Віктор Гвоздь
президент Центру «Борисфен Інтел»
Поширення практики застосування країнами світу методів «гібридних» війн при реалізації своїх інтересів та в ході міждержавних конфліктів жодним чином не знижує значення традиційних форм ведення війни як із застосуванням звичайних збройних сил, так і ракетно-ядерної зброї. Як показує досвід, у більшості випадків «гібридні» війни досить швидко переростають у прямі військові зіткнення сторін. Свідченням цього стало вторгнення російських військ на територію України наприкінці серпня 2014 року після фактичної поразки самопроголошених республік на Донбасі.
З урахуванням наведених обставин, більшість країн підтримують високий рівень готовності своїх збройних сил та здійснюють заходи з їх розвитку і модернізації. Це ж стосується і ядерних країн, які продовжують докладати зусиль зі зміцнення та вдосконалення національних ядерних потенціалів тактичного та стратегічного рівнів. Разом з тим форми та методи застосування як звичайних, так і ядерних сил, приводяться у відповідність до сучасних реалій, в т. ч. у плані залучення їх можливостей до проведення «гібридних» війн.
Так, вагомою складовою «гібридних» війн Росії проти США та Європи, як одного з механізмів реалізації її нинішнього курсу, є ядерний шантаж, що є і фактичним поверненням до політики колишнього Радянського Союзу. В цьому плані на Стратегічні ядерні сили (СЯС) Російської Федерації покладаються такі основні завдання:
- стримування противників від застосування військової сили та інших заходів критичної дії у відповідь на «гібридні» війни Росії шляхом збереження та підвищення бойових можливостей ракетно-ядерної складової російських збройних сил;
- підкріплення політики та дій Росії у рамках «гібридних» війн, а також залякування (шантаж) її противників та здійснення тиску на них за рахунок демонстрації російського ядерного потенціалу та готовності до його бойового застосування;
- задіяння окремих елементів ядерної тріади РФ у звичайному спорядженні у локальних конфліктах та при проведенні різного роду військових операцій малої та середньої інтенсивності у разі переростання «гібридних» війн у військові зіткнення сторін;
- створення можливостей для втягування інших країн до сфери впливу Росії та розширення її військової присутності за межами російської території шляхом надання «ядерної парасольки» союзникам і партнерам.
Зазначені завдання прямо чи опосередковано закріплені у концептуальних документах Російської Федерації, які стосуються військової сфери. Згідно з Воєнною доктриною Росії, яка була прийнята в 2014 році, Москва «залишає за собою право на застосування ядерної зброї у відповідь на застосування зброї масового ураження проти неї або її союзників та у випадку агресії проти Російської Федерації із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу буде поставлено саме існування держави».
Такі наміри Москви були підтверджені президентом Росії В. Путіним у щорічному посланні Федеральним зборам РФ 1 березня ц. р. напередодні президентських виборів в країні. За словами глави російської держави, у відповідь на утиски США та НАТО інтересів Росії та створення загроз її безпеці вона змушена нарощувати свої військові можливості за рахунок прийняття на озброєння значної кількості нових видів військової техніки. При цьому був зроблений наголос саме на ракетно-ядерній зброї.
Для забезпечення можливості практичної реалізації завдань СЯС РФ з початку 2010-х років (після переходу Кремля до політики конфронтації із Заходом) керівництво Російської Федерації суттєво активізувало заходи зі зміцнення ракетно-ядерної складової збройних сил країни.
Так, з 2011 року в РФ здійснюються кроки з переоснащення Ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) на нові міжконтинентальні балістичні ракетні (МБР) комплекси «Ярс» з роздільними головними частинами (РГЧ) у мобільному та шахтному варіантах. За станом на початок 2018 року на МБР «Ярс» вже переозброєні по одній ракетній дивізії кожної із трьох ракетних армій РВСП ЗС РФ — загалом 12 ракетних полків. До кінця 2026 року на ракети «Ярс» планується переоснастити всі з’єднання РВСП. При цьому загальна кількість ракетних комплексів у складі РВСП залишатиметься на рівні 400 одиниць. Крім того, розробляються нові ракетні системи, зокрема важка МБР «Сармат» та перспективний ракетний комплекс стратегічного призначення «Авангард» з принципово новим плануючим крилатим блоком (здатний здійснювати польоти у щільних шарах атмосфери на гіперзвуковій швидкості).
