних сценаріїв військового конфлікту з Китаєм удари американських ВМС по ключових об'єктах на території КНР. Однак тепер Пекін перекриває американському флоту підхід до своїх берегів та унеможливлює реалізацію подібних сценаріїв.
Військові спостерігачі відзначають, що заяви американців свідчать про їх стурбованість загрозою перекриття доступу американських кораблів до регіону. Раніше американці вільно здійснювали маневри в Південно-Китайському морі, проводили навчання за участю Австралії і країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, включаючи Індію. Тепер у них такої можливості, вірогідно, не буде. На додаток до цього, китайська присутність на островах ускладнить можливе приховане перекидання американських сил до Корейського півострова.
Створивши буфер безпеки, Китай закріпив новий дальній кордон своєї морської оборони, мінімізуючи ризики та небезпеки, що надходили для КНР з Тихого океану, де постійно перебуває декілька американських військово-морських з'єднань, включаючи три авіаносці, до яких за необхідності можуть приєднатися ще три. Доцільно враховувати, що відстань від архіпелагу Спратлі до китайських берегів складає приблизно 1,2 тис. км. Тепер, за будь-якого розвитку обстановки, ВМС США доведеться протидіяти силам ЗС Китаю на далекому кордоні.
З точки зору військової стратегії, дії Пекіна щодо розміщення ракет та систем ППО на островах абсолютно обгрунтовані. У випадку військового протистояння Пекін матиме виграш у часі, необхідний для приведення в бойову готовність власних збройних сил та нанесення удару у відповідь. Фахівці звертають увагу на те, що острови фактично стають непотоплюваними авіаносцями КНР, на яких облаштовуються військово-морські бази. Наявні на островах крилаті ракети та інші озброєння можуть розглядатися в якості засобів повітряного нападу. Здійснюється не тільки розміщення ракетних комплексів, але й створюється берегова інфраструктура для стоянки кораблів, відповідна ремонтна база. До комплексів вогневого ураження додаються й деякі з'єднання флоту.
Нарощування військової могутності Китаю у регіоні має на меті забезпечити його паритет з ВМС США в Тихому та Індійському океанах.
Такі висновки підтверджують і заяви самих американських військових. Так, адмірал Філіп Девідсон, якого висунули на посаду глави Тихоокеанського командування ЗС США, відзначав, що підвищений рівень присутності КНР у Південно-Китайському морі це серйозний виклик військовим операціям Сполучених Штатів в регіоні. За його словами, бази на спірних островах дозволять Китаю розширити свій вплив на тисячі миль на південь і створити проекцію сили вглиб Океанії. Тобто, Китай тепер здатний контролювати Південно-Китайське море за будь-якого сценарію при виникненні загрози військового конфлікту зі США.
Зазначається, що найближчі американські бази в регіоні знаходяться досить далеко (на Окінаві та на Гуамі). Причому вони перебувають у зоні досяжності китайських балістичних ракет, що фактично створює військову перевагу Китаю перед США в даному регіоні. При цьому, потужностей американських ВМС у регіоні недостатньо для здійснення відкритого протистояння з Китаєм. У випадку виникнення таких намірів у США, єдиним варіантом для них є багаторазове нарощування угруповання флоту, що вимагатиме часу і значних фінансових вкладень. Не виключається, що США змушені будуть переглянути бойовий і чисельний склад власного флоту в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і в Індійському океані. Баланс триразової переваги, який був у американців до останнього часу, вже нівельований зусиллями Китаю та досягнуто тенденції паритету сил.
Таким чином, не зважаючи на відносно сприятливі зовнішньополітичні обставини та обережну дипломатичну риторику обох держав, з боку КНР реалізуються наміри реалізації власних геополітичних інтересів у регіоні Південно-Китайського моря шляхом нарощування військових озброєнь ударного типу та розширення берегової інфраструктури. Однак, перехід до відкритого військового протистояння Китаю та США у найближчій перспективі є маловірогідним.