Переоснащення РВСП ЗС РФ на нові МБР «Ярс»
В свою чергу, з 2012 року до складу ВМС Росії були прийняті три ракетні підводні крейсери стратегічного призначення (РПКСП) проекту 955. Ще п’ять аналогічних РПКСП проекту 955А знаходяться на різних стадіях виробництва. РПКСП згаданих проектів передбачається оснастити новими твердопаливними балістичними ракетами Р-30 «Булава» (має РГЧ та дальність 8–9 тис. км) — по 16 одиниць на кожному з носіїв. У результаті введення в дію 8 РПКСП Росія зможе одночасно тримати у розгорнутому стані до 128 балістичних ракет нового типу.
З 2015 року Росія відновила виробництво стратегічних літаків дальньої (бомбардувальної) авіації Ту-160М. Навесні ц. р. були розпочаті льотні випробування першого з нових літаків Ту-160М, який був побудований в 2017 році на Казанському авіаційному заводі. На базі наявних складових планується побудувати ще декілька таких літаків, а потім ще близько 50 — повністю російського виробництва. Нові бомбардувальники будуть будуватись за покращеним проектом Ту-160М2. Здійснюється також модернізація існуючих літаків Ту-22М3, Ту-95МС та Ту-160М.
З метою підтримання та підвищення рівня готовності СЯС РФ до бойового застосування, а також демонстрації сили перед США та НАТО були суттєво активізовані заходи оперативної і бойової підготовки (ОБП) всіх компонентів російської ядерної тріади, в т. ч. зі здійсненням реальних пусків балістичних та крилатих ракет. Такі заходи набули особливих масштабів та інтенсивності з початком Росією збройної агресії проти України та переходу до відкритої конфронтації із Заходом в 2014 році.
Зокрема, у 2017 році у РВСП було проведено близько 130 командно-штабних та тактичних навчань з виходом на маршрути бойового патрулювання мобільних пускових установок МБР «Тополь-М» та «Ярс» (до 30 одиниць у ході одного навчання). При цьому було здійснено понад 10 навчально-бойових пусків міжконтинентальних балістичних ракет.
Водночас з 2007 року різко зросла інтенсивність польотів літаків дальньої авіації у рамках відновлення їх бойового патрулювання (чергування) у зонах оперативного призначення, а також активізації навчань та заходів з демонстрації військової сили.
Так, проводяться систематичні польоти груп стратегічних бомбардувальників у складі однієї–трьох пар літаків Ту-95МС або Ту-160М над Баренцовим, Норвезьким та Північним морями, а також Північною і Східною Атлантикою та Північним Льодовитим океаном. Аналогічні польоти у складі однієї–двох пар літаків Ту-95МС здійснюються також і над різними районами Тихого океану. Епізодично групи літаків Ту-95МС, Ту-160М та Ту-22М3 з’являються також і над Балтійським та Чорним морями.
В ході польотів відпрацьовуються питання нанесення ракетних ударів по військових, адміністративних і економічних об’єктах США та інших країн НАТО, а з 2014 року — і України. З метою шантажу противників Росії здійснюються різного роду провокації, включаючи демонстративні імітації атак столиць європейських країн, наближення бомбардувальників до кордонів та військових баз США (Аляски та штату Каліфорнія), країн НАТО та України, а також прольоти над районами проведення навчань та авіаносними групами ВМС США.
Прикладом цього стали демонстративні дії дальньої авіації Росії на Північно-Західному, Українському та Чорноморському напрямках з початку поточного року. Зокрема, 15 січня ц. р. два стратегічних бомбардувальники Ту-160 здійснили політ над акваторіями Баренцова, Норвезького та Північного морів. Через місяць після цього — 15 лютого ц. р. група стратегічних бомбардувальників Ту-95МС у супроводі винищувачів Су-30 відпрацювала умовні пуски крилатих ракет з боку Криму по материковій частині України. А 22 березня ц. р. група бомбардувальників Ту-22М3 здійснила провокаційний політ над Кримом та вздовж узбережжя України, Румунії та Болгарії і далі — до району Чорноморських проток та узбережжя Туреччини. При цьому мінімальне наближення до кордону України (в т. ч. міста Одеса) становило близько 40 км.
Демонстративні дії дальньої (стратегічної) авіації ЗС РФ
Була також підвищена інтенсивність навчань дальньої авіації, в т. ч. тактичних на рівні полків дальньої авіації, оперативно-тактичних дивізійного рівня та стратегічних у рамках усього авіаційного компоненту СЯС РФ. Під час навчань вирішувалися завдання: підйому частини по бойовій тривозі; розосередження літаків на передові та запасні аеродроми; пілотування літаків у простих та складних метеорологічних умовах; дозаправлення у повітрі; управління бойовими діями з наземних командних пунктів та літаків ДРЛВ А-50; вильотів стратегічних бомбардувальників на маршрути бойового патрулювання; виходу літаків на цілі з проривом системи ППО противника та нанесення ударів по його позиціях і об’єктах з умовним та реальним застосуванням бортової зброї.
Новою формою ОБП дальньої авіації ЗС РФ стало також проведення «раптових перевірок» з’єднань та частин дальньої авіації з комплексним відпрацюванням всіх з наведених питань. Так, раптова перевірка дальньої авіації Росії з виведенням літаків-бомбардувальників на передові аеродроми та виходом їх на маршрути бойового патрулювання була проведена наприкінці лютого 2014 року напередодні початку збройної агресії Росії проти України. Після цього проведення раптових перевірок дальньої авіації ЗС РФ, як однієї з форм демонстрації військової сили Росією, набуло систематичного характеру.
Була також підвищена і активність бойового патрулювання підводних атомних човнів ВМС Росії з балістичними ракетами на борту. З січня 2014 року по березень 2015 року цей показник зріс на 50 % у порівнянні з 2013 роком. А у 2016 році інтенсивність дій підводного флоту РФ набула ще більшого рівня. Фактично на бойовому чергуванні постійно знаходиться по одному атомному підводному човну з балістичними ракетами на борту від Тихоокеанського та Північного флотів.
Окрім проведення власних навчань, всі компоненти СЯС РФ залучаються до заходів ОБП інших родів та видів збройних сил Росії. В цьому плані найбільш показовий характер має участь російської ядерної тріади у стратегічних командних навчаннях ЗС Росії типу «Захід», «Кавказ», «Центр» та «Схід». У наведеному контексті найбільш показовий характер мала участь Стратегічних ядерних сил РФ у навчаннях «Кавказ-2016» та «Захід-2017», у ході яких відпрацьовувались різні сценарії збройних конфліктів між Росією та США і НАТО, в т. ч. широкомасштабної війни із застосуванням ракетно-ядерної зброї.
Так, у вересні минулого року в ході навчань «Захід-2017» було здійснено три пуски МБР, а саме: двох ракет «Ярс» мобільного та шахтного базування з космодрому «Плесецк» (Архангельська обл.), а також ракети «Тополь-М» з полігону «Капустин Яр» (Астраханська обл.). Після офіційного завершення навчань, 26 жовтня 2017 року був здійснений груповий пуск відразу чотирьох МБР, зокрема, ракети «Тополь-М» мобільного базування з полігону «Плесецк» та трьох ракет РСМ-54 «Синева» морського базування, в т. ч. двох — з підводного човна Тихоокеанського флоту в акваторії Охотського моря та однієї — з підводного човна Північного флоту в акваторії Баренцова моря.
Крім того, до навчань залучалися стратегічні бомбардувальники Ту-160, Ту-95МС та Ту-22М3, які здійснили пуски крилатих ракет повітряного базування Х-101/Х102 по цілях на полігонах «Кура» та «Пембой» (північно-східна частина Республіки Комі) та «Теректа» (Казахстан).
Участь Стратегічних ядерних сил РФ у навчаннях «Кавказ-2016» та «Захід-2017»
Водночас протягом останніх років Росією була отримана можливість використання літаками дальньої авіації аеродромів/баз у Білорусі («Орша»), Єгипті («Каїр»), Ірані («Хамадан»), Венесуелі («Лібертадор»), Нікарагуа, В’єтнамі та Індонезії («Біак»). Це дозволило Москві не тільки суттєво збільшити дальність польотів стратегічних бомбардувальників, але і створити передумови для розширення своєї військової присутності у світі.
Показовим кроком керівництва Російської Федерації стало залучення літаків дальньої авіації до військових операцій ЗС РФ проти Грузії в серпні 2008 року та в Сирії в період з листопада 2015 року до грудня 2017 року. Зазначене мало на меті вирішення низки завдань як суто військового, так і воєнно-політичного характеру, зокрема: отримання практики реального бойового застосування літаків дальньої авіації; підвищення бойових можливостей залученого до операції угруповання ЗС РФ; здійснення морального впливу на противників; демонстрації готовності та здатності Росії до задіяння компонентів її Стратегічних ядерних сил; підтвердження значення Росії як провідної світової держави з потужним військовим, у т. ч. ядерним потенціалом, на рівні зі США.
При цьому, застосування Росією стратегічних бомбардувальників у військовому конфлікті з Грузією у серпні 2008 року було класичним прикладом переростання «гібридних» війн Москви у пряме збройне протистояння з її противниками. Так, причиною нападу Росії на Грузію став фактичний провал російських зусиль з утримання контролю над Південною Осетією та успіхи грузинської сторони з відновлення територіальної цілісності країни із застосуванням мирних політико-економічних методів. З огляду на такі перспективи, Росія перейшла до відкритих військових дій проти Грузії, що подавалося як «примушення її до миру».
В зв’язку з короткочасністю російсько-грузинського конфлікту, застосування Росією літаків дальньої авіації проти Грузії мало обмежений характер. Так, зафіксований лише один випадок розвідувально-бойового польоту трійки літаків Ту-22М3, у ході якого був нанесений удар по грузинських об’єктах у районі міста Тбілісі. Один із літаків був збитий зенітним ракетним комплексом «Бук» ППО Грузії.
Значно більші масштаби мали дії дальньої авіацій Росії у ході військової операції ЗС РФ в Сирії, яка має на меті надання підтримки правлячому режиму країни на чолі з Б. Асадом під виглядом боротьби з т. зв. «Ісламською державою». В цілому стратегічними бомбардувальниками було нанесено 66 ударів по сирійській території. За ствердженням Міністерства оборони РФ, об’єктами таких ударів були позиції, місця зосередження, бази та склади збройних формувань ісламістів. В той же час у дійсності значна частина ударів наносилася по силах поміркованої опозиції режиму Б. Асада та мирних населених пунктах. Тим самим дії дальньої авіації Росії в Сирії по суті стали одним із елементом «гібридної» політики Москви з метою утримання та зміцнення своїх позицій у регіонах Близького Сходу і Північної Африки.
Діяльність Стратегічних ядерних сил РФ за всіма напрямами активно висвітлюється російськими ЗМІ та коментується політиками як прояв потужності та величі Росії, яка ніби то відновила свою роль у світі на рівні колишнього СРСР та здатна надати відсіч любому агресору. При цьому публікації російських мас-медіа та заяви політичних діячів з даної тематики набувають інтенсифікації та все більш гострого характеру (в т. ч. з відкритими погрозами на адресу США та НАТО) по мірі посилення Заходом тиску на Росію. Разом з тим свідомо приховуються проблеми СЯС, пов’язані з технічним станом їх озброєння, насамперед літаків дальньої авіації.
В цілому наведені обставини визначають пріоритетне значення Стратегічних ядерних сил для керівництва Російської Федерації, як одного з основних інструментів реалізації його неоімперського курсу. В цьому зв’язку СЯС є не тільки головною складовою збройних сил Росії, але і механізмом підтримки та проведення російської політики, в т. ч. у «гібридній» сфері.
